Політико-правові вчення та ідеї будувалися на древніх міфах, основа яких була релігійною

У ранньому періоді міфологічна політико-правова думка трактувалася як боротьба богів за владу над світом. Зміна верховних богів проходила у такому порядку - Уран, Крон, Зевс і, звичайно, це впливало на всі процеси, форми, правила, порядки земного громадського життя і долі людей. Давні мислителі і теоретики у своїх вченнях доводили, що встановлення справедливості, законності, виникнення полісів пов'язане з установленням влади богів-олімпійців на чолі із Зевсом.

Гомер у поемах "Иліада", "Одіссея" (VIII ст. до н. е.) оповідає, що Зевс виступив свого часу захисником загальної справедливості, стежив за дотриманням морально-правових норм у суспільстві і суворо карав тих, хто чинив насильство і несправедливий суд. Гомер уводить у політико-правовий обіг такі поняття: "дике" (справедливість) і "темис" (звичай, звичаєве право).

Гесіод у поемах "Теогонія", "Важкі дні" ("Роботи і дні") (VII ст. до н. е.) розвиває ідеї права, справедливості. Боги виступають як представники морально-правових принципів і сил. У поемі "Теогонія" від шлюбу Зевса (досконалість) і Богині Феміди (вічний природний порядок) народжуються дві доньки-богині Дике (справедливість) і Євномія (законність). Дике охороняє природно-божественну справедливість і карає неправду. Євномія означає божественний характер витоків законності в суспільстві і зв'язок законності і полісів.

У "Важких днях" Гесіод захищає ідеали патріархального (додержавного) устрою, висвітлює зміну п'яти віків-епох у житті людей: 1. Золотий. 2. Срібний. 3. Мідний. 4. Століття напівбогів-героїв. 5. Залізний вік (сучасний йому). У "Золотому" керував Крон. Люди жили щасливо, без турбот і важкої праці. У "Срібному" непокірливих богам людей знищив Зевс. У "Мідному" войовничі люди самі знищили себе у взаємних конфліктах. В епоху Троянської війни "Напівбоги-напівгерої" у жорстоких битвах загинули. Це були благородні люди. У "Залізному" важка праця, панування насильства, зла, псування моралі, підміна права силою створили важкі й нестерпні умови для життя людей.

Політико-правові ідеї "Семи мудреців", а це Фалес, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клеобул, Хілон - VII-VI ст. до н. е., спрямовані на створення і панування справедливих законів у житті полісів. Практично всі "Сім мудреців" були законодавцями. Біант вважав, що громадяни повинні боятися закону саме так, як і тирана. Хілон вважав, що громадяни повинні слухатися законів більше, ніж ораторів. Солоній був керівником держави, афінський реформатор, законодавець, видав нові закони в 594 р. до н. е. для Афінського поліса. Сутність того часу Солоній передає такими словами: "Я неначе вовк, вертівся серед зграї псів". Беззаконня - найбільше зло. Порядок і закон - найбільше добро для поліса, повчав Салон. Його підтримував Піттак, який виступав за закони й упоряджений поліс.

За перетворення суспільних і політико-правових порядків у VI-V ст. до н. е. виступив Піфагор (близько 570-500 рр. до н. е). Він відстоював аристократичні ідеали правління "кращих" і різко критикував демократію. За свої погляди та ідеї йому довелося покинути батьківщину - острів Самоз і переселитися у Південну Італію. Тоді це була Велика Греція, де Піфагор створив таємні, аристократичні за духом, філософсько-політичні союзи. Наприкінці VI ст. до н. е. демократи розгромили ці союзи. Піфагорійці розбіглися по всіх полісах зі своїми вченнями, світоглядом, який мав містичний характер про числа.

Число - це початок і сутність світу. При розробці проблем права і справедливості піфагорійці перші теоретично ввели поняття "рівність", що дуже важливо для розуміння ролі права, як однакової міри при регулюванні суспільних відносин. Справедливість, за Піфагором, полягає у відплаті рівним за рівне. Ідеал - це поліс, у якому панують справедливі закони. Після Божества, повчав Піфагор, більш за все варто поважати батьків, закони і коритися їм за переконанням.

Найбільше "зло" - анархія (безвладдя). Людина не може обійтися без керівника, начальника і відповідного виховання, відзначав у своїх повчаннях Піфагор.

До розуміння загального логосу (керуючого розуму) у розвитку політико-правової думки VI-V ст. до н. е. прийшов Геракліт (близько 530-470 рр. до н. е.). Загальному логосу необхідно наслідувати все життя. Виходячи з цього, він поділяє людей на такі категорії: 1. Мудрі. 2. Нерозумні. 3. Кращі. 4. Гірші.

Соціально-політичну нерівність Геракліт виправдує, тому що вона неминуча, правомірна і справедлива в результаті загальної боротьби.

Війна - батько усього і всього цар. Одним вона визначила бути богами, іншим - людьми. Одних вона зробила рабами, інших - вільними.

Життя поліса і його закони повинні слідувати логосу. Усі людські закони живляться єдиним божественним. Божественний закон - джерело людського закону. Народ повинен боротися за закон як за свої стіни. Демократію Геракліт критикує, тому що править юрба і немає місця кращим (аристократам). Для прийняття закону необов'язково загальне схвалення на народних зборах. Головне в законі - його відповідність загальному логосу (керуючому розуму).

Поиск по сайту: