Поняття, види та порядок проведення освідування

- Поняття і мета освідування. Освідування - це слідча дія, що полягає в огляді підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.Метою освідування є виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет.Освідування як слідчу дію необхідно відрізняти від освідування судово-медичного. Для провадження слідчого освідування не вимагається спеціальних медичних пізнань. При провадженні ж судово-медичного освідування необхідні спеціальні знання в галузі медицини, оскільки вирішенню підлягають спеціальні питання: про причини і давність спричинення тілесних ушкоджень, ступінь їх тяжкості, ступінь сп'яніння, з'ясування природи анатомічних або фізіологічних аномалій та ін. Такий судово-медичний огляд обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка слідчий доручає керівнику медичної установи, судово-медичному експерту або лікарю. За його результатами складається акт або видасться довідка. У свою чергу, судово-медичне освідування не слід ототожнювати із судово-медичною експертизою, яка призначається і проводиться у порядку ст. 242 КПК, результати якої оформляються висновком експерта.

- Правова підстава проведення освідування. Фактичною підставою для прийняття рішення про освідування є наявність зафіксованих у матеріалах кримінального провадження даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для кримінального провадження, передусім для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.Ці фактичні дані можуть бути одержані від учасників провадження (свідків, потерпілих та ін.), міститися в протоколах слідчих дій (обшуку, огляду тощо), матеріалах оперативно-розшукової діяльності, повідомлені медичними установами тощо.За необхідності проведення освідування особи слідчий звертається до прокурора, який виносить про це постанову. Отже, юридичною підставою проведення освідування є тільки постанова про це прокурора.Постанова прокурора складається із трьох частин. У вступній частині зазначаються відомості про місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посада прокурора, який прийняв постанову, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.У мотивувальній частиш повинні міститися відомості про: обставини кримінального провадження та мотиви прийняття рішення про проведення освідування, їх обґрунтування; мету слідчої дії; особу, яка має бути піддана освідуванню та посилання на положення КПК, які є юридичною підставою для проведення освідування.

- Учасники провадження, що можуть бути освідувані. Освідуванню може бути підданийобвинувачений, підозрюваний, потерпілий чи свідок. У більшості випадківці особи погоджуються добровільно на проведення освідування. Проте це не виключає можливості заперечення з боку зазначених осіб на добровільну участь у проведенні даної слідчої дії. У зв’язку із цим постає питання щодо допустимості застосування примусу. В першу чергу цестосується фізичного примусу, його меж і підстав до учасників процесу, які відмовляються від освідування. Зазначених осіб можна поділити на дві групи: ті, що мають особистий інтерес у справі (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий) і особи, що не мають інтересу у справі (свідки). Перша групаосіб також не однорідна. Підозрюваний і обвинувачений у більшості випадків не заінтересовані у встановленні істини у справі. У них меншебажання добровільно піддаватися освідуванню, оскільки на їх тілі можутьбути виявлені сліди злочину або особливі прикмети, що мають значеннядля розкриття злочину. Потерпілі, як правило, заінтересовані у швидкому розкритті злочину і добровільно погоджуються на освідування. Проте це не виключає випадків, коли потерпілі з різних обставин не бажають добровільно піддаватися освідуванню. освідування підозрюваних і обвинувачених може проводитись як у добровільному, так і в примусовому порядку. Позбавити слідчого і суд можливості виявляти на тілі підозрюваного особливі прикмети і сліди, захищаючи почуття їх сором’язливості, означає зробити неможливим встановлення істини у багатьох кримінальних справах. Окрему групу складають свідки. В більшості випадків вони не заінтересовані в результатах справи, але їх показання сприяють встановленню обставин злочину з метою його розкриття. Освідування такої особи, зазвичай, здійснюється для встановлення, що саме вона буласвідком злочину, але це заперечує. Підозрювані або потерпілі можуть вказати на особу, яка спостерігала подію злочину і назвати особливі прикмети на оголених частинах тіла, які вони запам’ятали. Щодо можливості примусового освідування потерпілого і свідка висловлюються протилежні думки. Так, свого часу М. С. Строгович зазначав, що потерпілі і свідки не можуть піддаватися освідуванню проти їх волі. Встановлення істини у кримінальній справі, зазначав він, не повинно порушувати законні права і інтереси громадян. Дану думку поділяють і інші науковці. Освідування, яке поєднане з примусовим оголенням частин тіла потерпілого і свідка (особливо у справах про статеві злочини), зазначає І. А. Антонов, є неприпустимим у будь-яких випадках. Розвиваючи дану думку В. Маринів зазначає, що потерпілий і свідок не можуть примусово, проти їх волі піддаватися освідуванню, Закон турбується не тільки про встановлення істини, а й про те, щоб вона досягалась засобами, які не порушують законних інтересів особи. Свідки і потерпілі не піддаються кримінальному переслідуванню, вони не вчиняли злочинних дій, не порушували закон, що могло бпоставити їх в один ряд зі злочинцями, щодо яких допустимі і бажані примус та ізоляція від суспільства. Будь-який примус стосовно особи, заздалегідь непричетної до вчинення злочину, не може бути виправданий завданнями боротьби зі злочинністю, тому що ці завдання можуть бути успішно вирішені тільки при неухильному дотриманні прав і законних інтересів громадян. Зазначені особи не вчиняли злочину, кримінальному переслідуванню не піддаються і є законослухняними громадянами. Будь- який фізичний чи психічний вплив, примус, який може бути до них застосовано, не є морально обґрунтованим. Звичайно, захист прав та законних інтересів особи має бути визначальним в діяльності правоохоронних органів. Проте в цій діяльності завжди слід бачити дві сторони. Одна з них представлена особою, щовчинила злочин і намагається будь-яким способом уникнути відповідальності. Вона чинить опір і перешкоджає встановленню істини у справі. Другу сторону представляє особа, що зазнала шкоди від злочину і сподівається на поновлення порушених прав. Для цього вона звертається до правоохоронного органу по допомогу. За таких умов слід очікувати від неї всебічної допомоги слідчому у наданні повної і об’єктивної інформації про обставини вчиненого злочину і особу злочинця. Якщо така особа приховує від слідчого важливі для справи обставини, чим перешкоджає розслідуванню і встановленню підозрюваного, їй слід роз’яснити значення даної слідчої дії для поновлення порушених злочином прав і притягнення винного до відповідальності. Чи можна назвати законослухняною особу, яка протидіє розслідуванню, приховує від слідчого важливі для розкриття злочину обставини, які не можуть бути встановлені іншими слідчими діями. Подібні міркування можна висловити і щодо особи, яка була очевидцем злочину. Освідування такої особи, на нашу думку, проводиться з метою пересвідчитися, що вона була свідком злочину, але це заперечує івідмовляється від надання показань. У такому разі виникає запитання – наскільки ця особа є законослухняною оскільки у такий спосібвідмовляється від показань. Виявляється, що особа вже не настільки законослухняна, щоб до неї не могли застосовуватися заходи державного примусу. Виходячи з викладеного, слід підтримати думку В. М. Тертишника, що примусове освідування може бути застосовано за таких умов: якщо є достатні дані, які дають підстави вважати, що на тілі певної особи є сліди злочину або інші ознаки; якщо їх вивчення та закріплення має незамінне доказове значення у справі; якщо особа відмовилась від добровільногоосвідування; дії з примусового освідування не повинні зашкодити здоров’ю особи, яка піддається освідуванню; під час провадження освідування обов’язкова присутність лікаря; примусове освідування має проводитись за вмотивованою постановою слідчого і як правило з санкції прокурора, за винятком невідкладних випадків.

- Процесуальний порядок проведення освідування, обов’язкові учасники освідування. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.Шляхом слідчого освідування може бути з'ясовано, чи є на тілі даної особи: а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб); б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація (подряпини, синці, укуси, інші тілесні пошкодження); в) частинки тих або інших речовин (крові, хімічних речовин, слини тощо); г) ознаки професійної приналежності.Особа, яка провадить освідування, за необхідності вправі залучити до участі у слідчій дії судово-медичного експерта або лікаря.Для участі в освідуванні слідчий чи прокурор зобов'язані запросити не менше двох понятих. Закон допускає проведення освідування без участі понятих у випадку застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але й у випадку, якщо здійснюється відеозапис ходу освідування, поняті також можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).

- Примусове освідування.

- Фіксація результатів освідування. Про проведення освідування складається протокол, у якому повинні фіксуватися факти, що мають доказове значення. У протоколі не дається пояснень, інтерпретації знайдених фактів, явищ, не висловлюються думки слідчого про механізм утворення тих або інших слідів, їх походження. У протоколі лише фіксуються знайдені на тілі сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети.У вступній частині протоколу повинно бути вказано: час і місце його складання, час початку і закінчення слідчої дії, дані про особу, що провадить слідчу дію (посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові), і осіб, що беруть у ній участь (прізвище, ім'я, по батькові, а в необхідних випадках і їх адреси); посаду, звання, прізвище, ім'я, по батькові судово-медичного експерта чи лікаря, що брав участь у провадженні освідування. Повинно бути зазначено, що понятим та іншим учасникам слідчої дії роз'яснені їх права й обов'язки.В описовій частині протоколу зазначаються умови провадження слідчої дії; усі дії слідчого в тій послідовності, як вони проводилися, а також фіксується все виявлене під час провадження слідчої дії. У ньому також зазначаються, чи мало місце оголення тіла оглянутого, чи заперечував він проти цього чи ні, а також указуються результати освідування, що, в якому вигляді і в якому місці тіла виявлено.Оскільки в процесі освідування можуть бути виявлені сліди, що швидко змінюються, то їх необхідно описати в протоколі максимально детально й точно. Якщо фіксуються сліди тілесних ушкоджень, доцільно описати їх локалізацію, розміри, конфігурацію, колір, характер країв. При фіксації особливих прикмет опис їх доцільно здійснювати за правилами словесного портрета. Малюнок і колір татуювання також підлягають докладному опису. Указується місце розташування татуювання, повністю відтворюється його текст (якщо вій є).Також у протоколі слід відобразити, чи застосовувалися технічні засоби фіксування освідування, які саме і в чому полягало їх використовування.Додатки до протоколу - фотознімки, кінострічки, діапозитиви, фототаблиці та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу, повинні бути належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, експерта, лікаря, інших осіб, які брали участь у їх виготовленні.Протокол підписують особи, що брали участь у провадженні слідчої дії, поняті і слідчий та/або прокурор.Якщо освідування проводилося примусово, копія протоколу освідування надається особі, щодо якої проводилося освідування.

Поиск по сайту: