Приклади адаптацій

До засобів пасивного захисту відносять такі структури та особливості, які лише своєю присутністю визначають більшу ймовірність виживання особини у боротьбі за існування. До них відносять:

а). Тверді покриви:

- рослин (оболонки клітин злаків, що містять кремнезем; кристали щавлевокислого кальцію всередині клітин)

- захисні утворення у вигляді колючок (кактус, шипшина, глід; їжаки, дикобрази). Волоски на поверхні листя іноді містять органічні кислоти, алкалоїди, викликають запалення в шлунково-кишковому тракті, або на шкірних покривах (кропива).

б). Пристосувальне забарвлення - один з пасивних засобів захисту:

- Маскувальне забарвлення (покровительственная окраска) часто виникає для захисту на початкових стадіях онтогенезу яєць, личинок, пташенят. Маскувальне забарвлення важливе в сезонних мінливих умовах (песець, біла куріпка, заєць змінюють своє забарвлення взимку). Іноді пристосувальна зміна забарвлення досягається протягом кількох хвилин за рахунок перерозподілу пігментів у хроматофорах (камбала, хамелеон, восьминіг).

- Цікавим різновидом приховуючого (криптичного) забарвлення, є забарвлення, що розчленовує.

Приклад: зебри, тигри погано помітні навіть на відстані 50-70 м. При цьому втрачаються контури тіла, утруднюється визначення життєво важливих органів (очі).

Ефект пристосувального забарвлення підвищується при поєднанні з відповідною поведінкою. Вепр (випь) піднімає голову вгору при небезпеці, витягає шию. Багато видів риб, амфібій, комах завмирають.

в). Застережне забарвлення (предостерегающая окраска).

Дуже яскраве забарвлення характерне для отруйних, жалючих форм.

Індивідуальні «проби та помилки» в кінці-кінців змушують хижака відмовитися від нападу на тварин з застережним забарвленням.

г). Мімікрія - це стратегія наслідування забарвлення чи форми певних тварин або органів рослин. Іноді це просте маскування - наявність не тільки захисного забарвлення, а й наслідувальна схожість з предметами.

Мімікрія - подібність беззахисного і їстівного виду з одним або кількома представниками генетично віддалених видів, добре захищених від нападу хижаків. Тут присутня модель та імітатор.

Форми мімікрії:

Бейтсівска мімікрія: Модель повинна бути або неїстівною, або мати які-небудь інші захисні властивості, включаючи застережне забарвлення.

Приклад: строкаті яскраві метелики родини Heliconidae (американські метелики) мають неприємний запах і тому неїстівні для більшості птахів. У тих же районах мешкають представники родини білянок. Вони їстівні. Але мають забарвлення, подібне з геліконідами. Тому птахи їх не чіпають.

Для цієї форми мімікрії важливо, щоб чисельність імітаторів була менша за чисельність моделей, інакше хижаки швидко виявляють фальсифікацію.

Мюлерівска мімікрія - це коли виникає подібність між двома або більше неїстівними видами. Така схожість корисна для обох видів. Хижак не розрізняє ці види, починає їх швидше уникати.

Приклад: серед метеликів Danaidae, Heliconidae, Acralinae, які мешкають у Південній Америці, спостерігається взаємне наслідування.

Еволюція явищ мімікрії пов'язана з накопиченням, під контролем природного добору, дрібних вдалих мутацій у їстівних видів, які в кінці-кінців сприяли посиленню конвергентної схожості з неїстівними видами в умовах спільного їх проживання при Бейтсівскій мімікрії, та в умовах схожим чином спрямованого тиску добору у разі Мюлерівскої мімікрії.

7.2. Механізм виникнення адаптацій.

Для виникнення адаптацій необхідна наявність елементарного адаптаційного матеріалу - спадкової мінливості - та елементарних еволюційних факторів, перш за все, добору. Поява в популяції та біогеоценозі нового вдалого фенотипу чи особин (тобто носіїв вдалих мутацій), ще не можна розглядати як адаптацію. Це елементарне адаптаційне явище.

Елементарним адаптаційним явищем є поява селективно цінного генотипу.

Поиск по сайту: