Вторинні форми філогенезу-конвергенція і паралелізм

Конвергенція - це процес формування схожого фенотипічного вигляду особин двох або кількох груп. Конвергенція (конвергентний розвиток) - один з яскравих феноменів в розвитку життя на Землі. Класичний приклад - виникнення схожих форм тіла у акулових та китоподібних.

Не завжди легко відрізнити конвергентну схожість від дивергентної. Так наприклад, до середини ХХ ст.. вважали, що схожість зайцеподібних (Lagomorpha) зі справжніми гризунами (Rodentia) – базується на дивергенції груп від спільних пращурів. Лише спеціальні комплексні дослідження дозволили впевнено віднести зайців, кроликів, пищух в особливий ряд, близький за походженням до копитних, а не до справжніх гризунів. Стало зрозумілим, що схожість зайцеподібних з гризунами конвергентна, а не дивергентна.

Конвергенція - це подібність аналогічних, а не гомологічних структур.

Паралелізм - формування схожого фенотипічного вигляду у генетично близьких груп, які спочатку дивергували. Це своєрідна форма конвергенції. Прикладом може бути розвиток шаблезубості у представників різних підродин котячих. Шаблезубість виникала у стовбурі котячих (Felidae) принаймні чотири рази на двох незалежних стовбурах.

Напрями еволюції

Вивчення особливостей розвитку окремих стовбурів філогенетичного дерева показує існування двох головних напрямів еволюції філумів у конкретному середовищі мешкання: алогенез і арогенез.

1. Алогенез - розвиток групи всередині однієї адаптивної зони з виникненням близьких форм, що розрізняються адаптаціями одного масштабу.

Адаптивна зона - сукупність екологічних умов, які представляють сприятливе середовище для життя даної групи організмів.

Масштаб алогенезу може бути і на рівні роду, і на рівні сімейства, ряду і т. д.). А дочірні філогенетичні групи розрізняються адаптаціями одного і того ж рівня, що визначають спеціалізацію в даній адаптивній зоні або її частини. Такі адаптації називаються ідіоадаптаціями або аломорфозами.

Спеціалізація - це крайній варіант алогенезу, пов'язаний з пристосуванням групи до дуже вузьких умов існування.

Спеціалізація організму в цілому заважає подальшій еволюції при значних змінах навколишнього середовища. Спеціалізація окремих органів не заважає такому процесу.

Своєрідним шляхом ліквідації спеціалізації в процесі еволюції є перехід до неотенії, пов'язаний з випаданням кінцевих фаз онтогенезу. Неотенія - досягнення статевої зрілості і закінчення життєвого циклу на личинковій стадії розвитку.

Неотенія має пристосувальне значення для тих витдів організмів, в онтогенезі яких відбувається зміна середовища мешкання, причому умови існування дорослої стадії підлягають значним змінам та у окремі роки можуть бути несприятливими. У такому випадку популяції неотенічних личинок збільшують шанси даного виду на виживання. Класичним прикладом повної неотенії є деякі популяції амбістом, статевозрілі личинки яких – аксолотлі. У неглибоких теплих водоймах онтогенез амбістом відбувається з метаморфозом. У глибоких та холодних водоймах часто спостерігається неотенія. Неотенію слід відрізняти під педогенезу, коли личинки набувають здатності до партеногенетичного розвитку.

2. Арогенез - розвиток групи з суттєвім розширенням адаптивної зони і з виходом до інших природних зон під впливом набуття групою якихось крупних, пристосувань, які не існували у минулому.

Як свідчить палеонтологічний літопис, з однієї природної зони до іншої зазвичай потрапляють лише окремі, порівняно нечисленні групи. Цей перехід

Великі, принципові адаптації, які виводять групу на шлях арогенезу, називаються ароморфозами (А. Н. Северцов).

Як приклад ароморфозу - виникнення класу птахів. Пристосування ж птахів до життя у пустелях, горах, поява водоплавних птахів – це результат алогенезу.

Іноді арогенез веде не до ускладнення, а до спрощення організації при переході до нової адаптивної зони. Це явище - морфофізіологічна дегенерація - регрес.

Приклад: перехід до паразитичного способу життя.

Поиск по сайту: