Урок засвоєння нових знань

Макроструктуру уроку засвоєння нових знань ми визначаємо за ознакою поступового розгортання учбово-пізнавальних завдань, що являють собою окремі ланки на шляху до досягнення основної дидактичної мети. Виходячи з цього, урок даного типу включає в себе наступні макроструктурні елементи:

1) Актуалізація чуттєвого досвіду опорних знань учнів. Першопочаткове сприйняття учнями нового учбового матеріалу, повинно спиратись на наявні у їхній пам`яті уявлення, на їхній чуттєвий досвід або знання, якими вони оволоділи в процесі вивчення на попередніх уроках. Уявлення учнів можуть бути чуттєвою опорою при засвоєнні ними опорних понять. Проте для того, щоб ця опора була достатньо надійною, чуттєвий досвід перед вивченням нової теми необхідно актуалізувати (оживити) в пам`яті учнів. Якщо нові поняття не мають конкретної опори на відповідне їм сприйняття і уявлення, слова, які вживає вчитель, проходять повз свідомість учнів, не залишаючи там ніякого сліду.

2) Мотивація учбової діяльності школярів. До способів мотивації слід віднести: інтерес до уроку; повідомлення учням про теоретичну значущість матеріалу, який вивчається; ситуація задоволеності школярів їхніми успіхами в навчанні; постановка далекої і близької перспективи в навчанні і фіксація досягнень.

3) Повідомлення учням теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель визначає виходячи із програми для відповідного класу. Сучасна методика вимагає постановки перед учнями мети і завдань уроку, що є необхідним для підвищення організаційної чіткості і цілеспрямованості пізнавальної діяльності школярів.

4) Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу. Сприйняття учбового матеріалу, як дидактичний процес, може бути чуттєвим (безпосереднім) і раціональним (опосередкованим). Ефективне сприйняття неможливе без активізації мислення учнів, а останнє найкраще досягти постановкою проблемної ситуації.

5) Осмислення учнями знань. Психологи і дидакти не раз підкреслювали, що в процесі навчання учні в першу чергу сприймають насамперед явище. Тобто зовнішнє. Це перший етап осмислення нового матеріалу. На другому етапі необхідно на основі аналізу зовнішнього прояву сутності розкрити внутрішні механізми даного явища, внутрішні об`єктивні і суб`єктивні зв`язки і відносини в предметах і явищах і між ними. Цей процес – другий вищий етап розуміння учбового матеріалу, умовно названий процесом осмислення учнями знань.

Осмислення наукового поняття найчастіше полягає у визначенні загальних і сутнісних ознак явища. Так, вивчаючи історію, важливо осмислювати не тільки причинно-наслідкові, хронологічні і просторові зв`язки певних подій, але й закономірності, на підставі яких здійснюється неминучий хід у розвитку суспільства.

6) Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють виділення якихось властивостей певного класу предметів, перехід від окремого до спільного, від менш загального до більш загального.

Узагальнення тісно пов`язано із систематизацією, яка полягає в розподілі предметів і явищ по групам і підгрупам в залежності від того, чим вони схожі і чим відрізняються. Узагальнення і систематизація як етап уроку повинні привести до визначення послідовності і субпідрядності вивчених на уроці і засвоєних раніше родинних понять на підставі встановлених між ними сутнісних зв`язків і відносин, визначити місце поняття, яке вивчається в системі відповідних знань.

7) Підведення підсумків уроку. Підводячи підсумки уроку вчитель повідомляє, що нового дізнались учні, якими знаннями оволоділи, оцінює роботу учнів.

8) Домашнє завдання. Домашнє завдання не обов`язково складає завершальну частину уроку. Воно може повідомлятися на початку або всередині уроку, у відповідності з логікою учбового процесу. Якщо ж домашнє завдання є логічним продовженням або завершенням класної роботи, його краще повідомити в кінці уроку. Сутність домашнього завдання необхідно учням пояснити.

Поиск по сайту: