Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

2. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. 3. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

141. Недопустимість погіршення становища обвинуваченого в апеляційному провадженні.

Ст. 421

- Суть інституту недопустимості погіршення становища обвинуваченого в апеляційному

провадженні.

Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантоване ст. 129 Конститу- ції України і становить невід’ємну складову права на судовий захист, а свобода оскар- ження судових рішень є ефективним засобом виявлення і виправлення судових по- милок. Разом з тим використання цього права обвинуваченим, стосовно якого ухва- лено обвинувальний чи виправдувальний вирок, та подання апеляційної скарги не може жодним чином погіршити його становище.

- Умови, за яких суд апеляційної інстанції може погіршити становище обвинуваченого

чи особи, до якої застосовано примусові заходи виховного або медичного характеру.

Умови передбачені в частинах 1-4 ст. 421.

- Дія правил про недопустимість погіршення становища обвинуваченого в суді першої

інстанції.

Скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції та погіршен- ня становища особи, щодо якої вона була постановлена, неможливе без наявності поданої з цих підстав апеляційної скарги прокурором, потерпілим чи його представником.

Про обмеження суду першої інстанції під час нового розгляду справи, пов’язані із застосуванням закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання, див. коментар до ст. 416 КПК. – просто див. ту ст., зокрема – ч.2

Погіршення становища обвинуваченого можливе лише шляхом ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку (див. ст. 420 КПК).

142. Судові рішення, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Ст. 424

- Вироки та ухвали суду першої інстанції про застосування примусових заходів

виховного або медичного характеру.

Про застосування або про відмову у їх застосуванні

- Інші ухвали судів першої інстанції.

Але лише після їх перегляду судом апеляційної інстанції

- Ухвали суду апеляційної інстанції.

Ч. 2-3 ст. 424

- Умови, за яких судові рішення можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Ч.1 ст. 424.

151. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

- Неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Заява про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підста­ви неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідаль­ності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, може бути подана за сукупності таких умов: а) наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення (вироку, ухвали), крім ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджа­ють провадженню у справі; б) судом касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми закону України про кри­мінальну відповідальність; в) справи стосуються подібних суспільно небезпечних діянь; г) ухвалено різні за змістом судові рішення судом касаційної інстанції

При цьому неоднакове застосування одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність полягає:

- у різному тлумаченні судом касаційної інстанції змісту і сутності його норм, що призвело до різних висновків про кваліфікацію суспільно небезпеч­ного діяння, про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушен­ня (злочину, кримінального проступку);

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішен­ні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону Укра­їни про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема, застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих право­відносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

Водночас, не може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, якщо у заяві про перегляд судового рішення на цій підставі йдеться про питання призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності.

- Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Абсолютна недопустимість погіршення становища особи при перегляді Верховним Судом України судового рішення у зв’язку встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Якщо міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, буде встановлено і визнано, що з боку України було допущено порушення міжнародних зобов'язань при розгляді конкретної кримінальної справи судом, це є підставою для перегляду судового рішення у цій справі ВСУ, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК. Це положення покладає на ВСУ відповідальність за виконання судових рішень міжнародних судових установ, особливо Євросуду, з мстою забезпечення дотримання законних прав і свобод людини і спрямування судової практики.

154. Підстави для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

- Поняття та ознаки нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини – це (тут напевно мало бути не) встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.

Виходячи з викладеного, треба зазначити, що нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: 1) невідомість їх суду з причин, від нього незалежних; 2) суттєве значення для справи; 3) наявність в об'єктивній дій­сності до винесення судового рішення (за винятком п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 459 КПК); 4) неможливість урахування під час провадження в справі і винесенні рішення в зв'язку з невідомістю їх судові; 5) відкриття тільки після набрання законної сили судовим рішенням.

- Штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.

Штучне створення або підроблення доказів означає їхню завідому неправильність, розраховану на введення суду в оману, наприклад внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей або інше підроблення доку менті в (ст. 366 КК); підроблення документа, який надає права або звільняє від обов'язків, іншими особами (ст. 358 КК); штучне створення доказів (занесення в квартиру особи, не причетної до вчинення злочину, предметів, що були викрадені в потерпілого, або таких, за збереження яких передбачена кримінальна відповідальність, - зброї, наркотиків; знищення, підміна речових доказів та ін.) тощо.

Штучне створення або підроблення доказів може бути вчинене як учасниками процесу, так і іншими особами (наприклад, їхніми родичами, друзями, іншими особами, - як за винагороду, так і з інших мотивів).

Штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, а також завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, на яких грунтується вирок, можуть бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якщо вони спричинили постановлення необгрунтованого або незаконного судового рішення.

- Зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження.

Під зловживанням прокурора, слідчого слід розуміти притягнення ними до кримінальної відповідальності завідомо невинних, примушення давати показання, завідомо незаконне затримання, привід або арешт, порушення права на захист (статті 371, 372,373, 374 КК) тощо.

Факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосування закону, призначення несправедливого покарання, якщо вони не були результатом зловживання суддів або осіб, що проводили розслідування, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.

- Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Від­повідно до ст. 533 КПК вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. Цим положенням закріплюється така властивість судових рішень, як їх преюдиційність для наступних рішень, що можуть бути прийняті судом у межах кримінального провадження. Тож, скасування судового рішення, преюдиційна сила якого була врахована при постановлені вироку чи ухвали під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, тягне необхідність перегляду цього вироку чи ухвали в порядку, передбаченому главою 34 КПК.

- Визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом.

Пункт 4 ч. 2 ст. 459 КПК визнає нововиявленою обставиною визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при постановлені вироку чи ухвали, що належить переглянути

- Інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

До інших нових обставин, на які вказується у п. 5 ч. 2 коментованої статті, належать: дані про вчинення злочину іншою особою, а не тим, кого засуджено у справі; виявлення живою особи, що вважалася вбитою; виявлення факту неосудності засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння; дані про невинуватість засудженого в тій або іншій частині злочинів, що ставляться йому у вину; виявлення раніше не відомих учасників злочину; встановлення більшого розміру викраденого майна; викриття обману, якщо засуджений видавав себе за іншу особу; установлення факту смерті потерпілого у випадках, коли винний був засуджений за заподіяння тілесних ушкоджень, інші обставини.

155. Суб'єкти права подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Строки і порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

- Учасники судового провадження к суб’єкти права звернення із заявою про перевірку судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ст 460

Дана стаття визначає коло осіб, які мають право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (суб'єкти звернення за нововиявленими обставинами), зокрема, до них відносять учасників судового провадження. При цьому слід розмежовувати поняття "учасники судового провадження" та "учасники кримінального провадження".

Відповідно до п. 26 ст. З КПК учасниками судового провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК, здійснюється судове провадження.

- Строк подання заяви про перевірку судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ст 461

- Порядок подання заяви про перевірку судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ст 463

157. Суть, завдання і значення стадії виконання судових рішень.

- Суть і значення стадії виконання судового рішення

Виконання вироку суду, ухвали слідчого судді, суду - завершальна стадія судового провадження. Виконати вирок суду або ухвалу слідчого судді, суду означає точно реалізувати приписи, які вирок (ухвала) містить. Звернення та приведення в життя судового рішення про покарання слугує справі захисту прав громадян, суспільства, держави від кримінальних правопорушень, забез­печує потерпілим відшкодування завданої правопорушеннями шкоди. Тяганина ж зі зверненням та приведенням судових рішень до виконання, відступ від за­кону в процесі їх реалізації можуть звести нанівець, зробити марною велику і важку роботу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, захисника та інших учасників кримінального провадження, зроблену ними на досудовому розслі­дуванні і судовому розгляді кримінального провадження.

Зміст кримінальної процесуальної стадії виконання судових рішень складають звернення слідчим суддею, судом до виконання ухвали, вироку суду, що набрали законної сили, вирішення судом низки питань під час виконання вироків, зокрема, про відстрочку виконання вироку, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, про звільнення від покарання через хворобу, про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення, про будь-якого роду сумніви і суперечності, що виникають при виконанні вироку, тощо. В зміст ста­дії виконання судових рішень входить також розгляд судом питання про зняття судимості, яке постає перед ним після виконання вироку.

- Завдання стадії виконання судового рішення

завданням виконання судового рішення як стадії кримінального процесу є організація процесуальної діяльності, спрямованої на:

а) звернення судового рішення до виконання;

б) забезпечення у встановлених законом випадках повної або часткової реалізації судового рішення;

в) вирішення встановлених законом питань, які виникають у ході фактичного виконання судового рішення;

г) здійснення контролю за виконанням судового рішення.

- Характеристика інших ознак стадії виконання судового рішення (суб’єкти, порядок, рішення)

Ст 534

. Усі без винятку судові рішення виконуються відповідними органами, уста­новами, юридичними та фізичними особами в порядку, способи і строки, передба­чені КПК та іншими законами України, а також іншими нормативними актами, а у деяких випадках і згідно з правилами, встановленими міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

- Особливості процесу доказування у цій стадії

Значні особливості має процес доказування на стадії виконання вироку. Слід зазначити, що єдиним процесуальним джерелом доказів тут є офіційні документи (різні довідки, характеристики, копії вироків тощо). Вони подаються до суду адміністрацією виправно-трудових установ, органами, які займаються виконанням вироків, прокурором, засудженими, їх захисниками, витребуються самим судом.

Проаналізувавши правову природу питань, які потребують доказування окремих обставин, запропоновано порядок розгляду питань, вирішення яких потребує доказування певних обставин: 1) всі обставини, які є підставами для застосування норм кримінального права, виникають у процесі виконання вироку і можуть як залежати від волі особи, так і мати об'єктивний характер; 2) враховуючи те, що більшість питань мають природу заохочень, суд повинен настільки ретельно досліджувати факти, наскільки це можливо в умовах регламентованого законом процесуального порядку; 3) рішення з усіх питань, віднесених до цієї групи, здатні змінювати кримінально-виконавчі, а в деяких випадках кримінальні правовідносини, тобто мають властивість бути юридичним фактом; 4) предмети доказування з кожного з розглянутих питань є схожими і переплітаються між собою.

До єдиного предмету доказування в пенітенціарному провадженні слід відносити наступні обставини: 1) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого в побуті; 2) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого на виробництві; 3) позитивна (негативна) діяльність засудженого в громадському житті; 4) динаміка щодо зростання позитивної (негативної) діяльності; 5) мотиви та цілі такої діяльності; 6) наявність належних умов для виправлення особи; 7) стан здоров’я засудженого; 8) об’єктивний характер причин захворювання.

Питання, які вирішуються судом у стадії виконання судових рішень.

- Питання, які вирішуються судом у процесі звернення до виконання судового рішення.

Ст.535 (коментар)

Звернення судового рішення до виконання - процесуальна дія, яка ви­ражається в наданні слідчим суддею, судом визначеному законом чи судовим рішенням органу, установі, юридичній чи фізичній особі розпорядження ви­конати судове рішення, що набрало законної сили.

3. У разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню орга­нами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, форма та зміст якого повинні відповідати вимогам, зазначеним у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», який звертається до виконання в порядку, передбаче­ному ст. 17 цього Закону.

Припис ч. З коментованої статті про повідомлення органами, що викону­ють судове рішення, суду (слідчому судді), який постановив (ухвалив) судове рішення, про його виконання, є категоричною вимогою закону.

- Відстрочка виконання вироку.

Стаття 536

- Виправлення описок і помилок, допущених в судовому рішенні. Роз’яснення судового рішення.

Ст.379 –виправлення описок і помилок

Ст.380 – роз’яснення суд.ріш.

- Питання, які вирішуються судом у процесі фактичного виконання судового рішення.

Ст.537

- Що слід розуміти під сумнівами і протиріччями, що виникають при виконанні судового рішення

До питань про будь-які сумніви і суперечності, що виникають при ви­конанні вироку, які належить вирішувати суду, що ухвалив вирок, відносяться: а) про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулю­вання; б) про усунення суперечностей і неточностей при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого; в) про усунен­ня описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого тощо.

Очевидно, що під час виконання вироків суд, який їх ухвалив, вправі вирішу­вати й питання, що виникають внаслідок недоліків вироків, а також питання, що виникли в процесі виконання вироків, зокрема: г) про звільнен/їя з-під варти особи, засудженої до покарання, не пов'язаного з позбавлецяям волі, якщо підсудний був під вартою, і суд не вирішив питання про зміну запобіж­ного заходу; г) про застосування закону про амністію, якщо його застосування Є обов'язковим, і суд при постановленні вироку не обговорив цього питання; д) про зарахування досудового тримання особи під вартою в строк відбуван­ня покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущена не­точність при його обчисленні; є) про поновлення в правах особи, обмежених під час кримінального провадження, якщо таке поновлення не було зроблено судом при ухваленні виправдувального вироку; є) про скасування заходів забез­печення кримінального провадження, якщо вони не були скасовані судом при ухваленні виправдувального вироку; ж) про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно; з) про долю речових доказів і документів, якщо їх не вирішено вироком суду; и) про заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна засудженого, якщо у вироку немає такого рішення, тощо.

Наведений перелік не є вичерпним. Але слід мати на увазі, що під час виконання вироків суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого, якщо таке погіршення становища прямо не передбачено в законі.

- Питання, які вирішуються судом після відбування засудженим призначеного покарання.

СТ.538

Поиск по сайту: