ТЕМА 10. АВТОТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ

Страхування засобів наземного транспорту користується найбільшим попитом порівняно зі страхуванням інших видів транспорту на страховому ринку України.

Обсяги автомобільного страхування в нашій країні менші, ніж в розвинутих країнах (1/3 обсягу всіх страхових операцій), але вони більші ніж по інших видах добровільного страхування.

Сутність автотранспортного страхування полягає в захисті майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, які зазнали збитків, що стали наслідком використання автомобілів.

Об’єктом автотранспортного страхування може бути майновий інтерес фізичної чи юридичної особи, пов’язаний з експлуатацією автотранспортних засобів; з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника або застрахованих осіб; з відшкодуванням страхувальником заподіяної шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Виходячи з конкретизації об’єктів, автотранспортне страхування включає в себе кілька окремих видів страхування:

- страхування транспортних засобів (“каско”);

- страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;

- страхування вантажів (“карго”);

- страхування від нещасних випадків на транспорті.

Одним з основних видів автотранспортного страхування є страхування автотранспортних засобів (“каско”). Страхування “каско” означає страхування від всіх ризиків, що можуть статися з автомобілем і спричинити збиток від пошкодження або конструктивної втрати автомобіля. “Каско” – це набір ризиків, в який входять:

- страхування від дорожно-транспортної пригоди (ДТП);

- страхування від протиправних дій третіх осіб (ПДТО);

- страхування від стихійних лих, угону або викрадення.

Українські СК пропонують різноманітні умови страхування автотранспортних засобів. Проте важко знайти страховика, який взяв би на страхування автомобіль від всіх ризиків, незалежно від країни його виробництва і терміну експлуатації. Тому СК шукають найоптимальнішої форми в поєднанні набору ризиків і фінансових можливостей страхувальників. У страховій практиці використовують різні варіанти проведення страхування, і по кожному з них визначається різноманітний обсяг відповідальності. Наприклад, НАСК “Оранта” використовує три варіанти страхового покриття:

- варіант ДТП – дорожно-транспортна пригода, зіткнення з нерухомими застрахованими транспортними засобами, іншими транспортними засобами або об’єктами, що рухались по дорозі;

- варіант УГОН – крадіжка або спроба крадіжки, угон, грабіж, розбій, неправомірні дії третіх осіб, не пов’язані з викраденням;

- варіант СТИХІЙНЕ ЛИХО – буря, повінь, землетрус, зсув грунту, град, самовільне падіння предметів на застрахований транспортний засіб, напад тварин, пожежа, вибух.

“Гарант-Авто”, “Остра-Київ”, “Скайд-Вест”, “Надра” та інші СК практикують 4 варіанти відповідальності:

- ДТП;

- Стихійні лиха;

- ПДТО;

- Угон.

До переліку страхових випадків можна віднести одну, кілька або всі вище перелічені події і конкретизувати їх у договорі страхування, тобто можливі варіанти часткового страхування або відповідний варіант повного страхування.

Існують також певні обмеження страхових випадків, при яких страховик не здійснює відшкодування. До них належать:

- використання автотранспортного засобу та причепів до нього у заздалегідь відомому страхувальникові аварійному стані;

- управління автотранспортним засобом особою, котра не має посвідчення водія;

- вчинення дій, пов’язаних із порушенням Правил дорожнього руху; непокора владі (втеча з місця події);

- управління автотранспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

- порушення встановлених правил технічної експлуатації автотранспортних засобів;

- у випадку використання його страхувальником як знаряддя злочину, що підтверджено довідкою правоохоронних органів;

- наслідки військових дій, громадських безпорядків, впливу радіації;

- природного зносу транспортного засобу в цілому, а також його окремих деталей, вузлів; втрати товарного вигляду, заводського браку, гниття, корозії, руйнування та ін.

Крім того, по кожному варіанту страхування може встановлюватися обов’язкова або добровільна участь страхувальника у відшкодуванні збитків, тобто франшиза. Величина тарифної ставки у всякій мірі також залежить від величини франшизи. Франшиза може бути великою. Наприклад, для легкових автомобілів марок ВАЗ 2108, 2109, 21010, БМВ, “Мерседес”, автомобілів типу “Джип” (імпортного виробництва) – 30 %; для легкових автомобілів імпортного виробництва, термін експлуатації яких на момент укладення договору страхування становить менш як рік – 15 %, для інших – 12,5 % тощо.

СК “Скайд-Вест” використовує франшизу в розмірі від 50 до 20 доларів США; “Остра-Київ” – від 10 до 400 доларів США; “Надра” – від 0.5 до 10 %.

Страхова сума за договором страхування автотранспортних засобів визначається окремо для кожного об’єкта, який приймається на страхування. Вона не повина перевищувати страхової оцінки об’єкта страхування (дійсної вартості автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання) на момент укладання дії договору страхування. Документами для визначення вартості є:

- рахунок-фактура заводу виробника;

- каталог офіційного ділера;

- експертна оцінка страховика.

Можливим є страхування ступеня зносу автотранспортного засобу, а також втрати товарного вигляду.

Страхові премії розраховуються на підставі певних тарифних ставок, які кожна страхова компанія визначає самостійно. Розмір тарифних ставок враховує різні фактори, що впливають на ступінь ризику, зокрема варіанти страхування, тип транспортного засобу, термін страхування, розмір умовної франшизи та інші, визначені договором умови. Можуть бути використані коригуючі коефіцієнти до тарифів. Наприклад, розмір тарифних ставок по варіанту страхуваня ДТП залежить від типу транспортного засобу, а також з умовою урахування вини страхувальника у скоєнні ДТП (стажу та віку водія); по варіанту страхування УГОН – залежить від строку експлуатації певних типів транспортних засобів.

Можуть сплачуватися страхувальником додаткові платежі до страхового платежу, визначеного за розрахунковим тарифом. Наприклад, у разі страхування товарної якості транспортного засобу на випадок її втрати внаслідок страхового випадку, при використанні транспортного засобу довіреними особами, які не є членами родини страхувальника; при страхуванні за умови неврахування зносу деталей, що замінюються при ремонті внаслідок страхового випадку транспортних засобів із певними строками експлуатації.

Крім того, для страхувальників автотранспорту надаються пільги з метою стимулювання в надані таких послуг. Дуже широку систему підвищувальних і знижувальних коефіцієнтів розробила НАСК “Оранта” (в нових Правилах страхування транспортних засобів №93 від 6.07.2000). Надто важливим етапом в обслуговуванні договорів страхуваня автотранспорту є взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку. Тому при вивченні даного питання слід зосередити увагу на обов’язках, покладених на страхувальника при настанні страхового випадку; особливостях складання страхового акту; оцінки збитку.

Розмір збитків, що виникли внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу, розраховується, виходячи з розцінок на ремонтні роботи і фарбування, цін на запасні частини і матеріали, що діяли на підприємствах автотранспорту на день страхового випадку. Величина зносу визначається на підставі нормативних документів з товарознавчої оцінки пошкоджених транспортних засобів, чинних на день страхового випадку.

Страхове відшкодування за втрачений внаслідок страхового випадку транспортний засіб визначається у розмірі страхової суми за договором. Розмір страхового відшкодування за пошкоджене додаткове обладнання визначається на підставі документів ремонтного підприємства або експертно-товарознавчої оцінки вартості відновлювального ремонту.

Необхідно звернути увагу на порядок визначення суми страхового відшкодуваня при умові, що:

- транспортні засоби застраховані у повній вартості;

- страхова сума менша від дійсної вартості автотранспорту;

- у разі використання франшизи.

В сучасних умовах для визначення збитків широко застосовують комп’ютеризовні системи збитків “Audatex” і “Eurotax”.

Крім страхуваня самих автотранспортних засобів власники їх можуть застрахувати і цивільну відповідальність за шкоду, нанесену третій особі.

Встановлено два види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів (надалі ОС ЦПВ ВАТЗ):

- звичайний договір, який укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування (так зване внутрішнє страхування);

- додатковий договір, який діє на території держав, зазначених у страховому полісі і на умовах, встановлених у цих державах згідно з угодами, укладеними з МТСБУ (так зване зовнішнє страхування).

Внутрішнє страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів (надалі ЦПВ ВАТЗ) введено в Україні з 1997 р. у відповідності із Законом України „Про страхування” і Постановою Кабінету міністрів від 28.09.96 № 1175 „Про порядок і умови проведення ОС ЦВ ВАТЗ”. Обов’язкова форма проведення цього виду обумовлюється наступними обставинами:

1. Транспортний засіб – джерело підвищеної небезпеки. Норми цивільного законодавства більшості країн, в т.ч. і України (ст. 450 Цивільного Кодексу) визначають безпосередньо самого власника транспортного засобу відповідальним за ушкодження здоров’я або майна третіх осіб в результаті ДТП.

2. Такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, мають масовий характер, оскільки учасником ДТП потенційно може бути кожний громадянин. В середньому на дорогах України щорічно відбувається 200 тис. ДТП. Показник тяжкості наслідків автотранспортних аварій 9кількість загиблих на 100 потерпілих) в Україні становить 13, що в 7-10 разів вижче, ніж в інших країнах Європи. [144, с.2].

ОС ЦПВ ВАТЗ має на меті забезпечити відшкодування збитків, завданих ДТП.

Обов’язковість такого страхування поширюється на резидентів та нерезидентів – власників транспортних засобів. Під власником транспортного засобу розуміється юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Страховим випадком вважається ДТП, що сталася за участю транспортного засобу страхувальника і через яку настає його цивільна відповідальність за заподіяну цим транспортним засобом шкоду життю і здоров’ю третіх осіб, їх майну. До 10 червня 2000 року внутрішнє ОС ЦВ ВАТЗ здійснювалося в урізаному варіанті. СК виплачували тільки за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю третіх осіб, а збиток, завданий їхньому майну, лягав на винуватця ДТП. Максимально, на що могли розраховувати постраждалі в ДТП (їхні спадкоємці) – страхова компенсація – 2000 грн., а саме такою була встановлена страхова сума з ОС ЦВ ВАТЗ.

Постановою Кабінету Міністрів №842 від 28.05.2000 р. кардинально змінені діючі умови ОС ЦВ ВАТЗ і з 10.06.2000 р. – поліс страхування передбачає відповідальність як за фізичний, так і майновий збиток, нанесений третім особам.

При цьому істотно були збільшені розміри страхових сум, відповідальність по полісу страхування складала:

- 8500 грн. – по збитку, завданому життю і здоров’ю постраждалого в ДТП;

- 25500 грн. – по збитку, завданому майну постраждалого.

Якісна зміна умов страхування, природно, спричинила і збільшення вартості страхування. Розміри страхових платежів були приведені в залежність:

- від робочого об’єму двигуна – для власників легкових автомобілів;

- від вантажопідйомності – для власників вантажівок;

- від кількості місць для сидіння – для власників автобусів.

Вищезгаданою Постановою було передбачено зниження тарифів для пенсіонерів, власників автомобілів з об’ємом двигуна до 2000 куб. см., які особисто управляють транспортним засобом, і 20 % знижки для страхувальників, які укладають договори ОС ЦВ ВАТЗ щодо 30 і більше транспортних засобів на термін 6 місяців і більше. Водії-інваліди, які управляють транспотним засобом з розпізнавальним знаком „Інвалід”, звільнені від сплати страхових платежів, і при цьому вважаються застрахованими.

З 1 січня 2005 року в Україні набуває чинності Закон України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів”, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території країни.

Розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу (291 грн.) та відповідних коригуючих коефіцієнтів (див. додаток № 5).

Базовий платіж та коригуючі коефіцієнти розраховуються МТСБУ актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості цього виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менш, як 1 рік.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладенні договорів обов’язкового страхування ОС ЦПВ більше, ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх договорів ОС ЦПВ (бонус-малус) (див. додаток № 5).

При укладенні договору ОС ЦПВ страхувальнику присвоюється клас залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої застрахована (див. додаток № 5). При укладенні договору ОСЦ ПВ вперше страхувальнику присвоюється клас 3. Залежно від кількості страхових випадків, які виникли у період дії попередніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності при укладенні з ним такого договору на новий термін, застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу до найнижчого – М – чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника, - понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.

Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 грн. на одного потерпілого.

Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 51 000 грн. на одного потерпілого.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров’ю потерпілих не застосовується. Чинний Закон передбачив пільги окремим категоріям громадян, зокрема, учасникам бойових дій та інвалідам війни, визначених Законом, інвалідам І групи, які особисто керують транспортними засобами. Такі категорії громадян України звільняються від ОС ЦПВ. Пенсіонерам – громадянам України та інвалідам ІІ групи, які особисто керують такими транспортними засобами, платежі становлять 50% розміру базового платежу з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Потерпілим відшкодовується також моральна шкода. Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого в результаті ДТП, є шкода (в тому числі моральна), пов’язана з:

· лікуванням потерпілого;

· тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

· стійкою втратою працездатності потерпілим;

· смертю потерпілого.

Для отримання виплати учасники ДТП зобов’язані терміново повідомити про ДТП відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України, але не пізніше, ніж три робочі дні. Страховик терміново (не пізніше трьох робочих днів), враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов’язаний направити експерта на місце настання страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна для його огляду. Після розгляду страховиком наданих йому документів про ДТП він приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів. Страховик виплачує зазначені суми кожній потерпілій особі, але не більше п’яти страхових сум в цілому. У разі, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком превищує п’ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.

Відповідно до Закону страховик не відшкодовує:

- шкоду, заподіяну при експлуатації транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону;

- шкоду, заподіяну транспортному засобу, який спричинив ДТП;

- шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, котрі знаходилися у транспортному засобі, який спричинив ДТП;

- шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у транспортному засобі, що спричинив ДТП;

- шкоду, заподіяну при використанні транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

- шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядернох сполуки чи її ядерного компонента;

- шкоду, пов’язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;

- шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок ДТП антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного чи напівкоштовного каміння, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

- шкоду, заподіяну в результаті ДТП, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов’язаної з цією пригодою.

Автовласникам надається право вибору терміну страхування від 15 діб до 1 року.

Розмір виплати страхового відшкодування за збитками, завданими майну, потерпілих в ДТП, визначається на підставі висновків експертизи. СК має право вирішувати, хто буде проводити експертизу – свій експерт або запрошений фахівець. Якщо така експертиза проведена суб’єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензію на проведення судових автотоварознавчих експертиз, а СК, страхувальник і потерпіла в ДТП особа не дійшли згоди про розмір збитку, додаткова експертиза виконується за рахунок страхувальника.

ОС ЦВ ВАТЗ в міжнародному автотранспортному русі відоме під назвою “Зелена карта” за кольором страхового поліса. Воно розпочалося у 1953 році, і в наші дні діє на території 43 країн, в тому числі 38 країн Європи і 5 країн Африки і Малої Азії (Туніс, Марокко, Іран, Ірак, Туреччина). Наявність поліса “Зеленої карти” дозволяє без додаткового укладення договорів проїхати автомашиною територіями цих країн. Країни-учасниці договору прийняли на себе зобов’язання признавати на території будь-якої з них страхові поліси “Зелена карта” по страхуванню ЦВ ВАТЗ в міжнародному сполученні, куплені в їх власних державах. Основним елементом системи “Зелена карта” є національні бюро країн-учасниць, які оганізовують контроль за наявністю полісів при перетині кордону, а також вирішують разом зі страховими компаніями (всередині держави і за її межами) питаня врегулювання заявлених претензій зі страхових випадків. Національні бюро об’єднані в міжнародне бюро, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні. Національні бюро повині визнаватися урядами відповідних країн і мати гарантії безперешкодного здійснення валютних розрахунків між країнами-учасницями “Зеленої карти”.

Об’єктами цього страхування є дві групи ризиків, котрі можуть бути завдані учасниками автодорожнього руху:

1) життю і здоров’ю людей;

2) майну юридичних чи фізичних осіб.

Національним законодавством окремих країн введені певні обмеження у відшкодуванні збитків. Наприклад, в Польщі максимальна виплата за одним договором за збитки життю і здоров’ю та за майнові збитки становить 600 тис. EURO (біля 700 тис. доларів США), в Швеції – по 300 млн. шведських крон, в Німеччині – 5 млн. EURO за збитки життю і здоров’ю та 1 млн. EURO – за майнові збитки. У ряді країн Європи (Великобританія, Бельгія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Норвегія, Молдавія, Франція) верхнього обмеження відповідальності страховика за збитки життю і здоров’ю нема, тобто відшкодовуються всі виниклі збитки. Збитки у країнах-членах системи “Зелена карта” урегульовуються, як правило, через уповноважену національну організацію (Моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. У цьому разі перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге – як бюро-платник. Взаємовідносини між моторними страховими бюро країн-членів системи “Зелена карта” регулюються двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованою формою.

Тривалість дії договору страхування “Зелена карта” – від 15 днів до 1 року. Вартість поліса страховиками кожної країни визначається самостійно і залежить від терміну дії договору і типу автомашини.

Для отримання відшкодування в СК, поліс котрої придбав водій автомашини, винної у дорожно-транспортному випадку, необхідно представити такі документи:

1) протокол про ДТП від дорожної поліції країни, де трапився ДТВ або довідку про ДТВ, складену і підписану обома водіями;

2) розрахунок вартості збитків, в т.ч. вартість ремонту автомашини, лікування потерпілих, виплати пенсії та ін.;

3) копію страхового поліса, прав водія, права власності на машину та ін.

Перелічені документи готуються в країні, де трапився ДТВ і пересилаються в країну, де знаходиться СК, котрій належить страховий поліс. Остання перевіряє представлені їй документи і протягом 90 днів після їх отримання повинна виплатити страхове відшкодування (перерахувати валюту) потерпілому або визначеній ним особі.

Із січня 1998 року Україна прийнята в члени “Зеленої карти”, а з червня 1998 року розпочався продаж українських полісів “Зеленої карти”. Страховики, котрі займаються цим видом страхування, об’єднані в Моторне (Транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке нараховує 11 повних і понад 60 асоційованих членів.

Найбільш поширеним видом автомобільного страхування є страхування вантажів. Це добровільний вид страхування.

Страхувальниками можуть бути дієздатні фізичні та юридичні особи, вантажі або багажі яких підлягають перевезенню. Страхувальник має право укласти договір страхування на користь третьої особи (вигодонабувача), яка може зазнати збитків у разі пошкодження, зникнення та крадіжки вантажів і багажу.

Об’єктом страхування є вантажі та багажі, що підлягають перевезенню згідно з умовами пасажирського квитка та/або вантажної (пасажирської багажної) квитанції або інших діючих документів перевезення.

Страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата належних страхувальнику вантажів та багажу, що транспортуються, внаслідок:

- аварії або катастрофи, яка скоїлася з автотранспортом;

- стихійного лиха, вогню або вибуху, падіння вантажу та багажу під час навантажування та розвантажування;

- зникнення автотранспортного засобу без вісті;

- протиправних дій третіх осіб;

- крадіжки.

У практиці автотранспортного страхування під час страхування вантажів страховики використовують декілька варіантів страхової відповідальності, а саме:

- з відповідальністю за всі ризики;

- з відповідальністю за приватну аварію;

- без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі;

- з відповідальністю за окремі ризики.

На додаткових умовах страхування можна застрахувати вантажі від пошкодження втрати чи загибелі внаслідок: крадіжки із взломом; грабунку при перевезеннях.

Особливістю страхування вантажів є те, що вони приймаються під страховий захист на час їх транспортування із встановленням різних варіантів терміну страхування. Наприклад, на конкретне одиничне перевезення, на перевезення партії вантажів.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін, виходячи зі страхової вартості вантажу, яка підтверджена документами або іншим способом, плюс мито, транспортні та інші можливі витрати. Якщо страхова сума менша, ніж страхова вартість, то страховик несе відповідальність по збитках лише в тій пропорції, в якій ця страхова сума співвідноситься зі страховою вартістю.

Розмір тарифних ставок визначається страховиком з урахуванням ступеня ризику. Факторами, які на нього впливають, є вид та характер вантажу, вартість вантажу, варіант страхової відповідальності, технічні характеристики транспортного засобу, спосіб відправлення вантажу, маршрут транспортування, наявність охорони під час перевезення вантажу та інші суттєві по кожному конкретному випадку фактори зменшення ризику збитків. Наприклад, при проведенні інспекції (попереднього огляду) вантажу представником страховика страхові тарифи застосовуються знижені. У разі супроводу вантажу страхувальником або його довіреною особою, тариф рекомендується зменшити. У разі супроводу вантажу представником страховика тариф збільшується. При перевезенні вантажів, що легко псуються, крихких, таких, що легко б’ються, небезпечних і ряду інших вантажів, страховий тариф підвищується. Існують різні тарифи для випадків одиничного перевезення, невеликих партій вантажів та в разі сталого вантажного потоку.

За поширеною у світі страховою практикою розмір збитку щодо страхування вантажів визначається аварійним комісаром, який є представником страховика.

При великих обсягах пошкодження вантажу (більше 50%) збиток визначається як різниця між загальною вартістю вантажу і вартістю не пошкодженого вантажу і багажу. Страховик зобов’язується відшкодувати, якщо це зазначено в договорі страхуваня, в межах страхової суми витрати:

- по врятуванню вантажу, на проведення експертизи, встановлення розмірів збитків;

- по перевантажуванню вантажу, його тимчасовому зберіганню, додаткові витрати.

У випадку зникнення вантажу разом із засобом транспорту, страхове відшкодування виплачується аналогічно, що і в разі його повної загибелі. Транспортні засоби вважаються зниклими безвісті, якщо з часу очікуваного їх прибуття пройшло тридцять повних календарних днів.

Протягом терміну, вказаного в договорі (якщо такий термін не вказаний, то протягом 24 годин), страхувальник повинен повідомити страховика про факт настання страхового випадку та домовитися про час та місце огляду експертом пошкодження об’єктів страхування та транспортних засобів. В цьому випадку страховику надаються наступні документи:

- акт огляду вантажу і багажу, що потерпів;

- оригінал договору страхування або страхового поліса;

- коносамент, накладну або інші документи на перевезення;

- рахунок по збитку;

- документи, які необхідні для здійснення права регресу та т.ін.

В разі суперечностей, за вимогою однієї з сторін, розмір збитку може бути встановлено незалежною експертизою.

При здійсненні зовнішньо-торговельних операцій невіддільною частиною міжнародного торгівельного контракту є положення про страхування вантажу.

Згідно Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” передбачено введення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Поиск по сайту: