Зміст та організація дослідження стилю психологічних особливостей міжособистісних стосунків юнаків з різними типами музичних вподобань

Мета емпіричного дослідження – виявити психологічні особливості міжособистісних стосунків осіб юнацького віку з різними типами музичних вподобань.

Експериментальна база дослідження – соціальні мережі.

Вибірка – 305 юнаків та дівчат у віці від 17 до 22 років, студенти середніх та вищих навчальних закладів. Основною умовою відбору респондентів було виражене надання переваги одному з шести досліджуваних музичних напрямків. Вибірка є відносно гомогенною відносно вікового складу, гетерогенною, відносно статевого складу та професійних напрямків респондентів. Крім того, респондентів було розділено на шість гомогенних груп, відносно характеру музичних вподобань.

Хід роботи: Емпіричне дослідження проводилось у три етапи:

Перший етап – встановлення показників дослідження міжособистісних стосунків осіб юнацького віку, визначення методологічної бази дослідження, підбір психодіагностичного матеріалу дослідження, а також визначення досліджуваних напрямків музичних вподобань.

В світовій класифікації музичних напрямків на сьогодні зареєстровано більше трьохсот офіційних музичних напрямків (вікіпедія), тож для виділення серед них тих стилів, які актуальні для сучасної молоді. Таким чином в першу чергу було проведене анонімне опитування близько тисячі молодих людей у віці від 17 до 23 років, в результаті якого було виділено шість найбільш популярних напрямків музичних вподобань: рок, естрадна музика, класична музика, хіп-хоп, електронна музика та джаз. Наступним етапом було дослідження власне особливостей міжособистісних стосунків представників різних напрямків музичних вподобань.

Опис психодіагностичних методик дослідження особливостей міжособистісних стосунків осіб юнацького віку з різними типами музичних вподобань.

В процесі проведення емпіричного дослідження респондентам було запропоновано заповнити анкету, метою якої було формування бази персональних даних дослідження та номінативної шкали музичних вподобань. Після цього кожен досліджуваний, що входив у вікову групу 17-22 роки, виконав чотири психодіагностичні методики для визначення індивідуально-психологічних особливостей міжособистісних стосунків.

Одним із критеріїв міжособистісної взаємодії є сформованість та вираженість у індивіда лідерських якостей. Для їх дослідження використовувалась методика “Лідер” Р. Немова. У даній методиці досліджуваний відповідає на 50 запитань, і з його відповідей на ці питання робиться висновок про те, чи володіє він персональними психологічними якостями, необхідними лідеру.

Ще одним із важливих критеріїв дослідження особливостей міжособистісних стосунків є комунікативна і соціальна компетенція юнака. Цей критерій розкриває індивідуальні особливості процесу спілкування: комунікативну відкритість, логічність побудови конструкцій, емоційну стійкість, групову включеність, комунікативний контроль, інтроверсію чи екстраверсію, локус комунікативного контролю особистості. В даному дослідженні для встановлення цих показників використовувалась методика «Діагностика комунікативної соціальної компетентності». (КСК) М. Фетіскіна, В. Козлова, Г. Мануйлова. Опитувальник включає в себе 100 тверджень, розташованих в циклічному порядку, з тим щоб забезпечити зручність відліку за допомогою трафарету. Для кожного питання передбачені три альтернативних відповіді. Результати інтерпретуються за допомогою 9 шкал та додаткової шкали неправди. Шкали методики відповідають факторам комунікативної соціальної компетенції, виділених Г.Мануйловим, а саме:

Фактор А – комунікативна відкритість. Він розкриває, наскільки легко індивіду зав’язувати нові розмови, приймати участь в обговореннях та встановлювати нові контакти з оточуючими. Низькі показники за цими факторами характеризують досліджуваного як нетовариського, замкнутого; високі показники – як легкого, товариського, відкритого.

Фактор В – логічне мислення. Визначає здатність індивіда використовувати складні логічні конструкції в процесі соціальної взаємодії. Низькі показники за даним фактором характеризують індивіда як неуважного, нелогічного, в той же час, як високі показники – як кмітливого цікавого співрозмовника.

Фактор С – емоційна стійкість – демонструє здатність індивіда не піддаватися емоційним поривам в процесі спілкування, контролювати себе і власні емоції. Низькі показники характеризують респондента як нестійкого, мінливого, емоційного, а високі – як спокійного, зрілого, емоційно стійкого.

Фактор Д – інтроверсія-екстраверсія. Показує комунікативну направленість індивіда. Низький показник за фактором Д інтерпретується як інтроверсія, тобто досліджуваний мовчазний, серйозний, орієнтований на себе в процесі соціальної взаємодії. Високий показник – екстраверсія – характеризує респондента як життєрадісного, відкритого, в процесі взаємодії орієнтований на інших.

Фактор К – комунікативний локус контролю. Вказує на потребу індивіда в визнанні та оцінці оточуючих. Високі бали за даною шкалою вказують на екстернальний локус, такі індивіди гостро відчувають потребу в оточуючих, в тому, щоб від них йшла комунікативна ініціатива. Низькі бали говорять про те, що досліджуваних прагне сам проявляти ініціативу в спілкуванні, реалістичний, раціональний.

Фактор М – групова включеність – характеризує потребу індивіда у груповій відповідальності за прийняті рішення. Респонденти з низькими показниками потребують зовнішні рішення, слідує за загальноприйнятими стереотипами, компанійський, часом залежить від групи. Високий показник за даним фактором вказує, що досліджуваний самостійний, незалежний, спирається на власні рішення.

Фактор Н – комунікативний контроль – показує організованість респондента, його здатність підкорятись загальноприйнятим нормам. Низькі показники за даним фактором вказують на імпульсивність, неорганізованість, а високі – на контрольованість, здатність підкорити себе правилам.

Для дослідження особливостей міжособистісних стосунків необхідно дослідити також стратегію і тактику поведінки індивіда в конфліктних ситуаціях. Переважаюча стратегія поведінки виражається не лише безпосередньо в конфліктах, а й відіграє значну роль в процесі повсякденної взаємодії індивіда з оточуючими. Для дослідження характерних стратегій в даному дослідженні використовувалась методика «Стратегія і тактика поведінки в конфліктних ситуаціях» К. Томаса. Методика включає в себе 5 шкал, що відображають п’ять стратегій поведінки.

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає прийнятною двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цих двох основних вимірах К. Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів: суперництво (змагання, конкуренція) як прагнення домогтися своїх інтересів на шкоду іншому; пристосування, що означає в протилежність суперництва, принесення в жертву власних інтересів заради іншого; компроміс, як досягнення виходу з конфлікту шляхом взаємних уступок; уникання, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей, а також співпраця, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняє інтереси обох сторін.

В процесі аналізу виділяють шкалу, за якою респондент набрав найбільше балів, саме вона відповідатиме домінуючій стратегії поведінки. Для зрілої гармонійної особистості властиве рівномірне використання всіх видів стратегій, відповідно до особливостей конфліктної ситуації.

Узагальнюючим етапом емпіричного дослідження психологічних особливостей міжособистісних стосунків юнаків стала методика «Опитувальник міжособистісних стосунків ОМО» А.А. Рукавишнікова, який є російськомовною версією відомого за кордоном опитувальника FIRO, розробленого американським психологом В. Шутцем.

У людини існують три міжособистісні потреби і ті області поведінки, які відносяться до цих потреб, достатнім для передбачення і пояснення міжособистісних явищ.

Якщо у дитини не задовольняються міжособистісні потреби, то як наслідок формуються характерні способи адаптації. Ці способи продовжують існувати і в зрілому віці, визначаючи в цілому типовий спосіб орієнтації індивіда в соціальному середовищі.

Потреба включення. Це потреба створювати і підтримувати задовільні відносини з іншими людьми, на основі яких виникають взаємодія і співпраця.

Задовільні відносини означають для індивіда психологічно прийнятні взаємодії з людьми, які протікають у двох напрямках: від індивіда до інших людей - діапазон від «встановлює контакти з усіма людьми» аж до «не встановлює контакти ні з ким» та від інших людей до індивіду - діапазон від «завжди з ним встановлюють контакти» аж до «ніколи з ним не встановлюють контакти».

На рівні емоцій потреба включення визначається як потреба створювати і підтримувати почуття взаємного інтересу. Це почуття включає в себе інтерес суб'єкта до інших людей та інтерес інших людей до суб'єкта. З точки зору самооцінки потреба включення проявляється у бажанні почуватися цінною і значущою особистістю.

Потреба контролю. Ця потреба визначається як потреба створювати і зберігати задовільні відносини з людьми, спираючись на контроль і силу. Задовільні відносини включають психологічно прийнятні відносини з людьми в двох напрямках: від індивіда до решти людей в діапазоні від «завжди контролює поведінку інших людей» аж до «ніколи не контролює поведінку інших» та від інших людей до індивіду - у діапазоні від «завжди контролюють» до «ніколи не контролюють».

На емоційному рівні ця потреба визначається як прагнення створювати і зберігати почуття взаємної поваги, спираючись на компетенцію і відповідальність. Це почуття включає достатню повагу по відношенню до інших та отримання достатньої поваги з боку інших людей.

Міжособистісна потреба в афекті. Вона визначається як потреба створювати й утримувати задовільні стосунки з іншими людьми, спираючись на любов і емоційні стосунки. Потреба цього типу стосується, перш за все, парних відносин.

Задовільні взаємини завжди включають психологічно прийнятні відносини особистості з іншими людьми у двох напрямках: від індивіда до решти людей - в діапазоні від «зав'язують близькі особисті стосунки з кожним» до "не зав'язує близьких особистих стосунків ні з ким» та від інших людей до індивіду - у діапазоні від «завжди зав'язують близькі особисті стосунки з індивідом» до «ніколи не укладають близьких особистих стосунків з індивідом».

На емоційному рівні дана потреба визначається як прагнення створювати і зберігати почуття взаємного теплого емоційного ставлення. Воно включає здатність любити інших людей у ​​достатній мірі та розуміння, що людина любимо іншими людьми в достатній мірі.

Поведінка, відповідне потреби в емоційних зв'язках в групах, свідчить про встановлення дружніх відносин і диференціації між членами групи. Якщо така потреба відсутня, то індивід, як правило, уникає близького зв'язку. Загальним методом уникнення близького зв'язку з яким-небудь однією людиною є дружнє ставлення з усіма членами групи.

Коротше кажучи, включення можна охарактеризувати словами «всередині-зовні», контроль - «вгорі-внизу», а аффекцію - «близько-далеко». Подальшу диференціацію можна вести на рівні кількості людей, включених у відносини. Аффекція - це завжди відносини в парі, включення - це зазвичай ставлення індивіда до багатьох людей, контроль ж може бути як ставленням до пари, так і ставленням до багатьох людей.

Попередні формулювання підтверджують міжособистісний характер цих потреб. Для нормального функціонування індивіда необхідно, щоб існувала рівновага в трьох областях міжособових потреб між ним і навколишніми людьми.

Другий етап – обробка проведених методик, внесення даних до статистичних таблиць та статистична обробка результатів дослідження. Статистична обробка отриманих результатів емпіричного дослідження проводилась за допомогою статистичного пакету SPSS Statistic 20 шляхом порівняння даних за кожною вибіркою. Демонстрація розбіжностей в показниках міжособистісних стосунків у групах юнаків з різним стилем музичних вподобань відбувалась за допомогою критерію Краскела-Уоллеса для k незалежних вибірок. Таблиці результатів обробки за методикою Краскела-Уоллеса наведені в Додатку В.

Третій етап – кількісний аналіз та якісна інтерпретація даних психодіагностичного дослідження відповідно кожного критерію. Результатом проведення третього етапу дослідження буде демонстрація якісної різниці між показниками міжособистісних стосунків осіб юнацького віку з різними типами музичних вподобань, а також складання психологічного профілю міжособистісних стосунків, типового для представників кожного з досліджуваних напрямків музичних вподобань.

Поиск по сайту: