БЕРУТ БОЛЕСЛАВ (1892-1956)

Народився в селянській родині поблизу Любліна. Учасник молодіжного соціалістичного руху. З 1912 р. - член ППС - «лівиця». У 1915-1919 pp. - працівник кооперативів Любліна й Варшави. З 1919 р. - член Комуністичної робітничої партії (КРПП). У 1919-1926 pp. -в еміграції в Радянській Росії. У 1926-1927 pp. -підпільна робота в Польщі, арешт та ув'язнення. У 1927 р. - еміграція до СРСР. У 1927-1929 pp. - навчання в Міжнародній ленінській школі. У 1930-1932 pp. -співробітникапарату Комінтерну. З жовтня 1932 р. - на підпільній роботі в Польщі. 1932-1933 pp. -секретар Лодзинського окружкому КПП. 1933-1938 pp. - арешт та ув'язнення. З 1938 р. -в еміграції в СРСР. 1940-1941 pp. -учасник будівництва Дарницького залізничного вузла (Київ). З травня 1941 р. -в Білостоці, з червня - на окупованій гітлерівцями території. У 1941-1943 pp. - співробітник німецької окупаційної адміністрації в Мінську. У 1943-1944 pp. - редактор газети ППР «Трибуна свободи». З січня 1944 р. - голова, а в 1944-1947 pp. - президент КРН. У 1947-1956 pp. -президент Польщі (з 1949 р. - ПНР). У 1952-1954 pp. -голова Ради міністрів. У 1948-1956 pp. - генеральний секретар ЦК ППР (у 1948-1954 pp. - голова, у 1954-1956 pp. - перший секретар) ЦК ПОРП.

Окрім легальної опозиції, в Польщі й далі діяло збройне підпілля, боротьба проти якого мала характер громадянської війни. Сукупні втрати ворогуючих сторін досягли 30 тис. осіб. Рішення квітневого (1947) пленуму ЦК ППР були спрямовані на зміцнення провідних позицій членів партії у державних структурах. Курс на поширення ролі державного сектору в економіці та визнання націоналізації вищою формою усуспільнення свідчив про прагнення лідерів компартії до остаточної ліквідації приватного сектору та класу буржуазії. Керівництво ППС намагалося виступити проти поширення держконтролю на кооперативний сектор, а розбіжності, що виникали в баченні перспектив розвитку країни, викликали полеміку та непорозуміння в стосунках між обома партіями. Однак під тиском ППР соцпартія погодилася на прийняття (червень 1946) закону про надання уряду надзвичайних повноважень для бо­ротьби зі спекуляцією. Це був початок «битви за торгівлю», яка фактично спрямувалася на обмеження приватної підприємницької ініціативи.

В цих умовах ПСЛ не переставало рішуче відстоювати пріоритетний розвиток аграрного сектору економіки, вважаючи, що в країні відсутні умови для прискореної індустріалізації. Водночас у партії дедалі більшій критиці стали піддавати керівництво на чолі з С. Миколайчиком, який 19 жовтня 1947 р. таємно залишив Польщу. Втеча лідера за кордон стала свідченням втрати провідних позицій ПСЛ у суспільстві, що було результатом взаємодії ряду чинників, як внутрішніх (розчарування населення програмою партії, застосування проти «людовців» заходів тиску й репресій), так і міжнародних. На­приклад, у відносинах між колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції стали явно проявлятися розбіжності з основних питань післявоєнного устрою, зафіксованих у рішеннях Потсдамської конференції. Логіка «холодної війни» вела до розколу світу на ворогуючі табори та військово-політичні блоки, а уряди США, Великої Британії та Франції ставили під сумнів остаточний характер територіальних змін у Центральній Європі, особливо новий польсько-німецький кордон.

Своєю чергою в міжнародному комуністичному русі визначився курс, який відкидав будь-які «національні особливості» в побудові соціалізму. На нараді у вересні 1947 р. в польському містечку Шклярська Поремба (поблизу Вроцлава) представники дев'яти європейських компартій створили Інформаційне бюро («Комінформбюро»), за допомогою якого повинна була запроваджуватися «радянська модель» соціалізму в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. Конфлікт Сталіна й Тіто, який став розгортатися на початку 1948 р. переконливо засвідчив прагнення кремлівського керівництва будувати свої стосунки з країнами «народної демократії» на нерівноправній основі.

У цей період у керівництві ППР загострилися суперечності між прихильниками гомулківської концепції «польського шляху до соціалізму» та «сталінської моделі» на чолі з Б. Берутом. Значна частина доповіді генсека ППР на пленумі ЦК партії в червні 1948 р. була присвячена забезпеченню державної незалежності, яка «є однією з найкращих традицій соціалістичного руху». Однак позицію В. Гомулки було кваліфіковано як «поступку буржуазно-націоналістичним та реформістським силам». На пленумі ЦК ППР у вересні 1948 р. його було звільнено з посади, а новим генеральним секретарем став Б. Берут. У грудні 1948 р. на об'єднавчому з'їзді двох партій ППС влилася в ППР. Утворилася Польська об'єднана соціалістична робітнича партія (ПОРП). Головні програмні положення нової партії засвідчили не тільки відмову від концепції «народної демократії», але й штовхнули країну на рейки сталінського деспотизму та беззастережного копіювання «радянських зразків» без урахування національно-культурних особливостей Польщі.

Поиск по сайту: