Сутність та особливості соціальних відносин

Суспільство, як будь-яка складна й багатопланова система — це сукупність зв´язків між певними елементами. Для того щоб з´ясувати, хто виступає соціальними елементами цієї системи й, відповідно, соціальними суб´єктами політики, необхідно спочатку визначити значення терміна «соціальний» та зміст поняття «соціальні відносини».

Термін «соціальний» (від лат. sosialis) означає «суспільний», тобто такий, що належить до суспільства. Проте в науковій літературі обидва ці терміни вживаються для позначення не лише одних і тих самих, а й різних суспільних явищ і процесів. В одному разі соціальне ототожнюється з суспільним. Звичайно це робиться тоді, коли характеризуються ті явища і процеси, які наявні в суспільстві, коли наголошується на відмінності суспільних явищ І процесів від природних і техніко-технологічних. За такого — широкого — підходу соціальними називаються і економічні, і політичні, й ідеологічні явища і процеси, а соціальними відносинами вважаються всі суспільні відносини.

В іншому разі поняття «соціальне» тлумачиться вужче соціальне вважається лише частиною суспільного, а соціальні відносини виокремлюються як особливі в системі суспільних відносин, що існують поряд з економічними, політичними, ідеологічними та іншими видами. У політології поряд із соціальними розрізняють ще й інші суб´єкти політики, наприклад інституціональні та функціональні, а це означає, що соціальне тут розуміють у вузькому значенні — як частину суспільного. Завдання, отже, полягає в тому, щоб визначити, хто ж саме є соціальними суб´єктами політики у цьому розумінні. Зробити це можна шляхом з´ясування сутності та особливостей соціальних відносин.

Суспільні відносини багатоманітні і можуть класифікуватись за їх об´єктами, суб´єктами та характером відносин між ними. Першою особливістю соціальних відносин як виду суспільних відносин є те, що вони виокремлюються на основі їх суб´єктів. Якщо основою виокремлення, наприклад політичних чи економічних відносин, є їх об´єкти (відповідно — політична влада і власність на засоби виробництва), то основою виокремлення соціальних відносин є їх суб´єкти — соціальні спільності людей. Однак щодо цих спільностей як суб´єктів соціальних відносин серед науковців немає однозначної думки.

В одному разі соціальними вважаються всі спільності людей: як ті, що виникли об´єктивно в процесі історичного розвитку (суспільні класи, соціальні верстви і групи, нації, народності тощо), так і ті, що є результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей (політичні партії, громадські організації та ін.). В іншому разі під соціальними спільностями і відповідно — суб´єктами соціальних відносин розуміють лише історичні спільності людей, тобто ті, що виникли об´єктивно в процесі історичного розвитку.

Очевидно, що для політології прийнятий саме другий підхід, який надає змогу розмежовувати соціальні (суспільні класи, соціальні верстви і групи, нації, народності тощо) та Інституціональні (політичні партії, громадські організації і рухи) суб´єкти політики, які відіграють неоднакову роль у політичному житті.

Отже, другою особливістю соціальних відносин є те, що їх суб´єктами виступають не всі спільності людей, а лише ті, які виникли об´єктивно в процесі історичного розвитку. Саме ці спільності є соціальними й відповідно — соціальними суб´єктами політики. Є п´ять основних груп соціальних спільностей: 1) соціально-класові (суспільні класи, внутрікласові та міжкласові соціальні верстви і групи);

2) соціально-етнічні (племена, народності, нації); 3) соціально-демографічні (сім´я, чоловіки, жінки, молодь, особи пенсійного віку та ін.);

4) соціально-професійні (робітники, селяни, підприємці, спеціалісти, службовці та ін.);

5) соціально-територіальні (населення окремих адміні- стративно-територіальних одиниць, регіонів, жителі окремих міст і сіл, міське й сільське населення).

Суб´єктом соціальних відносин, отже, і соціальним суб´єктом політики, виступає й окрема людина — як індивід чи особа — представник тієї чи іншої соціальної спільності (класу, верстви, нації, міський чи сільський житель тощо).

Третя особливість соціальних відносин полягає в тому, що вони мають двоїстий характер. Між соціальними спільностями людей вони складаються з приводу якихось об´єктів і проявляються як інші види суспільних відносин. Так, складаючись із приводу політичної влади, вони проявляються як політичні відносини, з приводу власності, виробництва — як економічні тощо. Відповідно, їх так і називають: соціально-політичні, соціально-економічні, соціокультурні відносини.

Таким чином, соціальні відносини — це відносини між історично і об´єктивно сформованими спільностями людей. Суб´єктами соціальних відносин, відповідно соціальними суб´єктами політики, є класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні спільності людей. Інтереси цих спільностей є соціальними засадами політики, а відносини між ними визначають сутність політики і складають її основний зміст.

2. Соціальні спільності як суб´єкти політичних відносин

Сукупність соціальних спільностей і відносин між ними — це соціальна структура суспільства. В соціології є два основних підходи до аналізу соціальної структури суспільства — класовий (марксистський) і стратифікаційний. В основі класового підходу лежить виокремлення в соціальній структурі передусім класів і визнання класового поділу головним соціальним розмежуванням, яке визначає характер усіх інших відносин у суспільстві. Стратифікаційний підхід (від лат. —верства) акцентує увагу на багатоманітності соціального поділу суспільства, виокремлюючи в ньому найрізноманітніші верстви й не наголошуючи на визначальній ролі суспільних класів.

Поиск по сайту: