Информационно-правовие системи

Щомісяця органами влади й управління всіх рівнів приймаються тисячі документів, змінюють порядок дії раніше виданих норм. Вочевидь, що проблему доступу до інформаційного масиву, який містить максимум даних про документах різної відомчої належності іотражающему еволюцію законотворчого процесу, стає вкрай актуальною. З іншого боку, дедалі більше істотною є мінімізація тимчасових витрат за пошук документи й доступом до його тексту, отримання додаткової інформації документ у взаємозв'язку коїться з іншими актами, визначення порядку введення з і дії документа в часі та просторі, з'ясування джерел офіційного опублікування тощо.

Правова інформація - це сукупність даних про чинному праві, про практику його здійснення,правотворчестве і наукових теоретичних розробках у сфері права [6].

Умовно правову інформацію можна розділити на основні види [6]:

Законодавство - найбільш значимий вид правової інформації, основу якої складають: нормативно-правові акти же Росії та супутні їм документи - офіційні роз'яснення правових актів, супровідні документи, розпорядження органів державної влади посадових осіб та інших, і навіть акти міжнародного права, які діють терені Росії.

Нормативно-правові акти РФ представлені: Конституцією РФ, федеральними законів і законами, підзаконних актів (актами Президента, Уряди та центральних органів виконавчої); конституціями, статутами, законів і підзаконних актів суб'єктів Російської Федерації; актами органів самоврядування; корпоративними правовими актами (актами організацій, здійснюють регулювання певних галузей діяльності).Сопутствующими підрозділами до поділу законодавства є: офіційні роз'яснення, супровідні документи; проекти тих нормативних правових актів; іноземне законодавство.

Головна особливість цього виду правової інформацією тому, що він містить інформацію про всієї сукупності загальнообов'язкових правових норм, які у час чи діяли раніше. У цьому сенсі його можна назвати склепінням всіх правових норм Росії.

Судова й інша правозастосовча практика - цей вид інформації складається з: рішень судових установ і супроводжуючих їх документів (позовні заяви, відгуки на позовні заяви, що докладалися до вирішення матеріали); адміністративних актів органів державної влади посадових осіб. До цього виду також можна віднести індивідуально-правові акти, тобто. документи, обов'язкові лише конкретних осіб, проти яких і приймаються ці рішення.

Нормативи і стандарти - цей вид інформації складається з нормативно-технічних документів, наприклад, державні стандарти, будівельних і правив і т.д.

Доктрина (теорія права) представлена монографіями, збірками статей, підручниками, доповідями та інші матеріалами, у яких викладаються теоретичні положення у області права. До цього виду інформації також віднесено науково-популярні матеріали як консультацій, роз'яснень, зразкових зразків правових документів і майже ін.

Головна особливість цього виду правової інформацією наступному: переважна більшість документів є авторські матеріали, розповсюдження яких можливе лише згоди автора; матеріали даного розділу є обов'язковими, але, з іншого боку, теоретичні розробки у сфері права впливають бути прийнятим нових правових і можна покласти основою майбутніх нормативно-правових актів.

Довідкова й інша інформація - складова частина масиву правової інформації найбільш велика й об'єднує різну довідкову інформацію, має юридичне значення, наприклад:

- офіційні реєстри організацій корисною і осіб, мають ліцензію на відповідні види діяльності;

- офіційні реєстри юридичних;

- рішення про політичне банкрутство організацій, впровадження зовнішнього управління, відкликання ліцензії;

- довідники органах структурі державної влади, судовим і правоохоронних органів;

- бібліографічні довідники юридичної літератури;

- довідники інформаційно-правових ресурсів немає і ін.

Рішення проблеми доступу до правової інформації можливо з допомогою використання інформаційно-правових систем (>ИПС) за законодавством. Ідея використання переваг комп'ютерних технології роботи з інформацією виникла у країнах у другій половині 1960-х років. Необхідність розробки таких систем також диктувалася величезною кількістю матеріалів, які доводилося накопичувати, аналізувати, систематизувати, зберігати.

Відповідно, першим завданням, на вирішення якої почали застосовуватися комп'ютерні технології, стало зберігання великих масивів правових актів у електронному вигляді. Практика показала, що комп'ютерні бази даних для зберігання правових актів повинен мати значну специфіку, оскільки вони призначені для збереження і обробки неструктурованої (текстовій) інформації. Специфікаинформационно-правового забезпечення обумовила й поява спеціалізованих комп'ютерних довідкових систем, з допомогою яких кінцевий користувач працює із текстами правових актів - інформаційно-довідкових юридичних систем. Ці комп'ютерні системи забезпечують користувачеві весь необхідний йому інформаційно-правової сервіс під час роботи з правовими базами даних.

Друге завдання, у вирішенні якої комп'ютерні технології демонструють свою ефективність - це систематизація законодавства. Взагалі проблема систематизації законодавства пов'язана з комп'ютерних технологій - вона постійно стояла (і по появи комп'ютерів) перед суспільством - і зумовлена тим, що законодавчі акти треба забезпечувати відповідність до вимог сьогодні (скасовувати, змінювати застарілі акти, видавати нові, досконаліші і більше узагальнені акти тощо.). Проте використання комп'ютерних технологій проводити систематизацію законодавства, що включає сотні тисяч текстів правових актів, надзвичайно важко.

Саме комп'ютерні технології надають необхідний інструментарій щодо загальної інвентаризації (ревізії) правових актів, та був інкорпорації і консолідацій законодавства.

Користувач правових баз даних на шляху успішної роботи ззаконодатель-ними актами повинен також володіти методологією аналізу законодавства і коштами юридичної техніки. Будь-яка сучасна комп'ютерна інформаційно-довідкова юридична система вже включає у собі результат певної інкорпорації, досягнутий зусиллями фірм - розробників правових баз даних. З іншого боку, треба пам'ятати, що "застосуванняформально-логических методів обробки правової інформації розвиває методологічний апарат аналізу та систематизації законодавства та фізичні методи юридичної техніки. Тому користувачі, які хочуть успіш-но розв'язувати правові питання, повинен мати уявлення про методи обробки правової інформації.

Сьогодні там розроблено й підтримується достатньо правових систем практично в усіх країнах, наприклад: США -WRU,LEXIS,WESTLAW,JURIS; у Великій Британії -INFOLEX,PRESTEL; у Фінляндії -FINLEX та інших. Слід зазначити, що у вона найчастіше ці системи носять недержавний характері і використовуються на комерційній основі [7].

У перші правові системи виникли з ініціативи держави. У межах програми правової інформатизації в 1975 року створили Науковий центр правової інформатизації. Основне завдання Центру - розробка довідкових систем та Харківський державний облік правових актів. Створена їм правова система довго була доступна лише вужчому колу органів державної влади наукових організацій. Нині вона відома як даних «Еталон»НЦПИ Мін'юсту Росії.

Недержавні довідкові правові системи почали з'являтися наприкінці 80х - початку 90-х уже минулого століття. У 1989 року вийшов перша версія системи «>ЮСИС», 1991 року – «Гарант», 1992 року – «Кодекс», «>КонсультантПлюс» й інших [6]. На Російському ринку відоме понад десяти розробників комерційних правових систем, але згадані вище є поширеними серед користувачів надають максимальне впливом геть формування ринку правових систем.

СпочаткуИПС будувалися з урахуванням стандартних системам управління базами даних (>СУБД) за принципом елементарної картотеки і дозволяли виробляти лише найпростіший пошук документів щодо окремих реквізитам. Принаймні вдосконалення систем у яких включалися повні тексти документів, програмні комплекси оснащували різними видами пошуку, розширювалися можливості аналітичної роботи з документами.

Найкращі сучасніИПС - це не стільки комп'ютерні бібліотеки, містять сотні тисяч тих нормативних документів з розвиненими засобами пошуку необхідної інформації, а й багатофункціональні інформаційні системи, дозволяють оперативно вирішити конкретну правову завдання, як знайти добірку документів, а й визначити їх взаємозв'язки між собою й іншими документами, виявити прогалини та страшної суперечності в нормативні акти тощо.

Процедура пошуку необхідної інформацією сучаснихИПС настільки простою і доступна користувачеві будь-який кваліфікації, що пошук завершується успішно навіть за мінімальної інформації.

Важливою віхою у розвиткуИПС стало використання у них технології гіпертекстових посилань. Суть цій технології у тому, що форму для уявлення тексту змінюється в такий спосіб, що кожного фрагмента тексту створюються переходи до родинним фрагментами із зазначенням типу взаємозв'язку.Гиперссилки дають можливість миттєвого переходу між документами у межах розділу бази даних (документа), котрий іноді між різними базами даних.

Істотним доповненням до технічним можливостямИПС стала юридична обробка документів. Під цим розуміється аналітична робота юристів з перевірки і дослідженню нормативних актів у цілому та його окремих частин, з виявлення місця документа у правовий системі, визначенню прямих і непрямих перетинів поміж документами і правовими нормами. Складовою частиною юридичної обробки є складання редакцій документа, підготовка коментарів і довідок.

Отже, пройшовши кілька етапів свого розвитку, сучасніИПС є сукупність масиву правової інформації та програмного комплексу, що дозволяє фахівцю ефективно працювати з цим масивом інформації (виробляти пошук конкретних документів чи їхніх фрагментів, визначати місце документа у правовий системі, виводити інформацію на печатку та т.д.).

Нині професійні юридичні довідкові системи, найпоширеніші над ринком Росії досягли високого рівня розвитку. У цьому основна частка на таких систем займають лише три системи: «>КонсультантПлюс», «Гарант», «Кодекс». Ці провідні системи відповідають професійним рівнем і сучасних стандартів юридичних систем, однак реалізують найкращі з розробки довідкових юридичних систем.

Відповідно до розподілом правової інформації на види, інформаційно-правові системи надають користувачам найрізноманітніші правові ресурси. Розробники інформаційно-правових систем пропонують кілька систем, мають різне інформаційне утримання і орієнтованих різні групи споживачів. Всі ці системи можна умовно розбити сталася на кілька груп [8].

Професійні юридичні системи Системи арбітражної й інший правозастосовчої практики >Информационно-консультационние системи (інформаційно-довідкові системи) Галузеві довідкові системи (спеціалізовані довідкові системи) Електронні правові довідники

При комплектуванні інформаційно-правових систем, наданих користувачеві, можна використовувати комплексний підхід, тобто. у яких можуть входити розділи з різними видами правової інформації.

Професійні юридичні системи включають універсальні й спеціалізовані розділи бази даних, містять документи міжнародного права, же Росії та СРСР, випущені вищими органами державної влади управління, і навіть розділи із законодавством суб'єктів РФ. У універсальні розділи включаються документи, що відносяться до всіх галузях права. Спеціалізовані розділи містять повний комплект документів і майже супровідну аналітичну інформацію з певної тематиці. Розглянемо докладніше склад цих розділів.

Системи арбітражної практики містять судову, арбітражну і іншуправоприменительную практику у Росії, нормативні акти, форми процесуальних документів, довідкову інформації і т.д. Системи будуються територіальним, тематичного принципові або за принципом приналежності документів до визначеної судової інстанції.

>Информационно-консультационние системи включають коментар до законодавству й консультації з застосуванням. Досить часто у яких поміщаються аналітичні розробки, дозволяють ефективно застосовувати законодавство у різних ситуаціях (наприклад, «Податковий календар», «Довідник курсів валют» тощо.). Практично в усіх системах є розділ, що з типових бланків ділових паперів, відповідних чинного законодавства і відповідних вимогам сучасного діловодства (форми бухгалтерської звітності, вантажна митна декларація, договори, контракти, форми позовних заяв і коментарів ін.).

Галузеві довідкові системи є повнотекстові вплив електронних бібліотек нормативно-правових і нормативно-технічних документів, довідкового матеріалу і той необхідної інформації спеціалістів окремих галузей. Значна частина матеріалів становлять документи, які комплекси норм, правил, вимог, і є обов'язковими від використання у певних областях економіки.

У основу всіх систем покладено розділи з правовими актами законодавчих і виконавчих органів структурі державної влади Росії. До складу цих розділів включаються як основні документи, що стосуються діяльності всіх підприємств і громадян, і відомчіузкоотраслевие акти. При комплектуванні цих розділів в обов'язковому порядку враховується думку фахівців, відомств, і навіть найавторитетніших організацій.

Велике зацікавлення спеціалістів представляють розділи з нормативно-технічними документами, куди входять діючі Держстандарти,СНиПи,СанПиНи інші документи, що визначають технічні і організаційноекономічні аспекти діяльність у конкретної галузі. Розділи складаються з тематичних блоків, що дозволяє вибрати користувачеві лише необхідну у роботі інформацію.

Важливе значення при комплектуванні систем надається підготовці розділів зі довідкової і аналітичної інформацією. У ті розділи включаються матеріали довідкового і консультаційного характеру, замість необхідних у повсякденну діяльність, і навіть авторські розробки найавторитетніших фахівців. Усі представлені у вигляді електронних копій офіційних видань, повному обсязі що відбивають зміст оригіналів, включаючи формули, таблиці, малюнки, схеми тощо., що потребує застосування спеціальних технологій обробки документів.

Узагальнення і аналіз вимог, пропонованих фахівцями до інформаційних ресурсів, дозволили створити ряд спеціалізованих довідкових систем щодо різноманітних галузей. У тому числі найдинамічніше що розвиваються і «>документоемкие» - електронні правові довідники, які представляють інформаційно-аналітичні системи багатоцільового призначення.

Інформація для довідників відбирається кваліфікованими фахівцями в такий спосіб, щоб найповніше відбити позицію законодавця у тій чи того питання і подати користувачеві максимум правових матеріалів. У результаті електронний правової довідник є своєрідний дайджест, сформований за тематичним принципу, у якому зразки правових документів з докладними роз'ясненнями юристів усе своєю чергою їх оформлення, відповіді юристів, що роз'ясняють порядок дій громадян, у типових ситуаціях, узагальнення судової практики з питань, юридичні словники тощо. Деякі довідники містять електронні версії друкованих видань.

Використання розділів з аналітичними авторськими матеріалами дозволяє істотно спростити роботу з зіставленню економічних та юридичних категорій і термінів, для встановлення коректності використання норм законодавства надають у конкретних ситуаціях.

Поиск по сайту: