Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій платній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Нормативно-правове забезпечення ЗЕД підприємств

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення зовнішньоекономічної політики.

2. Назвіть основні цілі та принципи зовнішньоекономічної політики.

3. Поясніть різницю між фритредерством і протекціонізмом.

4. Які основні етапи проходить процес економічної інтег рації?

5. Охарактеризуйте основні цілі суб'єктів та інструменти регулювання ЗЕД.

6. Порівняйте компетенцію органів державногорегулювап ня ЗЕД в Україні.

7. Охарактеризуйте інструменти регулювання ЗЕД.

8. Назвіть принципи здійснення ЗЕД.

9. Яким чином класифікуються суб'єкти ЗЕД?
10. Назвіть основні види ЗЕД.

Література

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 № 959-ХІІ // www.rada.kiev.ua.

2. Внешнеэкономическая деятельность предприятий: Учеб. для вузов / Под ред. Л.Е. Стровского. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ, 2003. — 847 с.

3. Внешнеэкономическая деятельность: нормативная база / Сост. СВ. Филатов. — X.: Изд. Дом "Фактор", 2004. — 470 с.

4. Гребелъник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Деміур, 2003. — 296 с.

5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред. І.В. Багрової. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 580 с.

6. Кириченко АЛ. та ін. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. — К.: 2000. — 468 с

7. Макогон Ю£. и др. Внешнеэкономическая деятельность. — Донецк: Регион, 1998. — 342 с.

8. Новицъкий B.C. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003 — 948 с.

9. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна Діяльність: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 377 с.

10. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред.
проф. A.I. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 1998. — 448 с.

Тема З

МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ЗЕД ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Суть і принципи митного регулювання ЗЕД в Україні. Єдиний митний тариф України.

3.2. Система митних податків та митних зборів. Митна вартість товару і розрахунок митних платежів.

3.3. Види митного режиму в Україні.

3.4. Основні митні процедури і порядок їх здійснення.

3.5. Організація діяльності митних брокерів і ліцензійних митних складів.

3.6. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі.

Ключові поняття

Митна справа. Митне регулювання. Митна територія. Митний кордон України. Спеціальні митні зони. Державна митна служба України. Єдиний митний тариф. Мито. Види мита: адвалорне, специфічне, комбіноване, ввізне, вивізне, транзитне. Особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне. Митна вартість товарів. Країна походження товару. Українська класифікація товарів зовнішньоекономіч ної діяльності. Гармонізована система опису та кодування товарів. Комбінована номенклатура Європейського Союзу. Митний режим. Види митного режиму: імпорт,реімпорт, екс порт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території У країни, знищення або руйнування, відмова на користь держави. Митний контроль. Зони митно го контролю. Митне оформлення. Декларант. Митна декла рація. Митний брокер. Митний ліцензійний склад.

Митне регулювання ЗЕД підприємств

3.1. Суть і принципи митного регулювання ЗЕД в Україні. Єдиний митний тариф України

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мита та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики становлять митну справу. Митна справа в Україні розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів за участю України. Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

— виключної юрисдикції України на її митній території;

— виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

— законності;

— єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

— системності;

— ефективності;

— додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що охороняються законом;

— гласності та прозорості.

Територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію Щодо митної справи, становить єдину митну територію. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою митного кордону України.

На території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон визначається Верховною Радою України відповідно до законів України про спеціальні митні зони.

Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для

Тема З

суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав.

Митні правила мають бути опубліковані не пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. У разі, якщо зазначені правила не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності. Якщо такі правила будуть опубліковані невчасно, датою набрання чинності вважатиметься сорок шостий день з моменту офіційної публікації.

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Так, Верховна Рада України визначає:

— головні напрями митної політики України;

— структуру системи органів державного регулювання митної справи;

— розміри мита та умови митного обкладення;

— спеціальні митні зони та митні режими на території України;

— перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

Кабінет Міністрів України забезпечує:

— здійснення митної політики України відповідно до законів України;

— встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури;

— координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи;

— проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України;

— подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.

Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна служба України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна митна служба України приймає нормативні акти тільки відповідно до Митного кодексу та інших законів України.

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Система митних органів України складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. Митні органи України, здійснюючи митну політику, розв'язують такі головні завдання:

Митн е регулювання ЗЕД підприємст в______________________

— захист економічних інтересів України;

— контроль за додержанням законодавства України про митну справу;

— забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів за участю України стосовно митної справи;

— використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

— вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

— комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями;

— здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю відповідних міністерств;

— створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;

— боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

— співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;

— ведення митної статистики.

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону "Про Єдиний митний тариф" і ставок Єдиного митного тарифу України. Мито йде до державного бюджету України.

Єдиний митний тариф України — це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території. Ставки Єдиного митного тарифу України єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та міжнародними договорами за її участю.

Тема З

3.2. Система митних податків та митних зборів. Митна вартість товару і розрахунок митних платежів

Мито, що стягується митницею, — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Залежно від способу стягнення в Україні застосовуються такі види мита:

— адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

— специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

— комбіноване, що поєднує обидва ці види мита.
Надання пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети

особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені законом. Залежно від об'єкта обкладення мито буває: ввізне, вивізне і транзитне. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Це мито є диференційованим:

— до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

— до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мито та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

— до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Ми тне регулювання ЗЕД підприємств

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Спеціальне мито застосовується:

— як засіб захисту українських виробників;

— як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в таких обсягах та (або) за таких умов, що завдають значної шкоди або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

— як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

— як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

— відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

— у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних товарів, або таких, що безпосередньо конкурують, на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає шкоди.

Компенсаційне мито застосовується:

— відповідно до Закону України "Про захист національного
товаровиробника від субсидованого імпорту" в разі ввезення на
митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого
імпорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

Тема З

— у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну". У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або призупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом.

Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України й отримані митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості — Державною митною службою України. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановле-

Митне регулювання ЗЕД підприємств

них Митним кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може розголошуватися, передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, без спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених законом. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно з законом.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному вираженні. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може бути простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.

При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьо-

3 5-507

Тема З

му збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень Митного кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з Митним кодексом.

Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у термін, що не перевищує ЗО календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів. Рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

— за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються;

— за ціною угоди щодо ідентичних товарів;

— за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;

— на основі віднімання вартості;

— на основі додавання вартості;

— резервного.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетину митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

— на навантаження, вивантаження, перевантаження, транс
портування та страхування до пункту перетинання митного
кордону України;

Митне регулювання ЗЕД підприємств

— комісійні та брокерські винагороди;

— ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи опосередковано здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

З метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі визначається країна походження товару. Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом. При цьому під країною походження товару можуть мати на увазі ^гРУпу країн, митні союзи країн, регіон чи частину країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

— корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку Цих надр;

— рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

— живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

Тема З

— продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

— продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

— продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

— вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

— продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

— товари, вироблені у цій країні виключно з продукції,
зазначеної вище.

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій достатньої переробки визначається:

— правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

— правилом адвалорної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 % від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 % від вартості товару, одержаного в результаті переробки;

— переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалорної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.

У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначене, — за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

— операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів
під час зберігання чи транспортування;

Митне регулювання ЗЕД підприємств

— операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

— прості складальні операції;

— змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

— комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

— забій тварин.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару. У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

— на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

— на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— якщо це передбачено міжнародними договорами за участі України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

— у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів використовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка є товарною номенклатурою Митного тарифу. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої

Тема З

системи опису та кодування товарів, затвердженої Міжнародною конвенцією від 14 червня 1983 p., і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків). Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Ведення УКТЗЕД передбачає:

— відстеження змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень з тлумачення цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

— деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру;

— розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД;

— прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД;

— поширення інформації про застосування УКТЗЕД;

— ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та електронному вигляді);

— організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та пояснень до УКТЗЕД;

— здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-техно-логічну документацію на такі товари для проведення експер-

Митне регулювання ЗЕД підприємств

тизи. Порядок надання зразків товарів та техніко-технологіч-ної документації на них, строки і порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками та документацією визначаються Кабінетом Міністрів України.

За митне оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України (у т. ч. у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем справляються митні збори, розміри яких встановлює Кабінет Міністрів України.

За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, встановленим для митниці, і за зберігання товарів та інших предметів під відповідальністю митниці у випадках, коли передача їх на зберігання митниці не є обов'язковою, справляються митні збори. Ставки таких митних зборів встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, виходячи з того, що розмір цих ставок не повинен перевищувати приблизної вартості митних послуг.

3.3. Види митного режиму в Україні

Митний режим — це сукупність правил, відповідно до яких товари переміщуються через кордон. Від нього залежить порядок оформлення і розмір митних платежів. Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджені такі види митного режиму:

— імпорт;

— реімпорт;

— експорт;

— реекспорт;

— транзит;

— тимчасове ввезення (вивезення);

— митний склад;

— спеціальна митна зона;

— магазин безмитної торгівлі;

— переробка на митній території України;

— переробка за межами митної території України;

— знищення або руйнування;

— відмова на користь держави.

Тема З

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

— сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

— дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони:

— походять з митної території України;

— ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

— не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

— ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.

Митне регулювання ЗЕД підприємств

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортовані.

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання щодо їх повернення на цю територію та без визначення умов їх використання за межами митної території України. Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

— сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

— дотримання експортером вимог, передбачених законом.
Реекспорт — митний режим, відповідно до якого товари,

що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту. Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

— митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором за участю України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;

— товари, що реекспортуються, перебувають у тому самому стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

Тема З

— товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

— товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється виключно законами України. До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законом.

Транзит — митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Товари, що переміщуються транзитом, мають:

— перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок при
родного зношення або втрат за нормальних умов транспорту
вання та зберігання;

— не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

— у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

— у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

— бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

У випадках, передбачених законодавством України, митний орган дозволяє переміщення товарів у режимі транзиту лише за умови належного обладнання транспортного засобу та застосування заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення. Рішення про допущення товарів до переміщення в режимі транзиту приймається митним органом на підставі наявних документів і за умови виконання перевізником положень Митного кодексу та інших законів України.

Тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим подальшим поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов

Митне регулювання ЗЕД підприємств

транспортування. Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

— подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

— надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, зумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але які не перевищують строків, встановлених Митним кодексом;

— подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається:

— щодо товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

— професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

— контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких
інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-
небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі
не є комерційною операцією;

— зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;

— товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;

— особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

— матеріалів для реклами та туризму;

Тема З

— транспортних засобів, що використовуються виключно
для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон
України.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у викладених вище положеннях, може бути продовжений відповідним митним органом. Звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно законами України.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

— вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

— або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог Митного кодексу та інших законодавчих актів України.

У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів товарів, які визначаються Кабінетом Міністрів України, митне оформлення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за умови гарантування відповідно до закону додержання режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Митний склад — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Митне регулювання ЗЕД підприємств

Режим митного складу може застосовуватися щодо будь-яких товарів, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або потребують особливих умов зберігання, мають зберігатися у спеціально обладнаних приміщеннях.

Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.

Товари, ввезені з-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання мають бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою для отримання іншого митного режиму. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України.

З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися такі операції:

— операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів;

— підготовка товарів з дозволу митного органу до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики — митні ліцензійні склади. Ліцензування діяльності, пов'язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ліцензійних умов.

Спеціальна митна зона — це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів

Тема З

спеціальних (вільних) економічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зоною з виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цією зоною вжиття таких заходів:

— спорудження огорожі по периметру зони;

— встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;

— застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:

— здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;

— вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

Митне регулювання ЗЕД підприємств

— проводити перевірку товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених Митним кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

— здійснювати перевірки товарів, що перебувають у спеціальних митних зонах;

— здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень Митного кодексу. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами. Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється Державною митною службою України. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов'язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони. У разі якщо до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони, власник товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають декларуванню для отримання іншого митного режиму.

Магазин безмитної торгівлі — митний режим, згідно з яким товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, перебувають та реа-

Тема З

лізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Товари, а також супутні товарам роботи в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів мають виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

— торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

— допоміжні приміщення;

— склад магазину.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:

— для вільного обігу на митній території України;

— вільного обігу за межами митної території України;

— поміщення в режим митного складу;

— знищення під митним контролем.

Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні склади для зберігання та подальшого постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, заборонених законодавчо до ввезення, вивезення та транзиту через територію України. Порядок відкриття (ліквідації) магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент. Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:

— своєчасно декларувати митному органу товари, що над
ходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі
документи, необхідні для здійснення митного контролю та
митного оформлення;

¹

Митне регулювання ЗЕД підприємств

— виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

— дотримуватися положень Митного кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

— вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою Державною митною службою України.

Коли набирає чинності рішення про ліквідацію магазину безмитної торгівлі, розміщення нових партій товарів, а також реалізація товарів у магазині не дозволяються. Товари, що перебувають в магазині безмитної торгівлі, підлягають негайному переміщенню на склад магазину та декларуванню власником магазину до іншого митного режиму.

Переробка на митній території України — митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень Митного кодексу та інших законів України. Дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасований митним органом, якщо він виданий на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі, якщо підприєм-ство-резидент, якому виданий такий дозвіл, не дотримується положень Митного кодексу та інших актів законодавства України.

Кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується. Операції з переробки товарів можуть включати:

— власне переробку товарів;

— обробку товарів — монтаж, збирання, монтування та
налагодження, внаслідок чого одержують інші товари;

— ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

— використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення

Тема З

продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції з переробки товарів, порядок виконання операцій з переробки товарів, включаючи можливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються Митним кодексом та іншими законами України.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням підпри-ємства-резидента, якому видали дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видали дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України.

У разі, якщо за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій з їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України. Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

Строк переробки товарів на митній території України обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що ввозяться для переробки. Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом під час надання дозволу підприємству-ре-зиденту з огляду на тривалість процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

Зважаючи на технологічні особливості переробки, Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші строки переробки товарів, ніж ті, що зазначені вище.

Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів. Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що створюються в результаті переробки товарів на митній території

Митне регулювання ЗЕД підприємств

України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів на митній території України.

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа — митної декларації, в якій зазначають кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій з переробки товарів, що ввозилися для переробки.

Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту товарів українського походження.

Якщо умовами переробки на митній території України товарів, що походять з інших країн, передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, такі продукти мають бути оформлені як ввезені на митну територію України в режимі імпорту зі справлянням усіх належних податків і зборів та застосуванням відповідних заходів нетарифного регулювання відповідно до законодавства.

Переробка за межами митної території України — митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та подальшого повернення в Україну.

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватися операції, зазначені у Митному кодексі України. Законами України можуть бути встановлені обмеження щодо окремих операцій з переробки товарів за межами митної території України.

Вивезення товарів для переробки за межами митної території України здійснюється з дозволу митного органу на основі положень Митного кодексу та інших законів України. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території України може бути скасовано митним органом у разі, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприєм-ство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень Митного кодексу та інших законів України.

Тема З

Строк переробки товарів за межами митної території України обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що вивозяться для переробки. Строк переробки товарів за межами митної території України встановлюється митним органом під час видачі дозволу під-приємству-резиденту з огляду на тривалість процесу переробки товарів, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

Зважаючи на технологічні особливості переробки, Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші строки переробки товарів, ніж ті, що зазначені вище.

Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктів переробки, що створюються в результаті переробки товарів за межами митної території України. Дані про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку продукції за межами митної території України.

У разі ввезення на митну територію України товарів, вивезених за її межі для переробки, чи продуктів переробки вони підлягають декларуванню з поданням окремого документа — декларації на товари іноземного походження, які були витрачені в процесі переробки українських товарів. Продукти переробки, що ввозяться на митну територію України, оподатковуються відповідно до закону.

Знищення або руйнування — митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади,

Митне регулювання ЗЕД підприємств

що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи. Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, мають бути поміщені у відповідний митний режим як товари, ввезені на митну територію України і які перебувають під митним контролем.

Поиск по сайту: