Неофашизм в країнах світу

Фашизм (лат. fascio — пучок, в´язка) — ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екстремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.

Історично фашизм сформувався на ідеях расової та національної винятковості, антисемітизму. Як політична течія найповніше реалізувався в Італії часів правління Беніто Муссоліні (1883—1945) та Німеччині за режиму Адольфа Гітлера (1889—1945).

У фашистській ідеології цінності демократії, лібералізму нічого не варті, бо вони, на думку її адептів, розбурхують “давні інстинкти” людини. Через політичну конкуренцію, боротьбу за владу демократія “гальмує єдність нації”. Ідеал суспільного ладу для фашизму — тоталітарна держава, позбавлена “хиб ліберальної демократії”, здатна до всеохопного контролю за особою й суспільством в ім´я єдності та процвітання “великої раси”, а також вести війну. Війна робить націю сильною і загартованою, запобігає її “гниттю”. Кожне покоління мусить мати свою війну. Той народ, який не зможе завоювати собі життєвий простір, має загинути, — заявляв Гітлер. Бо “хто хоче жити, той бореться, а хто не хоче в цьому світі безкінечно змагатися, не заслуговує права на життя”.

Фашисти будь-якої національності формували свою ідеологію на засадах національної винятковості, месіанської ролі свого народу. Політична доктрина фашизму заперечувала поняття “клас” і “класова боротьба”, для нього головні поняття — “раса”, “нація”, оскільки класи роз´єднують вищу і вічну спільність людей — націю. Фашистська держава не визнавала жодних прав робітників, службовців, вважала, що профспілки збурюють “стадні інстинкти” працюючих. Тому в країнах, де функціонували фашистські режими, професійні спілки заборонялись.

Ліквідуючи парламентську форму правління, фашизм, як свідчить історія, не здатний утворити стабільну структуру. Безславно впали фашистські режими в Італії, Німеччині, Іспанії, інших європейських країнах. Ганебно закінчилися повоєнні спроби “чорних полковників” у Греції та “горил” у Латинській Америці. Але як ідеологія він не зник, а, пристосувавшись до нових історичних умов, трансформувався в різноманітні модифікації неофашизму.

Неофашизм — різноманітні варіанти відтворення елементів ідеології і політичної практики фашизму, соціальну базу яких становлять маргінальні верстви населення.

Стрижнем неофашистської ідеології є расизм як невід´ємна складова фашизму, яка модифікувала гітлерівський расизм, відсунувши на задній план його тезу про перевагу німців над іншими європейськими народами.

Певне забарвлення характерне для неофашизму в США. Його ідеологи висловлюють расистську ідею про “вищу” і “нижчу” раси в таких концепціях, як “перевага англосаксонської раси”, “расова війна”. Один із “теоретиків” американського неофашизму М. Рут головними перевагами англосаксів вважав “здорове почуття нерівності”, “загострену недовіру до демократії”; пролетаріат і службовців визначав як “дві неповноцінні маси людей, що борються за привілеї, розмножуючись, забруднюючи планету”.

Ідеологи неофашизму постійно звертаються до витоків фашистської доктрини, намагаються виступати під гаслом відродження “справжнього”, “первісного”, “чистого” фашизму, зовні відмежовуючись від його злочинів. Вони охоче підхопили теорію “нового”, “гуманізованого” фашизму французького письменника М. Бардіна, який трактує фашизм лише як психологічну схильність людей до рішучих дій, незалежно від соціальних інтересів. Твердження, що людина — хижа і зла, неофашисти використовують для виправдання воєнних злочинів фашистів. “Так було і так буде” — мотив їх виступів з цього приводу. З куряви століть вони витягують приклади жорстокості Атілли, Чингісхана, Тимура, звірства прадавніх володарів, щоб реабілітувати гітлерівських злочинців.

У західному суспільствознавстві функціонує навіть напрям вайоленсологія — наука про насильство. Визнаючи, що насильство стало невід´ємною частиною сучасного способу життя, ідеологи неофашизму намагаються подати його як фаталістичну тенденцію, притаманну як сучасній епосі, так і суспільству в цілому, вишукуючи аргументи в генетиці, психології, щоб довести ідею про вродженість, біогенетичну природу феномена насильства, успадковану людиною від своїх пращурів із тваринного світу, що передається з покоління в покоління через гени.

Неофашисти розглядають людину як нікчемність, яка не має самостійного значення. Цей неофашистський погляд викладено в концепції Е. Анріха. Надаючи містичного змісту положенню про спадковість духовного життя поколінь, Анріх до “народного суспільства” включає не тільки живих людей певної національності, а й численні покоління мертвих, воля яких нібито жива і спрямовує дії нащадків. Ця цілісність усіх генерацій народу, в тому числі й давно померлих, втілюється, за Е. Анріхом, у державу. Тому держава, посилаючись на “волю мертвих”, має право нав´язувати свої незаперечні рішення всім громадянам.

Неофашизм як політична течія виник у 60-х роках XX ст.; тоді ж сформувались його ідеологія та організаційні структури. З 70-х років ці організації проводять загальні зльоти. 80—90-ті роки позначені активними спробами неофашистів координувати свої дії в міжнародному масштабі.

Неофашистські організації діють в усіх країнах Європи, Америки, більшості країн Азії, в Австралії та країнах Африки. Резиденція світового координаційного неофашистського центру — Всесвітнього союзу нацистів — знаходиться у США.

В Європі все популярнішим стає неофашизм, і підсумки виборів в Австрії - найкраще тому підтвердження. Неофашизм здійснив трансформацію, і постає в новому обличчі. Звичайно, є об'єктивні причини для його росту - перш за все, проблеми з іммігрантами. Але менш страшним і агресивним він від цього не стає.

У Європи немає підстав для радості. Але тенденція схилятися перед фашистами залишилася. Відень завжди була законодавицею моди. Звичайно не жіночою. Тут вона поступається Парижу. Але політичний Олімп ця країна тримала довго і міцно. На виборах в Австрії ультраправі партії домоглися приголомшливого успіху. Виною тому - питання про іммігрантів, що становлять понад 15% населення країни. Тепер в Австрії можуть бути прийняті кардинальні рішення.

Фашизм не скінчений, фашизм триває. Неофашизм здійснив найглибшу трансформацію, Світ знаходиться на порозі радикальних змін. Італійські фашисти прийшли до влади на хвилі кризи після Першої світової війни в 1922 році. Німецькі нацисти в результаті економічного краху 1929-1933 рр.. Це був фашизм, одягнений в уніформу. Сьогодні інший час.

У Франції, відомої своїми лівим настроями, на минулих виборах трохи не переміг Жан-Марі Ле Пен, який багатьма називається неофашистів. На останніх перемогу здобув помірно правий Ніколя Саркозі, який прославився своїми переслідуваннями іммігрантів, що принесло йому в деяких колах славу латентного расиста.

Відкриття пам'ятників есесівцям в Прибалтиці - всього лише незграбне прагнення "молодих європейців" випередити події. По суті ж прибалтійські націоналісти лише в радикальній формі висловлюють зростаючі настрої старої Європи, роздратованою ліберальним мультикультуралізмом і все більше стає ксенофобською і навіть расистської. У Польщі обговорюються питання про заборону на професії після двадцяти років падіння комуністичного ладу. У Талліні скидаються пам'ятники загиблим за визволення цього міста.

Фашизм розповзається по Європі, і виною тому - політика місцевих ліберальних і «толерантних» режимів. Спочатку вони відкривають двері для жителів колишніх колоній, а потім виявляється, що в деяких районах Парижа, Лондона і Амстердама життя тече за законами шаріату. При цьому ісламісти проявляють деколи крайню агресивність, а влада не в змозі що-небудь їм протиставити. І розчаровані виборці повертаються до неофашистам як до реальної сили, що пропонує швидке і кардинальне вирішення складних питань.

«Бритоголові» або «Скінхеди»

«Скінхеди» народилися в середині 60-х років як певної частини робітничого класу Великобританії на хіпі та рокерів-мотоциклістів. Тоді їм припала до душі традиційна робочий одяг, яку важко було порвати в бійці: чорні фетрові куртки і джинси. Вони коротко стригли волосся, щоб не заважали в бійках. До 1972 мода на «скінхедів» пішла на спад, але несподівано відродилася через 4

року. Новий виток розвитку цього руху був позначений вже голеними наголо головами, армійськими черевиками і нацистської символікою. Англійські «Бритоголові» стали частіше вступати в бійки з поліцією, фанатами футбольних клубів, такими ж «Скінхеди», студентами, гомосексуалістами, іммігрантами. В 1980 р. «Національний фронт» проник в їх ряди, несучи до їх рух неонацистську теорію, ідеологію, антисемітизм, расизм і т.д. На вулицях з'явилися натовпу «скінхедів» з татуйованої свастикою на обличчях, скандирующие «Зиг, хайль! "

У 1977 р. стиль «скінхедів» проник в США і ця організація, по суті, прийшла на зміну ку-клукс-клану. Спочатку з'явилися негритянські, латиноамериканські, єврейські «бритоголові», багато з яких мирно сусідили один з одним. Це було схожим на національні об'єднання в певні громади. Це братство дало тріщину в 1986 р., коли в США потрапила платівка групи «Скрюдрайвер»(SCREWDRIVER), що пропагує зверхність білої раси.

На сьогоднішній день «бритоголовое братство», в своїй загальній масі, представляють футбольні, рідше хокейні, фанати. З 70-х років залишилася незмінною уніформа «скінів»: чорні та зелені куртки, футболки націоналістичного характеру, джинси на підтяжках (щось на кшталт портупеї),армійський ремінь із залізною пряжкою, важкі армійські черевики (типу "GRINDERS" або "Dr.MARTENS").

Практично у всіх країнах світу «скіни» володіють занедбаними місцями. Там «Бритоголові» зустрічаються, приймають нових співчуваючих до лав своєї організації, переймаються націоналістичними ідеями, слухають музику.

ЄВРОПЕЙСЬКІ неофашистських організацій.

Італія. Після закінчення 2-ї світової війни колишні італійські фашисти не захотіли миритися з демократичним і соціалістичним рухом, вирішили почати нову історію італійського фашизму, здатного знову опинитися у влади.

У 1947 році з'являється одна з великих неофашистських організацій, яка не залежала від мафії, "Movimento Sociale Italiano" чи «Партія Італійського Соціального Руху»(П.І.С.Д.). Спочатку це була організація, яка нараховувала не більше 1000 членів, після об'єднання кількох націоналістичних організацій і партій на основі П.І.С.Д. в 1973 році, стала найвпливовішою серед усього нац. руху Італії. Після об'єднання вони отримали ще одну назву - «Національні Праві Сили» (Н.П.С.), що стало всеітальянскім визнанням партії. До 1973 року Партія Італійського Соціального Руху прославилася своїми терористичними актами і добре організованою агітацією. Основні зіткнення відбувалися між П.І.С.Д. і комуністичними рухами Італії, терористичні акти були направлені в бік іммігрантів і євреїв.

Після 1973 року Н.П.С. пробувала балотуватися в італійський парламент, граючи на патріотичних почуттях громадян, і набрала близько 5% голосів. У 80-х роках Н.П.С. вступила в міжнародне об'єднання неофашистів – Мальмском Інтернаціонал. Н.П.С. в 1995 році знову змінює назву своєї організації, і тепер називається "Allenza Nazionale". Дані маніпуляції зі зміною назви аргументуються з невідповідністю партій ідеям, але це всього лише виверт уникнути заборони партії на території Італії.

Німеччина. Друга Світова війна змінила свідомість німців. Це стало частиною самого страшного минулого, яке не дає їм і зараз спокою. Але історії властиво робити виток і знову повторювати минуле з поправкою на сьогодення. Проходить 19 років після закінчення війни 1939-45 рр.. і вже знову в Німеччині з'являються послідовники ідей Гітлера. У 1964 р. з'являється одна з перших на території Ф.Р.Н. неофашистських організацій, яка отримала назву

«Націонал-демократична партія Німеччини». Пізніше на основі організації «Допомога Заарештованим Нацистам», яка була складена з колишніх фашистів, з'явилися ще 2 великі націоналістичні організації - «Німецький Національний Фронт»(" German Nationalistische Front ") і«Німецька Республіканська Партія»(" German Republicaner Partei "(REP)). Всі ці три організації є організаціями підлозі терористичного спрямування.

"Freiheitliche Deutche Arbeiterpartei" ("Вільна Німецька Робоча Партія") - Найнебезпечніша група нацистів Німеччини, провідних партизанський образ опору владі. Одна з найчисельніших партій Німеччини і Європи. Добре відома своїми ходами по вулицях німецьких міст і зіткненнями з поліцією. Має великий вплив в Мальмском Інтернаціонале і серед світових неофашистських організацій.

Швеція. Навіть в соціалістичній Швеції з'явилися партії та організації, які є одними з найнебезпечніших і найбільших. Найбільш відома і агресивна організація - «Біле Арійське Опір» («Vitt Ariskt Montstand»(VAM)), під натиском якої з'явився союз всіх значущих неофашистських, націоналістичних і расистських в Європі – Мальмском Інтернаціонал. V.A.M. складається з великих і малих підрозділів, що діють в різних районах Швеції, Скандинавії, Німеччини, Італії, Австрії та в інших країнах Європи.

Ще одна відома в Європі партія - «Демократична Швеція» ("Sverige Democraterna "(SD)) намагається прийти до влади у Швеції законним шляхом, але зараз вона на межі заборони і розвалу.

Австрія. Велика і практично єдина неофашистська організація - «Volkstreue AusserParlamentarische Opposition» (VAPO). Є відійшов від загального руху «Скінхеди» організацією, що зберегла в своїй символіці символи і знаки «бритоголових». Недавні виступи цієї організації в деяких містах Австрії змусили дуже серйозно поставитися до проблеми неофашизму, що набирає хід, в країні. Після кількох поліцейських облав були арештовані керівники VAPO, у яких були вилучені зброю. V.A.P.O. готувалися до насильницького захоплення влади.

Угорщина. Після падіння «залізної завіси» в Угорщині з'явилося багато націоналістичних течій. До певного моменту вони були незалежні один від одного і, тим більше, від європейських організацій. З початком 90-х ситуація стала змінюватися, і угорські націоналісти виявилися під загрозою заборони їх організацій. Тоді їм довелося вступити в союз з іншими націоналістичними і неофашистськими Європи, і вступили в Мальмском Інтернаціонал. Найвідомішими організаціями Угорщини є «Національне напад» ("Nationalr Offensive") і «Угорська Асоціація Процвітання» ("Magyar Nepjoleti Szovetseg ").

СВІТОВІ націоналістичні та расистські РУХУ.

С.Ш.А. «Ку-клукс-клан» («Ku-Klux-Klan») - таємна расистська терористична організація в США; створена в 1865 для боротьби з негритянським рухом і прогресивними організаціями.

«Ку-клукс-клан» був створений в 1865 році, відразу після закінчення війни між Північчю (капіталістичним) і рабовласницьким Півднем. Вперше про ККК дізналися у місті Пьюлаські, який до війни перебував на Півдні. Сам рух зароджується і розташовується на території колишнього рабовласницького Півдня, де залишилися в меншості великі рабовласники намагаються повернути своє колишнє могутність. Членами ККК були колишні офіцери армії Півдня, які були не задоволені сформованій ситуацією, і продовжували цю війну в локальному масштабі. Назва «Ку-клукс-клан» пояснюється тим, що ці 3 слова нагадують звук зведеного курка. Зазвичай ку-клукс-клановци проводили свої обряди вночі у місцях проживання негрів. Вони носять білі балахони з капюшонами і прорізами для очей, які нагадують про часи Священної Інквізиції і про частоту білої раси. Звичайною справою для членів ККК в даний час стали татуювання з хрестом ККК чи з палаючим християнським хрестом.Обряди «очищення білої території від чорного смороду» супроводжується горінням християнського хреста, в знак неминучої розправи чи «кари божої».

Рух ККК пережило свої падіння і злети, які нерозривно пов'язані з війнами і кризами. Так відродження потужного руху припадає на закінчення 1-ї світової війни (1918р.), «Велику депресію» - найбільший кризу з 1929 по 1932 рік, закінчення 2-ї світової війни (1945-52 рр..), світова паливна криза 70-х.

В даний час ККК втрачає свою колишню міць і поступається місцем іншим расистським і націоналістичним рухам таким, як «SKINHEADS», «Суспільству Джона Берча»та ін

П.А.Р. В унікальній за етнічним складом країні не могло не виникнути расове рух. Білі, зайнявши все керівні пости в П.А.Р., вирішили повністю вижити негрів з країни, зробивши її білою плямою на карті чорної Африки.

В П.А.Р. діють кілька расових рухів, як білих, так і чорних. Найбільш відомим є «афрікандер Вірстандс Бевегінг» ("Afrikaner Weerstands Beweging "(AWB))

РОСІЙСЬКІ неофашистські та націоналістичних організацій.

Російське Національне Єдність (Р.Н.Е.). Поява даної організації в Росії 90-х було обумовлено деякими факторами, при збігу яких це стало цілком реально здійсненним. Після розвалу С.С.С.Р. в Росії стало з'являтися безліч організацій і об'єднань націоналістичного і профашистського характеру. Поява Російського Національної Єдності не було випадковим. Спогади про війну в Афганістані, нескінченні конфлікти на Північному Кавказі, товариство «Пам'ять», лібералізм в свободі мислення та інші чинники впливали на людей, які були налаштовані неформально й одразу перестали сприймати минулу, радянську ідеологію. Різка реакція на настрої в середині країни привела А.Баркашова і його соратників до створення організації, військово-патріотичного союзу молоді, більш схожого на воскресле збори дивізії СС «Адольф Гітлер».

Поставивши перед собою мету створення подібної організації, А. Баркашов знав, що по новим демократичним законам це буде всього лише безневинною витівкою безробітних, петеушників і ветеранів війни в Афгані. До 1994 року Р.Н.Е. відкрила свої неофіційні представництва в багатьох великих містах Росії, беручи участь в місцевих виборах і займаючи місця в місцевих парламентах і урядах. Перейнявши ідеї, форму та символіку (Символом Р.Н.Е. є стилізована правобічна свастика), Олександр Петрович Баркашов і його соратники перейняли і форму дії і функціонування партії, зробивши її якоюсь подобою військ і формувань СС. Так, наприклад, в південних районах Росії Р.Н.Е. фактично вже замінило все існували раніше молодіжні організації типу Д.О.С.А.А.Ф. і В.Л.К.С.М.

За твердженням керівництва Р.Н.Е., сьогодні офіційно зареєстровані 32 організації. Своєрідні «філії» існують на Україні, в Білорусії, Казахстані та Естонії. У Володимирі існує дитяча організація, куди приймають хлопчиків від 6 до 16 років і навчають рукопашному бою. У Самарі існує юнацька організація, навчальна стрибків з парашута, в Ставропольському краї Р.Н.Е. повністю замінив Д.О.С.А.А.Ф.

Сама влада та органи правопорядку співпрацюють з «баркашовцами» Патрулювання вулиць та електричок у Воронежі і Підмосков'ї). За деякими даними, влада Костроми виділили приміщення міської адміністрації для проведення партійної конференції, у Володимирі двоє представників Р.Н.Е.

входять в консультативну раду при губернаторі, в Твері міської комітет з справах молоді частково фінансує діяльність місцевої філії.

Народна Національна Партія (Н.Н.П). Н.Н.П. з'явилася внаслідок розколу єдиного національного руху Москви і Московської області. Багато члени Р.Н.Е., неофашисти і «скінхеди» утворили Н.Н.П. Налічує близько 500 членів (в основному Москва) і видає газету «Я - Російський». Діяльність не надається розголосу, тому має невелику кількість членів і, практично, не грає ролі в нац. русі Росії.

ПРО 88. Найбільше об'єднання «скінхедів» Росії. З'явилося в 1994 році. Об'єднує «скінхедів» Москви, Московської області, Санкт-Петербурга, Самари, Володимира, Петрозаводська, Єкатеринбурга, Тули та ін Структура ПРО 88 нагадує організацію «скінхедс» всього світу. Для підтримки єдності і безконфліктності забороняється членам ПРО 88 вступати в які-небудь футбольні (хокейні та ін.) фанатські угруповання. Відомий факт зіткнення ПРО 88 з деякими фан-угрупованнями, як «RED-BLUE WARRIORS» і «BLUE-WHITE DYNOMITE» в Москві і «NEVSKY FRONT» в Санкт-Петербурзі. Також відомі їхні акції спрямовані проти ресторанів «МакДональдс», які вони вважають «несуть за собою повну американізацію російського народу».

Російська Національна Партія (Р.Н.П.) є близнюком організації Російське Національна Єдність після заборони Р.Н.Е. в Москві. Діє, в основному, на території Москви. Організувалася в 1998 році.

Людство вже виробило потужні політичні та правові важелі для боротьби з насиллям, тому неофашизм як реакційна та ідеологічна течія приречений на поразку.

Поиск по сайту: