Меркантилізм як перше економічне вчення

Першим проявом економічних ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у 15ст, але поширення набув в 17ст. Головною передумовою меркантилізму був розпад феодалізму та зародження капіталізму. Велике значення для формування капіталістичного способу виробництва мало первісне нагромадження капіталу, зв’язане з найбільш грубими формами насильства: розоренням дрібних виробників, колоніальними загарбаннями, работоргівлею.

Значно прискорило розвиток капіталістичного виробництва виникнення світового ринку. Початок формування якого почався зі здійсненням великих географічних відкриттів 15-16 ст. Світова торгівля привела до зосередження величезних багатств у окремих осіб, передовсім у купців і монопольних торговельних компаній.

Меркантилізм -це перша теоретична спроба пояснити суть капіталістичного способу виробництва виник на підставі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу й вирішував практичні питання прискорення цього процесу.

Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії, і саме тому Голландію, яка у 17ст. досягла надзвичайного розквіту та збагачення, розвиваючи судноплавство, зовнішню торгівлю та колоніальну експансію було проголошено ідеалом меркантилізму. Поступово на цей шлях ставали Англія, Франція, Португалія, Іспанія.

У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хрематистика – «породження» грошей грошима. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. І це було зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал.

Отже, предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. Навіть сам термін «mercante» - купець. Метод дослідження меркантилістів – збирання й описування реальних фактів та часткова їх класифікація, тобто вони прямують від конкретного до абстрактного, що є неминучим у період зародження будь-якої науки.

Кількість авторів-меркантилістів та їхніх праць надзвичайно велика. Тільки в Англії до 1764 р. за підрахунками одного з англійських істориків, було оприлюднено понад дві тисячі таких економічних памфлетів. Головні положення: По-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто багатство – це нагромадження грошей. По-друге, виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення і розвитку. По-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші. По-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г – Г – гроші, що породжують гроші, такою є формула капіталу меркантилістів. По-п’яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства. Обіг товарів усередині країни, хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства. Джерелом багатства є лише зовнішня торгівля. По-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати.

Конкретна меркантилістська політика і теорія меркантилізму пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній меркантилізм, який Маркс назвав монетарною системою, і розвинутий меркантилізм, що його Маркс характеризував як власне меркантилізм, або мануфактурну систему.

Ранній меркантилізм виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Поиск по сайту: