Висновки. Остаточне оформлення сучасних політичних партій безпосередньо пов’язане з розвитком буржуазної демократії і державності

Остаточне оформлення сучасних політичних партій безпосередньо пов’язане з розвитком буржуазної демократії і державності, а самі вони є продуктом епохи Нового часу. Тому неправильно говорити про прямий еволюційний розвиток партій від історичних форм (аристократичних угруповань епохи Античності чи політичних клубів Нового часу) до сучасних політичних партій, так само, як неправомірно стверджувати, що відбувся якийсь революційний стрибок від протопартій до сучасних політичних партій.

За функціонально-організаційними характеристиками, інституційно-правовим статусом, характером діяльності, впливом у суспільно-політичній та державній сфері сучасні політичні партії значно відрізняються від зародкових партійних груп, протопартій XVIII-XIX ст. Але однаковими залишаються їх основні базові характеристики. У всі історичні періоди політичні партії залишалися політичними організаціями, що виражали певні соціальні інтереси і які через реалізацію певних ідейних принципів намагалися досягти політичної влади у державі. На цій підставі можна дійти висновку про наявність глибоких паралелей і матеріальної правонаступності в розвитку політичних партій від їх первісних структур до сучасних політичних партій. Правомірним є також питання про відносну ідейну наступність між поглядами на політичні партії провідних мислителів Нового часу і концепціями сучасних авторів, які представляють лише етапи історичного розвитку єдиної політичної теорії.

Зміна ролі партій, їх характеру, форм, сфер діяльності як вираження об’єктивних процесів, історичних закономірностей розвитку різноманітних елементів капіталістичної соціально-економічної формації викликало відповідні зміни в теоретичному сприйнятті партій на рівні політичних, державних концепцій. Партії, які поступово ставали одними з центральних політичних інститутів, мають свою предметно-практичну основу в суспільних взаєминах. Тому розвиток ідеального, теоретичного образу політичних партій треба висвітлювати залежно від обставин конкретної дійсності, практики самих партій, відповідної епохи. Це означає, що адекватний, об’єктивний аналіз розвитку політичної та державно-правової доктрини у її відношенні до партій передбачає дослідження практичної еволюції самих партій.

Отже, історія та теорія політичних партій нерозривно пов’язані між собою. Історія політичних партій дає поважний матеріал для теорії політичних партій, а остання в свою чергу систематизує спонтанну і хаотичну, на перший погляд, еволюцію перших.

Суспільно-політичний розвиток Європи відбувався у різний час за ідеями консерватизму, лібералізму, соціал-демократії, соціалізму, комунізму. Усі ці ідеї, так само, як і їхні назви, є європейськими за своїм змістом та походженням. Україну протягом майже 340 років, до відновлення державності, було відірвано від Європи, тому вона була осторонь цих ідей. В Україні відбувалися зовсім інші політичні процеси, вони мають іншу природу та інші назви. Включена у політичну систему Російської імперії, Україна опинилася у політичному спектрі не між «лівими» та «правими», а між «західниками» та «слов’янофілами».

Головна відмінність української багатопартійності від партійних систем у країнах стійкої демократії – низький рівень її інституціалізації та залежність від коливань у процесах політичної трансформації – то в бік більшої демократизації (періоди президенства Л. Кравчука, В. Ющенка і, частково, раннього Л. Кучми), то в бік посилення авторитаризму (періоди президентства пізнього Л. Кучми та В. Януковича).

Політичні партії (на певному етапі їх замінили «іменні» виборчі блоки) перебувають в Україні у процесі постійного формування й руйнування, переходів із одного стану в інший і ще не витворили більш-менш стійку, інституціалізовану партійну систему з повторюваними, а отже й очікуваними та передбачуваними зразками взаємодій, співпраці і протиборства.

Політична підтримка концентрується довкола індивідуальних політиків, а не партійних організацій, що є перешкодою на шляху партійної інституціалізації. А без сильних інституціалізованих колективних суб’єктів політики, якими можуть бути партії, персоналізація політичного процесу майже неминуче тягне за собою посилення авторитарних тенденцій.

Важливою внутрішньосистемною детермінантою розвитку багатопартійності в Україні на сучасному етапі виступає необхідність структурно-організаційної розбудови та перебудови українських політичних партій. Її метою є повноцінне включення українських партій у політичну систему української держави та виконання ними усього спектру функціональних обов’язків, що притаманні цим політичним інститутам у суспільствах з усталеною системою демократії. У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема витворення українською державою політико-правових та соціально-економічних умов, які сприяють завершенню міжсистемних трансформаційних процесів у суспільстві, а відтак створюють реальний ґрунт для діяльності політичних партій. Прийняття нового виборчого та партійного законодавства заклало б передумови для якісно нових політико-юридичних та соціально-економічних засад партійного будівництва в Україні.

Поиск по сайту: