ГІЧНЕ НАСІННИЦТВО

З екологічною різноякісністю тісно пов'язують поняття про

екологію насіння. Воно виникло як розділ загальної екології

рослин і новий напрям дослідження з насіннєзнавства – нау-

ки про насіння.

За визначенням І.Г. Строни та М.М. Макрушина (1978)

екологія насіння вивчає взаємодію материнського організму

та сформованого на ньому насіння з навколишнім середо-

вищем у період від виникнення зиготи до становлення па-

ростка.

Екологію насіння названі автори розподіляють на три ро-

зділи: 1) екологію формування; 2) екологію післязбиральної

обробки та зберігання; 3) екологію проростання. На кожному

з цих етапів насіння зазнає впливу певних умов навколиш-

нього середовища, які мають в основному природний харак-

тер. Однак, вивчаючи екологію насіння, вони вважають, що

не можна не враховувати антропогенні чинники як прямої,

так і непрямої дії. Обробіток ґрунту, меліорація, удобрення,

глибина, способи та строки посіву, умови збирання та після-

збиральної обробки насіння значною мірою змінюють навко-

лишнє середовище, в якому воно формується, а також збері-

гається і проростає. Людина може впливати на насіння фізи-

чними та хімічними мутагенами.

М.О.Кіндрук зі співавторами (1990) розробили іншу схему

чинників, що визначають екологію насіння. В її основу покла-

дено розробки Г.А. Новикова (1979), а також класифікацію

вищезгаданих авторів. Основні чинники зовнішнього середо-

вища, що впливають на якість насіння, вони згрупували за

такими етапами: 1) вирощування материнських рослин й фо-

рмування насіння; 2) збереження й поліпшення якості насін-

ня; 3) вирощування дочірнього потомства і реалізація вро-

жайних властивостей насіння.

На кожному з названих етапів враховується вплив на на-

сіння абіотичних, біотичних та антропогенних чинників.

За напрямом та глибиною впливу на насіння чинники зо-

внішнього середовища можна поділити на дві групи: прямої і

опосередкованої дії. До першої слід віднести чинники, що

безпосередньо впливають на насіння в період його форму-

вання, збирання, зберігання, допосівної обробки та пророс-

тання в полі (температура, світло, волога, спосіб збирання,

сортування, патогени і т.п.). До другої групи можна віднести

чинники, які впливають на материнські рослини в період ве-

гетативного росту й формування генеративних органів, тобто

до утворення насіння (Макрушин, '31985; Кіндрук та ін., 1990).

Багато з перерахованих чинників впливають на насіння як

безпосередньо, так і опосередковано (через материнські ро-

слини). Але чинники прямої дії сильніше впливають на якість

насіння, ніж опосередкованої.

За результатами проведених досліджень співробітниками

лабораторії насіннєзнавства Селекційно-генетичного інститу-

ту (Кіндрук та ін., 1987) створено "екологічну модель" форму-

вання різного рівня врожайних властивостей насіння озимої

пшениці: підвищеного, середнього та зниженого. На основі

такої моделі розроблено метод прогнозування цих властиво-

стей, який було схвалено Технічною радою Українського Гід-

рометцентру і рекомендовано для використання на усій те-

риторії України.

На підставі аналізу експериментального матеріалу, отри-

маного в лабораторії, багаторічних метеоспостережень, про-

ведених на всіх метеостанціях України, оцінки метеоданих за

екологічною моделлю, статистичних даних урожайності й

фактичного стану посівних якостей насіння визначено зони

гарантованого, стійкого, нестійкого й ризикованого насінниц-

тва (М.О. Кіндрук, Л.К. Сєчняк, О.К. Слюсаренко, 1990).

До зони гарантованого насінництва віднесено більшу ча-

стину центрального й правобережного Лісостепу (Вінницька,

Київська Черкаська обл.). Тут найбільша вірогідність отри-

мання високоврожайного насіння. Ймовірність випадків фор-

мування насіння з низьким потенціалом урожайності най-

менша – від 7 до 20%, або один раз у 5-14 років.

Зона стійкого насінництва включає лівобережний Лісос-

теп (Сумська, Полтавська, Харківська обл.), межуючі з ним

райони північного й центрального Степу (північ Кіровоградсь-

кої, Дніпропетровської, Луганської й Одеської обл.), більша

частина Криму (переважно райони зрошуваного землеробст-

ва), а також окремі мікрозони прибережної смуги Чорного й

Азовського морів. Вірогідність випадків отримання низьков-

рожайного насіння в цій зоні 17-25%, тобто один раз у 4-6 ро-

ків.

До зони нестійкого насінництва можна віднести південно-

східні райони північного й центрального Степу (Дніпропет-

ровська, u1044 Донецька, Луганська й Запорізька обл.), північний

Степ, за винятком центральної частини Криму (зрошувальне

землеробство) та деяких мікрозон берегової смуги Чорного й

Азовського морів, а також Полісся (Житомирська, Київська й

Чернігівська обл.). Імовірність випадків отримання насіння з

заниженими врожайними властивостями в цих районах від

23 до 30%, тобто раз у 3-4 роки.

Зона ризикованого насінництва включає північно-західну

частину Полісся (Волинська, Рівненська обл.), захід Лісосте-

пу, окрім його південно-східної придніпровської частини (Іва-

но-Франківська, Львівська й Тернопільська обл.), північно-

західну частину Хмельницької обл., гірські й передгірські ра-

йони Карпат (Закарпатська й Чернівецька обл.). Вірогідність

отримання низьковрожайного насіння тут найбільша, приб-

лизно один раз у 2-3 роки.

Таке районування насінництва озимої пшениці, зрозумі-

ло, має відносний характер, оскільки воно ґрунтується на дії

на насіння природних чинників, які з року в рік змінюються. А

тому щорічно слід проводити оцінку умов вирощування на-

сіння, використовуючи вищезгаданий метод прогнозування

врожайних властивостей і вносити відповідні корективи.

Поиск по сайту: