АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

І ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

Читайте также:
  1. Аналіз та оцінка екологічної складової регіональної системи
  2. Біоетика і становлення національної системи охорони здоров’я в Україні.
  3. Вентилятор системи охолодження дsодного моста
  4. Вибір системи виробничого навчання
  5. Вимоги для системи контролю доступу
  6. Виродження системи квантових частинок
  7. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
  8. Впровадження загальнодержавної системи запобігання виробничому травматизму і професійним захворюванням
  9. Головні характеристики системи освіти за типами суспільств
  10. Дві нервові системи людини
  11. Двійкова система числення. Правила переведення чисел у різні системи числення.
  12. Документи з контрактної системи наймання працівників.

Илику роль у здійсненні політики,
Сформуванні та функціонуванні по-
літичної системи відіграє партійна система. Від її типу
значною мірою залежать стабільність та ефективність полі-
тичної системи, насамперед державних інститутів, тип полі-
тичного режиму, механізм і ступінь розвитку демократії.

Поняття партійної В політологічній літературі даються різні
системи визначення поняття «партійна система».
Система взагалі — це сукупність еле-
ментів, що перебувають у відносинах і зв'язках один з
одним, яка утворює певну цілісність, єдність. За аналогією
партійну систему можна розуміти як цілісну сукупність
діючих у країні політичних партій та відносин між ними.
Однак таке розуміння надто абстрактне. Деякі дослідники
вважають, що до складу партійної системи входять не всі
наявні в країні політичні партії, а лише ті, які діють
легальне. Інші наголошують на тому, що партійну систему
складають лише ті партії, що прагнуть до влади, беруть
участь у боротьбі за неї, справляють на її здійснення відчут-
ний вплив. Згідно з цією точкою зору, до партійної системи

22 — 2-1330


Інституціоналізовані форми політики

Політичні партії і партійні системи

 


 


не входять дрібні, маловпливові партії, які не беруть участі у
здійсненні влади. На такому розумінні, на нашу гадку, най-
більш прийнятному, грунтується типологія партійних систем.

Отже, партійна система — це сукупність діючих у країні
політичних партій та відносин між ними, які складаються
в боротьбі за державну владу та у процесі її здійснення.

Типологія партійних У країнах сучасного світу склались різні
систем партійні системи. Розрізняються вони
залежно від кількості діючих у країні
політичних партій, основних принципів їхньої взаємодії, за
ідеологічною та іншими ознаками. Одними з найбільш
деталізованих є типології партійних систем, запропоновані
італійсько-американським політологом Дж. Сарторі та поль-
ським соціологом і політологом Є. Вятром. Дж. Сарторі роз-
різняє сім типів партійних систем: 1) однопартійна; 2) з пар-
тією-гегемоном; 3) з домінуючою партією; 4) двопартійна;
5) поміркованого плюралізму; 6) поляризованого плюралізму;
7) атомізована. В основу цієї типології покладено ідеологічну
ознаку: однопартійна система є моноідеологічною, атомізо-
вана — ідейно різнорідною. Між цими двома полюсами
залежно від ступеня розвитку й варіантів ідеологічного
плюралізму в діяльності партій розташовуються решта п'ять
партійних систем.

Є. Вятр розділив партійні системи на альтернативні й
неальтернативні. Альтернативною є така система, в якій хоча
б один альтернативний колектив політиків організований у
вигляді політичної партії або політичних партій і має реальні
шанси замінити колектив, що є правлячим у даний момент.
У межах цієї системи можуть бути:

система багатопартійної роздрібненості, в якій жодна
партія або група партій не має очевидного переважання, а
влада здійснюється коаліціями, що змінюються за складом;

двоблокова система, в якій існують декілька політичних
партій, що поділяються на два політичних блоки, між якими
ведеться постійне суперництво за владу;

двопартійна система, де хоча й існують дрібніші партії,
але справжнє суперництво за владу відбувається між двома
найбільшими партіями системи.

В неальтернативній системі конституційні принципи або
фактичне співвідношення сил приводять до того, що немає

——— 338


справжнього суперництва між політичними партіями за
владу. Різновидами цієї системи можуть бути:

система кооперації партій, яка характеризується блоку-
ванням головних політичних партій і фактичним зникнен-
ням дієвої опозиції;

система партій національної згоди (або домінуючої
партії), в якій існують численні політичні партії й ведеться
боротьба за владу на виборах, але одна партія постійно домі-
нує над усією політичною системою й неподільно здійснює
владу, а інші партії діють або як критики уряду, або як
представники окремих груп інтересів, маючи чітко обмежену
і, як правило, локалізовану базу впливу;

обмежені партійні системи, в яких існують різні політич-
ні партії і між ними здійснюється суперництво за політич-
ний вплив, але влада перебуває в руках однієї політичної
сили — найчастіше армії, котра заявляє, що вона незалежна
від партій і стоїть над ними;

однопартійна система, яка виключає існування інших
політичних партій, крім правлячої3.

В сучасній західній політології найчастіше розрізняються
три основних типи партійних систем: двопартійна систе-
ма (біпартизм), багатопартійна система й «система двох з
половиною партій». Розглянемо докладніше окремі типи
партійних систем.

Багатопартійна Багатопарттною є система, в якій
система більш як дві партії мають змогу впли-
вати на функціонування державних
інститутів, її різновидами Дж. Сарторі вважає системи
поміркованого й поляризованого плюралізму, а також
атомізовану партійну систему. Для системи поміркованого
плюралізму
характерні представництво в парламенті лише
декількох партій, відсутність позасистемної парламентської
опозиції, тобто таких партій, які взагалі виступають проти
існуючої соціально-економічної й політичної системи. Уряд
формується однією партією або коаліцією партій, залежно
від розподілу між ними місць у парламенті. Партійні коаліції
можуть бути як стабільними, так і нестабільними, від чого
залежить стабільність уряду. Характерним прикладом

1 Вятр Б. Социология политических отношений. М., 1979. С. 333—334.
339

22"


 

Політичні партії і партійні системи

Інституціоналізовані форми політики

 


 


стабільних партійних коаліцій є Швейцарія, а нестабіль-
них — Бельгія, Італія, Нідерланди, Фінляндія. В парламен-
тарних республіках з нестабільними партійними коаліціями
уряди можуть змінюватись декілька разів за один термін
повноважень парламенту.

Систему поляризованого плюралізму характеризують при-
сутність позасистемних партій, гостре ідеологічне розмежу-
вання між партіями, формування уряду партіями центру,
наявність двополярної — зліва і справа — деструктивної
опозиції. Стабільність та ефективність функціонування цієї
системи залежать від міцності центристських коаліцій.
Загалом вона є менш стабільною, ніж система поміркова-
ного плюралізму. Системами поляризованого плюралізму в
окремі роки були, наприклад, партійні системи Італії і
Франції.

Атомізована партійна система характеризується наявністю
багатьох, у тому числі й позасистемних, політичних партій,
які не користуються більш-менш значним впливом. У такій
партійній системі уряд формується або на основі широкої
коаліції партій, або взагалі на позапартійній основі. Така
система характерна для перехідних суспільств, зокрема для
колишніх радянських республік та більшості країн Східної
Європи. Вона неефективна й найменш стабільна серед
інших і з часом еволюціонує, як правило, до системи
поляризованого плюралізму.

Багатопартійна система може функціонувати на дер-
жавному рівні як більш-менш стійка коаліція двох чи більше
партій, які зберігають союзницькі відносини не тільки за
участі в уряді, але й в опозиції. Така багатопартійна система
визначається як двоблокова. Прикладом її може бути
партійна система Франції (в окремі періоди), в якій домі-
нують два партійних блоки — демократів і республіканців у
правій частині політичного спектра, соціалістів і комуніс-
тів — у лівій.

Двопартійна система

Двопартійною вважається система, в
якій визначальну роль у політичному
житті відіграють дві основних партії,
що чергуються при владі. При цьому кількість діючих у
країні партій може бути різною, проте жодна з них, крім
двох найвпливовіших, не має реальних шансів стати
правлячою. Для двопартійної системи характерні відносна


рівновага двох партій, які суперничають у боротьбі за владу,
і значне відставання інших партій, а також наявність сильної
опозиції з боку тієї партії, що зазнала поразки на виборах.
Це одна з найбільш стабільних та ефективних партійних
систем, якій не загрожують коаліційні кризи. Вона склалась
у тих країнах, де справа не дійшла до утворення сильної
революційної робітничої партії. Типовий приклад дво-
партійної системи — США, де ключові позиції політичного
життя зайняли дві партії — Демократична й Республі-
канська. Європейським прикладом двопартійної системи
може бути партійна система Великобританії, в політичному
житті якої переважають Консервативна і Лейбористська
партії.

У деяких країнах основними є дві партії, а поряд з ними
існує третя, яка, примикаючи до однієї з основних, забез-
печує їй парламентську більшість і право формування уряду.
Така партійна система дістала назву трипартійної, або
«системи двох з половиною партій». Вона функціонувала,
наприклад, у ФРН, де поряд з основними партіями —
Соціал-демократичною і блоком Християнсько-демокра-
тичний союз / Християнсько-соціальний союз (фактично це
одна партія) — в парламенті діяла нечисленна третя пар-
тія — Вільна демократична, коаліція з якою забезпечувала
одній з основних партій парламентську більшість і право
формування уряду. Після об'єднання Німеччини роль такої
третьої партії перейшла до партії зелених.

Однопартійна Однопартійна система у прямому розу-

система мінні цього слова — це така система, в

якій неможливе навіть номінальне

існування інших партій. Правляча партія, яка є єдиною, по

суті, зливається з державними структурами, підпорядковує їх

собі. Такою партією була, наприклад, Комуністична партія

Радянського Союзу.

Проте однопартійна система не виключає існування й
декількох партій. Головне, що тільки за однією з них постій-
но закріплюється (фактично чи юридичне) роль правлячої
партії. Існують фактично однопартійні системи, замасковані
під багатопартійність. У таких системах правляча партія-
гегемон визначає розвиток усього суспільного життя, регла-
ментує діяльність інших партій. Фактично однопартійними
були, наприклад, партійні системи в деяких колишніх


Інституціоналізовані форми політики

Політичні партії і партійні системи

 


 


соціалістичних країнах Східної Європи, де, крім правлячих
комуністичних партій, існували й інші, але вони не
справляли відчутного впливу на політику.

Ще одним різновидом фактично однопартійної системи є
система з домінуючою партією, в якій за наявності декількох
незалежних одна від одної партій при владі постійно або
майже постійно перебуває одна з них. Прикладом може бути
партійна система Японії, де Ліберально-демократична партія
була правлячою майже 40 років (до 1993 р.). Протягом
десятиліть у Швеції була правлячою Соціал-демократична
робітнича партія.

Для системи з домінуючою партією, крім відносно
довготривалого переважання однієї партії над іншими,
характерні також відсутність урядових коаліцій та існування
малоефективної опозиції з боку тих партій, які не беруть
участі у формуванні уряду. Оскільки в такій системі
домінування однієї партії є результатом згоди більшості
виборців щодо здійснюваного партією курсу, то систему з
домінуючою партією називають іще системою партій
національної згоди.

Отже, у світі існують багатоманітні партійні системи. Той
чи інший її тип визначається конкретними економічними й
соціально-політичними умовами кожної країни. Немає
однозначно негативних чи однозначно позитивних типів
партійних систем. Кожен з них має свої переваги й недоліки.
Віддаючи, наприклад, перевагу багатопартійності перед
однопартійністю, слід мати на увазі, що з першою пов'язана
нестабільність, багато часу за цієї системи забирає прий-
няття та реалізація соціально-економічних програм і полі-
тичних рішень, мають місце гостра міжпартійна боротьба,
політиканство, демагогія, маніпулювання свідомістю мас.
Навіть стійка двопартійна система, яку називають іще
досконалим біпартизмом, не може вважатися бездоганною,
бо за цієї системи дві політичні партії фактично монопо-
лізують представництво на державному рівні всієї багато-
манітності соціальних інтересів, не дають можливості
нормально розвиватись іншим партіям.

Однопартійна система позбавлена багатьох недоліків
багатопартійної. Однак практично в усіх країнах, незалежно
від соціально-економічного й політичного режиму і ступеня
демократизму, однопартійні системи виявились урешті-решт


нестійкими і поступилися місцем різним багатопартійним
системам.

У кожній країні партійна система має свої особливості,
пов'язані з її соціально-економічним і політичним стано-
вищем, історичним минулим, традиціями політичного життя
тощо. Той чи інший тип партійної системи значною мірою
залежить від чинної в країні виборчої системи і своєю
чергою справляє на неї значний вплив.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)