Тема 22. Економічна система сучасного капіталізму

Приступаючи до вивчення змісту цієї теми [Політична економія: Навч. посібник / За ред. К.Т.Кривенка (далі 1), с. 391-421], студент повинен виходити з того, що сучасний капіталізм де у більшій, а де у меншій мірі уже втратив класичні інституціональні ознаки. В темі 21.1. перераховано 6 основних інституціональних ознак чистого капіталізму: сьогодні кожна з них видозмінилась і помітно втратила капіталістичний характер. Проте якщо співставляти сучасні економічні відносини США і економічні відносини цієї країни у ХІХ ст., то незважаючи на значний соціально економічний прогрес економіка Сполучених Штатів все ще залишається капіталістичною, хоча певний етап соціалізації уже пройшла. Тому, такі країни як США, Франція, Великобританія, Японія все ще називаються капіталістичними. “Наша економічна система, - пише П.Самуэльсон, - це “змішана” система вільного підприємництва, економічний контроль в якій забезпечується з боку як суспільства, так і приватних інститутів” (Див.: Самуэльсон П. Экономика: Вводний курс: Пер. с англ. – М.: Прогрес, 1964. – С.53).

На сьогодні змішана економіка є вдалим варіантом соціально-економічного прогресу в країнах, які ще 300-400 років потому стали на шлях капіталістичного розвитку. “Змішана економіка. – пише відомий український політеконом С.М. Мочерний. – це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивнішого ладу. [Економічна енциклопедія: В 3-х томах / С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – с. 383].

Виникає таке питання: чому в умовах капіталістичного способу виробництва виникає і прогресує змішана економіка, яка за своїм змістом є запереченням капіталізму? Причинами виникнення змішаної економіки є недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання:

- зростання монополізації виробництва, капіталу, розподілених відносини і ринку, що порушує принципи економічної свободи, справедливого розподілу життєвих благ та веде до загострення суперечностей;

- необхідність посилення ролі держави як суб’єкта економічних відносин і їх регулятора;

- розвиток колективних форм власності, які звужують сферу існування індивідуальної приватної власності на засоби виробництва й обігу та на продуктивний капітал;

- необхідність розширення масштабів перерозподілу доходів з метою кращого задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення, що живе за межею бідності.

Далі слід звернути увагу на те, що існують різноманітні національні моделі змішаної економіки. ЇЇ характер визначають засоби та форми, методи і знаряддя реалізації певної мети в кожній конкретній країні.

Соціально-економічною основою сучасної змішаної економіки є взаємодія і взаємозв’язок двох провідних секторів економіки – приватно – колективного (акціонерного) та державного, які складаються з різних соціально-економічних укладів Соціально-економічний уклад представляє собою цілісну систему виробничих відносин визначеного типу, або відносини, які утворюють суспільну форму виробництва та господарювання.

Вважається, що в сучасних змішаних системах співіснуючими укладами є дрібнотоварний, акціонерній, колективно-приватний, державний і соціалістичний, але пануючим, визначальним залишається капіталістичний уклад, що базується головним чином на основі групової капіталістичної (корпоративної) власності.

У змішаній економіці капіталізму складається новий механізм господарювання, який поєднує в собі стихійне саморегулювання і свідоме регулювання. Це об’єктивно потребує нових форм організації та управління виробництвом, його регулювання і планування на макрорівні. Практикою, а відповідно, економічною теорією переконливо аргументована необхідність державного втручання в ринкові економічні відносини. (див. 4,6,11,13,15)

Історія свідчить, що активний прояв регулюючої економічної функції держави відбувається на етапі виникнення монополії, яка втручається в механізм саморегулювання й обмежує його. Проте монополія у своїй виробничій і ринковій діяльності переслідує свій інтерес, який часто суперечить суспільному. Держава вимушена проводити антимонопольну політику і під тиском нових продуктивних сил регулювати економіку і захищати національні інтереси. Виникає новий господарський механізм – змішаний ринково-державний. Ринок стає регульованим і збоку монополії і, що головне, з боку держави. Водночас посилюються соціальні функції держави: звуження соціально-економічної диференціації суспільства, демократизація суспільства, демократизація відносин власності, розвиток трудових відносин, перетворення людини, з чинника виробництва (“людини економічної”) у всебічно розвинену особистість з новою роллю не тільки у виробництві, а й узагалі в суспільстві(“людину творчу”).

При цьому зверніть увагу на таке визначення: сучасна змішана економіка і є регульованою соціально орієнтованою ринковою економікою, коли на перше місце виходить дійсно задоволення зростаючих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства.

Особливим сектором сучасної змішаної економіки є панівне становище в недержавному секторі монополій та олігополій. Правда, в сучасних умовах класичні монополії у прямому розумінні зустрічаються рідко. Проте їх “сестри” – олігополії – дуже розповсюджене явище в будь-якій розвиненій країні (див.: Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс, Т. 2. - с. 125). Якщо чотири найбільших підприємства контролюють 40% загального обсягу ринку і більше, то галузь вважається олігополістичною. Це юридично. А фактично така галузь є монополізованою, бо, як відомо, якщо в галузі декілька потужних корпорацій, то вони координують свої зусилля таким чином, щоб діяли умови, подібні до картельних угод.

При цьому, як показують факти, процес концентрації і централізації продовжується, в тому числі на рівні величезних фірм (див.1, с.403-404). Зараз, на наш погляд, процеси монополізації економіки продовжують бути провідними.

Звертаємо увагу на те, що в змішаній економіці капіталізму зберігаються фінансово-монополістичні групи. Вони займають вирішальні позиції в економіці, мають тісний зв’язок з державою, суттєво впливаючи на її внутрішню та зовнішню політику.

Сьогодні в США отримали розповсюдження два основних типи фінансово-промислових груп (ФПГ), якою вибудовується вся група. У першому випадку ядром ФПГ виступає банківський холдинг, у другому – виробничо-технологічний комплекс. Конкретні приклади наводяться в [1, с. 405 - 408].

Вивчаючи проблеми панування в сучасних умовах фінансової олігархії, звертаємо увагу студентів на те, що західні дослідники цей термін (“фінансова олігархія”) не уживають. Натомість використовують такі поняття як “бізнес- еліта”, “корпоративна еліта”, “функціональна еліта в економіці”. Вважається, що визначення “функціональна еліта” близьке до визначення в нашій політекономічній літературі фінансової олігархії.

Далі слід ознайомитися з такими видами олігархії, як однорідна і диференційована, плюралістична і корпоративна чи планова. В Україні, як показано в [1, с.411] складається олігархія типу корпоративної (класової) демократії. Вона означає, що монопольні групи – клани – ведуть постійну боротьбу за доступ до державних ресурсів, застосовуючи при цьому всі можливі методи та ігноруючи будь-які правила гри. Ця боротьба має не економічний і яскраво виражений силовий характер (застосування адміністративних, податкових, правоохоронних і кримінальних структур).

Далі слід розглянути можливі шляхи розвитку “олігархії” в Україні [1, с.412].

Майбутнє олігархії в Україні таке. Якщо наша країна вибере шлях плюралістичної демократії, то “олігархія” зникне як явище, і “олігархи” стануть повноправними суб’єктами здорової конкурентної ринкової економіки. Саме слово втратить негативний зміст, і замість нього вживатимуть терміни на кашталі – бізнес-, техно- чи фінансова еліта.

Продовжуючи вивчення теми, потрібно вияснити зміст революції в трудових відносинах у розвинених західних країнах. Нагадаємо, що революція у відносинах найманої праці почалася в 30-х рр. ХХ ст. “зверху”, за ініціативою американського президента Р.Рузвельта в процесі здійснення ним “Нового курсу”.

Складовими нового курсу в системі трудових відносин були:

- право робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів;

- уведення мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю;

- прийняття закону про соціальне страхування;

- участь держави в регулюванні заробітної плати;

- право робітників на проведення страйків (див.: Мальков В.Л. Франклін Рузвельт. – М.: Мысль.- с. 31-40, 82-101).

Діяльність профспілок і введення системи колективних договорів в усіх галузях економіки та більшості підприємств привели до поступової ліквідації монопсонії на ринку праці, а рівень заробітної плати поступово почав відповідати конкурентній заробітній платі, тобто реальній вартості робочої сили.

Завершити вивчення теми потрібно виясненням перспектив розвитку сучасного капіталізму, який все більше стає соціально орієнтованою ринковою економікою. При цьому перш за все слід звернути увагу на значних змінах, що відбуваються у відносинах власності і які зараз базуються на акціонерній власності. Змінюється як юридична форма акціонерної власності, так і її соціально-економічний зміст (Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія, тема 22, § 2).

Позитивні зміни у відносинах власності в поєднанні з об’єктивною необхідністю соціальної орієнтації сприяють соціалізації економіки розвинених країн Заходу.

Таким чином, змішана економіка в сучасних розвинених капіталістичних країнах є перехідним етапом від переважно капіталістичної до некапіталістичної.

Поиск по сайту: