ЛЕКЦІЯ № 2. Проблема опису структури особистості

Проблема структури особистості займає важливе місце в психології особистості. Із цього приводу існує кілька точок зору. Не кажучи про індивідуальні особливості, можна встановити типову структуру особистості. У деяких роботах (особливо педагогічних) в структурі особистості виділяють три таких компонента, як мотиваційний, інтелектуальний і діяльнісний.

Перший компонент структури особистості характеризує спрямованість особистості як виборче ставлення до дійсності. Спрямованість включає різні властивості, систему взаємодіючих потреб та інтересів, ідейних і практичних установок. При цьому одні компоненти спрямованості домінують і мають провідне значення, у той час як інші виконують опорну роль. Домінуючі компоненти спрямованості визначають всю психічну діяльність особистості. Так, домінування пізнавальної потреби призводить до відповідного вольового та емоційного настрою, що активізує інтелектуальну діяльність. Одночасно природні потреби дещо пригальмовуються, повсякденні турботи відсуваються на другий план, особистість починає обгрунтовувати доцільність свого захоплення, надавати йому особливу суспільну та особисту значимість.

Другий компонент визначає можливості особистості і включає ту систему здібностей, яка забезпечує успіх діяльності. Здібності взаємопов'язані та взаємодіють один з одним. Як правило, одні здатності домінують, інші - їм підпорядковуються.

На характері співвідношення здібностей позначається структура спрямованості. У свою чергу диференціювання здібностей впливає на вибірковість відношення особистості до дійсності.

Третім компонентом у структурі особистості є характер або стиль поведінки людини в соціальному середовищі.

Характер, зрозуміло, не висловлює особистість в цілому, однак представляє складну систему її властивостей, спрямованості і волі, інтелектуальних та емоційних якостей, типологічних особливостей, що виявляються в темпераменті.

В системі характеру можна виділити провідні властивості. До них відносяться в першу чергу моральні (чуйність або черствість у стосунках, відповідальність по відношенню до своїх обов'язків, скромність), в другу чергу - вольові якості (рішучість, наполегливість, мужність і самовладання), які забезпечують певний стиль поведінки і способи вирішення практичних завдань. Тому можна сказати, що морально-вольові якості становлять дійсну основу характеру.

Четвертим компонентом, надбудовується над іншими, буде система управління, яку позначають поняттям «я». «Я» - утворення самосвідомості особистості, воно здійснює саморегуляцію: посилення або послаблення діяльності, самоконтроль і корекцію дій і вчинків, передбачення і планування життя і діяльності. Самоврядування має величезне значення в нормальній цілеспрямованості життя. У структурі особистості важливе значення мають психологічні процеси і стани. Розглянемо, як визначає особистість і її структуру К.К. Платонов.

Особистість - людина як суспільна істота, суб'єкт пізнання і активного перетворення світу.

Людина як цілісність і як індивідуум, тобто як одиничність, самостійно взята з множинності, має тільки дві підструктури. Він може розглядатися або як організм, або як особистість. Індивід - це конкретна людина як одиниця суспільства.

Індивідуальне - це особливе в індивіді. Ряд індивідуальних особливостей (зокрема, багато рис особистості) робить людину (особистість) індивідуальністю.

Особистісний підхід (один з принципів психології) - це розуміння особистості як воєдино пов'язаної сукупності внутрішніх умов, заломлюючих всі зовнішні впливи. Особистість - це конкретна людина як суб'єкт перетворення світу на основі його пізнання, переживання і відношення до нього. Можна сказати коротше: особистість - це людина як носій свідомості.

У структурі особистості виділяють наступне: спрямованість, відносини і моральні риси особистості. Елементи (риси особистості), що входять до її підструктуру, не мають безпосередніх природних задатків і відображають індивідуально-переломлене суспільну свідомість. Ця підструктура соціально обумовлена. Можна сказати інакше: це установки, що стали властивостями особистості. Сюди входять, на думку К. К. Платонова, кілька пов'язаних ієрархією форм. Це потяг як найбільш примітивна біологічна форма спрямованості. Це незрозуміла потреба в чомусь, генетично рання і найбільш проста форма, що входить в структуру всіх наступних.

Бажання - це вже цілком усвідомлена потреба, потяг до чогось. Воно може бути пасивним, але при включенні в його структуру вольового компонента стає прагненням.

Інтерес - пізнавальна форма спрямованості на предмети. Генетично в його основі лежить орієнтовний рефлекс, пов'язаний з емоцією, але в людини інтереси розвиваються на базі умовного рефлексу другої сигнальної системи і комплексно, стаючи допитливістю. Інтерес може бути пасивним, але при включенні в його структуру вольового компонента спрямованості - прагнення - він стає схильністю, яку можна визначити як інтерес до певної діяльності.

Світогляд - система засвоєних людиною уявлень і понять про світ і його закономірності, про які оточують людину явищах, природі і суспільстві. Воно може бути невиразним або прийняв форму пізнавального ідеалу пасивним світоглядом, або стає переконанням.

Переконання - вища форма спрямованості, в її структуру входять нижчі форми, в якій світогляд пов'язано з прагненням до досягнення ідеалів.

У спрямованості особистості в цілому треба розрізняти її рівень, широту, інтенсивність, стійкість і дієвість. Ці якості притаманні всім формам спрямованості.

Друга підструктура особистості включає знання, навички, уміння і звички, придбані в особистому досвіді, шляхом навчання, але вже з помітним впливом біологічно обумовлених властивостей особистості.

Її називають іноді індивідуальної культурою або підструктурою досвіду. Саме через цю підструктуру найвиразніше об'ектівізіруется особистість у її індивідуальному розвитку, і саме через цю підструктуру розвиток особистості акумулює історичний досвід людства.

Третя підструктура охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів або функцій як форм відображення. Ця підструктура формується шляхом вправи, взаємодіючи з іншими підструктурами. Її називають підструктурою форм відображення.

Четверта підструктура об'єднує властивості темпераменту (типологічні властивості особистості), статеві, вікові властивості особистості і її патологію, так звані органічні зміни. Формуються потрібні риси, що входять в цю підструктуру, а точніше, переробляються шляхом тренування. Вони залежать від фізіологічних особливостей мозку більшою мірою, ніж від соціальних впливів на людину, і тому цю структуру називають біологічно обумовленої підструктури.

У ці чотири підструктури можуть бути укладені всі відомі властивості (риси) особистості. Причому частина цих властивостей відноситься до однієї підструктури спрямованості; начитаність і умілість - до підструктури форм відбиття; виснаженість і збудливість - до біологічно обумовленої підструктури. Інші властивості лежать на перетині цих підструктур.

Поиск по сайту: