ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ТЕХНОЛОГІЇ

11.1. Світовий ринок технології: суть і структура.

11.2. Ліцензійна торгівля в міжнародній економіці.

11.3. Специфіка економічних розрахунків при купівлі прода жу ліцензій.

11.4. Франчайзинг як сучасна форма міжнародного руху технологій.

11.5. Державне та міждержавне регулювання передачі технології.

Ключові поняття

Світовий ринок технології. Унікальна, прогресивна, тради ційна, морально застаріла технологія. Коефіцієнт технологічної місткості торгівлі. Форми міжнародного трансферу технологій. Інтелектуальна власність. Промислова власність. Ав торське право. Патент. Ліцензія. Ноу хау. Копірайт. Промисловий зразок. Товарна марка. Патентні угоди. Ліцензійні уго ди. Інжиніринг.Патентні, безпатентні, повні, виключні, не-виключні, чисті, супутні, примусові, поворотні ліцензії. Суб ліцензія. Крос ліцензія. Ціна ліцензії. Поточні (періодичні) пла-пгежі-роялті. Паушальні платежі. Франчайзинг. Франчайзер Франчайзі. Франшиза. Товарний, виробничий, діловий франчайзинг. Державне та міждержавне регулювання передачі технології. Принцип національного режиму. Право конвенціонального пріоритету. Принцип запобігання можливим зловживанням.

Ю 5507 289

Тема ц

11.1. Світовий ринок технології: суть і структура

Прискорення НТР привело до утворення в другій половині XX ст. нового світового ринку — технологічного, що функціонує поряд зі світовими ринками товарів, праці й капіталу. Матеріальною основою виникнення і функціонування цього ринку є міжнародний поділ технології, тобто історично сформоване або набуте зосередження цього фактора виробництва в окремих країнах. У міжнародній економіці технології зазвичай розглядаються як розвинутий фактор виробництва, що має міжнародну мобільність, а саме поняття "технологія" трактується як сукупність науково-технічних знань, котрі можна використовувати при виробництві товарів та послуг.

Поняття міжнародного технологічного трансферу, як правило, трактується двояко: у широкому розумінні — як проникнення будь-яких науково-технічних знань і обмін виробничим досвідом між країнами, а у вузькому — як передача науково-технічних знань і досвіду, що стосуються конкретних технологічних процесів. Усі форми технологічного трансферу обумовлені змістом технології і відображають діалектичний процес її зародження, розквіту, старіння і заміни новою. Етапам циклу життя технології відповідають такі її види: 1-й етап — унікальна; 2-й етап — прогресивна; 3-й етап — традиційна; 4-й етап — морально застаріла.

До унікальних технологій відносять винаходи й інші науково-технічні розробки, захищені патентами або такі, які містять ноу-хау, що унеможливлює їх використання конкуруючими організаціями. Основні риси унікальної технології:

— має новизну, найвищий технічний рівень, і може бути використана у виробництві на умовах виняткової монополії;

— створюється в результаті НДДКР і винахідницької діяльності фахівців;

— при визначенні ціни такої технології на ринку враховується її спроможність створювати максимальний додатковий прибуток.

До прогресивної технології належать розробки, що мають новизну і техніко-економічні переваги порівняно з технологі-ями-аналогами, що використовуються потенційними покупцями нової технології і їхніми конкурентами. Основні риси прогресивної технології:

піяльніс ть підприємств на світовому ринку технології

— на відміну від унікальної технології, що має абсолютну перевагу над будь-якою технологією у відповідній галузі, переваги прогресивної технології є відносними;

— прогресивність тієї або іншої технології може виявлятися в межах окремих країн, різних підприємств, у різних умовах її застосування;

— зазначені технології не захищаються патентами і не мають яскраво виражених ноу-хау, але забезпечують досить високі виробничі переваги, що гарантують їх покупцям одержання додаткового прибутку;

— такі технології можуть бути створені в результаті не тільки науково-технічної і винахідницької діяльності вчених та інженерів, але й "еволюції" унікальних нововведень, що поступово втрачають свою новизну.

Традиційна (звичайна) технологія — це розробки, що відображають середній рівень виробництва, досягнутий більшістю виробників продукції в якійсь галузі. Основні риси традиційної технології:

— така технологія не забезпечує її покупцю значних техні-ко-економічних переваг і якість продукції порівняно з аналогічною продукцією головних виробників, і розраховувати на додатковий (понад середній) прибуток у такому випадку не доводиться;

— її перевагами для покупця є порівняно невисока вартість і можливість придбання перевіреної у виробничих умовах технології;

— традиційна технологія створюється, як правило, у результаті старіння і широкого поширення прогресивної технології;

— продаж такої технології зазвичай здійснюється за цінами, що компенсують продавцю витрати на її розробку і одержання середнього прибутку.

Морально застаріла технологія належить до розробок, що Не забезпечують виробництво продукції середньої якості і з техніко-економічними показниками, яких досягають більшість виробників аналогічної продукції. Використання таких розробок закріплює технологічну відсталість її власників.

Поиск по сайту: