ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ 5 страница

негативні наслідки своїх дій. Це спонукає людей до пошуку
шляхів самозбереження. За взаємною домовленістю люди
довіряють одній особі (окремій людині чи зібранню) верхов-
ну владу над собою. Цією особою є держава, котра викори-
стовує силу й засоби всіх людей так, як вона вважає
необхідним заради миру і спільного захисту. Носій такої
верховної влади є сувереном, всі інші виступають його
підданими.

Таким чином, за Т. Гоббсом, держава створюється людь-
ми для того, щоб з її допомогою покінчити з «війною всіх
проти всіх», позбутися страху незахищеності й постійної
загрози насильницької смерті. Уклавши одного разу суспіль-
ний договір і перейшовши до громадянського стану, люди
втрачають можливість змінити обрану форму правління,
звільнитися з-під дії верховної влади і не можуть вести
боротьбу проти неї за винятком тих випадків, коли існує
загроза самому їхньому існуванню. Захист власного життя
спирається на закон самозбереження, який є найвищим
законом усієї природи й не може порушуватися навіть
державою.

Повноваження верховної влади щодо підданих необме-
жені, причому її носій — суверен — ніяким договором з
народом не зв'язаний і тому не несе перед ним відпові-
дальності. Суверен сам видає й відміняє закони, оголошує
війну та укладає мир, призначає всіх посадових осіб тощо.
Його прерогативи неподільні й нікому не передаються.
Т. Гоббс вважав, що поділ влади веде до руйнування
держави, оскільки розділені влади взаємно знищують одна
одну. Він розумів, що обґрунтовує і можливість тиранічного
використання такої необмеженої і безконтрольної влади
держави, але віддавав їй перевагу перед зіткненням приват-
них інтересів і суспільними конфліктами.

Обґрунтовуючи необмежену владу держави, Т. Гоббс
вважав можливими лише три форми її здійснення: монархію,
Демократію та аристократію. Відрізняються вони не за сут-
ністю верховної влади, а за ступенем придатності для
здійснення тієї мети, задля якої були встановлені. Симпатії
мислителя на боці монархії, бо вона, на його думку, краще
від інших форм правління відображає і реалізує абсолютний
характер влади держави.

„__ ео

*^7

Становлення та розвиток політичних ідей

Основні історичні віхи пізнання політичних явищ

Класовий компроміс буржуазії з дворянством, який
увійшов в історію під назвою «славної революції» 1688 р.,
становлення в Англії конституційної монархії знайшли своє
теоретичне обгрунтування в політичному вченні видатного
англійського філософа Джона Локка (1632—1704), насам-
перед у його праці «Два трактати про правління» (1690).

Дж. Локк не тільки сприйняв і збагатив ідеї природного
права, суспільного договору, народного суверенітету, не-
від'ємних свобод особи, законності опору тиранові тощо, а
й інтегрував їх у цілісне політичне вчення — класичний
лібералізм.

За Дж. Локком, до виникнення держави люди перебували
у природному стані, де не було «війни всіх проти всіх». Люди
вільно розпоряджалися собою і своєю власністю. Однак у
природному стані не було органів, які б безпристрасно
вирішували спори між людьми, здійснювали належне
покарання винних у порушенні природних законів. З метою
належного забезпечення природних прав, рівності і свободи,
захисту особи і власності люди погодились утворити
державу. Держава, на думку Дж. Локка, є сукупністю людей,
які об'єдналися в єдине ціле під захистом ними ж устано-
вленого загального закону і створили судову інстанцію,
уповноважену владнувати конфлікти між ними і карати
злочинців. Від інших форм об'єднань людей держава
відрізняється тим, що втілює політичну владу, тобто право
створювати закони з метою регулювання відносин власності
й застосовувати силу об'єднання для виконання цих законів
і захисту держави від зовнішнього нападу.

Утворюючи державу добровільно, люди передають їй
лише частину своїх природних прав і свобод, залишаючи за
собою передусім право на життя й володіння майном,
свободу і рівність. Це невід'ємні природні права людини, які
не можуть бути відчужені ні на чию користь. Держава
отримує від людей рівно стільки влади, скільки необхідно й
достатньо для досягнення головної мети політичного
співтовариства — створення умов для того, щоб усі і кожен
могли забезпечувати свої громадянські інтереси, насамперед
щодо життя, свободи і власності. Засобами забезпечення
досягнення державою цієї мети Дж. Локк вважав законність,
поділ влади, оптимальну форму правління, право народу на
опір свавіллю влади та ін.

У законі мислитель вбачав першу державотворчу ознаку.
Під законом він розумів не будь-який припис держави, а
лише той її акт, що вказує громадянинові таку поведінку,
яка відповідає його власним інтересам і слугує загальному
благу. Ознаками закону є також стабільність і довготри-
валість дії. Закони лише тоді сприяють досягненню головної
мети держави, коли їх усі знають і всі виконують, закон є
обов'язковим для всіх.

Реалізація головної мети політичного співтовариства,
забезпечення свободи й дотримання законності, на думку
Дж. Локка, вимагають розмежування владних повноважень
держави і поділу їх між різними державними органами. У
зв'язку з цим він розрізняє законодавчу, виконавчу і союзну
владу. Законодавча влада має належати лише загальнонаціо-
нальному представницькому органові — парламенту, який
періодично збирається для прийняття законів, але не
втручається у їх виконання. Виконавча влада повинна нале-
жати королю, котрий керує втіленням законів у життя,
призначає міністрів, суддів та інших посадових осіб. Король
і кабінет міністрів здійснюють також союзну, або федера-
тивну, владу: відають питаннями війни, миру та зносин з
іншими державами.

Щоб уникнути узурпації ким-небудь усієї повноти
державної влади, Дж. Локк визначає ієрархію видів влади та
принципи їх взаємодії. Перше місце він відводить законо-
давчій владі як найвищій у країні. Інші види влади під-
порядковуються їй, але й самі справляють на неї значний
вплив. Так, король наділений правом розпуску парламенту,
може накладати вето на закони тощо. По суті справи,
Дж. Локк заклав основи механізму стримувань і противаг
різних гілок влади, який після подальшої теоретичної роз-
робки був упроваджений у конституціях США та інших країн.

Дж. Локк приділяв певну увагу також формам державного
правління. Він негативно ставився до абсолютної монархії, в
якій монарх зазіхає на свободу і власність людей і ніхто не
гарантований від порушення своїх прав. Симпатії мислителя
схилялися до конституційної монархії, яка сформувалася в
Англії після 1688 р. Для Дж. Локка було важливо, щоб будь-
яка форма держави виростала з суспільного договору, добро-
вільної згоди людей, охороняла їх природні права і свободи
та дбала про спільне благо.

Становлення та розвиток політичних ідей

Основні історичні віхи пізнання політичних явищ

Заслугою Дж. Локка є також обгрунтування ним закон-
ності опору народу владі, якщо та зазіхає на його природні
права і свободи. Суверенітет народу він вважав вищим від
суверенітету створеної ним держави. Якщо більшість народу
вирішує покласти кінець свавіллю правителів, котрі пору-
шили суспільний договір, то збройне народне повстання з
метою повернути державу на шлях свободи й закону буде
цілком правомірним.

Політичне вчення Дж. Локка було найповнішим виявом
ідеології ранньобуржуазних революцій, що склала основу
класичного лібералізму, як однієї з основних течій сус-
пільно-політичної думки.

Політичні вчення На шлях революційних перетворень Франція

у Франції стала значно пізніше, ніж Голландія та

Англія, — наприкінці XVIII ст. Політичні

вчення, які ідейно підготували ранні буржуазні революції, в умовах
передреволюційної Франції набули значного поширення й розвитку, а
принципи свободи й рівності, проголошені і частково здійснені в
Голландії та Англії, на французькому грунті перетворилися в розгорнуті
політичні вчення. Саме у Франції найбільшого розмаху набуло
Просвітництво — впливовий європейський загальнокультурний рух за
поширення раціонального знання, подолання релігійного мракобісся
й невігластва мас, упровадження в суспільне життя цінностей,
що базуються на повазі людської гідності. Найвидатнішими діячами
французького Просвітництва були Вольтер, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Рус-
со, Д. Дідро, П. Гольбах, К. Гельвецій. Найбільш завершені політичні
вчення створили Ш. Монтеск'є і Ж.-Ж. Руссо.

Шарль-Луї Монтеск'є (1689—1755) — відомий філософ,
історик і письменник. Його філософські й політичні погляди
викладено головним чином у праці «Про дух законів» (1748).
Автор доводив, що виникнення держави і права, багато-
манітність законів та установ є результатом дії об'єктивних
чинників і закономірностей, які складають «дух законів». До
таких чинників належать насамперед географічні: клімат,
величина території, рельєф місцевості, грунт тощо. Так,
спекотний клімат сприяє встановленню деспотичного
правління, холодний — породжує прагнення людей до
свободи; у гірській місцевості живуть волелюбні народи,
на великих рівнинах — схильні до підкорення чужій волі
тощо.

Мислитель вважав, що до утворення суспільства й держа-
ви люди жили за природними законами, до яких належать

рівність, прагнення до миру, добування їжі, бажання жити
спільно та ін. Людина за своєю природою не агресивна і
властолюбна, а слабка й боязка істота, що прагне до рівності
й миру з іншими. Слабкість людей штовхає їх до об'єднання
в суспільство, в якому вони набувають сили, але втрачають
рівність і мир. Війни спонукають людей до встановлення
позитивних законів. До таких законів належать міжнародне
право (визначає відносини між народами), політичне право
(визначає відносини між правителями і підданими) і
цивільне право (регулює відносини між громадянами).
Потреба людей, які живуть у суспільстві, у спільних законах
зумовлює необхідність утворення держави.

Позитивні закони, вважав Ш. Монтеск'є, мають відпові-
дати природі, формі правління, географічним чинникам,
способу життя населення, його чисельності, звичаям тощо.
Вирішальний вплив на закони, на його думку, справляють
природа і форма державного правління. Характер форми
правління Ш. Монтеск'є визначає в залежності від кількості
тих, хто здійснює владу. За цією ознакою він виокремлює
три форми правління: республіку, монархію і деспотію. За
республіканського правління верховна влада перебуває в
руках усього народу (демократія) або його частини (аристо-
кратія). Монархія — це правління однієї особи, здійснюване
на основі законів. У деспотії все визначається волею та
свавіллям однієї особи поза всілякими законами і прави-
лами.

Для характеристики кожної форми правління III. Монте-
ск'є вводить поняття «принцип правління», під яким розуміє
те, що примушує державу діяти, ті пристрасті, які рухають
нею. У республіці, особливо в демократії, таким принципом
є доброчесність, у монархії — честь, в деспотії — страх.
Мислитель різко засуджував деспотію, протиставляв їй
республіку й конституційну монархію як помірковане
правління.

Особливу увагу Ш. Монтеск'є приділяє проблемі співвід-
ношення закону і свободи. Суть політичної свободи, на його
Думку, полягає в тому, щоб робити не те, що хочеш, а те, що
Дозволяють закони. Звідси його знаменитий вислів: «Свобо-
да є право робити все, що дозволено законами». Мислитель
наголошував, що політична свобода можлива лише за
поміркованих форм правління, а не в деспотії. Державою, в

Становлення та розвиток політичних ідей

Основні історичні віхи пізнання політичних явищ

якій найповніше здійснюється політична свобода, є монар-
хія. Політичним ідеалом Ш. Монтеск'є була англійська
конституційна монархія.

Ш. Монтеск'є наголошував, що й за поміркованого прав-
ління політична свобода може бути лише там, де виключена
можливість зловживання владою; для цього в державі
необхідно здійснити поділ влади на законодавчу, виконавчу
і судову. Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб
уникнути зосередження її в одних руках і зловживання нею.
Треба, щоб різні влади могли взаємно стримувати одна одну.
Визначальною в системі поділу влади III. Монтеск'є вважав
законодавчу. Ідея поділу державної влади є однією з голов-
них не лише у вченні Ш. Монтеск'є, а й у політичній науці
в цілому.

Якщо Ш. Монтеск'є був виразником інтересів буржуазії
у ЇЇ боротьбі проти феодалізму й політичного абсолютизму,
то його співвітчизник — видатний філософ і політичний
мислитель Жан-Жак Руссо (1712—1778) захищав у цій бо-
ротьбі інтереси широких народних мас. Основна праця
Ж.-Ж. Руссо, в якій викладені його політичні погляди, має
назву «Про суспільний договір, або Принципи політичного
права» (1762).

Поширені в той час ідеї природного права і суспільного
договору Ж.-Ж. Руссо використав для обгрунтування глибо-
ко демократичного вчення. Природний стан він називав
«золотим віком», в якому не було приватної власності, всі
люди були вільними і рівними. У цьому стані був лише один
вид нерівності — фізичний, зумовлений природними
відмінностями людей. Але з появою приватної власності
з'являються суспільна нерівність, поділ на багатих і бідних та
боротьба між ними. Введені в оману багатіями, люди
поступилися своєю природною свободою, щоб набути сво-
боду громадянську, і шляхом суспільного договору утворили
державу й закони, яким мали підпорядковуватися всі.

Однак утворення держави, наголошував Ж.-Ж. Руссо,
привело не до появи громадянської свободи, а до поглиб-
лення суспільної нерівності. Якщо спочатку виникли майно-
ва нерівність і право приватної власності, то встановлення
державної влади доповнило економічну нерівність політич-
ною. Нарешті, виродження влади в деспотичну призводить

до крайнього ступеня нерівності, коли всі рівні перед
деспотом у своєму рабстві й безправ'ї.

На думку Ж.-Ж. Руссо, політичний устрій має бути
таким, щоб людина, об'єднуючись з іншими людьми в
суспільство, не втрачала своїх природних прав і зберігала
свободу. Обгрунтуванню цього твердження слугує ідея
народного суверенітету, яка є центральною у його вченні.

Основою всякої законної влади, вважав Ж.-Ж. Руссо, є
згода людей, виявом якої виступає суспільний договір.
Сутність цього договору полягає в тому, що кожна людина
віддає себе під вище керівництво загальної волі й тим самим
стає її учасником. Вся влада таким чином переходить до її
верховного носія, суверена, яким є всі учасники договору,
тобто народ. Суверенітет, отже, належить народові. У грома-
дянському стані люди стають більш вільними й рівними, бо
якщо природна свобода обмежена силами кожної окремої
людини, то громадянська свобода, яка виникла в результаті
суспільного договору, обмежена загальною волею суверена.

Народний суверен, за Ж.-Ж. Руссо, це влада, яка здій-
снюється загальною волею більшості і є неподільною.
Суверенітет не може бути переданий окремій особі, він
завжди належить народу й не може бути обмежений ніякими
законами. Цим самим Ж.-Ж. Руссо заперечував ідею поділу
влади і представницьку форму її здійснення. Він висував
ідею прямого народоправства. Суверенна законодавча влада,
на його думку, має здійснюватися лише безпосередньо
самим народом-сувереном. А виконавча влада створюється
не на основі суспільного договору, а самим сувереном для
виконання законів та підтримки політичної і громадянської
свободи.

Залежно від того, кому доручається виконавча влада —
всім, декільком чи одному, Ж.-Ж. Руссо розрізняє три
форми правління: демократію, аристократію і монархію.
Відмінності між ними, на його думку, не мають суттєвого
значення, оскільки в усіх формах правління суверенітет і
законодавча влада належать народу. Наслідуючи Ш. Мон-
теск'є, Ж.-Ж. Руссо вважав, що форми правління залежать
від величини території: демократія є найбільш придатною
Для малих держав, аристократія — для середніх, а монархія —
Для великих.

Становлення та розвиток політичних ідей

Основні історичні віхи пізнання політичних явищ

Народ, за Ж.-Ж. Руссо, не лише має право на опір
тиранам, а й може змінити форму правління, навіть розір-
вати сам суспільний договір і знову повернути собі природну
свободу. Ця та інші демократичні ідеї мислителя відіграли
надзвичайно велику роль у процесі підготовки і здійснення
Французької буржуазної революції. Ще більш радикально-
демократичними, спрямованими на захист інтересів простого
народу, були політичні погляди представників французького
утопічного соціалізму XVIII ст. — Жона Мельє (1664—1729),
Габріеля Бонно де Маблі (1709—1785), Мореллі (роки життя
невідомі) і Гракха Бабефа (1760—1797). У приватній власності
вони вбачали джерело всіх соціальних бід, рішуче засуд-
жували феодалізм, політичний абсолютизм і релігію, розроб-
ляли проекти заснованого на спільній власності комуністич-
ного суспільного устрою і закликали народ до боротьби, як
засобу переходу до нього. Характерно, що у представників
цього етапу розвитку соціалістичних учень так само, як і у їх
попередників — Т. Мора і Т. Кампанелли, проекти комуніс-
тичного устрою передбачають тотальну регламентацію дер-
жавою всіх сфер суспільного та особистого життя.

Політичні вчення За своїм соціально-політичним розвитком у

в Німеччині XVIII ст. Німеччина значно відставала від

передових країн тогочасної Європи. Лише

наприкінці цього століття під впливом Великої

французької революції в ній активізувалися соціальні й політичні рухи.
Проте німецька буржуазія, яка була провідною силою опозиції
феодальному режиму, боялась радикальних суспільних перетворень з
участю широких народних мас. її ідеологи намагалися адаптувати
революційні ідеї епохи до німецької дійсності, перевести їх у сферу
спекулятивної філософії. Вищими цінностями вони проголошували
свідомість, розум, дух тощо, не обходячи при цьому й актуальних
питань соціально-політичного розвитку. Найпомітнішими постатями в
філософії другої половини XVIII — першої третини XIX ст. були
видатні німецькі філософи І. Кант, І. Г. Фіхте, Г. В. Ф. Гегель.

Іммапуїл Кант (1724—1804) був професором філософії
Кенігсберзького університету. Його політико-правові погля-
ди викладено в основному в працях «Ідеї загальної історії з
космополітичної точки зору» (1784) та «Метафізичні початки
вчення про право» (1797).

І. Кант виходив з того, що кожна людина є абсолютною
і самодостатньою цінністю й не може бути знаряддям
здійснення хоч би яких і чиїх би то було планів. Як суб'єкт

моральної свідомості, докорінно відмінний від навколиш-
ньої природи, людина у своїй поведінці має керуватися
веліннями морального закону. Цей закон, який І. Кант
називає «категоричним імперативом», має апріорний і
безумовний характер, він не зазнає впливу ніяких зовнішніх
обставин і не зв'язаний з конкретними предметами чи
реальними подіями. Категоричний імператив проголошує:
«Чини так, щоб максима твоєї поведінки могла бути водно-
час і принципом загального законодавства», тобто кожен
індивід мусить чинити так, щоб правило його особистої
поведінки могло стати правилом поведінки для всіх.

Дотримання вимог категоричного імперативу можливе
лише тоді, коли індивіди у змозі вільно слідувати голосу
«практичного розуму», яким охоплюються сфери як етики,
так і права. Проте, наголошує І. Кант, далеко не кожен
використовує індивідуальну свободу лише для реалізації
вимог категоричного імперативу, часто ця свобода перерос-
тає у свавілля. Сукупність умов, які обмежують свавілля
одного стосовно інших через об'єктивний загальний закон
свободи, він називає правом. Право покликане регулювати
зовнішню форму поведінки людей, людські вчинки, а
суб'єктивною стороною — мисленням і почуттями — має
керувати мораль.

Здійснення права вимагає, щоб воно було загальнообо-
в'язковим. Для цього потрібно наділити право силою
примусу, будь-яке право має виступати як примусове.
Надати йому примусовий характер здатна лише держава —
первинний носій примусу в суспільстві. І. Кант визначає
державу як об'єднання «множинності людей, підпорядко-
ваних правовим законам». Призначення держави він
пов'язує не з практичними потребами членів суспільства, а з
правом: державний устрій має максимально відповідати
принципам досконалого права. Мислитель неодноразово
наголошував на необхідності для держави спиратися на
право, орієнтуватися на нього, узгоджувати з ним свої акції.

Як і багато інших мислителів того часу, І. Кант вважав,
Що держава прийшла на зміну природному стану, в якому не
було ніякої гарантії законності. Моральний борг, почуття
поваги до природного права спонукають людей залишити
Цей стан і перейти до життя в громадянському суспільстві.
Цей перехід, тобто утворення держави, є результатом

Становлення та розвиток політичних ідей

договору. Суспільний договір укладають між собою морально
розвинені люди. Саме в державі вони отримують справжню
свободу. Державі забороняється поводитися з ними як з
істотами, котрі не знають морального закону й не можуть
самі обрати правильну лінію поведінки. Зі свого боку народ
повинен підпорядковуватися державі. Філософ категорично
заперечує право народу на повстання, припускаючи лише
легальний і пасивний спротив існуючій владі.

Визнаючи ідею поділу влади, І. Кант виходив з необ-
хідності ієрархії її видів. Верховною владою він вважав
законодавчу, яка має належати лише суверенній «колектив-
ній волі народу». Виконавча влада зосереджується в закон-
ного правителя й підпорядковується законодавчій. Судова
влада призначається виконавчою владою. На думку мислите-
ля, субординація і згода цих видів влади здатні запобігти
деспотизму й гарантувати благополуччя держави.

Залежно від числа тих, хто приймає закони, І. Кант
розрізняв три форми правління: автократію, аристократію і
демократію, але не надавав цьому поділові особливого
значення. Головним він вважав не форму, а методи й засоби
здійснення влади. У зв'язку з цим мислитель розмежовує
республіканську і деспотичну форми правління. Перша
заснована на відокремленні виконавчої влади від законодав-
чої, друга — на їх злитті. За І. Кантом, республіка сама по
собі ще не означає демократії, а автократія — деспотії.
Самодержавна форма влади може бути й республікою, якщо
в ній виконавча влада відокремлена від законодавчої, а
демократія в разі відсутності розмежування цих видів влади
може бути й деспотизмом.

Висунення та обгрунтування І. Кантом тверджень про те,
що кожна людина є абсолютною і самодостатньою цінністю,
що індивіди відмовляються від необмеженої і свавільної
свободи природного стану на користь справжньої свободи у
правовому стані, що призначення держави полягає в доско-
налому праві, максимальній відповідності державного устрою
принципам права тощо, дає підстави вважати його одним із
основних творців теорії правової держави і представником
ліберального напряму в історії політичної думки.

На відміну від І. Канта, його співвітчизник — геніальний
німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770—
1831) виступав з консервативних позицій. У цілісному й

Основні історичні віхи пізнання політичних явищ

систематизованому вигляді його політико-правове вчення
викладено у праці «Філософія права» (1820). Обгрунтування
ним необхідності і тлумачення сутності держави і права, як і
його філософія в цілому, дуже складні за змістом, а особливо
за формою, тому розглянемо лише ключові питання
гегелівського вчення про державу.

Держава, за Гегелем, — це ідея розуму, свободи і права.
Він вважав, що «держава — це хода Бога в світі; її основою
служить влада розуму, який реалізує себе як волю». Держава,
отже, за своєю природою є ідеальним, «дійсно розумним»
утворенням.

Гегель заперечує договірну теорію походження держави.
Свобода особи, на його думку, знаходить свою реалізацію
передусім у праві приватної власності. Необхідним момен-
том у здійсненні розуму є договір, у якому самостійні
індивіди протистоять один одному як приватні власники.
Предметом договору може бути лише деяка одинична
зовнішня річ, яка тільки й може бути довільно відчужена її
власником, тобто договір виходить із волі окремих осіб.
Всезагальне ж, представлене у моральності й державі, не є
результатом волі об'єднаних у державу осіб, отже, й держава
не є результатом суспільного договору.

Опосередковану працею систему потреб, яка базується на
пануванні приватної власності і загальній формальній,
правовій рівності людей, Гегель визначає як громадянське
суспільство й пов'язує його формування лише з утворенням
буржуазного ладу. На його думку, буття держави як
абсолютної самої по собі цінності, що не потребує ніякого
утилітарного обгрунтування, передує розвиткові громадян-
ського суспільства. Держава не залежить від громадянського
суспільства, навпаки, суспільство неможливе без держави.
Проведення одним із перших в історії політичної думки
чіткого розмежування громадянського суспільства й держави
є безумовною заслугою Гегеля. Однак відповідно до логіки
своєї філософії він виходить з пріоритету держави стосовно
громадянського суспільства, тоді як у дійсності наявне
протилежне їх співвідношення: не держава творить грома-
дянське суспільство, а навпаки, громадянське суспільство
творить державу.

За своєю сутністю гегелівська ідея держави є правовою
Дійсністю, в ієрархічній структурі якої держава виступає як

Становлення та розвиток політичних ідей

Основні історичні віхи пізнання політичних явищ

найбільш конкретне право, як правова держава. Ідея
держави, за Гегелем, виявляється трояко: по-перше, як
безпосередня дійсність у вигляді індивідуальної держави,
державного ладу, внутрішнього державного права; по-друге,
у відносинах між державами як зовнішнє державне право;
по-третє, у всесвітній історії. Індивідуальна держава — це
держава як дійсність конкретної свободи. У своєму розвине-
ному й розумному вигляді така держава є заснованою на
поділі влади конституційною монархією.

Наявність ідеї держави Гегель пов'язував лише з тодішні-
ми розвиненими європейськими державами, в яких реалі-
зована християнська ідея свободи, досягнуті особиста
незалежність і рівність усіх перед законом, запроваджені
представництво та конституційне правління.

Трьома видами державної влади Гегель вважав законо-
давчу владу, урядову владу і владу правителя. Він запере-
чував ідею самостійності і взаємного обмеження видів влади,
за якої, на його думку, ніби заздалегідь передбачаються їхні
взаємна ворожість і протидія. Гегель виступав за органічну
єдність різних видів влади, підпорядкованість кожного з них
пануванню цілого — державній єдності, в якій і полягає
сутність внутрішнього суверенітету держави.

Законодавча влада, за Гегелем, — це влада визначати і
встановлювати всезагальне. Вона належить законодавчому
зібранню. Урядова влада, до якої належить і влада судова,
полягає в тому, щоб підводити особливі сфери та окремі
випадки під всезагальне. Завдання урядової влади —
виконання рішень монарха, підтримка існуючих законів та
установ. Пояснюючи характер компетенції монарха, Гегель
зазначає, що в досконалій конституційній монархії об'єк-
тивний бік державної справи визначається законами, а
монархові залишається лише приєднати до цього свою волю.

Всесвітню історію Гегель розумів як прогрес в усвідом-
ленні свободи і трактував її як історію суверенних держав,
розвитку форм держави. Відповідно до цього він поділяв
всесвітню історію на чотири історичних світи: східний,
грецький, римський і германський, яким відповідають такі
форми держави: східна теократія, античні демократія та
аристократія, сучасна конституційна монархія. Носієм світо-
вого духу є пануючий на даному ступені історії народ. Таким

Поиск по сайту: