 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Опис обладнання і виконання дослідів
Вимір густини рідини найпростіше провадити за допомогою ареометрів. Ареометр являє собою скляний поплавець, який заповнений сталевими кульками. У верхній, вузькій, частині знаходиться шкала. Занурюючи ареометр у досліджувану рідину, ми відмічаємо на рівні рідини значення відносної густини. Виконати заміри густини рідини при різних температурах, для чого треба помістити циліндр з рідиною, в яку занурений ареометр, в термостат. Температура води в термостаті встановлюється і регулюється за допомогою терморегулятора. Студент повинний розібратись у роботі цього пристрою за допомогою інструкції до приладу.
Для визначення кінематичного коефіцієнту в’язкості використовуємо капілярний віскозиметр (рис.3.2). Віскозиметр входить у склад установки, куди крім віскозиметра входить ванна з водою, дно якої підігрівається електричною плиткою. Віскозиметр закріплений на штативі.
Рис. 3.2. Схема лабораторної установки:
1 – віскозиметр ВЗР-2 (рос. – ВПЖ-2); 2 – ванна з водою; 3 – електрична плитка; 4 – штатив;
5 – груша; 6 – термометр.
Для виміру температури води використовують термометр. Рідина, яка досліджується, заливається у віскозиметр, який разом з термометром поміщають у ванну з водою. При фіксованому значенні стабілізованої температури води в ванні і закритому верхньому отворі лівого коліна за допомогою груші підіймають рівень рідини в правому коліні віскозиметру трохи віще відмітки М1. Потім, відпустивши грушу і припинивши її стиск, за допомогою секундоміру заміряють час t (с) переміщення меніску рідини від відмітки М1 до відмітки М2. Дослід виконують не менш 3-4 разів при одному й тому ж значенні температури. В розрахунки беруться середні значення t. Коефіцієнти в’язкості розраховуються за формулою:
n = сt, м2/с (3.5)
де коефіцієнт пропорційності с наводиться в паспорті віскозиметру і для даного приладу дорівнює 0,08×10-4 м2/с2.
Результати замірів густин, часу витікання рідини, а також розрахунки кінематичного і динамічного коефіцієнтів у залежності від температури звести в табл. 3.2. Побудувати залежності n=f (t) i m = f (t).
Таблиця 3.2
| Температура, t, оС | Густина, r, кг/м3 | Час витікання рідини, t, с | n, м2/с | m, Па×с |
Контрольні питання
1. Як визначається режим руху рідини в трубі?
2. У чому полягає відмінність структур потоку при ламінарному і турбулентному режимах руху рідини в трубах?
3. Якою кривою описується розподіл швидкостей у перерізі трубопроводу при ламінарному режиму руху рідини?
4. Що таке “середня швидкість”?
5. Який зв’язок між динамічним і кінематичним коефіцієнтами в’язкості?
6. Як впливає температура на густину і в’язкість рідин та газів?
Поиск по сайту: