Методичні рекомендації. Вивчення теми варто розпочати з аналізу структури спілкування

Вивчення теми варто розпочати з аналізу структури спілкування. Запам’ятайте, структура спілкування характеризується шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної.

Комунікативна сторона спілкування (або комунікація у вузькому смислі слова) - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток.

Інтерактивна - організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями.

Перцептивну - процес взаємного сприймання й пізнання співрозмовників, та установлення на цій основі взаєморозуміння.

Всі три сторони спілкування тісно переплітаються між собою, органічно доповнюють один одного і складають процес спілкування в цілому.

Розрізняють такі функції ділового спілкування:

Інформативно-комунікативна, пов’язує усі процеси, які охоплюють такі складники спілкування, як передача -прийом інформації, відповідна реакція.

Регулятивно-комунікативна – коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету, програму прийняття рішень.

Афективно-комунікативна – взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера.

Варто зазначити, що під час спілкування відбувається обмін інформацією між двома індивідами – суб'єктами спілкування. Для передачі будь-яка інформація повинна бути відповідно закодована, тобто вона можлива лише за допомогою використання знакових систем.

Виділяють вербальні засоби комунікації та невербальні.

Вербальна комунікація використовує людське мовлення. Мовлення є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мовлення менше усього губиться зміст повідомлення.

Невербальна комунікація – використовує знаки, жести і міміку. Встановлено, що в процесі взаємодії людей 60-80% комунікації здійснюється шляхом застосування невербальних виразів.

Жести, знаки, міміка, пози наділені семантико-експресивним забарвленням та підпорядковуються етичним нормам.

Важливо запам’ятати, що в умовах службової взаємодії тональність невербальної поведінки повинна залишатися нейтральною. Надмірна жестикуляція при діловій розмові може бути розцінена як прояв фамільярності.

Невербальні вирази поділяються на наступні групи:

Екстра- та паралингвистичні – різні добавки, що надають спілкуванню певне значеннєве забарвлення: тип розмови, розставлення інтонацій, пауз, сміх, покашлювання і т. п.

Оптико-кінетичні – це те, що людина "прочитує" на відстані: жести, міміка, пантоміміка.

Жест – це рух рук або кистей рук. Вони класифікуються на основі функцій, які виконують.

Міміка – це рух м'язів обличчя. Володіння мімікою, уміння передавати емоції (радість, гнів, подив, відраза, страх, смуток...) є професійною вимогою для менеджерів, політиків, педагогів, усіх, що працюють із людьми. Вважається, що найбільше експресивні рот, губи.

Пантоміміка – сукупність жестів, міміки і положення тіла в просторі (пози).

Проксеміка – організація простору і часу комунікативного процесу.

Виділяють чотири основні дистанції спілкування:

Інтимна – від 0 до 0,5 метра. На ній спілкуються люди, що пов'язані, як правило, з близьким довірливим ставленнями один до одного. Інформація передається тихим і спокійним голосом. Багато чого передається за допомогою жестів, поглядів, міміки.

Міжособистісна – від 0,5 до 1,2 метр. На ній здійснюється спілкування між друзями.

Офіційно-ділова або соціальна – від 1,2 до 3,7 метра. Використовується для ділового спілкування, причому, чим більше відстань між партнерами, тим більше офіційні відношення між ними.

Публічна – більш 3,7 метрів. Характеризується виступом перед аудиторією. При такому спілкуванні людина повинна стежити за промовою, за правильністю побудови фраз.

Візуальний контакт – визуаліка або контакт очей. Встановлено, що звичайно ті, хто спілкуються дивляться в очі один одному не більш 10 секунд.

Далі, в процесі вивчення, необхідно приділити увагу інтерактивній та перцептивна сторонам спілкування.

Інтерактивна функція – спілкування людей в межах одного підприємства (організації), що пов'язані спільною діяльністю.

Є два типи взаємодій – кооперація і конкуренція.

Кооперативна взаємодія означає координацію сил учасників. Кооперація є необхідним елементом спільної діяльності, породжується самою її природою.

Конкуренція означає відособлення та, часто, змагання між учасниками спілкування. Однієї з найбільше яскравих форм конкуренції є конфлікт.

Розрізняють такі види ділового спілкування.

1. Ділове спілкування шляхом обміну інформацією.

У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації.

Бесіда та передача повідомлень по телефон у є самими поширеними формами комунікацій, їх відрізняє безпосередній контакт і велике розмаїття засобів спілкування, що дозволяє поєднати ділову (формальну) і особисту (неформальну) частини всякого повідомлення.

2. Ділове спілкування за змістом.

Матеріальне – обмін предметами і продуктами діяльності;

Когнитивне – обмін знаннями;

Мотиваційне – обмін цілями, інтересами, мотивами, потребами;

Дієве – обмін діями, операціями, уміннями, навичками.

3. Ділове спілкування за засобами спілкування

Безпосереднє – воно здійснюється за допомогою природних органів, даних живій істоті: руки, голова, тулуб, голосові зв'язки і т.д.

Опосередковане пов'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь. Тобто письмо (зауважимо: тут має місце втрата міміки, жестів, інтонації тощо (смайлики)), масові засоби інформування: газета, радіо, телебачення, книги, відео, комп’ютер, музика тощо.

Пряме – припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття друг другом людей, що спілкуються, у самому акті спілкування.

Непряме – здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди.

Запам’ятайте, кожна людина належить до певних великих чи малих соціальних груп. У кожній групі формуються свої цінності, існує певний рівень культури, який не завжди сприймається представниками інших груп.

Тому існують певні перепони у спілкуванні. Якщо ми будемо знати і розуміти їх, то можна уникнути багатьох конфліктів/

Які ж можуть бути перепони у спілкуванні?

Зовнішність людини ( її естетичні якості). (“Красота сама по собі вже є хорошою рекомендацією”). Вродлива зовнішність може бути ознакою здоров я, стійкості до захворювань, але вона мало що скаже (окрім фахівця) про розум, талант, порядність людина. Інколи важко відповісти на запитання чому одні люди подобаються “ з першого погляду”, а інші сприймаються відразливо. Певною розгадкою тут виступає друга перепона

Вираз очей і обличчя (міміка, пропорційність, зміни виразу обличчя тощо).

Інтелект. Він може бути як і вродженою якістю, так дається наполегливою працею (навчанням, життєвим досвідом) протягом усього життя. (“Усі скаржаться на пам’ять, але ніхто не скаржиться на розум”).

Бар’єри спілкування.

У умовах людської комунікації можуть виникати бар'єри спілкування. Вони носять соціальний або психологічний характер.

Бар’єри взаємодії.

Мотиваційний – виникає, якщо в партнерів різні мотиви вступу в контакт, наприклад: один зацікавлений у розвитку спільної справи, а іншого цікавить тільки негайний прибуток, тобто кожний із партнерів переслідує різні цілі і не говорить про цей вікрито.

Етичний бар’єр виникає тоді, коли взаємодії з партнером заважає моральна позиція, несумісна з вашої. Чи йти на поступку, кожний вирішує сам.

Бар'єр стилів спілкування. У кожної людини свій стиль спілкування. Він залежить від темпераменту людини, його характеру, світогляду. Стиль спілкування формується під впливом виховання, оточення, професії. Зовнішній прояв стилю - це манера поведінки й особливості розмови, інтенсивність і сам характер спілкування людини.

Розрізняють такі стилі спілкування:

Діловий стиль – людина орієнтована на справу, намагається не втрачати нерозумно час, зібрана, організована, цінує в людях ділові якості. При цьому в діловому спілкуванні можна виділити партнерський (високий ступінь співробітництва) і непартнерський стилі.

По ступеню і характеру втручання в діяльність і поведінку іншої людини можна виділити такі стилі:

альтруїстичний – людина прагне робити приємне людям, допомагає їм у здійсненні їхніх цілей;

маніпулятивний – у спілкуванні використовуються засоби впливу, тиск і примушення партнера у своїх цілях;

місіонерський – партнер прагне зберегти дистанцію в спілкуванні, дотримується невтручання в справи і судження співрозмовника, впливає особистим прикладом.

Питання для самоконтролю

1. Які є сторони ділового спілкування?

2. Самий простий розподіл засобів комунікації?

3. Які елементи моделі вербального комунікативного процесу?

4. Які є позиції комунікатора під час комунікативного процесу?

5. Особливості невербальної комунікації.

Поиск по сайту: