Методичні рекомендації

Вивчення теми доцільно розпочати з аналізу засобів комунікації. Розрізняють вербальні та невербальні засоби комунікації

Комунікації – це спосіб спілкування і передачі інформації від людини до людини у вигляді усних і письмових повідомлень, мови рухів тіла і параметрів мови. Спілкування людей здійснюється за допомогою вербальних і невербальних комунікацій.

Вербальні комунікації - це усні та письмові повідомлення. За даними А. Піза передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) на 10%, звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонації звуку) - на 35%, за рахунок невербальних засобів - 55%.

Невербальні комунікації здійснюються за допомогою мови рухів тіла і параметрів мови. Між вербальними і невербальними засобами спілкування існує своєрідний розподіл функцій: по словесному каналі передається чиста інформація, а по невербальному - ставлення до партнера по спілкуванню.

Запам’ятайте, вербальна комунікація використовує в якості знакової системи людську мову, природний звуковий мову, тобто систему фонетичних знаків, що включає два принципи: лексичний і синтаксичний. Мова є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мови менш за все втрачається сенс повідомлення.

У процесі комунікації можуть виникнути комунікативні бар'єри:

Логічний бар' єр – виникає в партнерів з неоднаковим видом мислення.

Стилістичний бар'єр – невідповідність форми подання інформації її змістом. Виникає при неправильній організації повідомлення.

Семантичний (смисловий) бар'єр – виникає при невідповідності лінгвістичного словника зі смисловою інформацією, а також через відмінності в мовному поведінці представників різних культур.

Фонетичний бар'єр – перешкоди, створювані особливостями мови мовця (дикція, інтонація, логічні наголоси і т.д.). Треба говорити чітко, виразно, досить голосно.

При спілкуванні людей закономірно використовуються емоції. Емоційне ставлення, що супроводжує мовне висловлювання, утворює невербальний аспект обміну інформацією - невербальну комунікацію.

До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонації, паузи, поза, сміх, сльози і т.д., які утворюють знакову систему, що доповнює і посилює, а іноді й заміняє кошти вербальної комунікації - слова.

Виділяють такі види невербальних засобів спілкування.

Міміка – рух мускулатури обличчя. Її не слід плутати з фізіогноміки (наука, за допомогою якої за формою обличчя можна судити про психічні властивості тієї чи іншої людини). Одним з найбільш важливих елементів міміки є погляд.

Жести – це виразні рухи головою, рукою або пензлем, які здійснюють з метою спілкування і які можуть супроводжувати роздум або стан.

Ми розрізняємо: вказівні, підкреслюють (підсилюють), демонстративні, дотичні жести.

Розрізняють також: довільні і мимовільні жести.

Довільними жестами є рухи голови, рук або кистей, які відбуваються свідомо. Такі рухи, якщо вони проводяться часто, можуть перетворитися на мимовільні жести.

Мимовільними жестами є руху, скоєних несвідомо. Часто їх позначають також як рефлекторні рухи. Цим жестам не потрібно вчитися. Як правило, вони бувають вродженими (оборонний рефлекс) або набутими.

Одним із невербальних засобів отримання інформації є також і наш одяг. В одязі і в тому, як людина хотіла б виглядати, виявляється та роль, яку він хотів би грати в суспільстві, і його внутрішня позиція.

Важливою деталлю в одязі є прикраси. До засобів прикрасити самого себе відносяться наступні: наколки, розфарбування і татуювання, зачіска, парфумерія, манікюр, макіяж, аксесуари.

В процесі подальшого вивчення теми, варто звернути увагу на етикет. Етикет – це зовнішній прояв внутрішньої дисципліни людей, прагнення до порядку та порядності. Дисципліна вимагає засвоєння і виконання правил культури поведінки. Водночас, у культурі поведінки знаходять своє вираження багато конкретних вимог дисципліни.

Етикет у собі поєднує формальні правила поведінки у визначених ситуаціях та здоровий глузд, раціональність і доцільність тієї чи іншої дії. Практичне значення етикету полягає в тому, що він дає людям можливість без особливих зусиль використовувати вже готові форми загальноприйнятої ввічливості для спілкування з різними групами людей і на різних рівнях.

Розрізняють декілька видів етикету:

- Придворний етикет – строго встановлений порядок і форми спілкування при дворах монархів.

- Військовий етикет – звід загальноприйнятих в армії, силових структурах правил і манер поведінки військовиків у всіх сферах їхньої діяльності, у частинах, на кораблях та в громадських місцях.

- Дипломатичний етикет – правила поведінки дипломатів та інших офіційних осіб один з одним і на різних офіційних дипломатичних заходах (прийоми, візити, презентації, переговори, зустрічі делегацій тощо).

- Загальногромадянський (світський) етикет – сукупність правил, традицій та умовностей, яких дотримуються у спілкуванні між собою приватні особи даного суспільства.

- Діловий етикет – це певні відносини, правила, які забезпечують найвищу ефективність у виконанні професійних функцій у сфері певної діяльності. Етикет ділових відносин складає зовнішню сторону ділового спілкування.

Більшість правил загальногромадянського та дипломатичного етикету Кожен різновид етикету будується за принципом старшинства. У загальногромадянському етикеті країн Європи та Америки з розвитком людського суспільства старшинство розподілилось так:

Старший за віком.

Питання для самоконтролю

1. Які, на Вашу думку, умови успішності керівника?

2. Який вплив мають норми етики та етикету на взаємини з клієнтами та партнерами по бізнесу?

3. Прокоментуйте вислів: “Клієнти – це джерело життя для корпорації, і їх треба поважати, як землю, за те, що вона – джерело життя”.

4. В чому полягає зміст гендерної рівності в діловій сфері?

5. Які гендерні стереотипи існують в діловій сфері?

6. Як впливають особливості чоловіків та жінок на їх діяльність в діловій сфері?

Поиск по сайту: