Можливості проведення екологічного страхування в Україні

В Україні відсутнє страхування ризику забруднень на­вколишнього природного середовища, що одержало у світі назву «екологічнестрахування».

Страхування аварійного забруднення навколишнього середовища орієнтується на ризики, походження яких часто не вдається ідентифікувати, а, отже, оцінити й адекватно відбити в кількісних показниках.

Величина ЕР залежить як мінімум від п'яти складових:

1) обсягу забруднюючої речовини, що надійшла;

2) виду реципієнта (об'єкта, на який впливає дане з-абруднення);

3) періоду експозиції;

4) пори року;

5) ступеня екологічної небезпеки цього хімічного чи фізичного елемента.

Головним при оцінці екологічної небезпеки підприємств і виробництв повинно стати страхове екологічне аудитування. Воно відповідає на два важливих питання:

• яка імовірність екологічної аварії на конкретному об'єкті, включеному в систему EC;

• який розмір збитків, що можуть бути викликані еко­логічною аварією.

Небезпека промислового виробництва може визначатися:

• за переліком шкідливих хімічних речовин, які використо­вуються у цьому виробництві в критичних кількостях;

• за кратним перевищенням граничних норм впливу на навколишнє середовище;

• виявлятися виходячи з розрахункових величин ризику забруднення і заподіюваного їм гіпотетичного збитку.

20*

Екологічний менеджмент ______________________________

Процес страхування сам по собі винагороджує тих, хто мінімізує майбутні ризики і витрати суспільства. Відповідно, механізм приватного ринку стає інструментом регулювання і управління ризиком з можливістю значного зниження збитку навколишньому середовищу. Застосування такого прямого економічного стимулу може бути ефективні»! доповненням до традиційних способів економіко-правового регулювання взаємин суспільства і природи. Особлива роль у взаєминах між страхувальником і страховиком відводиться питанням стра­хових платежів. При розрахунках тарифів необхідно вра­ховувати той низький рівень технології виробництва, що застосовується в Україні порівняно зі світовими аналогами, відсутність у необхідній кількості і належній якості контрольно-вимірювальних приладів, що дозволять з високою імовірністю визначити рівень забруднення; низький технічний рівень і аварійний стан багатьох очисних споруд.

Страхові тарифи - це ставка страхових платежів з одиниці страхової суми за визначений період. Періодом, прийнятим за основу для затвердження тарифів, слугує 1 рік. Основна частина тарифної ставки створює фонд виплати страхового відшко­дування (нетто - ставка). Інша покриває видатки, пов'язані зі здійсненням страхування і формує дохідну частину стра­хування. Страхові тарифи треба диференціювати в залежності від ступеня екологічного ризику, а також від особливостей господарської діяльності конкретного страхувальника, тех­нічного стану виробничих фондів, захисних і очисних споруд. Така диференціація обумовлена розмірами збитків, що значно розрізняються в залежності від спеціалізації підприємства і його профілю діяльності. Якщо види ризику, наприклад, обме­жуються атмосферним забрудненням, то до факторів, що впливають на розмір тарифів, варто віднести масу можливого залпового викиду забруднюючих речовин. З цією метою рекомендується користуватися показником приведеної маси забруднювачів, що враховує клас небезпеки інгредієнта. Імовірнісний ступінь ваги наслідків знаходиться в прямій

РОЗДІЛ 16

залежності від загального залпового викиду, складу реципієнтів забруднення та експозиції впливу, що, у свою чергу, визна­чаються не тільки виробничими, але і соціально-економічними, природними, кліматичними й іншими умовами. Тому ставку страхового платежу з метою диференціації відповідно до цих умов потрібно встановлювати у визначеному діапазоні. За допомогою цього діапазону варто відобразити різницю у складі реципієнтів забруднення, а також інші фактори, крім маси викидів. Такі межі обґрунтовуються тим, що структура реципієнтів в умовах міста, які враховується при розрахунку збитку за допомогою коефіцієнта, змінюються незначно. Страхова премія визначається через добуток страхових тарифів і обсягу застрахованої відповідальності. Сума, на яку застрахована відповідальність, визначається в обо­в'язковому страхуванні в розмірі, що не перевищує величину ймовірного збитку. Зважаючи на те, що система екологічного страхування покликана вчасно реагувати на претензії третіх сторін щодо відшкодування збитку від аварійного забруднення, доцільно в кожному конкретному регіоні визначити принаймні мінімальну частину збитку, що повинна бути обов'язково відшкодована.

Контрольні запитання

1. Які умови екологічного страхування?

2. Хто такі «страховики» та «страхувальники»?

3. Що таке прямі та непрямі збитки?

Екологічний менеджмент

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1.

Перелік найбільш небезпечних видів діяльності

1. Енергетика:

- нафтопереробні та газоперєробні заводи;

- обладнання для газифікації та зрідження;

- теплові електростанції та інші прилади для спалювання тепловою потужністю 50 МВт і вище;

- коксові батареї;

- атомні електростанції та інші атомні реактори, включаючи демонтаж або виведення з експлуатації таких електростанцій або реакторів (за винятком дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного пального та сировини для отримання вторинного ядерного пального, матеріалів, які діляться та відтворюються, потужність котрих не перевищує 1 кВт постійного теплового навантаження);

- установки для регенерації опроміненого ядерного пального;

- установки, призначені;

а) для виробництва або збагачення ядерного пального;

б) для переробки опроміненого ядерного пального або висо­
корадіоактивних відходів;

в) для остаточного вилучення опроміненого ядерного пального;

г) виключно для остаточного вилучення радіоактивних відходів;

д) виключно для зберігання (запланованого на період більш, ніж
10 10 років) опроміненого ядерного пального або радіоактивних
відходів в інших місцях за межами території промислового об'єкта.

2. Виробництво та обробка металів:

- обладнання для випалювання або агломерації металевих руд (включаючи сульфідну руду);

- обладнання для виробництва переробного чавуну або сталі (первинна або вторинна плавка), включаючи безперервну розливку потужністю, що перевищує 2.5 т за годину;

- обладнання для обробки чорних металів:

а) стани гарячої прокатки потужністю, що перевищує 20 т м/сирої
сталі за годину;

б) ковальські молоти, енергетична потужність котрих перевищує
50 кДж на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20
МВт;

в) нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі, що перевищує 2т за годину лиття чорних металів з шіробничою потужністю, що перевищує 20 т за день;

- установки для:

а) виробництва не окислених кольорових металів з руд, кон­
центратів або вторинних сировинних матеріалів шляхом мета­
лургійних, хімічних або електричних процесів;

б) виплавки, включаючи легування сплавів, кольорових металів,
в тому числі рекупованих продуктів (рафінування, ливарне вироб­
ництво і т.д.), плавильною потужністю, що перевищує 4 т на день для
свинцю та кадмію або 20 т в день для всіх інших металів;

- установки для поверхневої обробки металів і пластичних
матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів,
при яких об'єм переробних технологічних чанів перевищує ЗО м³.

3. Промисловість по переробці мінеральної сировини:

обладнання для виробництва цементного клінкеру в обер­тальних випалювальних печах з виробничою потужністю, що перевищує 50 т за день, або вапна в обертальних випалювальних печах І виробничою потужністю, що перевищує 50 т за день, або в інших печах з виробничою потужністю, що перевищує 50 т за день;

установки для виготовлення азбесту та виробництва скла, включаючи скловолокно, з плавильною потужністю, що перевищує 20 т за день;

установки для плавлення мінеральних речовин, включаючи виробництво мінеральних волокон, з плавильною потужністю, що перевищує 20 т за день;

установки для виробництва керамічних продуктів шляхом випалення, зокрема, покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам'яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою потужністю, що перевищує 75 т за день і (або) ви­палювальних печей, місткість яких перевищує 4 м³, а щільність затвердіння на піч перевищує 300 кг/ м³.

Хімічна промисловість: виробництво в межах значень категорії діяльності, що містяться в цьому пункті, означає виробництво в промислових масштабах шляхом хімічної обробки речовин або груп речовин, зазначених в підпунктах:

а) хімічні установки для виробництва основних органічних речовин, таких як:

ДОДАТКИ

Екологічний менеджмент

■ прості вуглеці (лінійні або циклічні, насичені або ненасичені, аліфатичні або ароматичні);

■ вуглеводні, що містять кисень, такі як спирти, альдегіди, кетони, карбонові кислоти, складні ефіри, ацетати, прості ефіри, перекиси, епоксидні смоли;

■ сірчані вуглеводні;

• азотні вуглеводні, такі як аміни, аміди, сполуки азоту, нітросполуки або нітратні сполуки, нітрили, ціанати, ізоціанати;

• вуглеводні, що містять фосфор;

• галогенізовані вуглеводні;

• органометалеві сполуки;

• основні пластичні матеріали (полімери, синтетичні волокна і волокна на базі целюлози;

• синтетичний каучук;

• фарби та пігменти;

• повєрхнево-активні речовини;

б) хімічні установки для виробництва неорганічних речовин,
таких як:

• гази, такі як аміак, хлор або хлористий водень, фтор або фтористий водень, оксиди водню, сполуки сірки, оксиди азоту, водень, двоокис сірки, хлорокис вуглецю;

• кислоти, такі як хромова кислота, фтористоводнева кислота, сірчана кислота, олеум, сірчиста кислота;

• луги, такі як гідроокис амонію, гідроокис калію, гідроокис натрію;

• солі, такі як хлористий амоній, бертолетова сіль, вуглекислий калій, вуглекислий натрій, перборат, азотнокисле срібло;

• неметали, оксиди металів або інші неорганічні сполуки, такі як карбід кальцію, кремній, карбід кремнію;

в) хімічні установки для виробництва фосфорних, азотних або
калійних мінеральних добрив (простих або складних добрив);

г) хімічні установки для виробництва основних продуктів для
рослинництва та біоцидів;

д) установки, на яких використовуються хімічні або біологічні
процеси для виробництва вибухових речовин;

є) хімічні установки, в яких хімічні та біологічні процеси використовуються для білкових добавок, ферментів та інших білкових речовин;

^; надходять понад 10 л відході, „а лобу або загальною місткістю, що перевищує 25000 л, за виключенням звалищ

^ІНЄРТТт™к'°для „чистки стічних вод потужністю, що перевищує eS"»T чисельності населення в розмірі 150000 яоловн,

7 ІЬомислові установки для:

а) виробництва целюлози з деревини або аналогічних волокнистих

^MaTe6)Cpo6HHHTBa паперу та картону виробничою потужністю, що перевищує 20 т на добу;

⁸' £Гнвддакош сполучення та аеропортів довжиною злітно-посадочних смуг 2100 м і більше;

• автомагістралей і швидкісних доріг;

• нових доріг, що мають чотири і більше смуг дорожнього руху, або реконструкція та розширення існуючих доріг, що мають дві аоо менше смуг Дорожнього руху, з метою збільшення кількості смуг до чотирьох^Уі більше для руху там, де така нова дорога або рекон­струйована чи розширена ділянка дороги матимуть безперервну

ПРОТЯЖНІСТЬ 10 KM або бІЛЬШе; п^тп.тнкпгп

9 а) внутрішні водні сполучення і порти для внутрішнього

ллтдт.иатні ятя пооходу суден тоннажністю, що судноплавства, придатні для прилидз- w«

^ПЄ^:рг³ові^Т;орти, причали для навантаження, пов'язані з береговими та виносними портами (за виключенням причалів наромних переправ), котрі можуть приймати судна тоннажністю, що

"^іПабГпідземних вод або система штучного поповнення підземних вод із щорічним водозабором або місткістю води, що поповнюється, еквівалентній або більшій за 10 млн м,

Та) роботи по перекиданню водних ресурсів між річковими басейнами при яких таке перекидання спрямоване на запобігання

Екологічний менеджмент

ДОДАТКИ

можливої нестачі води, та кількість води, що переводиться, перевищує 100 млн. м³/рік;

б) в усіх інших випадках роботи по перекиданню водних ресурсів між річковими басейнами з багаторічною середньою кількістю водостоку басейну, що перевищує 2000 млн. м³/ рік, в разі, коли кількість води, що переводиться, перевищує 5% цього водостоку.

В обох випадках кількість питної води, що перекидається по трубах, не враховується.

12. Видобуток нафти та природного газу в комерційних інтересах, коли обсяги видобутку перевищують 500 т на добу, а обсяги видобутку газу перевищують 500000м³ на добу.

13. Греблі та інші об'єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові обсяги затриманої води перевищують 10 млн. м³.

14. Трубопроводи для транспортування газу, нафти або хімічних речовин діаметром, що перевищує 800 мм, і довжиною, що перевищує 40 км.

15. Установки для інтенсивного вирощування птиці або свиней, розраховані на більш, ніж:

а) 40000 місць для птиці;

б) 2000 місць для відгодування свиней вагою понад ЗО кг);

в) 750 місць для свиноматок.

16. Кар'єри та райони відкритого видобутку корисних копалин з площею поверхневої ділянки, що перевищує 25 га, або райони видобутку торфу, з площею поверхневої ділянки, що перевищує 150 га.

17. Будівництво повітряних ліній електропередач напругою 220 кВ або більше і довжиною, що перевищує 15 км.

18. Установки для зберігання нафти, нафтохімічних або хімічних продуктів місткістю 200000 т і більше.

19. Інші види діяльності:

• установки для попередньої обробки (такі операції, як промивка, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю, виробнича потужність котрих перевищує 10 т на добу;

• установки для дублення шкір та кожі на яких об'єм переробки перевищує 12 т готової продукції на добу;

а) бійні переробки туш потужністю, що перевищує 50 т на добу;

б) виробництво продуктів харчування шляхом обробки та
переробки:

■ сировини тваринного походження (окрім молока) потужністю по виходу готової продукції, що перевищує 75 т на добу;

• сировини рослинного походження потужністю виходу готової
продукції, що перевищує 300 т на добу (середній показник за квартал);

в) обробка та переробка молока, коли кількість отриманого молока перевищує 200 т на добу (на основі середньорічного показника);

• установки для видалення або рециркуляції туш свійських тварин або відходів тваринництва виробничою потужністю, що перевищує 10 т на добу;

• установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, обезжирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очистки або насичування, виробничою потужністю, що перевищує 150 кг на годину або більш, ніж 200 т на рік;

• установки для виробництва вуглецю (природного коксу) або електрографіту шляхом спалювання або графітизації.

20. Будь-який вид діяльності, про який не згадується вище в пунктах 1-19, якщо участь громадськості передбачається в рамках процедури оцінки впливу на довкілля, згідно з національним законодавством.

Екологічний менеджмент

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 2.

Поиск по сайту: