Ембріонізація онтогензу

Ембріонізація онтогензу – це виникнення в процесі еволюції здатності допроходження частини стадій розвитку під захистом материнського тіла або в спеціальних оболонках.

Пристосувальне значення ембріогенезу доводять приклади різних типів ембріонального розвитку тварин: первинно-личинковий, неличинковий та вторинно-личинковий. Первинно-личинковий – вихідний тип ембріонального розвитку в еволюції. Він характерний для тварин, які відкладають дрібні яйця з невеликою кількістю жовтка (кишковопорожнинні, поліхети, губки, ракоподібні, прісноводні костисті риби, амфібії). Личинка у них вільна і може самостійно існувати.

При переході до утворення крупних яєць, які містять більше жовтка, личинковий тип змінюється неличинковим (головоногі молюски, акули, рептилії, птахи). При неличинковому розвитку зародки протягом тривалого часу знаходяться під захистом яйцевих оболонок, використовуючи запаси їжі з яйця. Цей тип розвитку мав велике значення при переході хребетних до наземного способу існування.

У рептилій і птахів ембріонізація онтогенезу посилюється за рахунок додавання періоду розвитку плоду і призводить до звільнення початкових стадій розвитку від водного середовища шляхом створення необхідних умов для розвитку у яйці. Запаси їжі у яйці у вигляді білку та жовтка збільшуються, формуються амніон, жовтковий мішок, алантоїс, сероза, змінюється спосіб дроблення і тип

Коли зародок розвивається у тілі іншого виду (паразитизм) або матері, добір іде у напрямку подрібнення яєць та виникнення вторинно-личинкового типу розвитку (сумчасті та плацентарні ссавці).

Таким чином, одним з найважливіших результатів еволюції онтогенезу є посилення ембріонізації. Воно привело до більшого захисту та інтенсифікації процесів розмноження, стабілізації розвитку. Але ще більшої стійкості процес розвитку набуває при автономізації онтогенезу.

Автономізація – головний напрямок еволюції онтогенезу.

Процес скорочення детермінуючого значення фізико-хімічних факторів зовнішнього середовища, який веде до виникнення відносної стійкості розвитку, називається автономізацією онтогенезу в ході еволюції (І. І. Шмальгаузен).

Результат автономізації стає зрозумілим при розгляді розвитку різних видів тварин і рослин у однакових умовах. Так, в інкубаторі при однакових умовах із яєць різних видів птахів розвиваються пташенята з особливостями, які характерні для виду. Автономізація онтогенезу проявляється і у збереженні здатності до нормального розвитку у теплокровних тварин при значних коливаннях температури.

Одним із проявів автономізації є здатність організму підтримувати гомеостаз.

Поиск по сайту: