Розвиток внутрішньої торгівлі в Україні

Значна роль у формуванні економічного потенціалу держави, забезпеченні ефективного функціонування системи обігу споживчих товарів відведена сфері внутрішньої торгівлі та ресторанного господарства як важливій складовій внутрішнього ринку. Стан розвитку торгівлі є одним із наочних індикаторів економічного розвитку держави. Внутрішня торгівля займає особливе місце в економічній системі України та в її соціальній сфері [1].

Метою роботи є дослідження стану внутрішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі. Вивченням цього питання також займалася значна кількість фахівців, серед яких праці Л.О. Омелянович, Н.І. Яркової, І.В. Сороки, А. Кріє, Ж. Жаллє та інших. Сьогодні ця проблема є досить актуальною.

Внутрішня торгівля в Україні характеризується наявністю домінуючої частки приватного капіталу, сталою позитивною динамікою обсягу роздрібного товарообороту, збільшенням чисельності приватних підприємців. У 2008 році обсяг реального валового внутрішнього продукту становив 949,8 млрд. грн., а оборот роздрібної торгівлі — 449,3 млрд. грн. Проте на сьогодні темпи збільшення обороту роздрібної торгівлі у порівнянних цінах уповільнилися на 14,3% через зменшення обсягу споживчого попиту, зумовлене уповільненням зростання реальних доходів населення та підвищенням вартості імпортної продукції внаслідок істотної девальвації національної валюти. За темпами підвищення валової доданої вартості у 2008 році торгівля посідала третє місце серед галузей економіки.

Отже, за останні роки в Україні відбулися позитивні зміни в розвитку матеріально-технічної бази торгівлі: упроваджуються сучасні торговельні технології, створюються роздрібні торговельні підприємства, які за рівнем культури обслуговування покупців відповідають вимогам європейських стандартів, а також вітчизняні торговельні мережі, що здійснюють торгівлю під однією торговельною маркою, дотримуються єдиної стратегії діяльності, мають єдиний центр управління, координації та контролю, власний розподільний склад. Площа торговельних об’єктів збільшилася за останні п’ять років на 35,3%, зокрема у містах — на 52%, за рахунок відкриття нових великих магазинів.

Так, станом на 1 квітня 2009 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у сферу торгівлі становив 3,744 млрд. доларів США, або 10,3% обсягу іноземних інвестицій в економіку, що на 1,5% більше обсягу іноземних інвестицій на початок 2009 року. За цим показником внутрішня торгівля посідає третє місце після промисловості та фінансової діяльності.

Протягом останніх п’яти років населення надавало перевагу стаціонарним торговельним об’єктам. Кількість роздрібних ринків за зазначений період зменшилася на 3%. Питома вага реалізації товарів на ринках скоротилась у 2008 році до 26,3% обсягу продажу споживчих товарів [2].

В умовах загострення фінансової кризи особливо болісною для населення стає проблема необґрунтованого зростання цін на споживчому ринку, в тому числі на соціально значущі продовольчі товари. Розв’язання зазначеної проблеми потребує комплексного підходу із застосуванням як методів державного цінового регулювання (зокрема, декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари), так і ринкових механізмів (наприклад, товарних інтервенцій).

Щодо питань взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі – на теперішній час вони залишаються не врегульованими. Нерівномірне розміщення виробництва споживчих товарів, неспроможність роздрібних торговельних підприємств установити тривалі господарські зв’язки з виробниками та постачальниками продукції призвели до значного зменшення оптового товарообороту.

Також слід зазначити нерівномірність розміщення торговельних об’єктів у містах. Закриття діючих та відкриття нових торговельних об’єктів відбувається стихійно, без приведення у відповідність з генеральними планами населених пунктів. У багатьох населених пунктах значно скорочено мережу хлібних, овочевих, книжкових, галантерейних магазинів, водночас надмірною є кількість аптек, магазинів з продажу ексклюзивного одягу, автотранспортних засобів, ювелірних виробів, а також розважальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009р. № 632 затверджено Програму розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012р. Стратегічними цілями Програми є [2]:

- задоволення потреби населення, зокрема малозабезпечених верств, у високоякісних товарах та послугах, запобігання необґрунтованому зростанню цін на споживчому ринку, в тому числі на соціально значущі продовольчі товари;

- запровадження сучасних стандартів торговельного і побутового обслуговування;

- розвиток конкуренції у сфері оптової та роздрібної торгівлі;

- оптимізація і структурна перебудова торговельної мережі;

- урегулювання відносин, пов’язаних з організацією та функціонуванням роздрібних ринків, створення умов для продажу сільськогосподарської продукції безпосередньо її виробниками;

- удосконалення системи показників статистичного спостереження за діяльністю підприємств торгівлі;

- поліпшення іміджу робітничих професій у сфері торгівлі та послуг, удосконалення системи підготовки спеціалістів вищими та професійно-технічними навчальними закладами;

- налагодження соціального діалогу між громадськими, профспілковими об’єднаннями, організаціями роботодавців у сфері торгівлі, центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів суб’єктів господарювання та інших джерел.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

- збільшення щороку обороту роздрібної торгівлі на 22—27%;

- щорічне надходження до державного та місцевих бюджетів коштів від сплати податків і зборів в обсязі 24—28 млрд. грн. (до 2012 року — близько 98 млрд. грн.);

- збільшення торговельної площі:

- у цілому до 360 кв. метрів на 1000 жителів, що на 54 кв. метри більше, порівняно з 2008 роком, зокрема площі для торгівлі товарами щоденного попиту — до 144 кв. метрів, непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту — до 216 кв. метрів (відповідно на 22 і 34 кв. метри);

- у містах — до 425 кв. метрів, у сільській місцевості — до 296 кв. метрів на 1000 жителів (відповідно на 66 і 46 кв. метрів);

- додаткове працевлаштування громадян та збільшення чисельності працівників у сфері торгівлі на 18%.

Для виконання цієї Програми урядом була ухвалена концепція проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю», розробленого Міністерством економіки України. Це сприятиме підвищенню ефективності механізмів державного регулювання й удосконаленню системи контролю у сфері внутрішньої торгівлі та захисту прав споживачів [3].

Варто відзначити, що на даний час основним актом, що регулює діяльність у сфері внутрішньої торгівлі, є «Порядок проведення торгівельної діяльності і правила торгівельного обслуговування населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України у червні 2006 року. Але даний документ регулює лише окремі аспекти здійснення господарської діяльності в цій області. Це також стосується й окремих законів, в яких розглядаються питання регулювання торгівельної діяльності: «Про захист прав споживачів», «Про ліцензування визначених видів господарської діяльності», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про місцеве самоврядування в Україні» [4].

Таким чином, необхідно зробити висновок, що прийняття Закону «Про внутрішню торгівлю» сприятиме упорядкуванню торгівельної діяльності, забезпечить скоординовану діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, дозволить створити конкурентне середовище, залучити інвестиції у сферу внутрішньої торгівлі, підвищити рівень торгівельного обслуговування населення та захисту споживачів.

Поиск по сайту: