АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

КВАСНЕВСЬКИЙ АЛЕКСАНДР (Нар. 1954)

Читайте также:
  1. А29. Государственная политика Александра Македонского, организация мировой греко-македонской державы.
  2. Абрамова Александра (не Саша), р/о
  3. Автор – Алесин Юрий Александрович,
  4. Александр
  5. АЛЕКСАНДР (1780-1852)
  6. Александр 3 - политика контрреформ (кратко)
  7. Александр I
  8. Александр II
  9. Александр Блок
  10. Александр БЛОК
  11. Александр БЛОК
  12. Александр Блок

Народився в робітничій родині. Навчався в Гданському університеті, але не закінчив його. З 1974 р. - член ПОРП. З 1978 р. - завідувач відділом культури СДРП. У 1984-1989 pp. - міністр у справах молоді та спорту. У 1990 р. -один із засновників Соціал-демократії Республіки Польща. 1993-1995 pp. - лідер Союзу демократичної лівиці. У 1995-2005 pp. - президент Польщі.

 

У грудні 1995 р. були оприлюднені документи про співпрацю прем'єра Ю. Олекси з радянськими спецслужбами у 1982-1983 pp. Політичний скандал набув розголосу й негативно позначився на авторитеті польської держави в світі. І хоча в ході слідства було доведено безпідставність звинувачень, наприкінці січня 1996 р. Ю. Олекса подав у відставку, а новим головою уряду був затверджений соціал-демократ В. Цімошевич.

 

Новий кабінет міністрів розробив програму «Стратегія для Польщі до 2000 p.», яка продовжувала реформаторський курс. За ініціативою уряду сейм ухвалив низку законопроектів, які склалися в реформу державної адміністрації, розпочату з 1 січня 1997 р. Згідно з нею було зменшено кількість міністерств і відомств, що сприяло децентралізації державного управління. У квітні 1997 р. сейм ухвалив закон про люстрацію, згідно з яким усі кандидати в депутати, на високі урядові й адміністративні посади повинні подавати відповідні декларації щодо співробіт-ництва в минулому із спецслужбами.

 

У квітні 1997 р. парламент схвалив конституцію Польщі, відповідно до якої встановлено парламентсько-президентську форму правління з чітким розмежуванням гілок влади на зако­нодавчу, виконавчу та судову. Окреслено функціонування територіального самоврядування, демократичні права громадян, цивільний контроль над армією. Основний закон визначив Польщу як «демократичну правову державу, що реалізує засади соціальної справедливості». Стосунки між державою й церквою ґрунтуються на засадах «автономії та взаємної залежності», задекларовано свободу совісті й віросповідання.1

 

1 Згідно з конституцією 1997 р. законодавча влада в Польщі належить Національним зборам, які складаються з двох палат: сейму та сенату. Главою держави є президент, який представляє країну на міжнародній арені, визначає строки виборів до парламенту, призначає голову уряду, наділений правом оголошувати надзвичайний стан у країні тощо. Виконавчу владу здійснює рада міністрів, склад якої затверджується сеймом за поданням президента. Місцеве самоврядування розділене на дві гілки: урядову адміністрацію та виборні органи, які контролюють її діяльність. Конституція визначає особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні права громадян, гарантує національним та етнічним меншинам свободу збереження й розвитку рідної мови, звичаїв, традицій та культури.

 

Позитивні зрушення у виробництві, які з'являлися за часів правління лівоцентристської коаліції, стали початком економічного підйому в країні. Ця тенденція зберігалася майже до 1997 р. За цей період істотно знизилися темпи інфляції, впевнено зростали промислові та сільськогосподарські галузі економіки. Однак соціальна ціна цих трансформацій була занадто високою - безробіття перевищувало двомільйонну позначку. Невдоволення працюючих своїм матеріальним становищем відбивалося у страйках та різних акціях протесту, ініціатором яких були профспілки.

 

Парламентські вибори у вересні 1997 р. привели до змін на політичній сцені, які були пов'язані не стільки з результатами діяльності лівоцентристської коаліції, скільки з об'єднанням правоцентристських сил у виборчий блок з 35 організацій. «Акція виборча "Солідарність"» (ABC) отримала майже 34 % голосів виборців, а СДЛ - понад 11 %. Очолив правоцентрист-ський уряд професор Є. Бузек.

 

Кабінет Є. Бузека розпочав реалізацію реформ, які передбачалися виборчою програмою, - адміністративної, пенсійної, освітньої та сфери охорони здоров'я. Так, у липні 1998 р. сейм ухвалив закон, який запровадив новий адміністративно-територіальний устрій (16 воєводств, 246 повітів, 2489 гмін). На початку

1999 р. була ліквідована державна служба охорони здоров'я, а замість неї запроваджена система «кас хворих», які фінансують лікування з коштів, відрахованих на соціальне забезпечення.

Реформа пенсійного забезпечення полягала в укладенні договору страхування з відповідними компаніями та перекладення тягаря виплат на недержавні установи. Започаткована реформа системи освіти передбачала поступовий перехід до триступеневої середньої школи (шестирічної основної, трирічної

гімназії та трирічного ліцею). У вищій школі запроваджено три або чотирирічну («базову») освіту та дво- або трирічну фахову освіту (магістрат), а кращі випускники могли продовжувати навчання в чотирирічній докторантурі.

 

Однак здійснення зазначених реформ вимагало значних коштів та викликало неоднозначну реакцію з боку пересічних громадян. У цій ситуації довіра до уряду Є. Бузека впала до надзвичайно низького рівня. Невдоволення людей посилювалося внаслідок скандалів, пов'язаних з фактами корупції серед міністрів та інших високих посадових осіб. Унаслідок цього влітку 2000 р. з коаліції вийшла «Унія свободи».

На президентських виборах у жовтні 2000 р. перемогу (майже 54 % голосів) здобув лідер СДЛ А. Квасневський.

 

Хоча економічна ситуація в цей період залишалася стабільною, темпи зростання валового національного продукту уповільнилися (з 4,8 % у 1998 р. до 0,9 % у 2000 p.), трохи зросло безробіття. Усі ці процеси відбувалися на тлі значного бюджетного дефіциту (близько 10 % від ВНП). Наслідки цих несприятливих для суспільства явищ повинні були вирішувати переможці наступних парламентських виборів.

 

За підсумками виборів до національних зборів у вересні 2001 р. за коаліцію «Союз демократичної лівиці - Союз праці» (СДЛ-СП) проголосував 41 % виборців (216 мандатів у сеймі та 75 - у сенаті). Однак ліва коаліція не мала вирішальної більшості, тоді до неї приєдналися «людівці» (ПСП). Головою уряду в жовтні 2001 р. став лідер СДЛ - Л. Міллер.

 

Головний зовнішньополітичний пріоритет Польщі у 90-х роках XX ст. був визначений розвиток всебічного співробітництва із США, розвинутими європейськими країнами та вступ до ЄС і НАТО. В країні була розроблена та здійснювалась відповідна програма заходів, спрямована на реалізацію конкретних вимог, пов'язаних з інтеграцією до західних політичних та економічних структур. Унаслідок цієї цілеспрямованої діяльності влади Польща у березні 1999 р. стала членом НАТО, а у травні 2004 р. була прийнята до ЄС.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)