ТЕМА 2. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ І ВЕДЕННЯ СТРАХОВОЇ УГОДИ

Страхування можна розглядати як договірні відносини, з допомогою яких одна з сторін захищає себе від збитку, який може виникнути в результаті точно визначеної договором події.

Таким чином, договір виступає як об’єктивно обумовлена форма обміну (страховий інтерес – страховий захист).

На поверхні явищ договір виступає як угода досягнута збереженням необхідного порядку і спрямована на встановлення між сторонами взаємних прав і обов’язків при настанні певних подій або здійсненні сторонами певних дій.

Страхова угода має кілька етапів:

1. Подання страхувальником заяви про страхування.

2. Оцінка ризику і прийняття рішення про страхування (андеррайтинг).

3. Укладення договору страхування.

4. Відшкодування збитків за договором страхування.

Угода повинна базуватися на взаємному задоволенні сторін. Принципові моменти взаємовідносин сторін на всіх стадіях проходження страхової угоди є однаковими при наданні страхових послуг будь – якого виду.

Юридичним документом, що опосередковує взаємовідносини між сторонами страхування, є страховий договір.

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору [1, ст. 16].

Для укладення договору одна з сторін повинна подати пропозицію, яку інша сторона приймає. Передумовою для укладення договору страхування виступає страховий інтерес, який може бути індивідуальним, колективним і суспільним.

В майновому страхуванні інтерес до страхування може бути обумовлений юридично визнаним відношенням до об’єкта страхування, наприклад, право користування, оренда, лізинг і т.п. Особливий страховий інтерес в збереженні власного майна (будинку, дачі, автомобіля) фізичних осіб. В майновому страхуванні страховий інтерес обмежений вартістю майна.

В страхуванні життя кожний індивідум має необмежений страховий інтерес в своєму власному житті і може застрахувати його на будь-яку суму, виходячи з своїх фінансових можливостей.

Взаємовідносини сторін, що передують укладенню договору, мають тристоронній характер (див. схему 2).

Від страхувальника поступає інформація про зміст ризику. Він також вибирає певну форму страхового захисту. Визначальним фактором при виборі страховика є ціна, якість обслуговування і надійність СК.

Страховик, в свою чергу, повинен проаналізувати надану страхувальником інформацію про ризик. Важливе значення в прийнятті обєктів на страхування відіграє андеррайтинг (дослівно – процес прийняття ризику на страхування). Андеррайтинг завершується підписанням договору або відмовою страхувати певний об’єкт.

Андеррайтинг спрямований на вирішення таких завдань:

- оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страхування та міри ризику і розміру максимально можливого збитку;

- на основі оцінки – вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;

- у разі згоди щодо страхування об’єкта визначаються строки страхування, розміри страхового забезпечення, обсяг страхової відповідальності, тобто конкретні умови договору страхування;

- обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням суттєвих характеристик об’єкта.

Вищенаведений трикутник не описує всієї сукупності відносин, тому що в них ще можуть брати участь посередники і проводитись перестрахувальні операції.

Документ, за допомогою якого страховик отримує інформацію про ризики, що підлягають страхуванню – це заява на страхування.

Форми заяв за своїм обсягом і змістом розрізняються в залежності від природи ризику та інформації, що необхідна СК, щоб прийняти ризик на страхування. Наприклад, в заяві про добровільне медичне страхування (МДС) страхувальник, як правило, надає таку інформацію: вік, стать, родинний стан, професію, місце проживання, стан здоров’я особи, на користь якої укладається договір ДМС на момент заповнення заяви, наявність хронічних захворювань, одержання травм, фізичні показники, перелік перенесених захворювань. У випадку укладення договорів ДМС на значну страхову суму страховик може попросити вказати в заяві наявність спадкових хвороб, тривалість життя батьків, дані основних лабораторних аналізів, схильність до певних захворювань, а також запропонувати пройти попереднє медичне обстеження.

Стаття 16 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” передбачає укладення договору страхування в письмовій формі.

Договір страхування повинен містити:

- назву документа;

- назву та адресу страховика;

- прізвище, ім’я та по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси;

- зазначення об’єкта страхування;

- розмір страхової суми;

- перелік страхових випадків;

- розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

- строк дії договору;

- порядок зміни і припинення дії договору;

- умови здійснення страхової виплати;

- права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- інші умови за згодою сторін;

- підписи сторін.

Згідно із законодавством договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила містять умови страхування (основні, додаткові), визначені страховиком при його укладенні. Основними (суттєвими) умовами договору страхування є умови, передбачені нормами закону.

Додаткові умови договору до страхування – це такі умови, які можуть бути включені в договір згідно згоди сторін. Це умови, які застосовуються у випадку необхідності для зміни, доповнення, розширення суттєвих умов договору страхування. На практиці вони часто виражаються з допомогою особливих умов страхування (застережень).

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Засвідченням укладеного договору є поліс (свідоцтво, сертифікат), що містить найменування сторін, опис страхового інтересу, детальну характеристику умов страхування.

Права і обов’язки сторін, щодо укладеного договору регламентуються статтями 20, 21 Закону України “Про внесення змін до закону України “Про страхування”. Протягом терміну дії договору страховик може мати досить тісні стосунки зі страхувальником (якщо це необхідно, навіть перевірити стан і місце знаходження застрахованого об’єкта).

Дуже важливим моментом діяльності страховика є розслідування характеру страхової події та її наслідків, а також вирішення питання щодо виплати страхувальнику страхового відшкодування.

Останній етап страхової угоди – закінчення дії договору страхування, а якщо сталася страхова подія - то виплата відшкодування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари – особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитку. Кваліфікаційні вимоги до них встановлюються актами чинного законодавства України.

В разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правовоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з’ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи і організації зобов’язані надсилати відповідь страховикам на запит про відомості, пов’язані зі страховим випадком, в тому числі і дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Вказана в договорі страхова сума є верхньою межею відповідальності страховика. Страхове відшкодування може бути і меншим від страхової суми, виходячи з конкретних обставин страхового випадку і умов договору страхування, наприклад, наявність франшизи, страхування майна не на повну вартість.

Порядок виплат в майновому і особистому страхуванні є різним. Концепція відшкодування в майновому страхуванні полягає в тому, що після настання страхового випадку страхувальник повинен відновити свій фінансовий стан до такого рівня, який був до отримання збитків, тобто компенсувати збитки, які йому були нанесені страховим випадком. В особистому страхуванні оцінити очікуваний і реальний збиток складніше, ніж в майновому. Неможливо, наприклад, підрахувати всі збитки, що зумовили втрату працездатності, як і неможливо оцінити життя, здоров’я. Принцип пропорційного відшкодування збитку тут не діє. Сторони наперед визначають страхову суму, і вона виплачується незалежно від дійсного збитку. Тому виплати в особистому страхуванні називають не страховим відшкодуванням, а страховою сумою, або страховою виплатою.

Стаття 26 діючого законодавства визначає підстави для відмови CК й у виплаті страхових сум або страхових відшкодувань.

Договір страхування призупиняє дію та втрачає чинність за згодою сторін, а також у випадках закінчення строку дії, невиконанні страховиком фінансових зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі, у випадку несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договірні строки, ліквідації страхувальника – юридичної особи, ліквідації страховика, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору. Не пізніше, як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу про намір достроково припинити дію договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договорів з ризикових видів страхування страхувальнику повертаються сплачені ним страхові платежі, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка розраховується математично на день припинення договору страхування залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування. Методика розрахунку проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя.

Згідно із чинним законодавством забороняється сплата відшкодування готівкою, якщо страхові платежі було здійснено в безготівковій формі.. Юридичні особи мають право отримати страхову виплату тільки безготівковим шляхом, а громадяни – як безготівковим шляхом, так і готівкою.

Поиск по сайту: