|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
КВАСНЕВСЬКИЙ АЛЕКСАНДР (Нар. 1954)Народився в робітничій родині. Навчався в Гданському університеті, але не закінчив його. З 1974 р. - член ПОРП. З 1978 р. - завідувач відділом культури СДРП. У 1984-1989 pp. - міністр у справах молоді та спорту. У 1990 р. -один із засновників Соціал-демократії Республіки Польща. 1993-1995 pp. - лідер Союзу демократичної лівиці. У 1995-2005 pp. - президент Польщі.
У грудні 1995 р. були оприлюднені документи про співпрацю прем'єра Ю. Олекси з радянськими спецслужбами у 1982-1983 pp. Політичний скандал набув розголосу й негативно позначився на авторитеті польської держави в світі. І хоча в ході слідства було доведено безпідставність звинувачень, наприкінці січня 1996 р. Ю. Олекса подав у відставку, а новим головою уряду був затверджений соціал-демократ В. Цімошевич.
Новий кабінет міністрів розробив програму «Стратегія для Польщі до 2000 p.», яка продовжувала реформаторський курс. За ініціативою уряду сейм ухвалив низку законопроектів, які склалися в реформу державної адміністрації, розпочату з 1 січня 1997 р. Згідно з нею було зменшено кількість міністерств і відомств, що сприяло децентралізації державного управління. У квітні 1997 р. сейм ухвалив закон про люстрацію, згідно з яким усі кандидати в депутати, на високі урядові й адміністративні посади повинні подавати відповідні декларації щодо співробіт-ництва в минулому із спецслужбами.
У квітні 1997 р. парламент схвалив конституцію Польщі, відповідно до якої встановлено парламентсько-президентську форму правління з чітким розмежуванням гілок влади на законодавчу, виконавчу та судову. Окреслено функціонування територіального самоврядування, демократичні права громадян, цивільний контроль над армією. Основний закон визначив Польщу як «демократичну правову державу, що реалізує засади соціальної справедливості». Стосунки між державою й церквою ґрунтуються на засадах «автономії та взаємної залежності», задекларовано свободу совісті й віросповідання.1
1 Згідно з конституцією 1997 р. законодавча влада в Польщі належить Національним зборам, які складаються з двох палат: сейму та сенату. Главою держави є президент, який представляє країну на міжнародній арені, визначає строки виборів до парламенту, призначає голову уряду, наділений правом оголошувати надзвичайний стан у країні тощо. Виконавчу владу здійснює рада міністрів, склад якої затверджується сеймом за поданням президента. Місцеве самоврядування розділене на дві гілки: урядову адміністрацію та виборні органи, які контролюють її діяльність. Конституція визначає особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні права громадян, гарантує національним та етнічним меншинам свободу збереження й розвитку рідної мови, звичаїв, традицій та культури.
Позитивні зрушення у виробництві, які з'являлися за часів правління лівоцентристської коаліції, стали початком економічного підйому в країні. Ця тенденція зберігалася майже до 1997 р. За цей період істотно знизилися темпи інфляції, впевнено зростали промислові та сільськогосподарські галузі економіки. Однак соціальна ціна цих трансформацій була занадто високою - безробіття перевищувало двомільйонну позначку. Невдоволення працюючих своїм матеріальним становищем відбивалося у страйках та різних акціях протесту, ініціатором яких були профспілки.
Парламентські вибори у вересні 1997 р. привели до змін на політичній сцені, які були пов'язані не стільки з результатами діяльності лівоцентристської коаліції, скільки з об'єднанням правоцентристських сил у виборчий блок з 35 організацій. «Акція виборча "Солідарність"» (ABC) отримала майже 34 % голосів виборців, а СДЛ - понад 11 %. Очолив правоцентрист-ський уряд професор Є. Бузек.
Кабінет Є. Бузека розпочав реалізацію реформ, які передбачалися виборчою програмою, - адміністративної, пенсійної, освітньої та сфери охорони здоров'я. Так, у липні 1998 р. сейм ухвалив закон, який запровадив новий адміністративно-територіальний устрій (16 воєводств, 246 повітів, 2489 гмін). На початку 1999 р. була ліквідована державна служба охорони здоров'я, а замість неї запроваджена система «кас хворих», які фінансують лікування з коштів, відрахованих на соціальне забезпечення. Реформа пенсійного забезпечення полягала в укладенні договору страхування з відповідними компаніями та перекладення тягаря виплат на недержавні установи. Започаткована реформа системи освіти передбачала поступовий перехід до триступеневої середньої школи (шестирічної основної, трирічної гімназії та трирічного ліцею). У вищій школі запроваджено три або чотирирічну («базову») освіту та дво- або трирічну фахову освіту (магістрат), а кращі випускники могли продовжувати навчання в чотирирічній докторантурі.
Однак здійснення зазначених реформ вимагало значних коштів та викликало неоднозначну реакцію з боку пересічних громадян. У цій ситуації довіра до уряду Є. Бузека впала до надзвичайно низького рівня. Невдоволення людей посилювалося внаслідок скандалів, пов'язаних з фактами корупції серед міністрів та інших високих посадових осіб. Унаслідок цього влітку 2000 р. з коаліції вийшла «Унія свободи». На президентських виборах у жовтні 2000 р. перемогу (майже 54 % голосів) здобув лідер СДЛ А. Квасневський.
Хоча економічна ситуація в цей період залишалася стабільною, темпи зростання валового національного продукту уповільнилися (з 4,8 % у 1998 р. до 0,9 % у 2000 p.), трохи зросло безробіття. Усі ці процеси відбувалися на тлі значного бюджетного дефіциту (близько 10 % від ВНП). Наслідки цих несприятливих для суспільства явищ повинні були вирішувати переможці наступних парламентських виборів.
За підсумками виборів до національних зборів у вересні 2001 р. за коаліцію «Союз демократичної лівиці - Союз праці» (СДЛ-СП) проголосував 41 % виборців (216 мандатів у сеймі та 75 - у сенаті). Однак ліва коаліція не мала вирішальної більшості, тоді до неї приєдналися «людівці» (ПСП). Головою уряду в жовтні 2001 р. став лідер СДЛ - Л. Міллер.
Головний зовнішньополітичний пріоритет Польщі у 90-х роках XX ст. був визначений розвиток всебічного співробітництва із США, розвинутими європейськими країнами та вступ до ЄС і НАТО. В країні була розроблена та здійснювалась відповідна програма заходів, спрямована на реалізацію конкретних вимог, пов'язаних з інтеграцією до західних політичних та економічних структур. Унаслідок цієї цілеспрямованої діяльності влади Польща у березні 1999 р. стала членом НАТО, а у травні 2004 р. була прийнята до ЄС.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |