Розвиток зовнішньої торгівлі України

Зовнішній сектор будь-якої країни відчуває економічний «тиск» як з боку інших країн світу –партнерів або конкурентів на світових ринках, так і з боку власного внутрішнього ринку та його інституціональної інфраструктури. Така дуалістична залежність зумовлює високий рівень волтильності у відносинах з різними країнами-учасниками ЗЕД та у різних видах економічної діяльності,

всередині країни, передусім, експортоорієнтованих чи імпортозалежних.

Особливо глибокі зміни відбуваються у цьому секторі за умов світових криз та через різноманіття інструментів і заходів зовнішньоекономічної політики, які застосовуються урядами з метою виходу з кризи, нівелювання її наслідків і стимулювання посткризового розвитку. У такі періоди часто виникають точки біфуркації, які спричиняють злам старих тенденцій, формування нових конфігурацій чинників та започаткування інших напрямків розвитку та структурних зрушень.

Подібна ситуація спостерігається в зовнішній торгівлі України впродовж останніх трьох років, що актуалізує необхідність дослідження сучасних тенденцій та чинників її розвитку, позитивних та негативних наслідків впливу кризи на цей сектор економіки країни.

Зовнішня торгівля України 2008-2010 рр. знаходилась під впливом наслідків світової фінансово-економічної кризи, передусім через значний рівень

відкритості економіки, коли зміни кон’юнктури світових товарних ринків та глибоке падіння вітчизняного виробництва спричиняли злам усталених тенденцій її розвитку.

Впродовж першого десятиліття XXІ ст. зовнішня торгівля товарами України характеризувалась постійним зростанням впритул до 2009 року. До того ж темпи нарощування експорту та імпорту набагато перевищували зростання ВВП та основних галузей, які формують вітчизняний експортний потенціал та значною мірою потреби в імпорті. У 2008 р. кризові явища спричиняли зменшення експортно-імпортних операціях лише в останні три місяці, а в цілому за рік вони зросли, незважаючи на наявну кризу промислового виробництва, яке скоротилось на 3,1 %, та зменшення приросту ВВП до 2,3 %. У 2009 р. криза дала себе знати повною мірою - за умов падіння виробництва і ВВП відбулося набагато глибше падіння товарного експорту та імпорту (рис. 1)[1].

Рис. 1. Динаміка ВВП, виробництва продукції основних галузей економіки, експорту та імпорту товарів

Внаслідок кризового падіння цін та зовнішнього попиту на товари українського традиційного експорту у четвертому кварталі 2008 р. і у 2009 р.,

товарний експорт у вартісному вимірі почав зменшуватися, прагнучи до рівноваги за умов скрутного становища зовнішніх ринків та більшої привабливості цін на українські експортні товари внаслідок девальвації гривні.

З іншого боку, шок, який потерпіла фінансово-кредитна система України та,

передусім, девальвація гривні, погіршували становище імпортерів.

Подорожчання імпортних товарів, обрахованих у гривні, падіння внутрішнього інвестиційного попиту та, особливо, попиту з боку населення через падіння реальних доходів у кризовому періоді, призвели до зменшення витрат на імпорт. Традиційно стабільна структура експорту та імпорту дещо змінилась, а зовнішньоторговельний дефіцит значно зменшився. Внаслідок цього відбувся злам започаткованої впродовж 2006-2008 рр. тенденції щорічного подвоєння дефіциту товарної зовнішньої торгівлі (рис. 2.)[2].

Таке вагоме зниження торговельного сальдо у кризовий рік експерти оцінюють як позитивне явище, не зважаючи на зменшення обсягів експорту та імпорту. Водночас у структурі зовнішнього товарообігу проявилась нова тенденція, яка полягає у зрушенні у бік відносного зростання частки експорту.

Так, якщо у 2006 р. експорт складав 46 % у сумарному обсязі експорту та імпорту, у 2007 р. – 44,8 %, 2008 р. – 44,0 %, то у 2009 р. – 46,6 %. Тобто можна стверджувати що світова фінансова економічна криза змінила структуру української зовнішньої торгівлі товарами, змістивши її у бік більшої частки експорту.

З огляду на зменшення попиту домашніх господарств та все ще високу імпортозалежність економіки України, що історично склалась і досі не має

внутрішніх мотивів до зміни, зниження витрат на імпорт у 2009 р. на 47,7 %

порівняно з 2008 р. випереджало зменшення експортних надходжень, які скоротились на 40,2 %. Завдяки зазначеним чинникам відбулося поліпшення товарного зовнішньоторговельного сальдо у 2009 р., хоча, зважаючи на вкрай значну частку витрат на імпорт енергоносіїв, воно й досі залишається від’ємним. Подальшого поліпшення цієї ситуації можна очікувати, виходячи з таких чинників, як зменшення енергоспоживання, зумовленого зниженням продуктивності енерговитратних виробництв за умов зменшення зовнішнього попиту або активізація енергозбереження у промисловості та комунальному господарстві.

Вплив світових і внутрішніх економічних труднощів на імпорт до України у перших трьох кварталах 2010 р. був неоднозначним. З одного боку, проблеми з одержанням кредитів створили труднощі для імпортерів окремих товарних груп, але, з іншого боку, постійні негативні економічні очікування населення не тільки не знизили внутрішнього попиту, але й інколи зумовлювали його зростання, особливо у періоди девальваційних коливань курсу гривні відносно долара США та євро. За цих умов населення намагалось убезпечити свої гривневі заощадження шляхом купівлі імпортних товарів, що не дає підстав очікувати значного зменшення імпорту в сфері домашніх господарств.

Експорт товарів з України за дев’ять місяців 2010 р. складав 36,2 млрд.

дол. США, що на 8,7 млрд дол., або на 1,1 % перевищувало обсяг експорту за відповідний період 2008 р. У структурі товарного експорту за цей період близько третини посідають товари чорної металургії (2009 р. – 26 %), понад 18

% - товари агропромислового комплексу (2009 р. – 24 %), частка товарів хімічної промисловості за зазначені періоди зменшилась до рівня 7,5 %, дещо зменшилась частка виробів з чорних і кольорових металів (5,7 % у 2010 р.

проти 6,2 % у 2009 р.), продукція машинобудування (відповідно 3,6 і 5,7 %) і

приладобудування (6,0 проти 5,4 %). Натомість суттєво зросла частка засобів транспорту (3,9 % у 2009 р і 6,1 % у 2010 р.) (рис. 3).

Аналіз структури експорту дозволяє зробити висновок про поступове зниження його товарного асортименту, оскільки обсяг валютних надходжень формується від традиційних товарних груп чорних металів та хімічної промисловості. Водночас, у показниках експорту за 9 місяців 2010 р. можна вбачати започаткування товарної структури експорту посткризових часів з випереджаючим збільшенням частки товарів АПК.

								експорт
												2010 рік
								Енергоносії
				4,7	7,4			Товари хімічної промисловості					7,3	4,5
	42,6						24,0			48,5					18,1
							Товари агропромислового комплексу
															5,7
			3,9	6,0		6,3		Продукція машинобудування						6,1	5,4
								Продукція приладобудування
	2,1	2,6	0,4									1,9	2,1	0,4
								Засоби транспорту
								імпорт
								Енергоносії
								Товари хімічної промисловості
3,7	3,0	14,3			32,8		Товари агропромислового комплексу	3,9	2,8		15,9			33,0
	4,4								3,9	5,5
								Продукція машинобудування
			11,0		13,2					7,4				13,0
									5,0	9,6
	4,8
	6,3							Продукція приладобудування
	6,5
								Засоби транспорту
								Товари фармацевтичної промисловості

Рис. 3. Товарна структура експорту та імпорту за 9 місяців 2009 та 2010

року[3]

Обсяг імпорту до України у вартісному обчисленні за 9 місяців 2010р.

станов 41,68 млрд дол. США (проти 31,5 млрд дол. США за цей же період 2009

р.).

Товарна структура імпорту, як і впродовж декількох попередніх років, у 2010 р. теж залишалась відносно стабільною: провідними імпортними товарними групами є мінеральна сировина (33 %), продукція хімічної промисловості (13%) та машинобудування, включаючи приладобудування та засоби транспорту (18 %), продукція АПК (9,6%). За рік зміни у загальній структурі імпорту були невеликими: незначно зросла частка енергоносіїв (з 32,8% до 33,0%), зменшилась частка сільськогосподарських продуктів (з 11,0%

до 6,3%) та частка продукції хімічної промисловості (з 13,2% до 13,0%), зросла частка витрат на імпорт засобів наземного транспорту (з 4,8% до 5,56%) та частка чорних металів і виробів з них (з 4,6% до 5,3 %).

Географічна структура товарних ринків української зовнішньої торгівлі за

9 міс. 2010 р., як і раніше, залишалась стабільною і практично не відрізнялась від середньорічної структури 2001–2009 рр., але все ж і на ній відбилися наслідки кризи.

Слід зауважити, що Україна має своє досить міцне географічне місце на світовому експортному ринку. Провідним регіоном експорту товарів були країни СНД. Їх частка складала 48,4% загального обсягу експорту, у тому числі

33,9% експорту товарів надходило до Росії. Країни ЄС у географічній структурі експорту складали 32,0%, країни Близького та Середнього Сходу - 20,3%.

Отже, структура експорту у регіональному розрізі свідчить про консолідацію традиційних для України експортних ринків за рахунок зменшення показників експорту до інших країн. Приміром, частка експорту до країн Південно-Східної Азії склала 8,5%, тобто зменшилась проти 2009 р. на

5,6 %. Найвагоміші потоки експортної продукції спрямовувались до Росії,

Туреччини, Італії, Білорусії, Польщі, Німеччини та Індії.

Географічна структура українського імпорту, практично не змінилась, хоча реальні обсяги значно зменшились. Обсяг імпорту з країн СНД за 9 міс. 2010 р.

досяг 49,57 % загального обсягу імпорту (збільшення частки на 35,0 %

відносно до того ж періоду 2009 р.), а імпорт з країн ЄС склав 35,5%, тобто збільшився на 22,1 %. Частка імпорту з Росії становила 40,9 % - збільшення обсягів на 84,37 %. Частка імпорту з країн Південно-Східної Азії становила

13,3% (збільшення обсягів на 49,7 %). Отже, в імпорті, як і в експорті спостерігалась консолідація традиційних для України ринків за рахунок

зменшення показників імпорту з інших країн. Країнами найбільшого імпорту до України були Росія, Китай, Німеччина, Польща, Білорусь, США та Італія.

Сальдо зовнішньої товарної торгівлі України за 9 міс. 2010 р. було від’ємним (-5, 4 млрд дол. США) і на третину більшим порівняно з аналогічним періодом 2009 р.

За результатами аналізу доходимо висновку, що темпи зростання від’ємного торговельного сальдо за досліджуваний період є значно меншими і не відтворюють докризову тенденцію щорічного подвоєння торговельного дефіциту.

Аналіз формування торговельного сальдо за 9 міс. 2010 р. показує, що воно відбувалась, передусім, за рахунок зростання доходу від традиційно сильних експортних товарних груп та його покращання, тобто деякого зменшення від’ємного сальдо за окремими товарними групами. Збільшенням додатного торговельного сальдо характеризувалися такі товарні позиції, як неблагородні метали і вироби з них (збільшено проти 9 міс. 2009 р. на 36,7 %), засоби пересування залізницею (у 2,3 раза більше), деревина і вироби з неї на 32. 4 %,

продукти неорганічної хімії (в 2,1 раза більше), руди, шлаки і зола (в 2,3 раза більше). За низкою товарних груп у 2010 р. (9 міс.) відбулось зниження додатного сальдо торгівлі порівняно з аналогічним періодом 2009 р.

Насамперед це стосується продукції АПК (зменшення на 18%), добрив (на 20 %

менше), одягу текстильного (на 35 % менше), авіаційних апаратів (на 60%

менше).

Дещо знизилось від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі продуктами органічної хімії з мінус 292,3 до - 165,8 млн дол. США, поверхнево активними речовинами – з мінус 211,0 до -205,6 млн дол. США.

Водночас експерти відзначають, що, резерви для покращання сальдо зовнішньої торгівлі вичерпались ще у 2005 р. Відносно стабільна та сприятлива кон’юнктура стосовно товарів українського експорту на ринках чорних металів та виробів з них, продуктів АПК та хімії до кінця 2008 р. ще забезпечувала

зростання експортних надходжень за рахунок зовнішніх цін, але виробничі можливості цих галузей вже тоді досягли насичення[4].

Зростанню дефіциту торговельного балансу сприяло постійне нарощування імпорту енергоносіїв, машинобудівної продукції, автомобілів,

продуктів хімічної промисловості та споживчих товарів. Основною причиною такої ситуації є відсутність структурного реформування української економіки.

Кризові явища 2008-2009 рр. сприяли очищенню торговельного балансу України від надмірного імпорту, зменшивши витрати на нього до більш-менш прийнятних розмірів.

На жаль, багато підприємств України не скористалися можливостями високої кон’юнктури, що склалася на світових ринках традиційних експортних товарів, і не перейшли до інтенсивного технічного переозброєння. Втім, ряд вітчизняних металургійних підприємств ще мають кошти і навіть у післякризових умовах не зупиняють або відновлює раніше розпочаті проекти.

Хоч і не такими темпами, як раніше, але продовжується облаштування родовищ залізної руди, реконструюються сталеплавильні та прокатні потужності, що дає надію на повернення сприятливої кон’юнктури на чорні метали та металургійну сировину у довгостроковій перспективі.

Результати аналізу засвідчили, що Україна має ще один ресурс зростання обсягів експортної діяльності – це агропромисловий комплекс. За оцінками фахівців, високі ціни на продовольство при його недостатності у світі можуть стати перманентними, що стимулюватиме привабливість АПК з точки зору нарощування обсягів його продукції.

Нині світова економіка продовжує функціонувати без суттєвих зламів, а

відтак український експорт має ніші хоча й в дещо звуженому вигляді. Україна має передумови для інтенсифікації АПК, за умов що політика підтримки експорту буде більш оптимальною. Імпорт цієї продукції до України вже суттєво знизився останніми роками, є підстави для зниження інвестиційного імпорту та, можливо, імпорту енергоносіїв залежно від тенденцій розвитку промислового виробництва та його технологічної модернізації.

Дослідження зовнішньої торгівлі України за основними групами товарів дозволило виокремити спеціальні чинники, які впливають на формування експортних потоків та імпортних надходжень і спроможні визначати напрями їх зміни у короткостроковій перспективі.

Найвагомішою позицією українського експорту є товари гірничо-

металургійного комплексу, які забезпечують 35-40% валютних надходжень. На жаль, українська металургія у світовому поділі праці є постачальником напівфабрикатів та прокату з низькою доданою вартістю, які є чутливими до циклічних коливань за рівнями попиту і цін на світових ринках, що пов’язано з технічною і технологічною відсталістю цієї базової галузі економіки при постійному дефіциті інвестицій. Так, за оцінками фахівців, при необхідному обсязі щорічного фінансування в модернізацію металургійних комбінатів у розмірі 2,0 млрд дол. США, реальне фінансування за останні десять років не перевищувало 800 млн дол. США. За 9 міс. 2010 р. експорт неблагородних металів та виробів з них зменшився проти найбільш вагомого показника січня-

вересня 2008 р. в 1,8 раза, але зріс майже на 40 % порівняно з відповідним періодом 2009 р., що є результатом повільного відновлення як металургійної промисловості України, так і споживачів вітчизняної експортної продукції після світової фінансової кризи.

Однак критична залежність від кон’юнктури зовнішніх ринків металу за умов незмінної товарної структури експорту, низької продуктивності праці,

недосконалої транспортної інфраструктури, значно погіршують позиції українських металургів у глобальному конкурентному середовищі.

Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробів з чорних металів необхідно активізувати реалізацію інвестиційних проектів модернізації виробництва, впровадження енергозберігаючих технологій, забезпечити розвиток суміжних галузей–споживачів металопродукції. Державна політика у цій галузі повинна спрямовуватися на стимулювання використання сучасних ефективних технологій виробництва, ресурсу та енергозбереження, сприяння

збільшенню внутрішнього споживання металу за рахунок інтенсифікації розвитку споживачів металопродукції та будівництва.

З метою обмежень експорту низькотехнологічної продукції доцільно запровадити експортне мито на вивіз напівфабрикатів, як це здійснено,

приміром, у Китаї.

Постійне зростання чисельності населення Землі, а також тенденція до зростання доходів спричиняють збільшення попиту на продукти харчування та світової торгівлі сільськогосподарськими товарами. На міжнародних ринках відбувається помірне зростання номінальних цін на продукцію АПК, що пов’язано з відновленням темпів зростання економік багатьох країн.

Для сільськогосподарських та продовольчих товарів частка експорту товарів 1-24 груп УКТ ЗЕД в у загальному українському експорті складала 16-

24%. Зростання експорту пов’язане із високими врожаями сільськогосподарських культур, стабільно високим зовнішнім попитом на вітчизняну продукцію, її більш високою ціновою конкурентоспроможністю,

зростанням цін на світовому ринку. Водночас, суттєво збільшився у 2008-2009

рр. і імпорт агропромислових товарів з традиційних 7-9% до 8-11% завдяки зниженню ставок ввізного мита, збільшенню потреб підприємств харчової промисловості в імпортній сировині і населення – у продукції, що не виробляється в Україні.

Україна має добрі можливості нарощувати експорт зерна, соняшникової олії, молочних продуктів, зокрема твердого сиру. Однак інколи державна політика гальмує цей процес. Приміром, високий врожай зернових та зростання попиту на зерно у світі у 2009-2010 рр. були сприятливими для українського експорту, проте введення Урядом експортних квот та непрозорі правила гри на ринку не дозволили вітчизняним експортерам закріпити імідж стабільних постачальників зерна.

Збільшення експортного потенціалу молочної продукції наштовхується на запровадження нової системи дотацій, яка передбачає підтримку виробників тваринницької продукції з розрахунку на голову худоби і призведе до зниження

виробництва молока, що у свою чергу, зумовить зростання конкуренції за сировину і зростання закупівельних цін; погіршення товарності молока, і як наслідок, зниження обсягів експорту молочних продуктів. Також слід зазначити, що новий порядок виплат дотацій спричинить нестачу обігових коштів у виробників молока, що призведе до скорочення виробництва і масового закриття молокопереробних заводів.

Необхідно також нормалізувати відносини с країнами-імпортерами молочної продукції, передусім з Росією, з метою нівелювання наслідків

«молочних воєн». Запровадити стандарти якості та безпечності харчової продукції відповідно до міжнародних вимог.

У 2009 р. імпорт товарів хімічної промисловості зменшився на 54%, тоді як експорт – на 97%. У 2010 р. імпорт цих товарів зростав значно швидше завдяки зростанню попиту на полімери та засоби захисту рослин. Споживання даних товарних груп традиційно зростає у світі, а спеціалізація у світовій економіці за цими групами закріплюється за Китаєм. Однак об'єктивні фактори для власного виробництва деяких товарів зазначеної групи склались ще за радянських часів, а нестачу сировини Україна може компенсувати науковими здобутками та технологіями.

Зростання експорту товарів хімічної промисловості впродовж п'яти років було незначним через втрату Україною найбільших азійських ринків збуту своєї стратегічної продукції – карбаміду, цю нішу зайняв Китай, що спричинено тим, що жодних запобіжних заходів з боку України не було здійснено. Більше того, за роки незалежності вітчизняні виробники хімічної продукції не мали ніяких зв’язків з країнами-імпортерами товарів, оскільки карбамід та аміак завжди продавався трейдерами на спотовому ринку.

Стримують розвиток галузі в останні роки зростання цін на газ, високий рівень енергоспоживання а також низька якість окремих виробів.

За 9 міс. 2010 р. експорт продукції машинобудування збільшився на 19,1 %

проти відповідного періоду 2009 р., імпорт – на 1,5 %, що зумовило зменшення від’ємного сальдо майже у 19 разів. Експорт продукції машинобудування

останнім часом вирізняється дуже звуженим асортиментом – це практично лише дві товарні підгрупи – двигуни і насоси, головним чином для газо- і

нафтотранспортних галузей.

Із продукції приладобудування експортувались електродвигуни,

генератори і трансформатори але через високу нестабільність поставок за 9

міс. 2009 р. експорт цих товарів зменшився на 1/5. Експорт транспортних засобів представлений переважно залізничними вагонами та авіаційною технікою.

У цілому торгівля товарами зазначеної групи формувалась під впливом попиту, який стосовно інвестиційних товарів був вкрай низьким. Водночас,

завдяки кредитам, зріс продаж та імпорт споживчих товарів. Активним приростом характеризувався також імпорт сільськогосподарської техніки.

Для подальшого розвитку експортного потенціалу машинобудування необхідно створити інноваційні підприємства за технологіями 5-6 укладів,

стимулювати розвиток виробництва нової техніки (приміром літаків, суден) на окремих діючих підприємствах за належної державної стимулюючої політики.

На мою думку у перспективі на розвиток зовнішньої торгівлі України впливатимуть такі чинники:

· збережеться значна частка в експорті сировинних товарів та продукції з відносно низькою доданою вартістю. Для пожвавлення їх експорту велике значення матиме поліпшення якості товарів шляхом технологічної модернізації металургійних підприємства та відновлення попиту на метали на світових ринках;

· збережеться залежність України від імпорту енергоносіїв, хоча можна очікувати подальше скорочення споживання газу у промисловості за умов підвищення технологічного рівня основних енергоспоживаючих виробництв;

· реальне кінцеве споживання домогосподарств, що було рушійною силою зростання українського ВВП останніх трьох передкризових років, постійно знижується через консервативну політику оплати праці найманих працівників та високу інфляцію. Низька платоспроможність домогосподарств справляє вплив на імпорт у бік його здешевлення, що сприятиме зменшенню дефіциту торговельного балансу. Українська економіка продовжує потерпати від збитковості майже 40 % підприємств є збитковими та нагромадження значних обсягів корпоративного боргу. Можливо для прискорення виходу з кризи необхідно не лише реструктуризувати борги, але й вдатися до використання механізму банкрутства підприємств і зміни власників.

Для зменшення впливу світової кризи на економіку України та її зовнішню торгівлю потрібні політична воля, узгодженість дій влади, бізнесу та суспільства в цілому. Експортний потенціал української економіки та потреби в імпортних надходженнях відбиваються у її зовнішньоторговельному балансі,

який потребує постійного дослідження чинників і шляхів найменш болісного виходу із кризи та забезпечення наступного ефективного піднесення.

Поиск по сайту: