Показники статистики обслуговування населення послугами

Конкуренція в системі пасажирського автомобільного транспорту – це боротьба підприємств, що надають послуги пасажирських автомобільних перевезень за краще задоволення потреб пасажирів, а також суперництво споживачів за придбання максимально корисних транспортних послуг на найбільш вигідних умовах.

Основним позитивним результатом конкуренції є стимулювання перевізників, що працюють на ринку пасажирських перевезень до підвищення якості надання послуг. Зниження ж якості послуг, що надаються, може привести до багатьох негативних наслідків. При відсутності конкуренції перевізники не зацікавлені в її підвищенні [2]. З цього можна зробити висновок, що якість послуг пасажирського транспорту багато в чому залежить від рівня конкуренції та дій органів влади, як на регіональному так і на загальнодержавному рівні.

На сучасному етапі розвитку конкуренція, як рушійна сила розвитку регіону, змушує виробників товарів і послуг постійно шукати шляхи підвищення їх якості, зниження ціни та зниження експлуатаційних витрат на конкретному ринку регіону. У сфері ринку послуг пасажирського автомобільного транспорту конкуренція може бути різновидовою або одновидовою.

Різновидова конкуренція характеризується тим, що будь-яку потребу в переміщенні можна задовольнити різними видами транспорту: автобусом, легковим автомобілем (таксі), маршрутним таксі (Iveco, Газель) та інше. Юридичні особи та індивідуальні підприємці, що надають ці послуги, виступають на ринку в якості конкурентів і суперничають між собою в області залучення більшої кількості споживачів.

Одновидова конкуренція характеризується наявністю послуг пасажирського транспорту одного виду та близьких один до одного по багатьох параметрах, але відмінних якоюсь властивістю або властивостями. Одновидовими конкурентами є, наприклад, автотранспортні підприємства (організації, фірми, компанії), які в якості рухомого складу мають тільки автобуси середньої місткості, що надають послуги з обслуговування пасажирів. Ознаками цієї конкуренції можуть бути: відмінності у типах рухомого складу, якість і безпека надання транспортних послуг, досконалість організації перевезень пасажирів, структура парку рухомого складу підприємства та інше.

На відміну від сфери товарного ринку, підвищення якості послуг пасажирського транспорту не вимагає значних інвестиційних витрат [3]. Послуга пасажирського автомобільного транспорту корисна не як річ, а як певна діяльність, тобто її якість може бути пов'язана лише з вдосконалюванням самої діяльності (рис. 1). Наприклад, використання більш кваліфікованого, досвідченого персоналу може розглядатись як важливий фактор підвищення якості послуг пасажирського автомобільного транспорту. Залучення висококваліфікованих, досвідчених працівників вимагає певних додаткових витрат, але їх величина, як правило, значно нижче, ніж обсяг витрат, необхідних для підвищення якості продукту в сфері виробництва товарів. Гідні позиції підприємства, що надає послуги з пасажирських автомобільних перевезень в конкурентному середовищі залежать не тільки від ціни і якості послуг, але і від іміджу перевізника. В умовах становлення та розвитку ринку, при наявності конкурентів, що надають відповідні послуги, близькі або практично однакові по якості та ціні, імідж підприємства відіграє досить важливу роль. Він формує сприятливе суспільне сприйняття підприємства-перевізника, впливаючи на соціально-психологічні особливості споживача.

Рис. 1.1. Схема показників якості пасажирських автомобільних перевезень.

Показники якості роботи підприємств характеризують якість виготовлюваної на підприємстві продукції (послуг), ефективність використання виробничих потужностей, виконання планів виробництва, рівень автоматизації процесів виробництва та ін.

ри економічній оцінці підвищення якості та ефективності функціонування пасажирського автомобільного транспорту необхідно здійснювати і врахувати наступні заходи: дослідження зміни платоспроможного попиту населення на пасажирські перевезення; здійснення поточного та перспективного планування і прогнозування пасажирських перевезень; також до уваги береться узгодженість комерційних інтересів підприємств пасажирського транспорту та індивідуальних підприємців із загальними економічними, соціальними і екологічними інтересами.

Ринок послуг конкретного автотранспортного підприємства являє собою певний соціально-економічний простір, в якому споживачі всебічно проінформовані про якість послуг підприємства, тому що користуються ними досить часто та одержують додаткову інформацію в процесі прямих контактів з підприємствами, які надають ці послуги. Процес автотранспортного обслуговування має повсякденний характер, за допомогою його вирішуються трудові та культурно-побутові проблеми, і інформація про характер надання послуг поширюється надзвичайно швидко. Сам характер надання автотранспортних послуг більш простий, і по суті, він дає можливість широкого обміну інформацією між споживачами, тому що споживачі в змозі оцінити всі сторони процесу здійснення цих послуг.

Ефективність та неефективність конкуренції визначаються кількістю, якостю і ціною послуги, тобто тим, наскільки вони відповідають запитам споживачів (пасажирів). Таким чином, на конкурентну боротьбу впливають наступні фактори:

- ціна на ринку послуг пасажирського транспорту;

- зручність і комфортабельність;

- можливість швидкого оновлення видів транспортних послуг;

- розміри ринку – чим більше, тем сильніше конкуренти;

- перешкоди для входження в ринок і вихід з нього;

- темпи зростання ринку;

- різновиди транспортних послуг, запропоновані на ринку та інші.

У галузях комунального обслуговування застосовують такі показники: кількість видів послуг; асортимент і номенклатура послуг, що надаються споживачам: населенню, підприємствам та організаціям; обсяг робіт підприємств комунального господарства, розрахований на кількість мешканців населеного пункту.

Всі ці показники можна об’єднати в три групи:

1) показники, що характеризують загальний розвиток якості в масштабах галузі, відомства (обсяг послуг на одного мешканця, рентабельність, асортимент, номенклатура та ін.);

2) показники, що визначають виробнично-технічну характеристику якості обслуговування в конкретних спеціалізованих галузях, наприклад, відповідність ГОСТам: питної води на підприємствах водопровідного господарства, продукції, що вирощена на підприємствах зеленого господарства і т.ін.;

3) показники, що характеризують якість обслуговування певними підрозділами підприємств конкретних споживачів, показники якості конкретних послуг, наприклад, своєчасність обслуговування, якість виконання технологічних операцій, повнота та комплексність виконання замовлень, естетика та культура обслуговування.

Зростання рівня життя населення залежить не лише від збільшення обсягів виробництва та якості товарів на­родного споживаний та продуктів харчування, а й від своєчасного доведення цих товарів до споживача.

Можливість вирішення цієї задачі обумовлена дією двох груп факторів: екстенсивних та інтенсивних. До першої належать фактори, що сприяють розвитку мережі послуг та вдосконаленню її матеріально-техніч­ної бази. Друга група включає організаційні фактори, дія яких передбачає прискорення впровадження пере­дових методів торгівлі та економічні фактори, що стимулюють робітників торгівлі до підвищення якості своєї праці.

Зважаючи на цей факт, проблема транспортного забезпечення населення є досить гострою, і дослідження пов’язані із оптимізацією кількості та структури парку автотранспортних засобів є актуальними.

Характеристика ринку транспортних послуг, що надаються мікроавтобусами, вказує на хаотичність і спонтанність зростання їх кількості як тимчасової альтернативи автобусам інших класів.

Зважаючи на цей факт, в перспективі слід надавати перевагу пасажирським транспортним засобам, які випускаються вітчизняною промисловістю.

При розрахунках кількості та оптимізації структури автобусного парку необхідно враховувати специфіку регіонів по кількості та щільності населення, а також демографічні прогнози приросту кількості населення по регіонах.

За даними дослідження деяких авторів, слід враховувати також залежність транспортної рухомості від покупної спроможності населення на транспортні послуги.

Вказана залежність має вигляд:

, (1.1)

де ТР_р – транспортна рухомість розрахункового періоду;

ТР_зв – транспортна рухомість звітного періоду;

К_зп – коефіцієнт зміни ТР за рахунок зростання або падіння середньої заробітної плати;

K_ВВП – коефіцієнт зміни ТР за рахунок зростання або падіння валового внутрішнього продукту.

За величиною транспортної рухомості населення можна зробити прогноз обсягів пасажирських перевезень автобусами по регіонах України:

(1.2)

де – прогнозна чисельність населення розрахункового періоду.

Основою для розрахунків кількості та визначення класів автобусів є прогнозований обсяг перевезень пасажирів у розрахунковий період та продуктивність автобусів кожного класу (тис. пасажирів за рік)

(1.3.)

де W – пасажирообіг за рік, пас-км;

L_ср – середня дальність поїздки одного пасажира, км.

(1.4)

де Т_н – час перебування автобусів у наряді, год;

V_e – експлуатаційна швидкість автобуса на маршруті, км-год.;

m – місткість автобуса, чол.;

г – коефіцієнт використання місткості автобуса та якості перевезення пасажирів, г=0,35…0,45 за номінальною місткістю транспортного засобу;

б_в – коефіцієнт випуску парку на маршрут.

З огляду на чисельність парку автотранспортних засобів громадського користування на початок звітного періоду і рухомий склад, що підлягає списанню, визначається залишок автотранспортних засобів за класами.

Обсяг перевезень пасажирів, що може здійснити існуючий парк:

(1.5)

де N_і – чисельність автотранспортних засобів і-го класу;

П_і – продуктивність транспортного засобу і-го класу.

Відповідно до значення обсягів перевезень визначається показник незабезпеченості перевезень. В подальшому розраховується необхідний парк автобусів за класами.

Для цього необхідно визначити структуру запланованого обсягу перевезень, тобто обсяг перевезень, що припадає на кожний клас рухомого складу. Виходячи з цієї структури та продуктивності автобусів кожного класу, визначається необхідна кількість автобусів за класами:

, (1.6)

де k_і – частка перевезень, що припадає на рухомий склад окремого класу.

При визначенні ємності автотранспортних послуг при формуванні парку автотранспортних засобів для виконання міських та приміських перевезень слід враховується:

- розподіл міст і с.м.т. по чисельності населення;

- середня чисельність населення в містах по групах;

- структура розподілу населення по чисельності.

Статистична звітність по ринку послуг дозволяє обчислити кілька показників для оцін­ки якості обслуговування населення:

обсяг послуг по видах в розрахунку на одну людину

обсяг послуг в розрахунку на 1 м² площі;

кількість підприємств послуг в розрахунку на 1 км площі регіону, що вивчають;

розмір площі побутових підприємств на 10 тис. чол. населення;

За допомогою названих показників важко знайти при­чину динамічних чи територіальних відмінностей. Вони не беруть до уваги ні рівень задоволення потреб насе­лення в окремих послугах, ні зміни в структурі обо­роту послуг, і коли зміни в структурі послугообороту можуть бути виявлені шляхом порівняння показників, обчисле­них за базисною (або звітною) структурою, дані про яку також наводяться у формах статистичної звітності, то рівень задоволення потреб може бути виявлений лише за допомогою спеціально проведеного обстеження.

Для вивчення послуг статистика галузі розробляє і використовує систему показників, що характеризує різні сторона діяльності підприємств служби побуту.

Вона розглядає перш за все обсяг реалізації побутових послуг їх якість, трудові ресурси та їх використання на підприємствах служби по­буту, продуктивність праці, заробітну плату, основні фонди, енергетичне та виробниче устаткування.

Статистика вивчає також собівартість побутових послуг, фі­нансові результати діяльності підприємств побутового обслуговування населення.

Під побутовими послугами розуміють корисний результат діяльності організацій, підприємств, що ви­ражений у формі послуг. Перелік, послуг, що надаються населенню, постійно розширюється. Зараз він становить більш ніж 800 найменувань.

На побутове обслуговуван­ня припадає приблизно 3/4 обсягу всіх платних послуг.

У практиці обліку побутові послуги класифікують за певними ознаками. Наприклад, виходячи із відношення до створення національного доходу побутові послуги підрозділяють на матеріальні та нематеріальні.

Головним показником статистики побутового обслу­говування населення е обсяг реалізації побутових послуг і продукції. Хоч випуск продукції не характерний для підприємств служби побуту і а ході поліпшення організації виробництва послуг, збільшення випуску та під­вищення якості виробів легкої промисловості — зменшує­ться. При вивченні діяльності підприємств галузі важ­ливе значення має їх вимір, який здійснюється в нату­ральних, вартісних та трудових одиницях.

Натуральні показники для різних галузевих груп відображу­ють спеціалізацію підприємства побутового обслугову­вання.

Вартісні показники можна обчислити як за вартістю надання (обробки), так. і за повною вартістю (з ураху­ванням вартості сировина та матеріалів). До основам показників по групі матеріальних побутових послуг від­носять також товарооборот, в який включають повну вартість послуг.

Зростаючі запроси населення до якості побутових послуг зумовлюють необхідність систематичності стати­стичного вивчення якості побутового обслуговування на­селення. Поліпшення якості побутових послуг обслуговування забезпечує значну економію суспільної потреби населення можуть бути задоволені меншою їх кількістю, при цьому вивчення якості має провади­тись й числовому вигляді. Статистика якості побутових послуг та обслуговування характеризує якість по місцю надання (виробнича) та при споживанні (споживча).

Виділяють одиничні, комплексні та узагальнюючі по­казники якості, які використовуються для оцінки побу­тової послуги, рівня якості обслуговування.

Одиничні показники відображують окремі властивості послуг та продукції — експлуатаційні та споживчі (точ­ність, потужність, розмір, відповідність моді, виделка та ін.).

Комплексні показники характеризують такі власти­вості послуг, як технологічність, безпечність, зручність в експлуатації, рівень стандартизації та уніфікації. Вона беруть до уваги взаємозв'язок властивостей побутових послуг. Однак використання цих показників викликає значні труднощі внаслідок великої кількості функціо­нальних залежностей.

До узагальнюючих показників відносять литому вагу прогресивних видів послуг, що користуються підвищеним попитом населення, а також показники комплексності (набору) послуг та витрат часу споживачів на їх одер­жання.

Статистичне вивчення якості побутових послуг та обслуговування охоплює також питання, пов'язані з конт­ролем якості виконання технологічних процесів та опе­рацій по одержанню послуг, вивченням причин повер­нення виробів, скарг споживачів, термінів виконання послуг. Завдання такого вивчення — дати узагальнюю­чу характеристику та провести системний статистичний аналіз. Без системного підходу аналіз втрачає свою ціль­ність і може перетворитися в набір думок щодо окремих видів якості побутового обслуговування населення.

При укрупненні та спеціалізації виробництва деяких нидій послуг можливе використання різних видів статистичного контролю, який розглядається як науково ґрунтована оцінка якості при мінімальній кількості об’єктів, що контролюються. Більшість порушень у ході процесу виробництва виникають під дією великої кількості факторів, що діють незалежно один від одного, тобто створюють умови, що є типовими для нормального розподілу. Після встановлення правомірності опису ліричного розподілу певним законам знаходять допустимі межі параметру, що належить контролювати. Додержання цих меж із заданим рівнем імовірності гарантує від появи порушень. Статистичний контроль дозволяє оперативно виявити порушення в технологічному процесі й прийняти заходи щодо попередження дефекту.

Як було вказано раніш, показником якості побутового обслуговування є також додержання підприємством встановлених строків виконання замовлень, При цьому вивчається час обслуговування замовника (витрати часу на оформлення та одержання замовлення). Результати вибіркових обстежень порівнюють з раціональними (за нормами) витратами часу, що пов'язано з удосконаленням режиму роботи підприємства та приймальних пунктів.

При вивченні повернень неякісних виробів одночасне з абсолютним показником витрат від повернень обчислюють також відносний показник—- питому вагу втрат від повернень в загальному обсязі реалізації побутових послуг та продукції.

Висновки. Таким чином, можна сказати, що конкуренція сама по собі не забезпечує нормального функціонування ринку послуг пасажирського автомобільного транспорту. Нерегульована конкуренція здатна за певних умов створити серйозні проблеми, а саме монополізацію виробництва (надання послуг), обмеження прав споживачів і сумлінних підприємств, що надають визначені послуги, негативні соціальні наслідки. Щоб уникнути негативних явищ, держава змушена втручатись в ринкові процеси, використовуючи антимонопольне регулювання транспортної діяльності – адміністративне регулювання ринку послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Поиск по сайту: