Теорія впливу технічного прогресу на міжнародну торгівлю

В рамках міжнародної економіки залежно від того, що розуміємо під технологією, її міжнародне переміщення можна розглядати і як торгівлю товаром і як рух фактора виробництва.

Технологія (technology) – наукові методи досягнення практичних цілей. До поняття технології переважно включаються три групи технологій: технологія продуктів, технологія процесів і технологій управління.

Нова технологія дозволяє, якщо вона дозволяє скоротити витрати виробництва, може розглядатися як еквівалент збільшення виробничого потенціалу. У тій мірі, в якій впровадження нової технології дозволяє збільшити продуктивність праці, її можна розглядати як спосіб збільшення пропозиції інших факторів виробництва або як самостійний фактор виробництва.

Якщо технологія розглядається як спосіб збільшення продуктивності інших факторів виробництва, то аналіз її впливу цілком вписується у модель співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна. Впровадження нової технології просто еквівалентно зростанню пропозиції того фактора виробництва, ефективність якого підвищується за допомогою цієї технології.

Якщо технологія розглядається як самостійний фактор виробництва, вона з одного боку впливає на зміну умов торгівлі товарами, виготовленими з її допомогою, а з іншого боку – сама може бути предметом міжнародної торгівлі.

Міжнародна передача технології (international technology transfer) – міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безкоштовній основі.

У міжнародній економіці носіями технології можуть виступати товари та інші фактори виробництва. Як і у випадку інших факторів виробництва в основі міжнародного переміщення технології лежить її міжнародний поділ, який є результатом відмінностей у рівні розвитку науково-технічного прогресу, який своєю чергою є наслідком різної забезпеченості капіталом та трудовими ресурсами.

Існує багато моделей та методів аналізу технічного прогресу. Найпопулярнішою є модель Джона Хікса. Нехай існує два фактори виробництва (праця L та капітал К), за допомогою яких виготовляються всі товари. Відносна ціна факторів виробництва (w/r) залишається постійною. Згідної цієї моделі технічний прогрес (ТП) ділиться на нейтральний, працезберігаючий та капіталозберігаючий.

Нейтральний ТП (neutral technical progress) – прогрес, оснований на одночасному збільшенні продуктивності обох факторів виробництва – і праці, і капіталу.

Працезберігаючий ТП (labor-saving technical progress) – прогрес, оснований на технології, яка забезпечує збільшення продуктивності капіталу у відносно більшому ступеню, ніж праці. Капітал стає дешевшим і тому заміщає працю.

Капіталозберігаючий ТП (capital-saving technical progress) - прогрес, оснований на технології, яка забезпечує збільшення продуктивності праці у відносно більшому ступеню, ніж капіталу. Праця стає дешевшою і тому заміщає капітал.

На рис. 10.1. у всіх трьох випадках співвідношення ціни факторів виробництва залишається незмінним (w/r=8/8=4/4=1), однак при працезберігаючому ТП відносна кількість капіталу, виражена через кількість праці K/L=3/1=3, а при капіталозберігаючому ТП навпаки K/L=1/3.

В умовах відсутності торгівлі будь-який ТП приводить до зростання добробуту країни.

Зростання виробництва в результаті ТП може по-різному впливати на міжнародну торгівлю. Нейтральний вплив спостерігається, коли торгівля зростає тими ж темпами, якими зростає виробництво. Якщо торгівля зростає швидше від виробництва, то ТП впливає на міжнародну торгівлю позитивно. Якщо ж виробництво зростає швидше від торгівлі, то вплив ТП є негативним, оскільки вироблений товар і без того не знаходитиме збуту за кордоном.

Аналогічно зростання споживання в результаті ТП може по-різному впливати на міжнародну торгівлю. Якщо торгівля зростає тими ж темпами, що й споживання – вплив ТП нейтральний. Якщо зростання торгівлі випереджає зростання обсягів споживання, то вплив ТП позитивний. Якщо ж ТП призводить до відставання темпів зростання торгівлі від темпів зростання споживання, то вплив ТП негативний.

Відповідь на питання про те, як зміна технології протягом часу впиває на міжнародну торгівлю дають моделі динамічних технологічних відмінностей між країнами.

У 1961 році американський економіст Майкл Позер розробив модель технологічного розриву, який є причиною міжнародної торгівлі[1]. Згідно з цією моделлю розробка нової технології чи технологічного процесу дає країнам тимчасову монополію у виробництві та експорті основного на цій технології товару. Країна – розробник технології стає експортером відповідного товару навіть за відсутності відносних переваг по інших факторах виробництва. У міру того, як відповідний товар розповсюджується по світу, країна-розробник втрачає свою монополію, оскільки технічний прогрес в інших країнах теж не стоїть на місці.

Цю модель розвинув інший американський економіст Раймонд Вернер у 1966 році[2]. Його теорія виходить з того, що деякі країни спеціалізуються на виробництві та експорті технологічно нових товарів, а інші – на виробництві вже відомих стандартизованих товарів. Розвинені країни, які володіють значним капіталом та кваліфікованою робочою силою, можуть собі дозволити значні інвестиції у розробку нової продукції, що дає їм динамічну перевагу перед іншими країнами. Згідно з теорією Вернона товар проходить п’ять стадій життя у міжнародній торгівлі (рис. 10.2).

Стадія нового продукту. Новий продукт виготовляється і споживається у зростаючих масштабах винятково у країні, яка його розробила. Поступово зростає якість і падають ціни.

Стадія зростання продукту. Товар вдосконалюється, зростають внутрішні продажі і починається експорт за кордон. Іноземної конкуренції поки що немає і країна-розробник має тимчасову монополію.

Стадія зрілості товару. Технологія товару відпрацьована настільки, що висококваліфікованої робочої сили вже не потрібно. Тому частина виробництва переноситься у країни з дешевшою робочою силою, які починають виготовляти товар за ліцензією.

Стадія падіння виробництва товару. Використовуючи дешеву робочу силу імітуючи країна починає поставляти товар не тільки на свій ринок, а й у країну роз0робника. Конкуренція технологій переходить у цінову конкуренцію.

Стадія припинення внутрішнього виробництва товару. Країна-розробник припиняє виробництво товару, оскільки стає неконкурентоспроможною за витратами. Починається впровадження нового товару, технологія виробництва якого поки що не відома іншим країнам.

Поиск по сайту: