ПОЛІТИКА І МОРАЛЬ

Історичний аспект В усі часи людські вчинки у будь-якій
сфері життєдіяльності оцінювалися з
точки зору моралі. Природно, що й до політики, політичної
поведінки ми з повним правом можемо підходити з
моральними мірками. Це право перетворюється на обов'язок
з огляду на те, що політика є діяльністю із завоювання,
утримання й використання влади, отже, пов'язана так чи
інакше з примусом, який сам по собі є злом, але за певних
умов він об'єктивно необхідний і морально виправданий.
Коли, за яких умов застосування примусу в політиці є
виправданим, наскільки сама політика є моральною, чи
правомірне взагалі застосування до сфери політики
категорій етики і моральних цінностей — ці та подібні
питання виникли давно, і в історії політичної думки на них
давали досить неоднозначні відповіді.

Спочатку політичні явища і процеси розглядалися у
зв'язку з усім комплексом суспільних явищ. Традиція, яка
йде від Сократа, Платона та Арістотеля, розглядає політику
і мораль як єдине ціле, спрямоване на досягнення суспіль-
ного блага, справедливості. Так, приділяючи особливу увагу
проблемі морального обгрунтування політики і законів,
Сократ убачав основу благополуччя держави в непорушності
законів, у підпорядкуванні громадян законам. Арістотель
вважав, що державним благом є справедливість, тобто те, що
слугує спільній користі.

Християнська традиція також виходить з єдності полі-
тики і моралі, проте розділяє відповідальність за них,
покладаючи її відповідно на світського правителя — монарха
і духовного — папу.

Уперше чітко сформулював проблему співвідношення
політики й моралі і протиставив їх одна одній Н. Макіавеллі.
Він вважав, що головною метою правителя має бути благо
держави, яке вимагає постійного зміцнення його влади.
Однак досягнення цієї мети виключно високоморальними
засобами в недосконалому суспільстві неможливе. Людина,
яка на кожному кроці керувалася б лише принципами добра,
мала б пропасти серед людей, які керуються іншими прин-
ципами.

Оскільки блага держави, зміцнення влади неможливо
досягти лише високоморальними засобами, то правитель має

діяти, незважаючи на жодні моральні міркування. Н. Макіа-
веллі вважав цілком прийнятними в політиці жорстокість,
лицемірство, фізичне знищення політичних суперників
тощо. Правитель інколи може дозволити собі бути чесним —
усе залежить від того, що саме в даний момент корисніше
для держави. Отже, головним принципом дій правителя під
кутом зору моралі є цілковита безпринципність, але з полі-
тичного кута зору відсутність етичних міркувань у вчинках
правителя обертається для нього збереженням влади й
державної цілісності, а тому є найкращим політичним
принципом.

Макіавеллівське розуміння співвідношення політики і
моралі в подальшому неодноразово зазнавало критики від
учених, письменників та й самих політиків. Щоправда, вона
не завжди була справедливою, бо Н. Макіавеллі не розводив
політику і мораль на всі часи і всі випадки життя.
Обґрунтовуючи свої погляди, він виходив з моральної
недосконалості тогочасного суспільства, необхідності засто-
сування будь-яких засобів передусім для об'єднання
роздрібнених на той час італійських держав. Мислитель
стверджував, що немає ідеального державного ладу поза часом
і простором, є лише лад, адекватний ситуації; немає незмінно
досконалих і незмінно поганих методів управління людьми,
є лише методи, які відповідають або не відповідають ситуації.

Принципово відмінне від макіавеллівського вирішення
проблеми співвідношення політики і моралі дала етика
І. Канта, особливо формулювання ним категоричного імпе-
ративу, яким має керуватися кожна людина за будь-яких
обставин. Згідно з цим імперативом, тобто загальним
моральним законом, до будь-якої людини потрібно ставитись
як до мети, а не як до засобу. Ця вимога згодом була
поширена й на політико-правову сферу. Поступово у свідо-
мості політиків, учених та ідеологів народилось розуміння
нерозривного зв'язку між політикою і мораллю, який, однак,
не означав їх повного злиття, як це було в давньогрецькій
політичній філософії.

Макіавеллівське вирішення проблеми
співвідношення політики і моралі є
одним із варіантів розв'язання так
званої моральної дилеми в політиці. Суть її полягає у спів-
відношенні мети і засобів у політиці, у тому, що в політиці

трапляються ситуації, коли проголошувані позитивні під
етичним кутом зору цілі досягаються за допомогою етично
негативних засобів. Н. Макіавеллі розв'язав цю дилему
однозначно на користь мети, вважаючи, що блага мета
виправдовує будь-які засоби її досягнення.

Протилежною макіавеллівській є позиція, представники
якої вважають, що в ході досягнення будь-яких політичних
цілей необхідно виходити з безумовного пріоритету мораль-
них міркувань. Відомими представниками цієї позиції були,
зокрема, М. Ганді і М. Л. Кінг.

Мохандас Карамчанд (Махатма) Ганді (1869—1948) —
один з лідерів та ідеологів індійського національно-визволь-
ного руху. Виходив з можливості досягнення незалежності
лише мирними, ненасильницькими засобами, шляхом залу-
чення до боротьби широких народних мас. У період підне-
сення масової боротьби проти англійських колонізаторів
(1919—1922) Індійський національний конгрес прийняв
запропоновану ним програму насильницької відмови від
співробітництва, яка стала однією з основних форм визволь-
ного руху в Індії. Часто використовував таку форму боротьби
без застосування насильства, як голодний протест. Вважав,
що відмова від насильства підносить морально обидві
сторони, які ведуть боротьбу. В політичній позиції М. Ганді
жодне з міркувань, крім моральних, взагалі не бралося до
уваги.

Мартін Лютер Кінг (1929—1968) — один із керівників
боротьби за громадянські права негрів у США. Як і М. Ганді,
він дотримувався тактики ненасильницьких дій, гадав, що
досягти поставлених політичних цілей можна лише з
допомогою високоморальних засобів. Будучи баптистським
пастором, проповідував свободу і соціальний мир.

У розв'язанні моральної дилеми в політиці є і третя
позиція — політичного реалізму. Вона постулює вибір мен-
шого зла в ситуації зіткнення моральних цінностей. Тобто
вважається, що в політиці, вибираючи між більшим і
меншим злом, перевагу потрібно віддати останньому, а задля
досягнення високоморальної мети придатні й аморальні
засоби. За приклад цієї позиції звичайно наводять погляди
В. І. Леніна на проблему революційного насильства, яке він
виправдовував як відповідь на насильство й засіб досягнення
позитивних під моральним кутом зору цілей. Однак до

моралі В. І Ленін підходив з класових позицій, вважаючи
моральним те, що слугує завданням класової боротьби
пролетаріату, побудови комуністичного суспільства.

Позиція політичного реалізму в розв'язанні моральної
дилеми в політиці є найбільш раціональною і доцільною.
Проте вона приховує в собі небезпеку повного ігнорування
моральних норм задля досягнення ідеологізованих політич-
них цілей. Так сталося в СРСР, де політична доцільність
виявилась у формі «революційної доцільності», яка викли-
кала появу «революційної законності» і як наслідок —
ігнорування прав і свобод людини, масові репресії, політич-
не свавілля в ім'я побудови комунізму.

Вплив влади У проблемі співвідношення політики і
на особу моралі є ще один аспект, який стосу-
ється впливу влади на моральне облич-
чя людини. Ідеальних людей, як відомо, немає. У характері
й поведінці кожної людини поєднуються (щоправда, різною
мірою) як позитивні, так і негативні риси. Перші з них вона
намагається проявити, другі — приховати. Давно помічено,
що влада виявляє справжню сутність людини, її як пози-
тивні, так і негативні риси. І це закономірно. Наділена
владними повноваженнями людина завжди на виду, їй
доводиться приймати відповідальні рішення, що більш
виразно проявляє риси її характеру та особливості поведін-
ки. Важливо врахувати й таке: влада негативно впливає на
людину, посилює її негативні риси. Ще Н. Макіавеллі писав,
що влада розбещує людину. Пізніше відомий англійський
історик і політичний діяч Джон Актон (1834—1902) сформу-
лював знаменитий афоризм: «Влада розбещує, абсолютна
влада розбещує абсолютно».

Оскільки в політику йдуть далеко не завжди найкращі
люди, до того ж влада спричиняє на них негативний вплив,
то для суспільства завжди актуальною є проблема захисту від
деструктивного впливу на нього політиків і влади. Неза-
перечний на Заході авторитет, англійський філософ Карл
Раймунд Поппер (1902—1994) центральним питанням полі-
тики вважав не те, хто має правити, а те, в яких умовах це
робитиметься. Оскільки немає впевненості в тому, що в
державі будуть гідні правителі, зазначав він, головним є
питання про те, як звести до мінімуму шкоду, якої можуть

завдати негідні правителі, які Інститути та механізми по-
трібно створювати, щоб запобігти можливих втрат.

У сучасному демократичному суспільстві такими меха-
нізмами та інститутами є поділ державної влади на законо-
давчу, виконавчу й судову гілки, система стримувань і про-
тиваг різних гілок влади, вибори, опитування та обнароду-
вання громадської думки, інститути громадянського сус-
пільства — політичні партії, громадські організації і рухи,
незалежні від держави засоби масової інформації тощо. Ці
механізми та інститути роблять можливим контроль
громадськості за здійсненням політичної влади, сприяють
тому, щоб правляча еліта якомога менше зловживала вла-
дою, не відривалась від народу, дбала про його інтереси,
зрештою, щоб політика і влада відповідали вимогам моралі.

Особливо пильним у демократичних країнах є контроль за
доходами тих, хто наділений владою. Майже повсюдним є щорічне
декларування не тільки доходів, а й майнового стану можновладців,
особливо членів парламенту та урядовців. Так, у Великобританії
депутати парламенту, в тому числі й міністри, зобов'язані декларувати
свої інтереси, зокрема щодо: директорства в приватних або публічних
компаніях; оплачуваної роботи, консультацій, професійної діяльності;
імен клієнтів; участі у спонсорстві; закордонних відряджень, які
пов'язані з депутатською діяльністю, але оплачені сторонніми особами;
коштів або пільг, одержаних від зарубіжних урядів, організацій, осіб;
землі або власності, що дають значний дохід; назви компаній або інших
організацій, в яких більше однієї сотої частини капіталу належить
депутатові, його дружині чи дітям. Відповідний перелік інтересів
видається й поширюється щорічно, і депутати зобов'язані подавати
подробиці про зміни в їх інтересах протягом чотирьох тижнів.

У США рішення конгресу стосовно підвищення заробітної плати
парламентаріїв або введення для них яких-небудь пільг вводиться в дію
лише починаючи з наступного складу парламенту, тобто законодавці не
можуть приймати рішення про поліпшення власного матеріального
становища. Членам конгресу, а також їхнім помічникам заборонено,
зокрема, пригощатися у ресторанах за рахунок лобістів, здійснювати
поїздки на курорти, на спортивні змагання і проживати під час
відпочинку в готелях за рахунок компаній. Цінні подарунки дозво-
ляється приймати лише від рідних та близьких друзів, але речі на суму
понад 250 доларів можна отримувати лише за згодою комітету конгресу
з етики.

Подібні законодавчі та етичні обмеження діють у багатьох інших
країнах. На жаль, цього не можна сказати про сьогоднішню Україну, де
поки що немає дієвих механізмів контролю громадян за здійсненням
влади й відповідальності її перед народом, де зловживання службовим
становищем у корисливих цілях і корупція стали поширеним явищем.

Глибоко помилковою є досить поширена у нас думка про те, що
варто людям, наділеним владними повноваженнями (від рядового
міліціонера до вищих посадових осіб держави), дати належну заробітну
плату й вони перестануть зловживати службовим становищем у
корисливих цілях і брати хабарі. Такої зарплати, яка б цілком задоволь-
няла потреби людини, немає і в принципі бути не може. Потреби
людини ніколи не можуть бути задоволені цілковито, бо кожна
задоволена потреба породжує іншу, значно вищу. Науці відомий
загальносоціологічний закон зростання потреб. На практиці трапля-
ються численні випадки, коли за хабарництво до кримінальної
відповідальності притягались навіть перші особи держави —
президенти і прем'єр-міністри, не кажучи вже про міністрів та інших
високопоставлених державних службовців, яким гріх скаржитись на
зарплату. Отже, річ не в зарплаті, а в потребах та їх законодавчих і
моральних регуляторах. Напрацювання відповідного законодавства і
вироблення етичних норм, які б регулювали політичну поведінку,
робили б її моральною і відповідальнішою, для України є нагальною
потребою.

Політична поведінка особи, її мотиви, законодавчі й
моральні регулятори є важливими показниками демокра-
тизму будь-якого суспільства.

Лебон Г.

Думки і вірування юрби // Філос. і соціол. думка. 1991. № 6.

Ленін В. І.

Завдання спілок молоді // Повне зібр. творів. Т. 41.

Макиавелли Н.

Государь. М., 1990.

Ортега-и-Гассет X.

Восстание масс // Вопр. филос. 1989. № 3.

Пугачев В. П.

Основи политики: личность, злита, лидерство. М., 1989.

Сутор Б.

Политическая зтика// Полит. исследования. 1993. № 1.

Холмская М. Р.

Политическое участие как обьект наследования. Обзор отечествен-

ной литературьі // Полит. исследования. 1999. № 5.

Шестопал Е. Б.

Личность й политика: Критический очерк современньїх западньїх

концепций политической социализации. М., 1988.

Азаров Н. Й.

Взаимоотношения морали й политики // Социально-полит. журн.

1997. № 4.

Вебер М.

Политика как призвание й профессия // Избр. произведения. М.,

1990.

Гринстайн Фред Й.

Личность й политика // Социально-полит. науки. 1991. № 10.

Каверин С. Б.

Потребность власти. М., 1991.

Комарова 3. Й.

Личность как субьект й обьект социального развития // Со-
циально-полит. науки. 1992. № 4—5.

Корнхаузер В.

Політика масового суспільства // Політол. читання. 1992. № 1.

Поиск по сайту: