Забезпечення – спосіб забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту

Заклад -застава рухомого майна, при якій майно, що є предметом застави, передається заставодавцем заставодержателю у володіння.

Застава - спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого Банк має право в разі невиконання Позичальником забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставна вартість – вартість предмета застави, визначена по узгодженості між Банком та позичальником (заставодавцем), які є незалежними, та зафіксована у відповідному договорі застави.

Заставодавець – юридична або фізична особа, яка передає власне майно, майнові права на майно або грошові кошти в заставу Банку в якості забезпечення виконання зобов‘язань за конкретним договором (договорами) кредиту.

Заставодержатель – кредитор, який має право в разі невиконання позичальником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Затратний підхід - з позиції підходу за об’єкт нелогічно платити більше, чим буде коштувати будівництво в нормальний проміжок часу нового об’єкта аналогічної корисності. Визначається як сума вартості земельної ділянки та витрат на відтворення об’єкта за мінусом накопиченого зносу.

Знос – утрата майном частини вартості в результаті фізичного, морального, технологічного та економічного старіння.

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, яка характеризується певним місцем розташування, господарським використанням, правовим режимом та іншими суттєвими ознаками, із визначеними щодо неї правами.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця (заставодавця), згідно з яким іпотекодержатель (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому чинним законодавством

Іпотекодавець – фізична або юридична особа, яка передає Банку в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту нерухоме майно та/або земельну ділянку за згодою сторін, майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Капіталізація – процедура перерахування майбутніх доходів в загальну суму їх теперішньої вартості. Капіталізація може здійснюватися методом прямої та непрямої (по нормі віддачі).

Кредит – позичковий капітал Банку у грошовій формі, що передається Клієнту на умовах цільового користування, терміновості, повернення, платності та забезпечення.

Кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленням від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).

Кредитор – Банк після надання кредиту Позичальнику.

Ліквідність – здатність активу бути швидко перетвореним у гроші.

Майно – сукупність речей та інших цінностей, що знаходяться у володінні, користуванні, розпорядженні; сукупність майнових прав на отримання речей чи іншого майнового задоволення від інших осіб. Для визначення матеріального об’єкта, що нерозривно пов'язаний з земельною ділянкою, застосовується термін «нерухомість», для матеріальних об’єктів не пов’язаних з нерухомістю застосовується термін «рухоме майно».

Майнові права – цивільні права, що відображають суспільне відношення до об’єкту власності, що регулюються законом. До майнових прав відносяться: право власності (в складі пакету прав володіння, користування, розпорядження об’єктами); сервітути; право господарського володіння; право оперативного управління; право вимоги та інше. Майнові права як предмет застави - це вимоги заставодавця (іпотекодавця) по зобов`язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Майновий комплекс – сукупність всіх складових матеріального характеру, із яких складається самостійна відокремлена господарююча структура або її частка, яка має завершений цикл виробництва або цикл надання послуг. Під визначенням „майновий комплекс” слід також розуміти комплекс будівель та споруд, які розташовані на окремій території з під`їзними шляхами (з обладнанням чи без нього) та комунікаціями, які забезпечують функціонування комплексу.

Майновий поручитель – юридична або фізична особа яка передає в заставу належно їй майно, майнові права на майно або грошові кошти в заставу Банку в якості забезпечення виконання зобов‘язань іншої особи – боржника.

Метод порівняння продаж – оцінка ринкової вартості шляхом порівняння недавніх продажів співставних об’єктів з оцінюваним.

Оренда – юридично оформлене право користування або володіння об’єктом за плату.

Орендар – юридична або фізична особа, що отримала в користування (або володіння) об’єкт оренди.

Оцінка – підходи та процедури, що дозволяють визначити вартість майнових прав на об’єкт оцінки, що базуються на наукових принципах, методологічній та законодавчій базі.

Оціночна (експертна) вартість предмета застави – вартість заставного майна визначена незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Позичальник - клієнт із моменту укладення договору кредиту.

Поручитель - особа, яка разом із Позичальником несе, згідно з умовами договору поруки, солідарну відповідальність перед Банком за невиконання Позичальником зобов’язань за договором кредиту.

Порівняльний підхід – базується на визначені вартості майнових прав шляхом порівняння цін пропозицій продажу (оренди) подібного об’єкту, що мали місце на ринку до дати оцінки.

Право власності – пакет прав у складі прав володіння, користування та розпорядження об’єктом, що належить суб’єкту власності. Право власності на річ (об’єкт) виникає тільки при наявності у суб’єкта власності пакета прав володіння, користування та розпорядження.

Право володіння – надається можливість володіти об’єктом. Володіння - це фактичне перебування майна у конкретного суб’єкта, можливість утримування речі, але розпорядження та користування цим об’єктом обмежено наявністю та правами власника.

Право користування – надається можливість користування об’єктом. Користування – процес фактичного забирання корисних властивостей з об’єкту для задоволення конкретних потреб.

Ринок – система правових та економічних відносин, які складаються в процесі виготовлення, обороту та розподілення товарів, руху грошових коштів, для яких є характерною свобода суб’єктів у виборі покупців та продавців, визначення ціни, формування та використання ресурсних джерел. У вузькому розумінні ринок – це система, в якій товари та послуги вільно

передаються від продавця до покупця за допомогою механізму цін.

Сервітут – майнове право обмеженого користування об’єктом.

Служби Банку - структурні підрозділи Банку, які приймають участь у перевірці документів, вивченні господарсько-фінансової діяльності та інших питань, пов`язаних із роботою Клієнта/ Позичальника (поручителя, заставодавця, тощо) як на момент надання кредиту, так і в період його супроводу та повернення.

Розділ ІІ. Критерії та умови прийняття забезпечення за кредитними операціями

Поиск по сайту: