ТЕМА 9. СТРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ І ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

Поняття фінансового ризику не є однозначним в фаховій страховій літературі. У вузькому розумінні - це лише кредитні ризики. Широке розуміння поняття фінансового ризику охоплює ті ризики, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричинюють фінансові втрати. До фінансових ризиків відносять:

- кредитний ризик

- валютний ризик;

- інвестиційний ризик;

- ризик втрати прибутку або недотримання доходу внаслідок різних причин.

Кредитний ризик пов’язаний з можливістю невиконання фірмою своїх фінансових зобов’язань перед інвестором в результаті використання для фінансування своєї діяльності внутрішньої позики. Кредитний ризик виникає в процесі ділової співпраці підприємства зі своїми кредиторами:

- з банком та іншими фінансовими установами;

- з контрагентами – постачальниками і посередниками;

з акціонерами.

Різновидність видів кредитних операцій визначає особливості і причини виникнення кредитного ризику:

- недобросовісність позичальника, який отримав кредит;

- погіршення конкурентного стану конкретної фірми, що отримала комерційний або банківський кредит;

- несприятлива економічна кон’юнктура;

- некомпетентність керівництва фірми.

Валютний ризик – це ймовірність фінансових втрат в результаті зміни курсу валют, яке може відбутись в період між укладанням контракту і фактичним виробництвом (виконанням) розрахунків по ньому.

Інвестиційний ризик пов’язаний з специфікою вкладання фірмою грошових коштів в різні проекти. У вітчизняній економічній літературі часто під інвестиційними розуміють ризики, пов’язані з вкладанням коштів в цінні папери.

На сьогодні страхування фінансових ризиків – це вид майнового страхування.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з повною або частковою втратою ним доходів чи його додатковими матеріальними витратами внаслідок невиконання (або неналежного виконання) боржником своїх платіжних та інших майнових зобов’язань за угодою купівлі-продажу, обміну, постачання, майнового найму, підряду або комісії.

Розглянемо більш детально страхування кредитних ризиків. Питання про те, чи страхування кредитів є видом страхової діяльності – чи це особливий вид банківської діяльності є спірним на сьогодні. Окремі спеціалісти ототожнюють поняття кредитне страхування і страхування банківських ризиків [44, с. 5 – 8, 50].

Особливістю страхування кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить ці сторони в діаметрально протилежні економічно-правові умови. Боржник зобов’язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної - у невиконанні зобов’язань. Це так звані матеріальна та юридична форми забезпечення кредитів. Найбільш вірогідною і надійною формою виступає страхування.

В практиці страхування найбільш вживаними організаційними формами страхування кредитів виступають:

- страхування товарних кредитів;

- страхування кредитів під інвестиційні засоби;

- страхування споживчих кредитів;

- страхування кредитів, виданих під заставу;

- страхування кредитів довіри.

Вони відрізняються за характером наданого кредиту, що забезпечується страховим захистом.

Найбільш розповсюдженою організаційною формою страхування кредитів є страхування товарних кредитів, необхідність виникнення якої пов’язана з випадками неплатоспроможності покупців-позичальників.

Для кращого розуміння механізму дії кредитного страхування більш детально зупинимося на характеристиці страхування банківських кредитів, а саме: на страхуванні ризику непогашення кредиту та на страхуванні відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Ці види страхування кредитів на українському ринку страхових послуг з’явились порівняно недавно – на початку 90-х років. Форма здійснення цих видів добровільна.

Страхування ризику непогашення кредиту відноситься до делькредерної форми організації страхових відносин, де роль страхувальників і застрахованих одночасно відіграють банки, інвестори та інші кредитори, і страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами – страховиком і страхувальником.

Відповідальність страхової установи виникає в тому випадку, коли страхувальник не отримав обумовлену кредитним договором суму на протязі, як правило, 20 днів після настання терміну платежу, передбаченого кредитним договором, або терміну, встановленого банком при невиконанні позичальником умов кредитного договору. За договором страхування встановлюється межа відповідальності страховика. Вона може бути в розмірі від 50 до 90 % непогашеного кредиту. Решта ризику залишається на відповідальності страхувальника. Поділ ризику між страховиком і страхувальником встановлений для того, щоб не знижувати відповідальність банку за видані ним кредити. При страхуванні банк повинен ретельно перевірити платоспроможність позичальника, його фінансовий стан.

Якщо страхуються окремі кредити, то договір страхування укладається на період користування кредитом. Страхова сума встановлюється пропорційно визначеному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика, виходячи з всієї суми заборгованості (включаючи відсоток за користування кредитом), що підлягає поверненню за умовами кредитного договору.

Договір укладається на підставі письмової заяви банку у встановленій страховиком формі, копії кредитного договору разом зі всіма документами, наданими на переддоговірну експертизу.

Не можуть бути застраховані ті кредити, по яких на день укладення договору страхування є прострочена заборгованість.

Страхову премію страхувальник сплачує одноразово, в строк, як правило, до 5-и банківських днів з дня укладання договору страхування.

Страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом трьох банківських днів по закінченню 20-и робочих днів та після закінчення дії договору страхування.

Іншим поширеним видом страхування банківських кредитів є страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів, за умовами котрого страхувальником виступає боржник, страхуючи одержаний кредит на користь свого кредитора. Тобто страхується нібито виконання фінансових зобов’язань, даних боржником на покриття збитку завданого своєму кредитору. Це є тип класичного (заставного) страхування.

На відміну від страхування непогашення кредитів договір страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту укладається між СК (страховиком) і підприємствами та організаціями (страхувальниками). Об’єктом страхування є відповідальність позичальника перед банком, який видав кредит, за своєчасне і повне погашення кредитів. Основні правила і умови страхування вищенаведених двох видів загалом аналогічні.

Відповідальність страхової організації виникає, якщо страхувальник не повернув банку-кредитору обумовлену кредитним договором суму протягом трьох днів після настання терміну платежу, передбаченого кредитним договором, без факту його пролонгації. Страхуванню підлягає не вся відповідальність позичальника, а певна його частина (від 50 до 90 %). Решту відповідальності покладено на самого страхувальника. Страхова сума встановлюється пропорційно визначеному в договорі страхування відсотку відповідальності страховика, виходячи зі всієї суми заборгованості, що підлягає поверненню за кредитним договором.

Одним з видів гарантійного (заставного) страхування є страхування фінансових гарантій. Розглянемо страхування виданих гарантій (порук) таприйнятих гарантій.

Страхувальниками при страхуванні виданих гарантій (порук) є:

- дієздатні фізичні та юридичні особи, які, згідно чинного законодавства України є боржниками і на зобов’язання яких розповсюджуються ці гарантії (поруки);

- або безпосередньо самі гаранти (поручителі), які видали ці гарантії (поруки) та які уклали зі страховиком договір страхування.

При страхуванні прийнятих гарантій (порук) страхувальниками є:

- дієздатні фізичні та юридичні особи, які, згідно чинного законодавства України є боржниками, на зобов’язання яких розповсюджуються ці гарантії (поруки);

- або кредитори, які прийняли ці гарантії (поруки) та уклали зі страховиком договір страхування.

Страхувальник має право укласти договір страхування на користь третьої особи (вигодонабувача), яка може зазнати збитків у разі невиконання гарантом (поручителем) у визначений в письмовій гарантії (договорі поруки) строк своїх платіжних зобов’язань.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника або іншої третьої особи – вигодонабувача (кредитора), що пов’язані з можливими матеріальними збитками, завданими страхувальнику або вигодонабувачу внаслідок непередбаченого невиконання гарантом (поручителем) своїх зобов’язань в обсягах і в строки визначені в його письмовій гарантії (договір поруки).

Страховими випадками є:

- банкрутство гаранта;

- протиправні дії третіх осіб;

- тимчасова неплатоспроможність гаранта, яка не є наслідком протиправних дій третіх осіб.

Страхова сума визначається за згодою сторін, виходячи з максимальних грошових сум зобов’язань гаранта (поручителя), встановлених в письмовій гарантії (договірі поруки).

Під збитками, які зазнав страхувальник (вигодонабувач) розуміються:

- витрати, які особа, права якої були порушені, зробила або повинна була зробити для відновлення її порушених прав;

- втрати або пошкодження її майна (прямі збитки);

- недоотриманий прибуток, який би отримала ця особа в разі звичайних умов, якби її майно або права не були порушені (втрачена вигода), якщо це передбачено умовами.

До кредитних ризиків належить також такий вид як добровільнестрахування фінансового ризику продавця від непогашення боргу покупцем при продажі товарів на виплат (як різновид споживчих кредитів).

Страховий ризик з цього виду – це ризик страхувальника, який здійснює продаж товарів на виплат, за непогашення боргу покупцем. Страховим випадком є непогашення боргу покупцем протягом 20-и календарних днів після дати кінцевого розрахунку, яка встановлена у договорі на виплат.

Страхова сума дорівнює сумі початкового боргу покупця.

Страхування може здійснюватися за кожним або за кількома (всіма) договорами розстрочки. Договором обумовлюється франшиза та її розмір.

Відшкодування виплачується в межах прямого збитку страхувальника, але не може перевищувати розміру страхової суми за договором страхування.

Страховий тариф розраховується з урахуванням ступеня ризику (специфіки діяльності страхувальника, умов продажу товарів, розміру страхової суми і терміну страхування). Наприклад, в НАСК “Оранта” в межах від 1,5 до 10 відсотків. Крім того можна використовувати зменшувальний від 0,95 до 0,7 або підвищувальний від 1,0 до 1,5 коефіцієнт в залежності від умов страхування та ступеня ризику.

В банківській діяльності велике значення відіграє система страхового захисту депозитів, яка вперше була заснована банками США в 30-ті роки. У разі банкрутства банку Федеральна корпорація страхування депозитів покриває його зобов’язання перед вкладниками у мінімальній квоті повної страхової відповідальності (лише на 100 тис.$) суми депозиту вкладника. Згідно Директиви Європейського Союзу мінімальна квота має становити 20 тис. ЄВРО (для Іспанії та Португалії – 15 тис. ЄВРО). Тепер ці квоти (страхові суми) є досить рівновеликими навіть у тих країнах, які мають однаковий рівень економічного розвитку.

Страховий захист депозитів в Україні здійснюється за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому законодавством. Фонд створюється за рахунок придбання банками державних цінних паперів (на суму, достатню для покриття зобов’язань перед фізичними особами) та передачі їх на зберігання Національного банку України. У разі ліквідації комерційного банку Національний банк України розблоковує державні цінні папери і використовує їх на відшкодування вкладникам депозитів.

До страхування фінансових ризиків належать:

- страхування втрати прибутку (доходів);

- страхування ризику невиконання договірних зобов’язань;

- страхування ризиків впровадження нової техніки і технології;

- страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

- страхування ризику засновника;

- страхування біржових ризиків та інших.

Одним із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків є страхування від втрат прибутку (доходу), де об’єктом є втрата очікуваного прибутку господарюючого суб’єкта.

Втрата (недоотримання) прибутку визначається певними причинами, які зумовлюються багатьма факторами. Їх можна умовно поділити на дві групи:

1) порушення процесів виробництва при настанні аварій, стихійних лих і таке інше;

2) зміна ринкової кон’юнктури, порушення контрактів з боку постачальників або споживачів продукції (послуг).

Страхування від втрат прибутку є комплексним страхуванням.

Найпоширенішим видом страхування, до якого приєднують це страхування, є страхування від ризику вогню. Страхування фінансового ризику втрати (недоотримання) прибутку є різновидом підприємницьких ризиків.

Об’єктом добровільного страхування ризику втрати прибутку є втрата прибутку страхувальником внаслідок:

- падіння обсягів виробництва (товарообігу), спричиненого факторами зазначеними в основному договорі;

- додаткових витрат, які спрямовані на уникнення чи зменшення темпів падіння виробництва (товарообігу) та його поновлення.

Страхова сума за договором страхування визначається в межах запланованого (очікуваного) прибутку впродовж періоду, на який укладається договір.

Договором визначається:

- показник прибутковості, який розраховується як відношення прибутку, отриманого за попередній рік до вартості виготовленої продукції та наданих послуг, і використовується для визначення суми страхового відшкодування;

- показник відшкодування, який визначається з дня настання страхової події і діє до моменту відновлення виробництва (товарообігу), але він не може перевищувати терміну дії договору страхування.

Розмір збитку визначається як сума втрат прибутку від зниження виробництва (товарообігу) і додаткових витрат, що спрямовані на уникнення або зменшення темпів падіння виробництва та його відновлення.:

- втрата прибутку від зниження виробництва (товарообігу) визначається шляхом множення обсягу втрат виробництва (товарообігу) на показник прибутковості.

- сума додаткових витрат визначається на підставі переліку заходів щодо зменшення спаду виробництва і не може перевищувати суми вартості обсягу виробництва (товарообігу), збереженого завдяки додатковим витратам, помноженої на показник прибутковості, і вирахуванням із цього добутку суми витрат, яких страхувальник міг би уникнути.

Що стосується страхування кредитних ризиків, великі можливості для СК на сьогодні скриті в страхуванні позик, що видаються юридичним або фізичним особам за рахунок тимчасово вільних коштів. Послуги фірм зі страхування кредитів є перспективними.

Другим напрямком в розвитку страхування кредитів є страхування споживчих кредитів. У цьому зацікавлені великі виробники товарів для населення, а також оптові торгові організації. Перевагою його є велике страхове поле, безперервність процесу кредитування. Потенційними страхувальниками споживчих кредитів може бути більшість населення. Розвиток цього виду страхування буде тісно пов’язаний з розвитком системи кредитних карток.

Третій напрямок тісно пов’язаний із процесами приватизації, акціонуванням і становленням фондового ринку. Це сприятиме розвитку страхування доходів за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами. Страхуючи дохід підприємства, що випускає акції, страховик бере на себе зобов’язання виплатити в обумовленому у договорі страхування обсязі дивіденди у випадку, якщо цього не зробить застраховане підприємство.

Поиск по сайту: