Ізоляція як елементарний еволюційний фактор

Ізоляція - це наявність будь-яких бар'єрів, що обмежують панміксію. При цьому відбувається закріплення відмінностей між популяціями, тільки тоді можливе формоутворення.

Класифікація явищ ізоляції:

1. Просторова ізоляція: має різні форми.

Водний простір ізолює сушу та сухопутні види, а бар'єри суші ізолюють гідробіонтів. Аналогічною є залежність між рівнинами і височинами.

Приклад: соловей звичайний. Спостерігається клинальна мінливість в межах ареалу виду в Центральній Європі. Спостерігається мінливість за характером співу. Причина - гніздовий консерватизм. Селяться солов'ї і в парках і в заростях рослин біля доріг.

Таким чином існує ізоляція завдяки якимось бар’рам, а також є просторова ізоляція.

На вищевикладеному прикладі є підстава говорити про просторову ізоляцію, що існує в зв'язку з обмеженим радіусом репродуктивної активності. Радіус репродуктивної активності наземних молюсків, наприклад, складає кілька десятків метрів.

2. Біологічна ізоляція забезпечується двома групами механізмів:

- такими, що усувають схрещування (докопуляційні механізми) – вони запобігають втраті гамет.

- ізоляція при схрещуванні (післякопуляційні механізми) пов'язані з втратою гамет та зигот.

Докопуляційна ізоляція

Етологічна ізоляція у близьких форм виражається в ускладненні спарювання, пов'язаному з особливостями поведінки. Це докопуляційний ізолюючий механізм.

Спарюванню близьких форм перешкоджають відмінності під час статевої активності і дозрівання статевих продуктів. Так, відо, що існують «ярові» та «озимі» раси у деяких лососевих риб, які відрізняються часом нересту. Другий приклад: характер світлових спалахів у північноамериканських світляків роду Photurus, які відрізняються тривалістю, інтенсивністю, частотою спалахів.

Морфофізіологічна ізоляція. У тварин близьких видів відмінності копулятивних органів особливо характерні для деяких легеневих молюсків, комах, у ссавців серед гризунів.

Приклад: Існують декілька симпатричних внутрішньовидових форм звичайної зозулі. У Європі є кілька «біологічних рас» зозуль, що розрізняються генетично закріпленим забарвленням яєць.

У Східній Європі представники одного виду відкладають яйця у гнізда блакитної звичайної горихвістки, інші відкладають світлі в цятку яйця у гнізда дрібних горобцеподібних, які мають яйця схожого забарвлення. Ізоляція між цими формами підтримується за рахунок знищення видами-хазяїнами недостатньо замаскованих яєць. Таким чином у багатьох видів переваги біотопу є ефективним ізоляційним механізмом.

Післякопуляційна ізоляція (генетична ізоляція).

Пов'язана з виникненням ізоляції після запліднення. Вона включає загибель зигот після запліднення, розвиток стерильних гібридів, а також знижену життєздатність гібридів.

При міжвидовому спарюванні часто утворюються життєздатні гібриди, але вони не розвивають нормальних статевих клітин. У разі нормального розвитку гамет, гібриди виявляються малоплодючими.

У природі є випадки «ізоляції за допомогою гібридизації». На межах проживання двох близьких форм постійно існує зона, населена цілком життєздатними гібридними особинами, але їхні нащадки або ослаблені і не витримують конкуренції з більш сильними особинами батьківських видів, або нежиттєздатні. Такі гібридні зони відомі для сірої та чорної ворони у Європі.

Поиск по сайту: