 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТЕМА 12. АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ
Авіаційне страхування (надалі – АС) - це цілий комплекс страхових послуг, що тягне за собою відповідальність по багатьох різних об’єктах, яка проявляється при настанні одного спільного для всіх випадку - авіаційної катастрофи [160, с. 90].
Об’єктом АС може бути будь-який майновий інтерес, який пов’язаний з експлуатацією повітряних суден (надалі ПС). Можуть бути застраховані самі ПС; вантажі, що перевозяться ними; цивільна відповідальність авіаперевізника по відношенню до пасажирів і членів екіпажу, а також до служб наземного забезпечення польотів (аеропортів); страхування втрат прибутку авіаперевізника через неможливість експлуатувати ПС внаслідок аварії; страхування космічної техніки; страхування авіазапчастин та двигунів; пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів, авіадиспетчерів та інших спеціалістів; страхування відповідальності аеропортів і власників (операторів) ангарів; відповідальність виробників ПС та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу.
Необхідність АС зумовлена розвитком технічного прогресу в авіаційній індустрії.
Перше законодавче запровадження в Україні АС було здійснено в ХVІІ розділі "Авіаційне страхування" Повітряного кодексу, прийнятого 4 травня 1993 р.
Протягом 1993-1995 років в Україні ліцензії на АС видавалися без конкретизації його в межах галузей страхування (майнового, особистого, страхування відповідальності). Форма проведення страхування була обов’язковою. Проте договори страхування укладалися на підставі правил страхування, що розроблялись страховиками самостійно і використовувалися при укладанні аналогічних за ризиками договорів добровільного страхування.
З прийняттям Закону України "Про страхування" (1996р.) Укрстрахнагляд припинив видачу нових ліцензій на узагальнений вид "авіаційне страхування".
В межах добровільного страхування ліцензія видавалася на майнове страхування засобів повітряного транспорту і страхування відповідальності власників ПС, включаючи відповідальність вантажоперевізника.
В обов’язковій формі стали проводитися такі види страхування:
- страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу;
- страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;
- страхування відповідальності повітряного перевізика і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;
- страхування відповідальності експлуатанта ПС за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконання авіаційних робіт;
- страхування авіаційних суден.
Згідно нового Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” в структурі видів обов’язкового АС відбулися зміни. Передбачено впровадження таких видів обов’язкового страхування:
- авіаційне страхування цивільної авіації;
- страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів[4];
- страхування космічних ризиків.
Однією із причин введення обов’язкової форми АС в Україні можна вважати її вступ в члени ІКАО1, а також приєднання до міжнародних конвенцій, які стосуються міжнародного права в сфері цивільної авіації.
Усі види страхування авіаційних ризиків регламентуються Повітряним Кодексом України: стаття 103 (обов'язкове страхування), стаття 104 (добровільне страхування) і стаття 105 (страхування при авіаційних роботах), Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” та відповідними положеннями про порядок та умови проведення обов’язкових видів АС, нормами міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналася Україна.
Суб'єктами ринку АС в Україні є такі об"єднання авіаційних страховиків, як національний консорціум авіастраховиків, Авіаційне страхове бюро та відповідні страхувальники (юридичні або фізичні особи власники ПС або повітряні перевізники, що експлуатують ПС.
Головний носій ризику в АС - повітряне судно. Виходячи з цього при здійсненні різних видів АС слід брати до уваги такі загальні положення:
1. Збитки, що можуть виникнути внаслідок однієї авіаційної події розглядаються як один страховий ризик щодо одного ПС.
2. Авіаційною пригодою вважається нещасний випадок або кілька випадків, що призводять до тілесних ушкоджень та (або ушкодження майна).
3. Існує законодавчо визначений перелік випадків, при яких страховий захист припиняє свою дію, а також умови договорів, що не передбачають покриття ризиків.
Зосередимо увагу на конкретних видах страхування. Найбільш поширеним видом АС виступає страхування авіасуден (каско).
Суб'єктами страхування виступають або власник ПС або авіаексплуатант, якщо перший не е перевізником і це обумовлено в угоді на оренду чи спільну експлуатацію.
Об’єктом страхування виступає авіатранспортний засіб, а також запасні частини з усіма видами спеціального обладнання, яке знаходиться на борту при умові, що вони пов’язані із забезпеченням польотів.
Страхова сума повинна бути меншою за залишкову балансову вартість літака.
Страховий захист діє як для окремих періодів експлуатації (у польоті, під час приземлення, на землі або на якорі), так і для будь-якої їх комбінації.
Страхування ПС може здійснюватися за двома основними умовами:
- тільки від повної загибелі;
- повної загибелі та пошкодження.
Ризики, що підлягають страхуванню згідно вищевказаних умов, охоплюють період польоту, рулювання, буксирування, стоянки. Такий розподіл пов’язаний з різними рівнями франшиз, що використовуються на кожному з цих етапів.
При визначенні тарифів по АС застосовується принцип індивідуального підходу до оцінки ризику.
При страхуванні ПС, які здійснюють регулярні рейси з метою перевезення пасажирів, багажу і вантажів, основними критеріями тарифної ставки служать дані про склад (кількість і моделі) літаків, їх дійсну вартість, число пасажирських (вантажних) місць, кваліфікацію літально-підйомного складу, річні показники пасажиро-кілометрів, кількісні і якісні показники загибелі літаків. Оцінку ризику АС переважно проводять сюрвейєри, використовуючи при цьому показники безпеки польотів, прийняті ІКАО.
Якісну характеристику безпеки польотів можна визначити через показник рівня безпеки польотів (РБП), який базується на статистиці аварій, катастроф і загиблих.
,
де 
- ймовірність виникнення в польоті катастроф; 
- кількість катастроф; 
- загальна кількість польотів.
Абсолютними критеріями рівня безпеки польотів є:
1. Число катастроф (на 
км польоту, на 
годин польоту).
2. Число загиблих (на 1 млн. перевезених пасажирів, на пасажиро-км).
Існують також інші критерії: безпечний політ, ризиковий політ, небезпечний політ.
Страхові тарифи з обов’язкового страхування ПС з максимальною злітною вагою більш як 15000 кг встановлюються у розмірі до 6 % на один рік, а для ПС з максимальною злітною вагою менше як 15000 кг - до 8 %, для вертольотів - до 10 % страхової суми.
Ставки премії зі страхування каско ПС розраховуються різними методами: за кожну годину польоту і за кожен політ - у фіксованій сумі; у відсотках від вартості майна.
Страховим випадком є загибель ПС, що може виникнути з моменту запуску двигунів до вимкнення двигунів після завершення польоту, внаслідок авіаційної події. Повна загибель ПС означає:
- повнувтрату ПС здатності здійснювати політ у зв’язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій;
- зникнення ПС безвісти, коли воно після планового польоту не прибуло до місця призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну;
- втрату ПС у зв’язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та не придатну для евакуації цього ПС місцевість;
- цілковите руйнування ПС внаслідок авіаційної події, враховуючи зникнення безвісти [37, с. 110].
Пошкодження ПС - будь-яке раптове і непередбачане для страхувальника порушення цілісності конструкції або деформація елементів ПС будь-чим, через що ПС частково втратило здатність виконувати польоти.
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у термін, встановлений договором письмово повідомити страховика і подати йому оригінали таких документів:
- страхового поліса;
- платіжного доручення про сплату внесків;
- посвідчення (сертифікат) про придатність ПС до польотів;
- завдання на політ;
- страхового акта (сертифіката);
- технічного акта огляду ПС після його пошкодження, а у разі загибелі - акта про списання ПС;
- документів, які засвідчують власність страхувальника на ПС.
У випадку повної гибелі застрахованого ПС страховик зобов'язується сплатити страхувальнику всю страхову суму.
При пошкодженні ПС внаслідок страхового випадку страхове відшкодування розраховується наступним чином:
Вихідні дані:
- страхова сума;
- узгоджена вартість ПС в день укладання договору;
- вартість ПС на день події страхового випадку;
- вартість ремонту ПС до стану, в якому воно знаходилося до страхового випадку.
Розрахунок.
Визначаємо коефіцієнт пошкодження - 
:
.
Визначаємо вартість ремонту на день укладання договору - 
:
.
Визначаємо коефіцієнт невідповідності між страховою сумою та узгодженою вартістю ПС - 
:
.
Визначаємо суму відшкодування збитків на відновлення ПС до стану, в якому воно знаходилося до страхового випадку - 
:
.
Визначаємо суму відшкодування страхувальникові за транспортні витрати - 
:
.
Визначаємо страхове відшкодування - 
:
.
При пошкодженні ПС страховик відшкодовує в розмірі до 10 % від страхової суми витрати страхувальника, які пов’язані із здійсненням рятівних робіт.
Страхування цивільної відповідальності авіаперевізника перед пасажирами, власниками багажу, вантажу, пошти та третіми особами.
Цей вид регламентуєтья за допомогою національного законодавства, та міжнародних конвенцій [35, с. 106 - 109].
У страхуванні відповідальності перед пасажирами існує чітке регламентування на національному рівні. В Україні ліміт відповідальності становить не менш як 20000 $ США, у країнах Європейського союзу – не менш як 100000 $. У деяких країнах, зокрема США, Канаді, Японії – немає обмежень.
Під час міжнародних польотів вступають в дію вимоги Варшавської конвенції. В страхуванні відповідальності перед третіми особами ліміт відповідальності встановлюється державою, над територією якої знаходиться ПС.
Страхування з цього виду може здійснюватися як з визначенням лімітів відповідальності окремо за одного пасажира, за 1 кг багажу або вантажу та окремо перед третіми особами.
За шкоду, заподіяну пошті, багажу або вантажу, страхова сума еквівалентна 20 дол. США за 1 кг; за речі, що знаходяться у пасажира - 400 дол. США.
За шкоду іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам для ПС з максимальною злітною вагою:
- до 2000 кг - 200000 грн;
- від 2001 до 6000 кг - 500000 грн;
- від 6001 до 25000 кг – І000000 грн;
- від 25001 до 50000 кг - 5000000 грн;
- від 50001 до 100000 кг - 15000000 грн;
- понад 100000 кг - 20000000 грн.
Страховий тариф на рік не може перевищувати:
- 2 % страхових сум за відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
- 1 % страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування інших користувачів повітряного транспорту та третіх осіб.
До обов’язкових видів страхування відносяться ще такі важливі види, як:
- страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;
- страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.
Застрахованими за цими видами страхування вважаються: члени екіпажу, водії, службові пасажири.
Вищевказані види здійснюються в Україні згідно відповідних положень [33, 34]. Страхувальниками з першого виду страхування можуть бути: повітряний перевізник, у сертифікаті експлуатанта якого внесені зазначені особи (члени екіпажу; інші особи авіаційного персоналу, що перебувають на борту ПС і особи пов’язані із забезпеченням технологічних процесів під час виконання повітряних робіт). Страхувальниками з другого виду - фізичні або юридичні особи, які е замовниками авіаційних робіт і уклали відповідну угоду з авіаційним перевізником.
Зазначені особи вважаються застрахованими з моменту вступу на борт ПС і до моменту залишення ПС.
Страхові випадки:
- загибель застрахованої особи або тілесне ушкодження із смертельним наслідком;
- травма, що призвела до інвалідності;
- травма, що призвела до тимчасової втрати працездатності або вимагає госпіталізації на термін більш як 48 годин протягом 7 діб з моменту авіаційної чи наземної події.
Страхова сума встановлена договором з першого виду не повинна бути меншою ніж 50000 грн. для кожної застрахованої особи; з другого виду - 40000 грн.
В разі загибелі застрахованої особи не пізніше як через 10 днів з дня отримання необхідних документів страховик виплачує повну страхову суму; в разі встановлення інвалідності І групи - в розмірі 100 %; ІІ групи - 80, III – 60 % страхової суми; в разі тимчасової втрати працездатності особою за кожну добу - в розмірі 0,2 %, але не більше як 50 відсотків страхової суми.
Страховий тариф по цих видах на рік не повинен перевищувати 2 відсотків встановленої мінімальної страхової суми.
Існує ще один вид обов'язкового АС - страхування відповідальності експлуатанта ПС за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт.
Страхувальником з цього виду обов’язкового страхування є виконавець авіаційних робіт, що експлуатує ПС на законних підставах.
Страховим випадком вважається авіаційна пригода за участю ПС страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду життю та здоров’ю третіх осіб, що перебувають на землі, їхньому майну, майну юридичних осіб.
З добровільних видів страхування найбільш поширеним є страхування вантажів, що перевозяться авіатранспортом.
Розгляд цього виду страхування потрібно розпочати з визначення об’єкта і переліку суб’єктів страхування, звернути увагу на період дії відповідальності страховика. Вантажі, що перевозяться авіатранспортом можуть бути застраховані по одному з таких варіантів страхового покриття: "з відповідальністю за всі ризики", "з відповідальністю за приватну аварію", "фізичне пошкодження, загибель вантажу в результаті неправомірних дій третіх осіб". Інші умови страхування вантажів, шо перевозяться авіатранспортом, більш-менш подібні з правилами перевезення вантажів іншими видами транспорту.
Тарифи залежать від виду вантажу, виду ПС, способу відправлення вантажу, маршруту, вартості вантажу, типу умов страхування, перевезення з інспекцією чи без інспекції, додаткових умов.
Космічне страхування відіграє важливу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держави при реалізації космічних проектів. Для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолідована програма управління ризиками, і вона передує укладанню договору страхування.
Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, поділяються на: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс-мажорні.
Найбільш поширеними ризиками космічного проекту є:
- страхування передпускових ризиків;
- страхування ризику пуску РКН;
- страхування космічного апарата при введенні в льотну експлуатацію та при функціонуванні на орбіті та інші.
Страхувальниками у кожному космічному проекті виступають кілька юридичних осіб, серед яких: замовник проекту, головний розробник; головна компанія з надання носія виведення космічного апарата на задану орбіту; експлуатуюча організація, що володіє наземною космічною інфраструктурою.
Кожна з них може страхувати свої ризики самостійно або вони консолідуються і страхують свої ризики сумісно.
Чинним законодавством передбачені такі види обов’язкового страхування космічних ризиків:
1) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура);
2) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
3) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
4) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.
Ринок авіаційних послуг в Україні знаходиться в стадії формування. В Україні в 1998 р. створене і функціонує Авіаційне страхове бюро, яке об’єднує 52 СК, що діють на ринку АС України. Активно залучається міжнародний перестрахувальний ринок, оскільки вітчизняний страховий ринок не володіє достатнім обсягом фінансових коштів для покриття своїх авіаційних ризиків. Відповідно максимальний сумарний обсяг відповідальності, яку може прийняти на себе вітчизняний страховий ринок по авіаційних ризиках ще незначний. 85% авіаційних ризиків перестраховані за кордоном. Налагоджуються найтісніші контакти з брокерами міжнародного страхового ринку.
Поиск по сайту: