Види партій

Усі партії різноманітні за характером, принципами організації, позицією, місцем у політичній системі суспільства. Виходячи із ознак, напрямів діяльності, якостей партій, можна класифікувати їх за різними принципами, але слід пам'ятати, що кожна класифікація е умовною. Скористаємося класифікацієюпольського політолога Є.Вятра. Він наводить схему різновидів:

1) за політичним режимом, за роллю, яку виконують партії у суспільстві, місцем у системі влади - владна, правляча, опозиційна; легальна або нелегальна;

2) за соціально-класовою сутністю:

а/ класові: комуністична, соціалістична, пролетарська, буржуазна, дрібнобуржуазна, селянська;

б/ міжкласові: робітничо-селянські;

в/ партії соціальних груп.

При цьому підкреслюється, що інтереси буржуазії, як і робітничого класу, можуть захищати не одна, а кілька партій. Не виключається і те, що одна партія може виражати інтереси двох -класів. Згідно з таким підходом буржуазному ладові притаманні чотири основні типи партій: по-перше, поміщицькі, що захищають інтереси великих землевласників, по-друге, буржуазні, які відображають інтереси монополістичної національної буржуазії, по-третє, дрібнобуржуазні партії сільської і міської буржуазії, по-четверте, робітничі - соціал-демократичні або комуністичні;

3) за ідеологією (характером доктрин): комуністичні, соціалістичні, буржуазно-реформістські, буржуазно-радикальні, консервативні, радикальні, релігійні, національні;

4) за методом досягнення цілей: революційні, реформістські, тоталітарні, консервативні, реакційні, контрреволюційні;

5) за внутрішньою структурою: демократичні, автократичні, тоталітарні;

6) за роллю, яку виконують у даний момент: партія як політичний авангард; партії, призначені для участі у виборчій системі;

7) за методом поповнення та організаційною структурою: кадрові, /елітарні/, масові /популістські/, закриті, відкриті.

Найбільш поширеним у західній політології е поділ на партії масові і кадрові. Перші з них добре організовані і формуються на певному світогляді. Вони звертаються до великих соціальних груп, релігії, ідеології. Претендують на роль вихователя народу, викривача несправедливості. Існують за рахунок членських внесків, що е джерелом фінансування їхньої участі у виборчих кампаніях. Масові партії формувалися поза парламентом. Рекрутуючи свою соціальну базу в основному з нижчих верств населення, масові партії прийняли характер соціальних рухів, орієнтованих на робітників, селян і різнорідні релігійні групи. Їх організаційна структура значною мірою склалася раніш завоювання ними перемог на виборах і проведення кандидатів у парламенти. Вважається, що масова партія, як правило, відрізняється програмністю політичних установок. Здебільшого, особливо на первісному етапі, партії цього типу характеризувалися лівою орієнтацією. Масові партії відрізняються також високим ступенем ідеологізованості. Тут ідеологія використовується для масової політичної мобілізації. Члени партії не тільки платять внески, але й активно беруть участь у справах партії. Це, як правило, ліві партії комуністичної, соціалістичної і соціал-демократичної орієнтації. Масові партії відрізняються тісним і постійним взаємозв'язком їх членів. Основна діяльність таких партій має ідеологічну і виховну спрямованість. Вони активно беруть участь у виборчому процесі. Керівництва в масових партіях належать професійним політикам, постійній професійній бюрократії, причому центр влади знаходиться в самій партійній організації. Інша справа - кадрові партії. Це об'єднання так званих “нотаблів” з метою підготовки виборів і збереження контактів із вже обраними представниками.

Кадрові партії виражають ідеї та інтереси правлячого класу і спираються на існуючі соціально-політичні структури. Основне завдання цих партій - забезпечити широку підтримку виборців. Для цього використовуються відомі й впливові у виборчій масі особи - нотаблі. У таких партій відсутнє поняття членства як зобов'язання перед партією і сплата членських внесків. Кінцева мета і масових, і кадрових партій одна й та сама - перемогти на виборах. Тому вони діють переважно в період передвиборних марафонів, а в проміжках їхня активність завмирає. Як правило, вони відрізняються відсутністю механізму офіційного прийому до цих партій. Керівництво здійснюється “нотаблями”, причому особливо широкі повноваження концентруються в руках тих, хто від імені партії бере участь в уряді. Те, що масовими партіями досягається кількістю, у цих партій забезпечується підбором відповідних кадрів, здатних ефективно організувати виборчу кампанію (за таким принципом діють багато європейських партій консервативної орієнтації). Республіканська і демократична партії США багато в чому сполучать у собі масовий і кадровий початок, і з цього погляду їх можна назвати гібридними. Ряд партій розглядають, як напівмасові - проміжний тип, що не мають свого місця в класифікації. Це партії, що складаються тільки з колективних членів, наприклад британські лейбористи в перші роки свого існування. З фінансової точки зору, це була масова партія, тому що виборні витрати покривалися за рахунок внесків членів тред-юніонів (які і входили в партію на правах колективного членства),

8) За умовами функціонування - легальні чи нелегальні;

9) За організаційною будовою: централізовані та децентралізовані.

10) За характером первинних організацій виділяють чотири різновиди:

партії-комітети; партії-секції; партії-осередки; партії-міліції.

1. Партії-комітети є кадровими. Це - організаційно пухкі асоціації “нотабелів”, первинні організації тут відсутні (Консервативна і Ліберальна партія Великобританії в 19 ст.).

2. Партії-секції мають розгалужену мережу місцевих організацій. Це централізовані партії з досить твердою внутрішньою дисципліною, але в той же час і з “горизонтальними зв'язками” між низовими підрозділами.

3. Партії-осередки відрізняються ще більш твердою структурою. “Осередки” створюються, як правило, на робочих місцях (за виробничою чи територіально-виробничою ознакою). Внутріпартійні зв'язки носять переважно “вертикальний” характер: “зверху” йдуть директиви, “знизу” - звіти про їхнє виконання. Фракційна діяльність заборонена, керівництво носить строго централізований і часто авторитарний характер.

4. Партії-міліції мають воєнізовану структуру з її головною відмітною рисою - принципом єдиноначальності. Такі партії зустрічаються досить рідко. Як приклади можна привести штурмові загони в Німеччині (хоча сама НСДАП була партією секційного типу), терористичні організації деяких країн, де десятиліттями триває війна (Ліван, Північна Ірландія).

Партії, як правило, не однорідні і мають усередині себе фракції – групи, що висувають програми, трохи відмінні від загальної, основної програми партії. Існування в партії різних фракцій робить її політику більш гнучкою, оскільки допомагає їй зберегти свій вплив серед різних груп виборців.

11) За місцем і роллю партій у політичній системі вони поділяються на:

· державні (партійна ідеологія стає державною, партія формує державну систему керування);

· авторитарні (не зливаються з державою, але складають основу політичного режиму і користаються його підтримкою);

· парламентські (діючі в конкурентних політичних системах).

12) За видом партійного керівництва партії бувають:

· колективного керівництва;

· колективного керівництва з чітко вираженим верховенством лідера;

· особистісного керівництва;

· харизматичного керівництва;

· консенсуального керівництва.

У повоєнні роки з'явилися нові, нетрадиційні, типи партії. Вони формувалися на ґрунті раніше невідомих рухів - екологічного, антивоєнного, жіночого та ін. На відміну від давніх, класичних типів, у нових партіях відсутні постійні лідери, партійні функціонери відбувається прискорена ротація кадрів.

Найбільш поширеною класифікацією партії є лінійна схема "праві-центристські-ліві". До них потрібно додати ще проміжні - лівоцентристські та правоцентристські. До лівих відносять партії комуністичного і соціалістичного напрямів, до лівоцентристів - соціал-демократичного до центристів - ліберальні партії, до правоцентристів - націонал-помірковані, до правих - націонал-радикальні. При наявності декількох партій у політичній системі суспільства між партіями та іншими складовими системи встановлюються політичні зв'язки, що упорядковані певними відносинами. Розвиток цих зв'язків знаходить своє вираження у партійних системах.

Окремі партії існують у формі деякого об'єднання декількох партій. Типовим для подібного виду є правоцентристський союз за французьку демократію (СФД) на чолі з колишнім президентом Франції В. Жискар д'Естеном, що становить собою коаліцію 5 партій і угруповань. Не випадково у Франції деякі партії прагнуть називати себе не партіями, а об'єднаннями, союзами, рухами, секціями і т.д.

За певними критеріями можна класифікувати і політичні партії в Україні. Такими критеріями можуть бути:

- ставлення до державного суверенітету,

- соціально-економічні пріоритети,

- ідейно-політичні засади тощо.

За ідейно-політичним спрямуванням в Україні можна вирізнити такі типи партій:

- національно-радикальні,

- національно-демократичні,

- загальнодемократичні,

- соціалістичного спрямування,

- національних меншин.

Ще донедавна партійну систему України можна було б кваліфікувати як типово атомізовану. І справді, політичних партій нараховувалось чотири десятки, але жодна з них не мала ані того рівня чисельності, що дозволив би утворити дієві партійні організації на місцях, ані того рівня популярності, що давав можливість бодай половині потенційних виборців знати партії і розрізняти їх між собою, ані того рівня впливовості, що дозволяв би партійним фракціям у парламенті чи у місцевих представницьких органах впливати на формування уряду чи виконавчих структур на місцях.

Атомізована система ніколи не буває стабільною і ніколи не залишається сталою протягом тривалого часу. Вона з часом трансформується у стабільніші системи. Прогресивним варіантом такої трансформації є еволюція атомізованої партійної системи до системи поляризованого плюралізму або інших стабільніших систем. А регресивним варіантом є скочування атомізованої анархії до однопартійних чи гегемоністських систем, або встановлення військових диктатур.

Який варіант найвірогідніший? Сьогодні є не тільки надія, але й підстави стверджувати, що стабілізація партійної системи України пішла прогресивним шляхом трансформації атомізованої системи в систему поляризованого плюралізму. Сучасна партійна система країни є, фактично, перехідною від атомізованої системи до системи поляризованого плюралізму, навіть ближчою до останньої.

Аргументуємо це.

Сьогодні в Україні практично склалася ліва опозиція до влади, репрезентована Компартією, Соцпартією, Партією прогресивних соціалістів, Руським блоком та частково Селянською партією. Ця опозиція майже не репрезентована у виконавчих структурах, проте має вагоме представництво у Верховній Раді та практично в усіх місцевих радах.

Права опозиція сьогодні значно слабкіша, ніж ліва. Вона передусім репрезентована УНА, яка була знята Міністерством юстиції з державної реєстрації і, частково, УРП та КУНом. Праві опоненти, як і ліві, педалюють «антикорупційну» тему. Але, на відміну від лівих, звинувачують владу не в «розвалі єдиного економічного простору», а у «зраді національних інтересів України».

Політичний центр залишається досить аморфним. Його ядро все ще складає позапартійна владна номенклатура, яка не поспішає ділитися важелями влади з політичними партіями. Але і Рух, і НДП, хоч і є поки ще «партіями ілюзії влади», цементують своєю присутністю політичний центр.

Поиск по сайту: