Теоретичне вивчення досліджень зв’язку музичних вподобань з психологічними властивостями людини

Дія музики на організм починається задовго до нашого народження. Ще в утробі матері, починаючи з 14 тижня малюк вже чує і реагує на мелодійні звуки маминого голосу. Відразу після народження дитина вже здатна сприймати ритм і мелодику. Також доведено вплив, так званого, «ефекту Моцарта» — діти, які регулярно слухають музику Моцарта в перші роки життя, виявляють надалі більше талантів і швидше розвиваються розумово.(…)

Якщо порівнювати музичну сферу мистецтва з іншими її «представниками», можна сказати, що це одна з найбільш натхненних його форм. Своїм ритмом, мелодією, гармонією, динамікою, розмаїттям звукових поєднань і колоритів музика передає нескінченну гаму почуттів і настроїв. Її сила полягає в тому, що, минаючи розум, вона проникає прямо в душу, в підсвідомість і створює настрій людини. Відповідно своїм змістом музика може викликати в людині різні почуття, спонукання і бажання.

Наприкінці ХХ століття стали з'являтися дослідження, присвячені вивченню механізмів сприйняття музики. У сучасній соціокультурній ситуації музика все більше висувається на перший план в структурі художніх переваг молоді в силу своїх безпосередньо-чуттєвих особливостей впливу, тому сприйняття музики досліджується з точки зору особистісно орієнтованої парадигми, коли велике значення надається вивченню особистості, що сприймає музику, її здібностям, інтересам, переживань.

Ч. Дізренс у книзі «Вплив музики на поведінку», посилаючись на ряд психофізіологічних досліджень, проведених іншими авторами приходить до наступного висновку: «Зрозуміло вірний той факт, що музика має глибокий вплив на фізіологічні реакції і серед дослідників, що займаються цією проблемою, досягнуто угоду за наступними пунктами. Музика підсилює метаболізм у тілі, посилює або зменшує м'язову енергію, прискорює дихання і зменшує його правильність, виявляє помітний, але змінюється вплив на обсяг крові, пульсацію і кров'яний тиск, таким чином, дає фізичну основу для генезису емоцій»[цитується по 10, з.201]

У роботі Н. Черкаса підкреслюється, що не тільки музика як така, але навіть прості окремі музичні тони проводять в організмі різко виражені фізіологічні зміни. Автор наводить дані, згідно з якими в залежності від інтенсивності звуку і його забарвлення змінюється тиск крові в судинах [10].

У своїй книзі «Мозок, розум і поведінку» автори Блум Ф., Лезерсон А., Іофстедтер Л. надають вирішальне значення у формуванні сприйняття і реакції організму на сприйняття музики гіпоталамусу. На їх погляд, гіпоталамус перетворює нервовий імпульс, що посилає до нього вушними раковинами у емоційні переживання, які в свою чергу передає в кору великих півкуль. Таким чином, гіпоталамус створює емоційну компоненту музичного переживання.

Протягом останнього десятиріччя істотно зріс інтерес науковців до зазначеної проблематики в Україні. Усе частіше предметом досліджень учених стає музично-естетична культура в контексті мінливої соціокультурної ситуації, моделюється специфічна педагогічна стратегія, зорієнтована на нову естетично-соціальну реальність, у лоні якої відроджується й розвивається вітчизняна та світова музична культура (Л. Коваль, Г. Падалка, В. Ростовський, Г. Тарасенко, В. Дряпіка).

Останнім часом дослідженню питань сформованості музичної культури приділяється значна увага (Ю. Алієв, О. Гордійчук, Н. Гузін, Я. Радзицька, Г. Рязанова, А. Сохор, Р. Тельчарова, Л. Хлєбнікова, Г. Шастак). У дослідженнях Л. Бєлікової, Т. Глотової, Л. Кондрашової, А. Мудрика, Є. Нікітіної, Г. Овчаренко, С. Савченка, М. Соловей, Н Срєбної, В. Чупрасової та ін. музичне мистецтво визначається як основний чинник соціалізації.

Одним з важливих факторів соціалізації особистості є рівень художньої культури взагалі й музичної зокрема. Ступінь соціальної адаптованості людини зумовлює її культурні запити та музичні уподобання. Дослідники з музичної психології все частіше й частіше фіксують той факт, що переважна більшість сучасної молоді надають перевагу музичним творам з сумнівним рівнем художньої цінності. Більш того, певні музичні напрями, не лише гальмують розвиток художнього смаку молоді, а й становлять загрозу навіть психічному здоров’ю людини.

Аналіз літературних джерел (О. Г. Костюк, Л. Л. Бочкарьов, Г. М. Ципін та інші) показав, що проблема визначення зв’язку між особливостями сприймання музики та рисами особистості є вкрай важливою. О. Г. Костюк наголошував на необхідності враховувати суб’єктивну активність людини, що базується на її особистісних властивостях і створює нову інтегральну систему психічних образів, значно більш об’ємних ніж звучання музики. Дослідження невербальної комунікації та взаємозв’язку інтонаційних образів музики та рухів (В. А. Лабунська, О. В. Суббота та інші) дають підставу для визначення феномену музичного дискурсу. Результати вивчення особистісних детермінант інтерпретації молодшими школярами музичного тексту (Я. Г. Пономаренко) є особливо важливими для обґрунтування теоретичного змісту нашого дослідження. Автором доведено, що в разі сприймання музики молодшими школярами успішність інтерпретації музичного твору залежить від рівня розвитку емпатійності, креативності та рефлексії дитини.

На думку В. І. Петрушина, Є. В. Назайкінського, В. В. Пушкаря висока оцінка і визнання класичної музики як важливого елементу свого духовного багажу виникають у людини в результаті певної зрілості його просоціальних установок, вибору стилю життя, обумовленого системою позитивних ціннісних орієнтацій особи та “Я-концепції” в цілому. Відсутність зазначених особистісних властивостей знижує соціальну адаптованість особистості, що надалі призводить до соціальної дезадаптації, тобто порушення соціальних норм (О. В. Змановська, Ю. А. Клейнберг, С. І. Яковенко та інші). Соціальна дезадаптація є, в свою чергу, детермінантою протиправної поведінки. Отже, своєчасне виявлення відхилень в процесі соціалізації є профілактикою негативних суспільних явищ. Одним із шляхів вирішення проблеми визначення рівня соціальної адаптованості особистості завдяки застосуванню методів, що нівелюють вплив соціальної бажаності може бути використання знань про психологічні особливості сприймання музики.

Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого — це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії [ ]. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я". В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі.

Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб'єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер. Світ музики може стати або не стати надбанням особистості. Лишень духовно-практична діяльність особистості - це початковий етап життєвої спіралі для музично-естетичного буття суб'єкту.

Існує зв’язок між певними особистісними властивостями людини та особливостями її сприймання музики: особистісно зрілі та гармонійні особи віддають перевагу серйозній складній музиці драматичного чи філософського змісту з постійним розвитком або варіюванням декількох музичних ідей водночас; особи, яким притаманні внутрішні конфлікти, амбівалентність почуттів, недостатній розвиток рефлексії віддають перевагу музиці, в якій домінують дисонансні сполучення, гострота та “колючість” мелодики та ритму; особи з екстернальним локусом контролю обирають музичні дискурси, що за своїм психологічним змістом відображають невизначеність, аморфність світосприйняття або його спрощеність, примітивність; особи з інтернальним локусом контролю, навпаки, обирають енергійну, цілеспрямовану музику.

Встановлено зв’язок психологічних властивостей осіб з низьким рівнем соціальної адаптованості з особливостями сприймання ними музики: їх емоційному настрою та загальному фону світосприймання відповідає музика деструктивного характеру, що символізує агресію та має небезпечний вплив на психічний стан людини: підвищена гучність, неприродні звукочастотні характеристики, надмірна повторність, яка несе гіпнотичний, трансовий ефект. Відсутність суб’єктності, нерозвиненість функцій прогнозу та цілепокладання, слабка здатність до інтеграції свого життєвого досвіду корелює з вибором музики. що символізує байдужість, відмову від цілеспрямованої діяльності, пасивність. [Максимов М. В. Психологічні особливості сприймання музики особистістю залежно від соціальної адаптованості. – Рукопис.]

Говорячи про вплив музики на поведінку і характер людини, необхідно відокремити власне музику та тексти, які вона супроводжує. Справа в тому, що тексти пісень впливають безпосередньо (в них можуть міститися прямі заклики або контекстний сенс), їх значення сприймається повністю відповідно до їх змістом. Як же тоді музика впливає на свідомість? Адже вона не може нести прямо те чи інше смислове значення. Простіше кажучи, у музики немає чистого сенсу. Але це лише на перший погляд. Насправді, наша підсвідомість будує цілу систему абстрактних зв'язків, які і є прихованим «сенсом» музики.

Ще один цікавий факт, відзначений дослідниками музичної психології, - це резонанс штучних музичних ритмів і природних біологічних ритмів в організмі. Якщо ці ритми ідентичні, вплив посилюється. Іншими словами, якщо ваша діяльність спокійна і стабільна, тихий і помірний музичний фон буде сприяти її ефективності, а якщо ви неврівноважені і агресивні, то відповідні музичні ритми, велика кількість шуму в музиці, буде підтримувати в вас цей стан. При цьому музичний і біологічний ритми взаємопов'язані, тому що останній підлаштовується під перший. Музика - явище в цьому плані об'єктивне, незалежне, і вона не може змінюватися під впливом наших бажань і настроїв. Тому нам залишається підстроюватися під музику, відповідати її енергії, ритму і змісту.

Дослідження, яким керував професор Адріан Норт, глава кафедри прикладної психології університету Херіот-Уотт в Единбурзі, вважається найбільшим з усіх коли-небудь проводилися з цієї проблеми. Судячи з його результатами, любителі класичної музики - боязкі і сором'язливі, а шанувальники металу - добрі і невимушені. У суспільстві побутує стереотип шанувальника важкого року як людини, що знаходиться в глибокій депресії зі схильністю до суїциду, прийнято вважати, що він небезпечний для суспільства. Але насправді, це досить тонкі натури.[]

У 1950-х роках у США проводилися дослідження про міру впливу музики на покупців. Вченими було з'ясовано, що спокійні мелодії, що звучать з колонок в торгових залах, створюють затишну атмосферу, спонукаючи і стимулюючи відвідувачів магазинів не поспішати і якомога більше часу приділити вибору покупок. І зовсім інший ефект створює більш швидка і енергійна музика, в основному вона використовується в години пік, для того щоб прискорити покупців. Такий з принципів застосовується в мережах швидкого харчування, наприклад в «McDonald's» - де спеціальний менеджер, аналізує потік і кількість відвідувачів і коли їх багато, в приміщенні починає грати динамічна музика, тим самим кваплячи людей. І в протилежному випадку, якщо клієнтів мало, то й музика грає повільна і розслаблююча, щоб відвідувач якомога довше затримався в закладі.

Більш фундаментальні дослідження впливу музики на поведінку та характер розкривають наступні особливості, притаманні прихильникам різних музичних напрямків:

Рок-музика, метал і все, що до них відноситься, стимулює в людині розвиток таких якостей, як агресивність, жорстокість, деструктивність, прагнення до самотності; і в той же час може направляти на самоактуалізацію, самореалізацію, прагнення до індивідуалізму і виділенню в суспільстві. Це, звичайно, зовсім не означає, що прихильники року обов'язково володіють всіма цими якостями, просто у нього набагато більша до них схильність, і при відповідному поєднанні інших чинників, він обов'язково буде схильний цьому впливу. До речі, рок-музика, також може змінювати релігійні уявлення та цінності (особливо в дитинстві, коли вони ще не повністю сформовані).

В ідеології рок-культури покладений фанатизм, який на думку Г. Товстоногова, є добровільним рабством, що робить людину замкнутою.

Психофізіологічними факторами дій року являються і збудження підкоркових структур головного мозку з необумовленими біологічними реакціями; різке зростання збудженості ЦНС тощо. Перші результати дій року проявляються в слуховому апараті людини. За даними професора B.C. Гуковича приблизно 40% любителів року 13-15 р. страждають слуховими шумами, а приблизно 60% 19-20 річних студентів виявляють ознаки туговухості. В перспективі це означає, що десь через 50 років країна може одержати суспільство глухих людей.

Рис. 1.3.1. Частотна характеристика рок-музики.

Композиція легендарної ліверпульської групи «The Beatles» «Helter Skelter» - наочний приклад того, як на перший погляд милозвучна і досить приємна музика насправді може виявитися дуже шкідливою. Основний ритм цієї композиції (приблизно 6,4 герца) розташований у небезпечній для людей області резонансних частот черевної порожнини та грудної клітини. У тих хто її слухає може раптово захворіти живіт або можуть з'явитися болі в грудях. Крім цього, оскільки основний ритм цієї мелодії близький за частотою до одного з ритмів людського мозку, є реальна небезпека резонансного збігу цих частот, яке може привести до справжнісінького божевілля.

Проведені численні дослідження для оцінки впливу рок-музики, що викликає важке травмування слуху, зору, хребта, ендокринної та нервової систем у осіб, що пристрастилися до цього жанру музики. Боб Ларсен з Клівленда виявив істотні зміни в організмі у більш ніж 200 пацієнтів. Він зазначив, що ця музика викликала зміна пульсу, дихання, підвищену секрецію ендокринних залоз, зокрема залоз, регулюючих життєві процеси в організмі. Коли мелодія піднімається - гортань стискається, коли мелодія опускається - гортань розслабляється.

Основний метаболізм і вміст цукру в крові зазнають змін у процесі слухання. Ці ефекти посилюються з посиленням інтенсивності звуку. При рівні понад 80 децибел дію музики викликає неприємні відчуття, при рівні 90 децибел вона стає шкідливою. Під час рок-концертів вимір показує 106-108 децибел в центрі залу і майже 120 децибел поблизу оркестру. Тому у молодих людей, що слухають цю музику, зміна слуху спостерігається в такій мірі, яка зазвичай характерна для людей старше 50 років.

Крім того, різко зростає число осіб з серцево-судинними захворюваннями і розладом рівноваги в організмі.

Інтенсивність спеціального освітлення і використання лазерних променів викликають необоротне руйнування зору, так як у випадку проникнення променя в око він може викликати опік сітківки з утворенням сліпої плями. Крім того, короткі спалахи світла, наступні одна за одною в ритмі музики, викликають запаморочення, нудоту, галюцинаторні явища.

Електронна музика - найрозвиненіший і прогресуючий напрямок на сьогоднішній день. Більш консервативні шанувальники вважають її мертвою, порожньою, можливо через те, що при її створенні не були задіяні природні музичні інструменти. Але це музика, створена не комп'ютером, а лише за допомогою його. Електронна музика має найбільш швидкий ритм та використовує найбільш високі частоти. Відзначаються випадки, коли при тривалому прослуховуванні такої однотипної музики у людини виникав стан зміненої свідомості. Серед сучасного покоління юнацького віку електронна музика є досить популярною, і соціологічне опитування її шанувальників дало можливість сформулювати ряд причин цього явища, а саме: по-перше, практично необмежене різноманіття, звуків, які можна створити і використовувати у створенні музики.

Рис. 1.3.2. Частотна характеристика електронної музики.

По-друге, необмежені можливості по створенню ритм-малюнків, ламаних або, навпаки, струнких і математично точних бітів. По-третє, можливість якісної обробки звуку, не кажучи вже про застосування всіляких ефектів, завдяки яким електронна музика так різноманітна і індивідуальна. По-четверте, доступність і порівняльна простота ПЗ для створення та обробки музики. Ну, і в останню чергу можна сказати про зовнішній стороні уподобання - просто електронна музика сьогодні - це модно.

Говорячи про вплив, який чинить електронна музика на свідомість і поведінку (маються на увазі прогресивні стилі та напрямки - Break Beat, House, D'n'B тощо), необхідно відзначити, що вона спрямовує і орієнтує молодь на той ритм життя, в якому потрібно жити сьогодні, щоб досягти реальних цілей і домогтися успіху. Незважаючи на загальноприйнятні стереотипи, сучасна електронна музика (у своїй більшості) – це не пропаганда наркотиків і алкоголю, не поштовх до насильства, не релігійний потік, і не керівництво до дії і протест проти суспільства. Електронна музика - явище сучасне у всіх сенсах. Треба сказати, що це музика в основному комерційна, тому і несе в собі своєрідний вектор у бік матеріальної сторони життя, жорсткості її ринкових законів, тим самим націлюючи слухача на адаптацію в такому світі.

Рис. 1.3.3. Частотна характеристика класичної музики.

Класична музика. В основі класичної музики лежить віковий художній досвід, мудрість різних історичних епох. До музичної класики відносять не лише твори великих композиторів, а й кращі зразки народної музичної творчості. Класична музика розглядається як змістовне мистецтво, що має велику силу естетичного впливу на людей.

За результатами досліджень багатьох науковців, класична музика і головне, перш за все у живому виконанні, позитивно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров'я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Жива музика композиторів - класиків допомагає позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.

Вчені Центру нейробіології Каліфорнійського університету протестували студентів з 36 коледжів, намагаючись визначити рівень їх інтелектуального розвитку. Протягом десяти хвилин після проведення тесту студенти слухали сонату Моцарта для двох фортепіано до мажор К. 488. Повторне тестування відразу ж після прослуховування показало збільшення IQ на 8-9 балів.

Щоправда, приблизно через 15 хвилин показники повернулися на колишній рівень, але цей факт дозволив вченим припустити, що саме безсмертна музика стала причиною тимчасового інтелектуального зростання. Один з дослідників феномена впливу музики, Гордон Шоу, висловив припущення, що складна музика якимось чином живить відділи мозку, відповідальні за абстрактне мислення, - відділи, які не мають прямого відношення до сприйняття звуків і мелодій.

Фахівці з музичної терапії наполягають на тому, що цілющі мелодії для пацієнтів слід підбирати в індивідуальному порядку. Однак деякі загальні рекомендації все ж існують. Як правило, це хрестоматійні твори класичної музики.

До музичної класики належать не лише видатні твори композиторів минулого, а й кращі зразки музики XX ст. твори композиторів, чия творчість отримала світове визнання (К. Дебюссі, М. Равель, Я. Сибеліус, Р. Штраус, Б. Барток, І. Стравінський, С. Прокоф'єв, Д. Шостакович та ін.). Твори відомих українських композиторів М. Скорика, М. Колеси, Л. Людкевича, Л. Ревуцького, А. Кос-Анатольського вважаються українською музичною класикою.

Джаз. Блюз. Згідно результатів дослідження Адріана Норта, прихильники джазу та блюзу характеризуються як впевнені в собі, комунікабельні, творчі особистості. Джаз та блюз – музика досить емоційна і природня, з великим різноманіттям темпів. Швидкий джаз може змусити кров активніше циркулювати, підвищити пульс і викликати надмірне виділення гормонів, в той час як повільний джаз може знизити кров'яний тиск, перевести мозок в режим альфа-хвиль і відвести нас від проблем.

Ось деякі загальні тенденції, які істотно змінюються залежно від слухача, умов прослуховування, дієти, навколишнього середовища і пози.

Хіп-хоп. Серед сучасної молоді досить багато прихильників саме цього музичного напрямку, і найбільше цінують безпосередній зміст тексту пісень, адже в віршах реп-музики рима не є обов’язковим елементом, тому в текст можна помістити все, що хоче сказати автор.

Рис. 1.3.5. Частотна характеристика хіп-хоп-музики.

Люди більш старші, які не захоплюються репом досить часто ставлять одне і те ж питання: де ж беруться теми для репу? Якщо поцікавитися у молоді, то завжди можна отримати практично один і той же відповідь: теми для репу дає саме життя. Адже в таких піснях співається (а правильніше буде сказати - читається) про життя, про кохання, про дружбу, про зраду. Це такі ж вічні теми, які використовуються в будь-якій області мистецтва - літературі, живопису, кіномистецтві, а також про музику. Просто реп дає можливість висловити свої думки, використовуючи сучасний молодіжний сленг. Виконавці репу чудово знають, що цікавить молодих людей, що їх зачепить за живе і змусить задуматися. Наркотики, алкоголь, соціальна незахищеність - всі ці актуальні теми звучать чітким речитативом під ритмічну музику.

Не останнє місце в репі займає тема любові. Адже це одне з основоположних людських почуттів. І сьогодні вибрати один якийсь найкращий реп про любов також складно, як і назвати найкращого репера. Любов - це почуття, яке супроводжує людину протягом всього його життя. І не дивно, що це почуття відображено в людській культурі - в піснях, книгах, фільмах. І не може без цієї теми, природно, обійтися і реп. Величезна кількість реп-виконавців оспівують це почуття у своїх ритмічних речитативах.

Естрадна поп-музика. Про сучасну популярну музику можна сказати, що вона являє собою набір простих фраз. Також ця музика має такий само нескладний музичний супровід. Зазвичай це ритмічне повторення барабанів і деякі інші інструменти. Таке ж ритмічне постукування використовували шамани з метою введення людей в транс. А коли людина входить в транс, вона стає непідвладним свідомості. Тому й популярна музика вводить людину в свого роду транс, а в такому стані все, що чує людина прямо надходить в підсвідомість, обходячи свідомість стороною. Виходить, що і тексти сучасних естрадних пісень йдуть у підсвідомість. Саме почута знайома мелодія буде наспівує людиною цілий день.

Висновок до розділу 1.

Юність - завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 - 17 років) та старший юнацький вік (18-25 років). В юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Психологія юнацького старшого юнацького віку - один з найстарших розділів вікової психології, Л.С.Виготський наприкінці 1920-х років, справедливо помітив, що загальних теорій у ній набагато більше, ніж твердо установлених фактів, як у закордонній, так і у вітчизняній психології. Поряд з різними закордонними теоріями і концепціями, що розглядали юнака такими, як біогенетична теорія Стенлі Хол, Арнольд Гезелл; концепція персоно логічної орієнтації Едуард Шпрангер, Шарлотта Блер; Жан Піаже – специфіка юнацького мислення; психоаналіз Зиґмунда Фрейда; неофрейдизм Ерік Еріксон, важливий внесок у розуміння юнацької психології вніс представник гештальтпсихології Курт Левін. Він виходив з того, що людська поведінка є функцією, з одного боку, особистості, з іншого боку – навколишнього середовища.

Альтернативні теорії юнацького віку аналізують різні сторони розвитку-фізичний розвиток, розумовий розвиток, формування самосвідомості, зрушення в структурі спілкування, мотиваційні процеси і т.п. розглядалися і у вітчизняній психології. Цим займалися такі психологи як Виготський Л.С., Божович Л.І., Леонтьєв А.Н., Ельконін Д.Б. і ін.

Для вітчизняної психології характерним є врахування діалектичної єдності біологічних, психологічних та соціальних складових у розвитку особистості. Труднощі юності пояснюються розходженням у моментах досягнення індивідом, з одного боку, біологічної зрілості, а з іншого - соціальної зрілості. У нашому технологічно високорозвиненому суспільстві, де період шкільного навчання досить тривалий і має тенденцію до зростання, біологічне дозрівання випереджує соціальне.

Ще однією особливістю сучасності є прискорення біологічного дозрівання і уповільнення соціального. Соціальна зрілість вимірюється багатьма параметрами, які з'являються неодночасно та індивідуально. Так, суспільство визнає дорослість людини з 17 років, коли вона отримує паспорт, починає відповідати за всі свої вчинки перед законом, користується виборчим правом та всіма іншими правами дорослої людини. Водночас фактична соціальна зрілість може настати як раніше моменту її юридичного визнання (наприклад, під час війни, коли використовується праця підлітків та юнаків), так і пізніше.

Провідною діяльністю для осіб юнацького віку виступає навчально-професійна діяльність.

Суттєвою складовою особистісного розвитку юнака є становлення його самосвідомості. Пов’язане воно як із продовженням розумового розвитку, так і з появою нових ситуацій, кутів зору, під якими він себе розглядає.

Потреба в безпеці у ранньому юнацькому віці підсилюється і реалізується не тільки у групі однолітків і в родині, але й з дорослими за межами родини.

Характерними рисами юнацького віку є максималізм суджень, своєрідний егоцентризм: висуваючи свої теорії, юнак досить часто поводить себе так, ніби оточуючі повинні підпорядковуватись його теоріям, а не теорії - об'єктивній дійсності. Прагнення довести свою незалежність і самобутність можуть супроводжуватися типовими поведінковими реакціями, зокрема зневажливим ставленням до порад батьків чи викладачів, недовірою і критиканством стосовно старших поколінь, іноді відвертою немотивованою протидією. І в той же час для юнацтва характерними є сугестивність і конформізм відносно впливу ровесників, що обумовлює однаковість інтересів, смаків, стилів поведінки (жаргон, музика, мода тощо). Серед молоді можуть мати прояви групового екстремізму, на що слід звертати увагу, організовуючи виховну роботу серед студентства.

Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратись у своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.

Юність характеризується як період виражених соціальних потреб. Потреба дружбі, у самоствердженні, пошук власного Я, реалізується в дружньому спілкуванні. Головне переживання, яке її характеризує, - це впізнавання у близькості цієї людини у собі, своєму Я. З друзями спілкування набуває інтимно-особистісного, сповідального характеру. У цей час юнак прилучає друга до свого внутрішнього світу - до своїх почуттів, думок, інтересів, захоплень.

Міжособистісні стосунки набувають ділового чи особистісного характеру. На основі цього їх поділяють на типи: знайомство, приятелювання, товаришування, дружба, любов, подружжя, родина, деструктивні стосунки.

Важливе значення у розвиток особистості юнацькому віці має спілкування з однолітками – специфічний канал інформації, специфічний вид міжособистісних відносин, і навіть один із видів емоційного контакту.

Набуває актуальності пошук супутника життя і однодумців, зростає потреба у співробітництві з людьми, зміцнюються зв'язки зі своєю соціальною групою, з'являється відчуття інтимності з деякими людьми. Визнанням і повагою в юнаків та вродливих дівчат користуються такі однолітки, що є їх близькими друзями. З іншими підтримуються лише товариські чи дружні стосунки.

Міжособистісні стосунки, спілкування у юнацькому віці займає ще більше часу, ніж у підлітковому, причому більша частина часу витрачається на спілкування з однолітками. Юнаки та дівчата перебувають у постійному пошуку спілкування. Прагнення нового досвіду, потреба вирішити нагальні проблеми змушують їх сподіватися (частіше ще неусвідомлено), що у потоці людей їх чекає багато цікавих, важливих, незвичайних знайомств, тому, зазвичай, інтерес викликає кожне нове обличчя.

У людини існують три міжособистісні потреби і ті області поведінки, які відносяться до цих потреб, достатнім для передбачення і пояснення міжособистісних явищ. Незадоволення міжособистісних потреб у дитини формує характерні способи адаптації. Ці способи продовжують існувати і в зрілому віці, визначаючи в цілому типовий спосіб орієнтації індивіда в соціальному середовищі. Людина за своєю природою побудована таким чином, що вона схильна шукати міжособистісних контактів з іншими людьми. В. Шутц у 50-ті роки XX століття запропонував концепцію мотивів соціальної поведінки людини, згідно з якою в основу взаємодії покладено три міжособистісні потреби: приєднання, контроль і відкритість.

Наприкінці ХХ століття стали з'являтися дослідження, присвячені вивченню механізмів сприйняття музики. У сучасній соціокультурній ситуації музика все більше висувається на перший план в структурі художніх переваг молоді в силу своїх безпосередньо-чуттєвих особливостей впливу, тому сприйняття музики досліджується з точки зору особистісно орієнтованої парадигми, коли велике значення надається вивченню особистості, що сприймає музику, її здібностям, інтересам, переживань.

Протягом останнього десятиріччя істотно зріс інтерес науковців до зазначеної проблематики в Україні. Усе частіше предметом досліджень учених стає музично-естетична культура в контексті мінливої соціокультурної ситуації, моделюється специфічна педагогічна стратегія, зорієнтована на нову естетично-соціальну реальність, у лоні якої відроджується й розвивається вітчизняна та світова музична культура.

Одним з важливих факторів соціалізації особистості є рівень художньої культури взагалі й музичної зокрема. Ступінь соціальної адаптованості людини зумовлює її культурні запити та музичні уподобання. Дослідники з музичної психології все частіше й частіше фіксують той факт, що переважна більшість сучасної молоді надають перевагу музичним творам з сумнівним рівнем художньої цінності. Більш того, певні музичні напрями, не лише гальмують розвиток художнього смаку молоді, а й становлять загрозу навіть психічному здоров’ю людини.

Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого — це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії [ ]. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я". В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі.

Існує зв’язок між певними особистісними властивостями людини та особливостями її сприймання музики: особистісно зрілі та гармонійні особи віддають перевагу серйозній складній музиці драматичного чи філософського змісту з постійним розвитком або варіюванням декількох музичних ідей водночас; особи, яким притаманні внутрішні конфлікти, амбівалентність почуттів, недостатній розвиток рефлексії віддають перевагу музиці, в якій домінують дисонансні сполучення, гострота та “колючість” мелодики та ритму; особи з екстернальним локусом контролю обирають музичні дискурси, що за своїм психологічним змістом відображають невизначеність, аморфність світосприйняття або його спрощеність, примітивність; особи з інтернальним локусом контролю, навпаки, обирають енергійну.

Говорячи про вплив музики на поведінку і характер людини, необхідно відокремити власне музику та тексти, які вона супроводжує. Справа в тому, що тексти пісень впливають безпосередньо (в них можуть міститися прямі заклики або контекстний сенс), їх значення сприймається повністю відповідно до їх змістом.

Дослідження, яким керував професор Адріан Норт, глава кафедри прикладної психології університету Херіот-Уотт в Единбурзі, вважається найбільшим з усіх коли-небудь проводилися з цієї проблеми. Судячи з його результатами, любителі класичної музики - боязкі і сором'язливі, а шанувальники металу - добрі і невимушені. У суспільстві побутує стереотип шанувальника важкого року як людини, що знаходиться в глибокій депресії зі схильністю до суїциду, прийнято вважати, що він небезпечний для суспільства. Але насправді, це досить тонкі натури.

Рок-музика, метал і все, що до них відноситься, стимулює в людині розвиток таких якостей, як агресивність, жорстокість, деструктивність, прагнення до самотності; і в той же час може направляти на самоактуалізацію, самореалізацію, прагнення до індивідуалізму і виділенню в суспільстві.

Електронна музика має найбільш швидкий ритм та використовує найбільш високі частоти. Відзначаються випадки, коли при тривалому прослуховуванні такої однотипної музики у людини виникав стан зміненої свідомості. Серед сучасного покоління юнацького віку електронна музика є досить популярною, і соціологічне опитування її шанувальників дало можливість сформулювати ряд причин цього явища, а саме: по-перше, практично необмежене різноманіття, звуків, які можна створити і використовувати у створенні музики.

За результатами досліджень багатьох науковців, класична музика і головне, перш за все у живому виконанні, позитивно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров'я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Жива музика композиторів - класиків допомагає позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.

Джаз та блюз – музика досить емоційна і природня, з великим різноманіттям темпів. Швидкий джаз може змусити кров активніше циркулювати, підвищити пульс і викликати надмірне виділення гормонів, в той час як повільний джаз може знизити кров'яний тиск, перевести мозок в режим альфа-хвиль і відвести нас від проблем.

Поиск по сайту: