|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ВИХОВНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТАМИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВУ кожній ВИШі здійснюється навчально-виховний і виховний процеси, якість яких забезпечується професорсько-викладацьким чи викладацьким складом, а також спеціальними організаторами виховання, до яких відносимо і кураторів студентських груп. Метою виховання у вищій школі є: всебічна підготовка фахівців для різних галузей науки, промисловості, різнорідного виробництва до творчої праці, підкріпленої глибоко моральним усвідомленням її необхідності; спрямування молоді на набуття соціального досвіду; сприяння досягненню нею відчуття необхідності доброзичливих міжнаціональних взаємин у майбутній професійній діяльності; вироблення поваги до державної символіки, Конституції України; розвиток у студентів правової, духовної, художньо-естетичної, трудової, екологічної тощо культури. Методи виховання – способи досягнення мети у справі формування, вдосконалення особистості. М етоди переконання - пояснення, розповідь, бесіда, приклад, дискусія, доповідь, диспут, лекція. Ці методи спрямовані впливати на свідомість, почуття і волю студентської молоді, формувати у них необхідні для правильної життєвої організації риси. Тренувальні методи (методи вправ ) ефективні через обов'язкову повторюваність дій і вчинків і на основі цього їх якісне засвоєння. Сприяють організації праці студентів, правильному розподілу часу для їх різносторонньої діяльності, дотриманню прийнятих у суспільстві норм і правил співжиття. Вони вимагають неодноразового повторення дій і вчинків. Вагомі вправи у процесі діяльності, режим праці і відпочинку, доручення тощо. Методи стимулювання застосовують для активізації діяльності особистості або пробудження її до діяльності. Стимулювати - "значить спонукати, давати поштовх, імпульс думці, почуттям, діям". У якості стимулу може виступати педагогічна вимога; означена перспектива (орієнтує долати труднощі на шляху до досягнення поставленої мети і полягає у постановці привабливої цілі, що спонукає вихованців до її виконання); змагання ( для загального посилення працездатності колективу, виховання волі і характеру); схвалення і осуд (спонукають до виправлення недоліків, продуманого спілкування, виважених вчинків); громадська думка (активна і впливова сила, в основі якої лежить суспільне судження, головним чином оцінного характеру), заохочення і покарання. Методи самовиховання спрямовуються на формування конкретних якостей особистості, які сприяють їй стати визнаною суспільством і колективом ровесників чи наставників. До їх застосування спонукають зовнішні (ідеологічні, суспільно-політичні, особистісні) і внутрішні (матеріальні, духовні потреби, інтереси) фактори. Одні студенти займаються загартуванням організму, інші - регулюванням емоційних станів, особливостей свого характеру, витримки тощо. Методами самовиховання є орієнтація на приклад із життя, участь у доброчинній діяльності, гартування волі, аналіз ідеальних явищ, усвідомлена жертовність тощо. Реалізація методів виховання здійснюється через засоби, які усвідомлюємо як той вид діяльності, явище чи предмет, які можуть впливати на особистість у певному напрямку. Це рідна мова, фольклор, народна міфологія, національне мистецтво, навколишня природа, домашній побут, традиції, звичаї, обряди, символи релігія, тощо. Основні напрямивиховання у вищій школі виховання розумове, духовно-моральне, працелюбності, економічне, свідомої дисципліни, естетичне, етичне, фізичне, екологічне, санітарно-гігієнічне. Форми організації виховної роботи у вищій школі визначаються змістом виховання, кількісним складом студентського колективу, специфікою навчального закладу, рівнем взаємодії між кураторами і студентами та іншими педагогами і студентами. Виховання проходить успішно у процесі реалізації його загальних (індивідуальних, парних, групових, колективних форм). До найпоширеніших спеціальних форм організації виховної роботи відносимо виховні бесіди, диспути, тематичні вечори, студентські конференції, екскурсії, конкурси, спортивні гуртки, зустрічі з відомими людьми, науково-пошукову діяльність, презентації тощо. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |