|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Транквілізатори групи бензодіазепінуУже давно помічено зв’язок між транквілізаторами групи бензодіазепіну й несприятливими впливами на психомоторну діяльність, пізнавальні функції, увагу й пам’ять у людей похилого віку [28]. “Снодійні таблетки, седативні засоби або транквілізатори в “середніх” дозах можуть викликати в літньої людини сплутаність думок і нестійкість при рухах; снодійне групи бензодіазепіну, що у більшості пацієнтів виводиться протягом восьми годин, у літньої може “зависнути” на весь наступний день” [29]. Є досить переконливі докази того, що психотропні засоби пов’язані з підвищеним ризиком падінь у людей похилого віку. Було виявлено, що, зокрема, діазепам пов’язаний з високим ризиком падінь, і це спонукало дослідників рекомендувати не використовувати його для людей похилого віку [30]. НСПЗП У Британський комітет з безпеки медикаментів щорічно надходять повідомлення про близько 2500 випадків кровотеч або перфорацій пептичної виразки, викликаних НСПЗП. Як звичайно, вони реєструються в людей віком понад 60 років. При цьому більшість таких людей, що приймають НСПЗП, не страждає на яку-небудь запальну форму артриту, як, наприклад, ревматоїдний артрит або подагра, при яких НСПЗП дають певну користь. Понад три з кожних чотирьох людей, що одержують НСПЗП, — літнього віку, “у якому запальне захворювання суглобів трапляється відносно рідко” [31]. Хоча спочатку використання НСПЗП викликало значний ентузіазм, несприятливі ефекти цих ліків, що іноді призводять до летального кінця в людей похилого віку, стали причиною того, що їх почали використовувати обережніше: “Усі нестероїдні протизапальні препарати (НСПЗП), особливо із пролонгованим періодом напіввиведення, для людей похилого віку повинні використовуватися з обережністю” [32]. “Треба в міру можливості уникати використання аспірину й інших НСПЗП для пацієнтів старшого віку із кровотечею у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту в анамнезі” [33]. Для остеоартриту, який у літніх людей трапляється частіше й має менш виражений запальний характер, НСПЗП у цілому забезпечують лише деяке симптоматичне полегшення. Вони повинні використовуватися “тільки якщо потрібно доповнити базове лікування, проведене простими анальгетиками, наприклад звичайним парацетамолом” [34]. Антибіотики У людей похилого віку підвищений ризик інфекційних захворювань [35], і смертність у результаті інфекцій вища, ніж у дорослих людей молодшого віку [36], що приводить до частішого використання антибіотиків. Нормальне вікове зниження функції нирок означає, що збільшується час, необхідний для виведення антибіотика (або інших ліків, що виводяться через нирки) з організму. Отже, як правило, літнім людям треба знижувати дозування. Однак посібники з дозування для більшості антибіотиків дотепер не містять принципу зниження дозування для літніх людей [37]. Якщо не знизити дозування, з’являється ризик можливого накопичення ліків в організмі й досягнення токсичного рівня. Крім того, побічні ефекти антибіотиків можуть частіше виникати в літніх людей, а взаємодія між антибіотиками й іншими ліками може бути більш вираженою через погіршення функції печінки [38]. У 1990 р. Австралійський комітет з оцінки ліків ухвалив, що комбіновані препарати тримоксазолу (триметоприм і сульфаметоксазол) повинні містити застереження про підвищений ризик серйозних несприятливих ефектів у людей похилого віку й рекомендації не застосовувати їх у цій віковій групі [39]. Аміноглікозиди теж, як правило, призначаються літнім людям дуже обережно, тому що є ризик ураження нирок і втрати слуху. Обидві проблеми й без того часто наявні у літніх людей [40]. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |