Тема 18. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли

Студентам потрібно, перш за все, з’ясувати, що означає термін економічне зростання та чим воно відрізняється від поняття розширене відтворення. Майте на увазі, що в теоретичному і практичному аспектах поняття “економічне зростання” тісно пов’язане з термінами “розширене відтворення” та “економічний розвиток”, але за своїм змістом – це не тотожні економічні категорії. Наприклад, розширене відтворення охоплює процеси як на макрорівні /національна, світова економіка/, так і на мікрорівні /галузь, підприємство/. Економічне зростання ж характеризує стратегічні цілі руху економіки на макрорівні /національному, світовому/. Тут на перший план висувається проблема кількісного та якісного розвитку національної економіки. (Більш детально про співвідношення цих понять див.: Політична економія: Навч. посібник / За ред. К.Т.Кривенка, [далі 1] - Тема 18, с. 315-316).

Сутність економічного зростання правомірно визначати як кількісне збільшення і якісне удосконалення за відповідний період результатів виробництва /товарів, послуг/ та його основних факторів. Виділяють два його основних типи: екстенсивний та інтенсивний. При цьому на практиці вони не існують в абсолютних формах, проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. (Див.: 1, с.316-317; Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник [далі 2], с.216).

Визначальну роль в обумовленості /детермінації/ як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу. В ході нагромадження відбувається суттєві зміни в структурі капіталу, які пов’язані з науково-технічним прогресом. (Див.: 1, c.320-323; 2, c.218).

Процес нагромадження капіталу органічно пов’язаний з процесами заощадження та інвестування. Останні здійснюються як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалежних одна від одної.

Але якими б не були мотиви різних осіб, що спонукають їх здійснювати заощадження, часто вони, як відмічає П. Самуєльсон, мало пов’язані з можливостями інвестування, тобто “чистим капіталоутворенням”.

Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Це переважно характерно для промислових, будівельних, торговельних підприємств. Таким чином, інвестиції – це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головна мета інвестування – одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти.

У загальному виді роль інвестицій проявляється в темпах і масштабах економічного зростання. Для більш детального ознайомлення з їх роллю в умовах НТР слід опрацювати матеріал відповідних тем, вказаних навчальних джерел (Див.: 1, c.320-323; 2, c.218-220).

Для кращого розуміння сутності економічного зростання доцільно вивчити моделі і теорії зростання. Науковий інтерес до проблем економічного зростання завжди мав місце, але особливо посилився в 50-х роках ХХ століття.

Зміст теорій економічного зростання – це аналіз динаміки його конкретних факторів та ефективності їх використання, а також шляхів, показників досягнення таких макроекономічних пропорцій, при яких можливий безкризовий розвиток. На цих положеннях і базуються основні теорії зростання: класична, марксистська, кейнсіанська, а також його сучасні течії – неокласична, неокейсіанська, соціологічна.

Мета моделей економічного зростання: знаходження оптимального співвідношення між його факторами; визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвитку; дослідження найважливіших пропорцій, в т.ч. між нагромадженням і споживанням, сукупним попитом і сукупною пропозицією тощо.

Досить відомі такі моделі економічного зростання: Харрода –Домара; виробничої функції (Q = F (L,K,N); Кобба – Дугласа (Q = F(L,K) та її модифікація Я. Тінбергеном, Р. Солоу; “затрати - випуск” В. Леонтьєва (Див.: 1, с.323-327; 2, с.222-225).

Наступним кроком вивчення теми є вияснення чинників і сутності економічних циклів та економічних криз.

Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниження усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність – це об’єктивна форма розвитку національної економіки (а також світового господарства) як единого цілого, тобто закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги до іншої. За довготривалістю виділяють такі типи економічних циклів: короткі (2-3 роки), середні (біля 10 років), та довгі (40-60 років).

Економічний цикл – період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Середні цикли (в класичній трактовці) включають такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення.

Історико–економічні та соціальні аспекти різних циклів (де, коли вони розпочалися, їх періодичність, глибина та масштаби, а також зміст кожної з фаз середнього циклу досить повно викладено в навчальній літературі (Див.: список навчальної літератури до плану семінарських занять теми 18). Існують також різні точки зору щодо пояснення причин середніх циклів (Див.: 1, с. 330-331; 2, с.229-230).

Довгострокові циклічні коливання економічна наука виявила ще в другій половині 19ст., але особлива роль в розробці цієї проблеми належить російському вченому М.Д. Кондратьєву (Див.: 1, с. 331-334; 2, с.; 3, с.323-327).

Слід звернути увагу і на особливості сучасних економічних коливань, які розкриті в літературі, що рекомендована з даної теми (Див.: список літератури до теми 18, а також Бартенев С.А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекций. – М.: 1996, главы 11-13,17).

Поиск по сайту: