ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ 9 страница

^; л! Становлення та розвиток політичних ідей

суверенітету. Однак гетьман не міг дарувати те, що належало
суспільним станам. Позбавлення України суверенітету є
порушенням безперечного права її станів на незалежність.
Отже, робить висновок П. Орлик, договір з Росією втратив
силу, і «козаки мають за собою право людське і природне,
один з головних принципів якого є: народ завжди має право
протестувати проти гніту і привертати уживання своїх старо-
давніх прав, коли матиме на це слушний час».

Значний внесок у розвиток вчення про державу та її взаємо-
відносини з церквою зробили діячі Києво-Могилянської академії —
першого вищого навчального закладу в Україні. Багато вихованців
академії обіймали важливі посади як у гетьманській адміністрації, так і
на царській службі, де вони нерідко ставали запеклими прихильниками
самодержавства. Одними з найвідоміших діячів Києво-Могилянської
академії були викладачі С. Яворський і Ф. Прокопович.

Стефан Яворський Стефан Яворський (1658—1722) був
українським і російським церковним
діячем — митрополитом Муромським та Рязанським, місце -
блюстителем патріаршого престолу, очолював Священний
Синод. Навчався і викладав у Києво-Могилянській академії.
Відомий також як автор праці «Камінь віри» (1715) та
численних проповідей.

Владні відносини в тогочасному російському суспільстві
С. Яворський уявляв у вигляді своєрідної піраміди, на
вершині якої стояв імператор, нижче знаходилися князі та
бояри, що перебували на державній службі, за ними розта-
шовувалися вищі офіцери армії і флоту, нижче — купецтво,
духовні чини і в самому низу — простий народ.

Образним було і уявлення С. Яворського про соціально-
політичну структуру суспільства. На його думку, як у
колісниці є чотири колеса, так і в суспільстві є чотири чини.
Перше «колесо», перший чин — аристократія: князі, бояри,
вельможі, царські радники; друге «колесо» — військові; третє
«колесо» — духовенство, а четверте — це «люди просто-
народні»: міщани, купці, художники, ремісники, селяни-
землероби. В обох випадках — і з «пірамідою», і з «коліс-
ницею» — йдеться про аристократично-мілітаристичну
державу, де на верхніх владних щаблях перебувають царські
вельможі, генералітет та офіцерство. Духовна знать, що
освячує таку структуру, знаходиться на третьому місці.

Суспільно-політичні погляди С. Яворського відобража-
ють кризу церковно-феодальної ідеології часів петровських

Зародження і розвиток української політичної думки

перетворень. Як охоронець держави у своїх проповідях він
закликав «людей простонародних до смирення та послуху
владі». Підтримував заходи Петра І щодо зміцнення держа-
ви, створення регулярного війська, розвитку економіки та
освіти. Як релігійний діяч С. Яворський водночас обстоював
інтереси церкви. Значну увагу приділяв актуальній у ті часи
проблемі співвідношення світської і духовної влади, держави
і церкви. Спочатку він дотримувався поширеної в Україні
думки про те, що держава і церква є рівноправними. Згодом,
уже в Москві, він всіляко домагався невтручання держави у
справи церкви. С. Яворський бачив, що зміцнення держави
ставить церкву в залежність від держави, і тому всіляко
намагався піднести авторитет церкви, зміцнити її вплив на
суспільне життя. Захищаючи інтереси церкви, він обстоював
її владу в духовному житті суспільства, відкрито виступав
проти заходів держави з обмеження церковного впливу в
суспільному житті, підпорядкування церковних справ
світській владі. Він доводив, що «царі більше панують над
тілом, ніж над душами людськими. А духовна влада більше
піклується душами, ніж тілами».

С. Яворський ставив собі за мету пристосувати російське
православ'я до нових соціально-політичних умов, що
формувалися в Росії під впливом розширення її зв'язків
з європейськими державами. Він намагався раціоналізувати
православ'я, пристосовуючи деякі його догмати до като-
лицизму. В кінці життя відмовився від світського життя
й зосередився на етико-гуманістичній проблематиці, що
було своєрідним протестом проти підпорядкування в
Росії церкви державі.

Феофан Прокопович Одним із найвідоміших діячів Києво-
Могилянської академії був Феофан
Прокопович (1681 — 1736). Спочатку навчався в академії, а
потім за кордоном — у Римі, Лейпцигу, Єні. З 1705 р.
викладав у Києво-Могилянській академії, а в 1710 р. став її
ректором. У 1716 р. за викликом Петра І виїхав до Петер-
бурга і фактично очолив російську православну церкву,
ставши однією з найбільш наближених до царя осіб.

Ф. Прокопович був одним із найосвіченіших політичних
і церковних діячів Російської імперії того часу, добре
обізнаним з досягненнями світової політичної думки. Є
автором ряду політико-теоретичних трактатів, зокрема

Зародження і розвиток української політичної думки

«Правда волі монаршої», «Слово про владу і честь царську»
(1718), «Духовний регламент» (1720). Найвагомішим його
внеском у розвиток політичної думки є розробка концепції
держави освіченого абсолютизму.

У своїх політичних поглядах Ф. Прокопович виходив з
того, що існують три основних форми державного правлін-
ня: демократія, аристократія і монархія. Найкращою з них,
на його гадку, є монархія. Вона відповідає людській природі,
бо як батьки піклуються про дітей, так і монарх дбає про
підданих. Спираючись на різновиди теорії суспільного
договору, Ф. Прокопович доводив, що в додержавному стані
були добро і зло, мир і війна, любов і ненависть. Природним
для людини є творення добра, до чого спонукає її совість.
Для охорони цього та інших природних законів потрібна
сила, якою є державна влада.

Державна влада виникає в результаті передання народом
шляхом договору своєї волі монарху. А сама народна воля
випливає з волі Бога. Як і Т. Гоббс, Ф. Прокопович вважав,
що, віддавши свою волю монарху, народ назад її забрати не
може й повинен у всьому йому коритися. Всяка влада є від
Бога, і треба їй підкорятися, християнський закон бунтувати
забороняє. Таким чином влада монарха у Ф. Прокоповича
набуває абсолютистського характеру.

Верховна влада у своїй діяльності повинна мати за мету
загальну користь, дбати про добробут народу, державну
безпеку, мир, внутрішній порядок, правосуддя, освіту тощо.
Монарх як носій верховної влади в державі діє відповідно до
природних законів, стоїть над усіма громадянськими зако-
нами. Усі його дії, спрямовані на загальнонародну користь,
виправдовуються. Тим самим Ф. Прокопович виправдовував
реформи Петра І, сприяв подоланню опору боярських і
церковних кіл цим реформам. Щоправда, під «загальнона-
родною користю» він розумів інтереси дворянства, чинов-
ників, купців і промисловців, ігноруючи інтереси простих
людей.

На підтримку Петра І, обгрунтування освіченого абсолю-
тизму було спрямоване й вирішення Ф. Прокоповичем
проблеми співвідношення світської і духовної влади,
держави і церкви. На відміну від С. Яворського, він обґрун-
товував ідею підпорядкування духовної влади світській,
церкви — державі, виступав проти зверхності та автономії

влади церкви над державою. Ідеалом Ф. Прокоповича була
сильна російська держава, на чолі якої стояв би самодер-
жець — освічений монарх, «філософ на троні», що дбає про
інтереси народу. Освіту й розвиток наук він розглядав як
основу історичного прогресу, джерело сили держави й
добробуту народу.

Таким чином, у політичній думці України XVI—XVIII ст.
поширювалися популярні в ті часи у Західній Європі ідеї
суспільного договору, природного права, конституціона-
лізму, що застосовувалися до умов України, Росії в цілому,
результатом чого стало, зокрема, вчення про освічений абсо-
лютизм, поширюване діячами Києво-Могилянської академії.

ПОЛІТИЧНА ДУМКА УКРАЇНИ
В XIX СТ.

[а початку XIX ст. українські землі були
поділені в основному між двома конти-
нентальними імперіями Європи — Австрійською імперією Габсбургів
та Російською імперією Романових. На підросійській Наддніпрянській
Україні після ліквідації гетьманщини, Запорозької Січі та залишків
місцевого самоврядування політична думка переживала період зане-
паду. Осмислення ситуації, що склалася, відбувалося в прихованих
формах таємних товариств і творів анонімних авторів. Такими
товариствами були, зокрема, товариство дворянських революціонерів
(Південне товариство), Товариство об'єднаних слов'ян (1823—1825),
Малоросійське товариство (1821—1825).

Діяльність таємних товариств активізувалася в середині XIX ст.,
коли нагально постали проблеми ліквідації кріпацтва, відстоювання
інтересів і прагнень селянської маси, поширення та втілення в життя
ідей європейського лібералізму і просвітництва. Важливою віхою в
розвитку української політичної думки цього часу стала діяльність
Кирило-Мефодіївського братства та політичні ідеї його учасників.
Братство виникло наприкінці 1845 — на початку 1846 рр. з ініціативи
чиновника канцелярії Київського генерал-губернатора М. Гулака,
ад'юнкта Київського університету М. Костомарова та студента уні-
верситету В. Білозерського. Пізніше до них приєдналися Т. Шевченко,
П. Куліш, О. Маркевич, Г. Андрузький, О. Навроцький та ін. Братство
ставило своєю метою об'єднання всіх слов'янських народів у єдину
федеративну республіку. Воно обстоювало ідеали свободи, рівності і
братерства усіх слов'янських народів, відкидало всі форми соціального
поневолення, виступало проти самодержавства та кріпосного права.
Проіснувавши не більше 15 місяців, братство було розгромлене

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української політичної думки

поліцією після зради одного з нових членів. За результатами слідства
члени братства були засуджені до різних термінів ув'язнення, але їх ідеї
лягли в основу подальшого розвитку української політичної думки.

Серед програмних документів Кирило-Мефодіївського братства був
статут, у якому визначалась основна мета — духовне та політичне
єднання слов'янських народів. При цьому зазначалось, що в разі ство-
рення слов'янської федерації кожен народ збереже свою самостійність
і матиме народне правління. Форми правління, законодавство, право
власності та освіта базуватимуться на християнських цінностях.

Микола Костомаров Автором головного програмного доку-
мента Кирило-Мефодіївського братства
під назвою «Закон Божий» (Книги буття українського наро-
ду)» був Микола Костомаров (1817—1885). Провідною ідеєю
цього твору є ідея українського месіанізму, за якою Україна
мала виконувати волю Божу — рятувати слов'янство.
Обґрунтовуючи цю ідею, М. Костомаров робить короткий
екскурс в історію, розглядаючи ЇЇ крізь призму історичних
народів. Першими з них були євреї, які отримали від Бога
закон, за яким усі були рівні і не мали царя. Але євреї
обрали собі царя, і Бог відвернувся від них. Греки не мали
царів, були вільні й рівні, але не мали і справжньої свободи,
бо не знали єдиного Бога. Після спокутування Христом
первородного гріха благодать перейшла від євреїв до греків,
романців, німців та слов'ян. Слов'яни були наймолодшими і
більше за всіх любили Бога, та попали в неволю до німців,
татар і турків. З часом постали три незалежних слов'янських
царства — Польща, Литва й Московщина, які витворили
собі царів і панів. Лише Україна «не любила ні царя, ні пана,
а сотворила собі козацтво». Істинний українець будь-якого
роду мав любити не царя, не пана, а лише Бога. Звідси
випливає історична місія українського народу — рятувати
слов'янство. Почавши боротьбу за власне звільнення й не
прагнучи до панування над іншими, він сприятиме
звільненню всіх народів від будь-яких форм гноблення і
становленню форм співжиття, що базуватимуться на
християнських принципах.

У поглядах на державу М. Костомаров виходив з того, що
всяка влада походить від Бога й не може бути абсолютною,
самодержавною. Обґрунтовуючи цю позицію, він знов-таки
посилається на історію. Старі слов'янські поняття про сус-
пільний устрій, на його думку, визнавали єдиним джерелом
загальної народної правди волю народу, присуд віча. При

цьому давно вже виникла і вкоренилась ідея князя —
правителя, третейського судді, встановлювача порядку, за-
хисника від зовнішніх і внутрішніх загроз. У Києві й
Новгороді князь вважався атрибутом держави, але він
обирався і міг бути вигнаний, якщо не задовольняв вимог
народу або зловживав владою. На Сході, навпаки, особиста
свобода звужувалась і в кінцевому підсумку була знищена,
поступившись місцем самодержавству.

Становленню і зміцненню в Росії монархічної форми
правління, за М. Костомаровим, сприяло прийняття хрис-
тиянства, яке передбачало освячення влади зверху, а також
татаро-монгольське панування, зацікавлене у створенні
сильного апарату та одній довіреній особі для збору данини.
Таку особу було знайдено серед московських князів. Пере-
йнявши апарат централізованого управління від монголів і
спираючись на ідеологічну силу візантійського православ'я,
московити скоро перетворили у підданих не лише своїх
недавніх господарів, а й багато інших народів. Однак
простому люду це принесло мало реальної користі, бо за
велич держави він мав платити власним добробутом і
втратою свободи.

Засуджуючи самодержавство, М. Костомаров водночас
бачив і недоліки республіканського устрою, який не дає
гарантій захисту від свавілля влади «багатьох царків».
Перевагу він віддає такому республіканському устрою, де
влада є виборною, змінною та підзвітною народним зборам,
а відносини між народами будуються на федеративних
засадах. Для М. Костомарова, як і для більшості членів
Кирило-Мефодіївського братства, федерація в поєднанні з
республіканською формою правління була найдоцільнішою
формою державного устрою. Він вважав ЇЇ традиційно
слов'янською формою, що має свої початки ще в Київській
Русі і дає змогу поєднати прагнення українського народу до
політичної самостійності та застерегти його від появи
експлуататорських класів.

Суть слов'янської федерації М. Костомаров вбачав у
тому, «щоб кожен народ скомпонував свою Річ Посполиту і
управляв незмісимо з другими» і водночас щоб були «один
сейм або рада слов'янська, де сходились депутати од усіх
Речей Посполитих і там розважали і порішали такі діла,
котрі б належали до цілого союза слов'янського». Тобто,
Щоб кожна слов'янська держава — польська, литовська,

2-1330

Становлення та розвиток політичних ідей

українська, білоруська, російська — була самостійною та
щоб у них був спільний виборний орган для вирішення
загальних справ.

Очолювати як кожну окрему державу, так і їхній союз у
цілому мали виборні особи: «...щоб у кожній Речі Поспо-
литій був свій правитель, вибраний на года, і над цілим
союзом був би правитель, вибраний на года»¹. За М. Косто-
маровим, в усіх суб'єктах федерації мали бути впроваджені
однакові основні закони, система мір, єдина грошова
система, свобода торгівлі та ліквідація внутрішніх митниць,
єдина центральна влада, якій належить управління зброй-
ними силами та зовнішніми зносинами при збереженні
повної автономії кожного суб'єкта федерації щодо внутріш-
ніх установ, внутрішнього управління, судочинства та народ-
ної освіти.

Тарас Шевченко Тарас Шевченко (1814—1861) справив
великий вплив на політичні погляди
членів Кирило-Мефодіївського братства насамперед силою
свого поетичного слова. У його творах немає цілісної полі-
тичної концепції, йдеться про погляди на окремі проблеми
державності, соціально-політичних відносин, суспільного
ладу в цілому.

Політичний світогляд Т. Шевченка у своєму розвиткові
пройшов кілька етапів. Перший етап позначається роман-
тизмом та певною ідеалізацією козацького минулого. Але
вже й тоді він намагається з'ясувати причини тяжкого
становища українського народу. В поемі «Гайдамаки» серед
таких причин він називав, зокрема, внутрішній розбрат і
чвари.

У другий, найплідніший період творчості, який тривав з
часу повернення в Україну після звільнення з кріпацтва й до
розгрому Кирило-Мефодіївського братства, Т. Шевченко
пристрасно працює над проблемою відсутності єдності
українського народу. Він різко засуджує не тільки самодер-
жавство, що було притаманним для всієї його творчості, а й
класове розшарування всередині самого українського народу.
Зокрема, таврує тих «землячків», які, поїхавши на чужину,
повертаються в Україну визискувачами та гнобителями,

¹ Костомаров М. І. «Закон Божий» (Книги буття українського народу).
К.., 1991. С. 33.

і Зародження і розвиток української політичної думки

підручними колонізаторів. Причини рабського становища
українського народу тепер він вбачає не лише в діях
зовнішніх сил та у внутрішніх чварах, а й у невідповідності
української правлячої еліти — гетьманів і козацької стар-
шини — завданням національного й соціального визволен-
ня. Оцінює їх поет досить презирливо: «Раби, підніжки,
грязь Москви, варшавське сміття — ваші пани, ясно-
вельможнії гетьмани». Неприязнь Т. Шевченка до козацької
старшини багато в чому зумовлена тим, що вона замість того
щоб шукати опори у власному народові, намагалась якнай-
швидше знайти собі іноземного покровителя. Неоднозначним
було ставлення поета й до Б. Хмельницького. Віддаючи
належне державотворчій діяльності гетьмана, він не міг
простити йому союзу з царем Олексієм Михайловичем:
«Отаке-то, мій Богдане, Олексіїв друже, ти все оддав моска-
леві, а йому й байдуже».

Значне місце в політичних поезіях Т. Шевченка посідає
проблема боротьби народів за національне визволення.
Сутність колонізаторської політики царизму глибоко роз-
крита, зокрема, в поемі «Кавказ». У цьому творі симпатії
поета однозначно на боці поневолених кавказьких народів.

Різко засуджуючи самодержавство, кріпаччину, соціальне
розшарування, колонізаторство, Т. Шевченко мріяв про
утвердження соціальної рівності й політичної свободи.
Віддаючи перевагу буржуазній республіці перед самодержав-
ством, він, однак, не розглядав її як ідеальний суспільний
лад, бо і в ній є соціальна нерівність і насильство. Полі-
тичним ідеалом Т. Шевченка була демократична республі-
ка — суспільство із самоврядуванням народу, колегіальною
формою реалізації влади як гарантією від її сваволі. Вирі-
шальна роль у такому суспільстві мала належати трудівни-
кам, що працюють на своїй землі.

Т. Шевченко не тільки різко засуджував кріпаччину,
самодержавство, а й закликав народні маси до його пова-
лення насильницьким, революційним шляхом: «...вставайте,
кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте!». Він
виступав як послідовний революційний демократ, творчість
якого справила величезний вплив на боротьбу українського
народу за своє соціальне й національне визволення. Не
останню роль творчість Т. Шевченка та інших революціо-
нерів-демократів відіграла у скасуванні в Росії 1861 р. —
останньому році життя поета — кріпосного права.

у *......................................................................... І § з

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української політичної думки

Михайло Демократичні традиції Кирило-Мефо-
Драгоманов діївського братства продовжив і роз-
винув визначний український історик,
етнограф, літературознавець і публіцист Михайло Драгоманов
(1841 —1895). Він народився у дворянській сім'ї в м. Гадячі
на Полтавщині. У 1863 р. закінчив історико-філологічний
факультет Київського університету і протягом 1864—1875 рр.
працював у ньому приват-доцентом на кафедрі всесвітньої
історії. За цей час опублікував ряд праць, в яких викривав
русифікаторську політику царизму стосовно неросійських
народів, за що був звільнений з університету. У 1876 р.
виїжджає до Женеви, де видає збірник «Громада» з метою
популяризації «українського питання» у світі. У 1889 р.
болгарський уряд запросив М. Драгоманова на посаду
професора кафедри всесвітньої історії Софійського універ-
ситету, де він працював до кінця свого життя.

Політичні погляди М. Драгоманова формувалися під
значним впливом поширених у тогочасній Європі лібераль-
них і особливо соціалістичних ідей. Перехід від родопле-
мінної організації суспільного життя до держави він
пояснював дією таких чинників, як розвиток сім'ї, мате-
ріального виробництва, класової боротьби, концентрація
земель унаслідок завоювань. Однак М. Драгоманов не
поділяв марксистську тезу про визначшіьну роль матеріаль-
ного виробництва в суспільному розвитку. Він вважав, що
економічна діяльність задовольняє лише одну з потреб
людини — «живлення», тоді як існують інші не менш
важливі потреби — розмноження, пізнання, розваги. Люди
прагнуть до спілкування та об'єднання, основними формами
яких є громада й товариство.

Поняття «громада» є ключовим у політичних поглядах
М. Драгоманова. На його думку, головним критерієм оцінки
діяльності держави є служіння суспільному благу. Суть
держави полягає не в її формі, а в тих правах і свободах,
якими наділені громадяни. Політична історія людства є
кругообігом трьох основних форм держави — аристократії,
монархії й демократії. Людство втратило первісну свободу й
постійно прагне її повернути, але цьому заважає держава,
навіть демократична, бо за такої форми депутати стають
головуючими над народом і вирішують державні справи, не
враховуючи його волю. У зв'язку з цим М. Драгоманов
пропонує радикальний, на його думку, крок: замість

введення народоправства (демократії), що є лише однією з
форм державного правління, впроваджувати самоврядування,
щоб була «своя воля кожному і вільне громадство й
товариство людей і товариств».

Громада у М. Драгоманова є первинною ланкою органі-
зації суспільного життя. Стосунки між громадами мають
будуватися на федеративних засадах. Федерація утворюється
в результаті децентралізації управління державою з громад
як більш дрібних суспільних об'єднань. Громади як вільні й
самостійні утворення будують федерацію знизу догори — аж
до всесвітньої федерації як наступниці держави. Федерація
втрачатиме державні функції і поступово прийде до
адміністративної автономії та децентралізації. Вчений далі
розвинув концепцію федералізму, започатковану М. Косто-
маровим. Він виступав за самостійні сильні обласні органи
влади, які мали б певну незалежність від центральної влади
й діяли на автономних і самоврядних засадах. Самовряду-
вання мало здійснюватися різними зборами, яким були б
підзвітні посадові особи.

Головну причину поділу суспільства на багатих і бідних
М. Драгоманов убачав у приватній власності. Покінчити зі
злиденністю і гнобленням можна тільки шляхом організації
колективної праці за умови колективної власності громади
на землю та знаряддя праці. Здійснення переходу до нового
ладу («громадівського соціалізму») можливе еволюційним
шляхом демократизації, піднесення культури і свідомості
народу. М. Драгоманов виступав проти революційних
перетворень.

Підтримуючи лібералізм за відстоювання ним прав і
свобод громадян, М. Драгоманов водночас вважав, що лібе-
ралізм мав служити засобом у боротьбі за соціалістичний
ідеал. Поділ влади, парламентаризм, демократичні права і
свободи, які відстоював лібералізм, мали бути притаман-
ними й соціалізму.

Принцип федералізму був визначальним у поглядах
М. Драгоманова й на національне питання. Він заперечував
ідею національної державності, вважав, що політичною фор-
мою організації суспільного життя має бути федерація, що
складається із самоврядних громад. Україна також має бути
федеративним утворенням, яке складається з 20 земель
(Київської, Одеської, Харківської, Поліської та ін.) і, у свою
чергу, входити до побудованої на федеративних засадах

—— 117

Становлення та розвиток політичних ідей

Росії. Він писав: «Здобути ж політичну волю в Росії, на мою
думку, українська нація може не шляхом сепаратизму, а
тільки вкупі з іншими націями й країнами Росії, через
федералізм»². У зв'язку з цим М. Драгоманов відкидав націо-
налізм і сепаратизм, виступаючи з позицій інтернаціоналізму.

Сергій На більш радикальних позиціях, ніж
Подолинський м. Драгоманов, у питанні побудови
нового суспільства стояв громадівець
Сергій Подолинський (1850—1891). На формування його
політичних поглядів значний вплив справив гурток, очо-
люваний перекладачем першого тому «Капіталу» К. Маркса
М. Зібером. У подальшому, перебуваючи за кордоном,
С. Подолинський особисто знайомиться з К. Марксом і
Ф. Енгельсом, однак марксистом не стає, вважаючи їх
учення непридатним для умов Росії.

Критикуючи самодержавство в Росії, С. Подолинський
ставив за мету довести необхідність знищення його
революційним шляхом, завоювання трудящими політичної
влади та утворення соціалістичної республіки. Виникнення
держави він вважав історично прогресивним явищем і
доводив, що подальший її розвиток ішов шляхом
поглиблення майнової нерівності та посилення панування
одного класу над іншим. У майбутньому суспільстві мала
бути забезпечена рівність не лише політична, а й еконо-
мічна. Ідея соціально-політичної рівності є центральною у
політичних поглядах С. Подолинського. Формально зафіксо-
вані в політико-правових документах буржуазних держав
свободу і рівність він вважав неістинними, тому що реально
народні маси позбавлені свободи. Складена ним програма
соціалістичного перетворення України передбачала надання
всім трудящим рівних політичних та економічних прав,
свободи слова і совісті, рівних можливостей для всебічного
культурного розвитку.

Основним осередком соціалістичного суспільства, за
С. Подолинським, має стати громада. Вона виступатиме
основою для ведення господарства та органом політичного
самоврядування, поєднуватиме в собі законодавчу, виконав-
чу й судову владу. Формою політичного устрою громадів-

² Цит. за: Острянин Д. X. Розвиток матеріалістичної філософії на
Україні. К., 1971. С. 149.

|Ш1ІШЩІіі!ІІ^: Зародження і розвиток української політичної думки

ського соціалізму буде народна федерація громад, заснована
на повному політичному рівноправ'ї кожної громади й
повному внутрішньому самоврядуванні. За проектом С. По-
долинського Україна майбутнього має бути спочатку
федеративною демократичною республікою добровільно
об'єднаних громад, а потому стати членом всенародного
вільного союзу — міжнародної федерації.

На відміну від М. Драгоманова, котрий виступав за
еволюційний шлях переходу до соціалізму, С. Подолинський
засобом цього переходу вважав революцію у формі
збройного повстання: в Західній Європі — пролетаріату за
підтримки селянства, а в Східній — селянства за підтримки
найбіднішого міського населення.

Таким чином, суспільно-політичним ідеалом С. Подо-
линського був громадівський соціалізм — суспільство, в
якому народ сам управлятиме й керуватиме всіма економіч-
ними, політичними та культурними процесами.

Громадська діяльність і праці М. Драгоманова й С. По-
долинського справили значний вплив на подальший розви-
ток української демократичної політичної думки, зокрема на
творчість І. Франка.

Іван Франко Видатний український поет, письмен-
ник, публіцист і громадсько-політичний
діяч Іван Франко (1856—1916) був одним із організаторів
Русько-української радикальної партії, брав участь у виданні
її друкованих органів, видавав журнал «Житє і слово». За
політичну діяльність переслідувався австрійською владою. Є
автором близько 3000 літературних творів, публіцистичних і
наукових праць. Політичні погляди І. Франка еволюціону-
вали від громадівського соціалізму й захоплення марксизмом
до позицій національної демократії та критики марксизму.
Світогляд поета формувався в умовах загострення боротьби
трудящого селянства й робітництва Західної України проти
соціального гніту.

Поиск по сайту: