АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Виникнення теорії еволюції
Уявлення про живу природу, як про систему, яка еволюціонує, виникло в античній філософії та стосується філософської діалектичної системи Геракліта Ефеського (кінець VI – початок V ст. до нашої ери). Ідея еволюції – тобто здатності органічного світу змінюватися, спостерігається у поглядах давніх філософів Індії, Китаю, Єгипту, Греції. Однак всі намагання пояснення причин еволюції були натурфілософськими.
Наукове обґрунтування цієї ідеї розроблялося дуже повільно. Лише у XVIII ст., трансформізм (вчення про мінливість видів), став течією не тільки філософського, але також і біологічного мислення. Е. Дарвін (1731 – 1802) в Англії, Ж. Бюфон (1707 – 1788) у Франції та інші біологи розвивали уявлення про те, що види тварин та рослин не були створені Богом такими та в такій кількості, як це спостерігається зараз, а виникали один від одного. Це положення обґрунтовували двома фактами: 1) наявність спільних ознак у більшості груп тварин та рослин, причому кількість таких ознак збільшується при переході від таксонів вищого рангу до таксонів більш низького рангу; 2) існування перехідних форм між близькими видами. Однак трансформісти не обговорювали причини мінливості видів.
Дані, якими користувалися прибічники трансформізму, не доводили виникнення видів один від одного, адже вони могли бути пояснені з позицій креаціонізму, тобто концепції незмінності видів, створених Богом. Наприклад, співвітчизник та сучасник Ч. Дарвіна Р. Оуен (1804 – 1892) створив теорію, яка вдало пояснює єдність плану будови (схожість ознак у межах більшості таксонів) тварин з позиції креаціонізму. Виділивши спільні ознаки скелета хребетних, Оуен запропонував узагальнені схеми, архетипи, скелета уцілому та його частин (черепа, кінцівок), стверджуючи, що архетип – це є план створення, генеральна схема, за якою Бог створив тварин. Існування перехідних форм між близькими видами можна було інтерпретувати як перекривання мінливості, а не відсутність чітких меж кожного з видів, які порівнювалися. Засновнику наукової систематики Карлу Ліннею (1707–1778) належить уявлення про те, що не ознаки визначають специфіку виду, а вид визначає властиві йому ознаки. Разом з тим, наприкінці життя Лінней висловлює припущення про те, що нові види рослин можуть виникати шляхом гібридизації близьких, але різних видів. Одночасно з книгою Ч. Дарвіна «Походження видів…» (1859) у Франції була видана монографія Д. Гордона (1859), який порівнюючи ознаки видів диких тварин та порід свійських тварин, доказував незмінність видів. Згідно Гордону, видові ознаки не можуть виникати та зникати, тому що у такому випадку перехідних форм було би більше, ніж видів, а насправді картина зворотня. Не зважаючи на відсутність доказів еволюції, трансформізм поступово поширювався серед біологів тому що наявність перехідних форм між видами все ж таки наштовхувала на думку про спорідненість між ними.
У 1809 р. учень Ж. Бюффона Ж. Б. Ламарк (1744 – 1829) видав книгу «Філософія зоології», де він виклав досить закінчену теорію еволюції життя. Еволюційна теорія відрізняється від трансформістської тим, що розглядає еволюцію як загальне явище живої природи та досліджує сили, які її рухають. Ламарк спирався на наявність перехідних форм (як і трансформісти) та на можливість вишикувати всіх живих істот у безперервний ряд за ознакою зростання складності їх будови. Ламарк першим припустив, що цей ряд слід розглядати від нижчих форм до вищих та що дробина істот віддзеркалює еволюцію розвитку на шляху ускладнення організації. Ламарк створив першу цілісну систему еволюції, яка містила опис передумов (мінливість та спадковість) та причин еволюції (прагнення до підвищення рівня організації та споконвічна доцільність при реагуванні на зміни умов). У якості сили, яка рухає еволюцію припускалася якась нематеріальна субстанція. Однак паралельно накопичувалися знання та відбувалося детальне вивчення органічного світу. Була побудована система тварин та рослин, яку започаткував Линей (1707-1778) у XVIII столітті.
Накопичився матеріал про внутрішню мінливість організмів, накопичилися знання з палеонтології, біогеографії. У додарвіновському періоді еволюційні ідеї були присутні серед провідних природознавців. Найскладнішим було не ствердження самого факту еволюції, а викриття природничо-наукової причини цього процесу.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | Поиск по сайту:
|
