Поняття і завдання кримінального провадження

- розуміння «кримінального провадження», його зміст та форма,

П.10,ч.1,ст.3КПК:

кримінальне провадження - досудове розслідування і судове про­вадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність

Кримінальне провадження (провадження в кримінальній справі), його зміст становлять діяльність органів держави, а саме: органів дізнання, досудо­вого слідства, прокурора і суду, на які і покладаються виконання його завдань. Попри те, що ця діяльність охоплює також діяльність ще й інших учасників провадження - його суб'єктів, визначені кримінальним процесуальним законом завдання провадження в кримінальних справах покладаються саме на переліче­ні органи, оскільки держава відповідає перед людиною за свою діяльність, тоб­то діяльність своїх органів, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. З Конституції України). Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження

- співвідношення понять «кримінальне провадження» і «кримінальний процес», «кримінальне судочинство»

Поняття «кримінальний процес» ширше, ніж «кримінальне провадження», оскільки він включає його в себе.

Криміна́льний проце́с (також Криміна́льне прова́дження) — це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів досудового розслідування, слідчого, прокурора, судді і суду по розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності, вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об'єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

Поняття «Кримінальний процес» вживається також для позначення відповідної науки і навчальної дисципліни. Галузь права, що регулює порядок здійснення кримінального провадження, називаються кримінально-процесуальним правом.

Криміна́льне судочи́нство — врегульована кримінально-процесуальними нормами діяльність суду з відправлення правосуддя у кримінальних справах.

Кримінальне судочинство є основною і завершальною стадією кримінального процесу.

Кримінальне судочинство здійснюється загальними судами.

- завдання кримінального провадження, характеристика змісту окремих завдань

С т а т т я 2. Завдання кримінального провадження

До завдань кримінального провадження коментована стаття відносить насамперед захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопору­шень. Оскільки кримінальним правопорушенням можуть бути порушені пра­ва і свободи фізичної особи, права особи юридичної (різних її організаційних форм), в результаті чого їм буде завдана шкода у різних видах її прояву, то держава в особі уповноважених нею органів зобов'язана їх захистити. Влас­не, захист від кримінальних правопорушень, пов'язаних з посяганням на жит­тя і здоров'я, особисту свободу, честь і гідність, майно, інші права та законні інтереси людини і громадянина, на майнові чи особисті немайнові (ділова ре­путація) права та інтереси юридичних осіб всіх форм власності, а також на ін­тереси суспільства й держави і становить зміст провадження у кримінальних справах. При цьому варто наголосити на тому, що коментована стаття завдан­ням кримінального провадження визначає захист не лише інтересів фізичних і юридичних осіб, а й інтересів публічних суспільства і держави, якщо кримі­нальне правопорушення посягало на них.

Коментована стаття до завдань кримінального провадження відносить охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального прова­дження. Крім суб'єктів, які ведуть провадження в кримінальних справах, у його сферу залучаються й інші суб'єкти (п. 25 ст. З КПК та коментар до неї). Всі вони виконують свою роль і призначення у провадженні, для чого наділяються кримі­нальним процесуальним законом правами і виконують покладені на них проце­суальні обов'язки. Забезпечення органами, які ведуть кримінальне проваджен­ня, належної реалізації їхніх прав і законних інтересів, відновлення їх у випадку порушення є наступним невід'ємним завданням кримінального провадження.

Тож, якщо першим завданням кримінального провадження визначено за­хист прав і законних інтересів суб'єктів, які потерпіли від кримінального пра­вопорушення, то не менш важливим його завданням є й охорона прав, свобод і законних інтересів інших суб'єктів провадження і, насамперед, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а у випадку їх безпідставного порушення - захист шляхом відновлення в правах. Європей­ський суд з прав людини зазначив, «що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою» («Коем проти Бельгії» (2000 р.). У разі встановлення і підтвердження відпо­відним процесуальним актом (постановою про закриття кримінального про­вадження, виправдувальним вироком), що особа була необгрунтовано під­дана кримінальному переслідуванню, затримана чи взята під варту, піддана іншим заходам процесуального примусу, вона підлягає захисту за допомогою реабілітації, а порушені її особисті чи майнові права мають бути відновлені (ст. 130 КПК та коментар до неї).

Завданням кримінального провадження ст. 2 КПК визначає також за­безпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду кримінальних правопорушень. Це триєдине завдання кримінального провадження забезпечує реалізацію засади (принципу) невідворотності відпо­відальності за вчинення правопорушення. Вимога швидкого досудового роз­слідування кримінального правопорушення означає, що обставини його вчи­нення, особа, яка його вчинила, а також наслідки правопорушення мають бути встановлені за допомогою кримінальних процесуальних засобів повністю ор­ганами досудового розслідування у якомога стислий строк, без невиправданої затримки, але у будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного для розслідування у формі дізнання кримінального проступку та злочину у формі досудового слідства (ст. 219 КПК та коментар до неї).

Завдання швидкого не лише досудового розслідування, а й судового роз­гляду і вирішення кримінальної справи також сприяє ефективності правового впливу, наближаючи час реалізації кримінальної відповідальності до часу вчи­нення кримінального правопорушення. Розгляд обвинувачення в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження є правом обвинуваченого. Тому провадження досудового розслідування, судовий розгляд і вирішення кримінальної справи мають бути проведені і завершені протягом розумного строку як загальної засади кримінального провадження (див. комен­тар до ст. 28 КПК).

Повне й неупереджене провадження як досудового розслідування, так і судового розгляду кримінальної справи означає, що органи досудового розслі­дування зобов'язані об'єктивно, неупереджено, без необгрунтованої підозри та обвинувального ухилу встановити за допомогою зібраних у встановленій про­цесуальній формі доказів всі обставини вчиненого кримінального правопору­шення та осіб, які його вчинили (див. коментар до ст. 91 КПК). У випадку отри­мання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язані провести відповідну слідчу дію в повному обсязі і скла­дені при цьому процесуальні документи долучити до матеріалів справи і надати їх судові у випадку звернення до нього з обвинувальним актом, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (див. ко­ментар до ст. 223 КПК). Обов'язок доказування всіх обставин вчиненого кри­мінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. Під час судового розгляду кримінальної справи головуючий суддя також зобов'язаний скеровувати розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження (див. коментар до ст. 321 КПК) та перевірки їх за допомогою на­явних у справі доказів, поданих сторонами, а також одержаних за допомогою судових дій (допитів, оглядів, проведення експертиз тощо). Неповнота судового розгляду є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеля­ційної інстанції (див. коментар до ст. 410 КПК).

Повне й неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд кри­мінальної справи дає можливість забезпечити вирішення двоєдиного завдання кримінального провадження, а саме: 1) притягнення до кримінальної відпо­відальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, в міру своєї вини; 2) недопущення обвинувачення або засудження жодного невинуватого.

Захист особи, суспільства й держави та охорона прав, свобод і законних інтересів учасників провадження, а також необхідність швидкого, повного і не­упередженого встановлення винних та всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення вимагає вжиття органами, які ведуть провадження, у вста­новлених кримінальним процесуальним законом випадках та на визначених ним підставах застосування заходів забезпечення кримінального провадження (див. коментар до ст. 131 КПК), насамперед обмежувальних заходів та заходів процесуального примусу. Завданням кримінального провадження є такий спо­сіб дій органів, які його ведуть, щоб не допустити до жодної особи застосу­вання необгрунтованих обмежень і процесуального примусу. Кримінальний процесуальний кодекс регламентує підстави, умови і порядок застосування таких заходів. У кримінальному провадженні застосовується дозвільний тип правового регулювання, згідно з яким органам і службовим особам, які ведуть провадження, дозволено вчиняти лише ті дії, що передбачені кримінальним процесуальним Законом.

У випадку безпідставного (незаконного) застосування обмежень прав, свобод та інтересів осіб, які залучаються в сферу кримінального провадження, заходів процесуального примусу такі заходи скасовуються, а винні службові особи можуть притягатись до відповідальності, зокрема кримінальної: за завідомо незаконне затримання, привід або арешт (ст. 371 КК України); приму­шування давати показання (ст. 373 КК); зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК).

Виконання завдань кримінального провадження може здійснюватись лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури. Належна правова процедура кримінального провадження - це встановлений криміналь­ним процесуальним законом (КПК) порядок дій органів, що ведуть проваджен­ня, та його учасників, реалізація ними своїх прав і обов'язків у визначених законом межах. Правова процедура є належною, коли вона грунтується на за­коні й є доступною як в інформаційному плані (ознайомлення учасників про­вадження з суттю відповідної процедури, їх правами і обов'язками під час її здійснення, результатами тощо), так і фактичному (можливість брати участь, звернутись за правовою допомогою до адвоката-захисника, спеціаліста тощо). Належна правова процедура включає в себе дотримання засад (принципів) кри­мінального провадження, процесуальних засобів і способів їх реалізації, про­цесуальних гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження та прийняття законних, обгрунтованих і справедливих рішень.

Визначені коментованою статтею завдання кримінального провадження є загальними для всіх його стадій (досудового розслідування, судового розгля­ду і вирішення справи, апеляційного і касаційного провадження, перегляду су­дових рішень у Верховному Суді України та за нововиявленими обставинами, виконання судових рішень) і порядків, зокрема особливих (розділ VI КПК), і реалізуються в комплексі вирішення завдань кожної зі стадій провадження.

Поиск по сайту: