 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТИПОЛОГІЯ ГРУП ІНТЕРЕСІВ
| Б |
агатоманітність груп інтересів зу-
мовлює необхідність їх розмежуван-
ня й типології, яка допомагає глибше пізнати їхню сутність
та особливості, роль у політичній системі суспільства. Групи
інтересів розрізняються за своєю соціальною основою,
сферами діяльності, організаційною побудовою, цілями,
методами й засобами діяльності, отже, можуть поділятись за
різними ознаками.
Німецький політолог Ульріх фон Алеман запропонував
таку типологію груп інтересів залежно від п'яти різних
суспільних сфер діяльності:
1. Організовані інтереси в економічній сфері та в сфері
праці:
підприємницькі об'єднання та об'єднання самостійних
категорій працівників;
профспілки;
споживчі спілки.
2. Організовані інтереси в соціальній сфері:
об'єднання захисту соціальних прав (на зразок товариства
сліпих);
об'єднання соціальних досягнень (наприклад, благодійні
громадські спілки та заклади);
групи самодопомоги (анонімних алкоголіків тощо).
3. Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку:
спортивні спілки та об'єднання;
гуртки для спілкування і реалізації хобі.
4. Організовані інтереси в сфері релігії, науки і культури:
церкви, секти;
наукові асоціації;
загальноосвітні гуртки, клуби з мистецтва.
5. Організовані інтереси в суспільно-політичній сфері:
духовні, етичні, правозахисні об'єднання;
громадсько-політичні об'єднання (екологічні, за роззбро-
єння, емансипацію жінок тощо)1.
Групи інтересів — це різноманітні спільності людей,
передусім соціальні. Типологія груп інтересів за їхньою
соціальною основою є визначальною. Саме вона відбиває
багатоманітність соціальних інтересів, допомагає визначити
роль тих чи інших соціальних спільностей у політичному
житті суспільства. Відповідно до основних груп соціальних
спільностей виокремлюються класові, етнічні, демографічні,
професійні, територіальні об'єднання (організації та рухи) як
групи інтересів. Розглянемо деякі з найбільш масових,
організованих і впливових у політичному житті груп інтере-
сів, виокремлених за соціальною основою.
Профспілки Провідне місце серед груп інтересів, виокрем-
лених за соціальною основою, посідають
професійні спілки — масові громадські організації найманих працівників,
які засновані на спільності їхніх інтересів у процесі праці і мають за мету
поліпшення умов життя і праці своїх членів. Профспілки виникли у
другій половині ХУЛІ ст. у Великобританії як асоціації висококвалі-
фікованих робітників, котрі об'єднувалися для захисту своїх професій-
них інтересів. Перші профспілки мали локальний характер. Протягом
XIX ст. вони утворюються в усіх розвинутих країнах Європи та
Америки. Наприкінці XIX ст. виникають галузеві виробничі "проф-
спілки, створюються національні профспілкові центри (об'єднання).
Одним із найстаріших таких центрів є Британський конгрес тред-
юніонів, створений 1868 р.
Поступово розширювалася соціальна база профспілок: крім
висококваліфікованих робітників, вони стали об'єднувати також напів-
кваліфікованих і некваліфікованих робітників, а згодом і службовців.
Спочатку профспілки створювались в основному в галузях матеріаль-
ного виробництва, а згодом поширились на невиробничу сферу. На
початку XX ст. функціонували міжнародні виробничі секретаріати —
міжнародні федерації і профспілки робітників однієї галузі госпо-
дарства.
На першому етапі становлення профспілок відбувалось нелегально,
існувало навіть кримінальне покарання за членство в «змовницьких
організаціях» — так офіційні правлячі кола називали профспілки.
Вперше профспілки були легалізовані у Великобританії 1824 р.
Поступово вони перетворились на найбільш масові і впливові
організації трудящих. На початку 90-х років XX ст. світовий проф-
спілковий рух налічував, за різними оцінками, 500—600 млн чоловік,
1 Див.: ГруппьІ интересов // Полит. исследования. 1992. № 5—6. С. 166.
367
| Інституціоналізовані форми політики |
| Групи інтересів |
що складало 40—45 відсотків усіх найманих працівників. У багатьох
країнах світу діють масові профспілкові об'єднання, до числа яких,
крім уже згадуваного Британського конгресу тред-юніонів, належать
також Всезагальна італійська конфедерація праці, Всезагальна
конфедерація праці Франції, Об'єднання німецьких профспілок,
Американська федерація праці-Конгрес виробничих профспілок
(США), Генеральна рада профспілок Японії та багато інших. У кожній
країні діють, як правило, декілька профцентрів. Більшість великих
національних профспілкових об'єднань входять до тих чи інших
міжнародних профцентрів — Всесвітньої федерації профспілок.
Міжнародної конфедерації вільних профспілок, Всесвітньої конфеде-
рації праці та ін.
Паралельно з розвитком профспілкового руху, спрямованого на
захист інтересів найманих працівників, формувались організації
власників засобів виробництва, підприємців. У всіх країнах з розви-
нутою ринковою економікою діють загальнонаціональні об'єднання
підприємців, які виступають головним партнером профспілок на
переговорах та в ході укладання угод щодо умов праці найманих
трудівників. Такими об'єднаннями є, наприклад, Конфедерація бри-
танської промисловості, Національна рада французьких підприємців.
Федеральна спілка німецької промисловості, Національна асоціація
промисловців США та ін. Саме профспілки й різноманітні об'єднання
підприємців виступають основними групами тиску на органи державної
влади та управління на всіх рівнях.
Становлення незалежних (як від держави, так і від всеохоплюючих
профспілкових центрів) профспілок та об'єднань підприємців від-
бувається і в постсоціалістичних країнах. В Україні, наприклад, діють
Незалежна профспілка гірників України, Незалежна профспілка
гірників Донбасу, Вільні профспілки залізничників, Вільні профспілки
працівників текстильної та легкої промисловості України, створено
Українську спілку промисловців і підприємців, Спілку орендарів і
підприємців України, Асоціацію фермерів України та інші об'єд-
нання.
Жіночий рух Впливовою політичною силою як у межах
окремих країн, так і в міжнародному масштабі,
є жіночий рух. Як демократичний рух він виник у руслі визвольних ідей
епохи Просвітництва. Його першим ідейним маніфестом була
«Декларація прав жінки і громадянки» (1791) французької письменниці
Олімпії де Гуж, написана на противагу «Декларації прав людини і
громадянина», яка проголошувала рівність усіх громадян чоловічої статі
перед законом. Авторка вимагала вважати жінок повноправними
громадянами. Відтоді О. де Гуж та її послідовниць почали називати
«феміністками» (від франц. Гетте — жінка), а рух за рівноправ'я жінок
і чоловіків у всіх сферах суспільного життя, його гасла й концепції —
«жіночим рухом» або «фемінізмом». Щоправда, нині під жіночим рухом
розуміють узагалі рух за рівноправ'я жінок і чоловіків, а під фемініз-
мом — його окремий вияв, що охоплює радикальні, крайні гасла та
концепції.
Центральною в жіночому русі була й залишається ідея повно-
правної, вільної жіночої особистості, настанова на її самореалізацію.
Ця ідея стала складовою демократичної свідомості. Завдяки жіночому
рухові XIX—XX ст. жінки домоглись рівних з чоловіками прав на освіту
і працю, прав обирати та бути обраними. В наш час жіночий рух
заперечує чоловічу монополію на владу в суспільстві та домагається
паритетного представництва для жінок у всіх соціальних інститутах. З
цією метою в окремих країнах жінки створили свої політичні партії, але
найчастіше їхні інтереси виражають і захищають численні громадські
організації. В Україні, наприклад, такими організаціями є Всеукраїн-
ське жіноче товариство імені Олени Теліги, Союз українок, асоціація
«Жінки в засобах масової інформації» та ін. При Президенті України
діє Комітет у справах жінок, материнства й дитинства.
Важливу роль у політичному житті суспільства відіграють різно-
манітні громадські організації, утворені за віковою та національною
ознаками. Це молодіжні, зокрема студентські, та ветеранські об'єд-
нання, різні товариства. В Україні, наприклад, при багатьох політичних
партіях діють молодіжні організації; інтереси студентської молоді
відстоюють Українська студентська спілка і Спілка українського
студентства. На інтереси українців як етнічної спільності орієнтуються
такі громадські організації, як Товариство української мови імені
Т. Г. Шевченка, Український культурологічний клуб, Товариство Лева,
Конгрес української інтелігенції та ін.
Типологія груп інтересів може здійснюватись і за іншими
ознаками. Так, суспільно-політичні рухи залежно від їхнього
ставлення до існуючого суспільного порядку поділяються на
революційні, реформативні й консервативні. Революційні
рухи спрямовані на радикальні й всеохоплюючі зміни в сус-
пільстві (наприклад, комуністичний рух). Реформативні рухи
орієнтуються на поступові істотні зміни лише деяких сторін
існуючого суспільного порядку зі збереженням його основ
(наприклад, соціал-демократичний рух). Консервативні сус-
пільно-політичні рухи виступають за збереження існуючого
суспільного порядку, допускаючи лише його мінімальні
зміни.
За часом дії суспільно-політичні рухи поділяються на
традиційні — історично довготривалі (наприклад, робітни-
чий, комуністичний, соціал-демократичний, жіночий, моло-
діжний рухи) та нові — в основному альтернативні рухи.
Громадські організації і рухи здебільшого не є ідеоло-
гічними спільностями такою мірою, як політичні партії.
Проте в них може переважати та чи інша ідейна орієнтація,
залежно від якої розрізняють комуністичні, соціал-демокра-
тичні, ліберальні, консервативні, клерикальні, анархістські
та інші організації і рухи.
| 24 — 2-1330 |
| Інституціоналізовані форми політики |
| Групи інтересів |
Отже, в суспільстві існують багатоманітні групи людей зі
спільними інтересами. З метою вираження й задоволення
своїх інтересів вони створюють різноманітні організації,
згуртовуються в суспільно-політичні рухи. Ці організації та
рухи тією чи іншою мірою впливають на політичну владу,
державу, виступають як групи тиску на неї. Розглянемо
основні елементи механізму політичного представництва груп
інтересів, який утвердився в демократичних суспільствах.
ПОЛІТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО
ГРУП ІНТЕРЕСІВ
| Р _1_ л |
^рупи інтересів є невід'ємним еле-
ментом демократичного суспільства.
Оскільки 'в кожному суспільстві існують різноманітні
інтереси, а окремі рядові громадяни не можуть задовольняти
свої інтереси поодинці, то вони змушені об'єднуватися в
групи.
Узагальнення і формулювання групових інтересів надзви-
чайно важливе як для самих груп, так і для держави.
Звуження поля дії груп інтересів, перешкоди для громадян
створювати ці асоціації роблять правлячий режим більш
жорстким, ізолюють правлячу еліту від народу.
Представництво групових інтересів на державному рівні
здійснюється як у безпосередніх, так і в опосередкованих
формах.
| Інтєр&сів |
Безпосереднє Найпоширенішою формою безпосе-
політичне реднього, прямого впливу груп інтере-
сів на органи державної влади є лобізм,
—. „,
тобто організований вплив різних сус-
пільних груп, насамперед підприємниць-
ких кіл, на представників законодавчої і виконавчої влади з
метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень.
Прямий підкуп заінтересованими групами представників
державного апарату спочатку ставив під сумнів легальний
статус лобістської діяльності. Та згодом прийшло визнання
того, що лобізм несе й позитивне навантаження. Часто,
всупереч буденним уявленням, — це не тільки закулісний
підкуп, а й система аргументації, механізм підготовки і
прийняття найоптимальніших політичних рішень. До складу
лобістських угруповань, крім політика або групи політиків,
які їх очолюють, входить також численний загін експертів,
консультантів, виконавців. Нерідко це колишні чиновники й
державні діячі, юристи, спеціалісти з формування громад-
ської думки тощо. Надаючи цінну інформацію про реальну
ситуацію та про можливі наслідки політичних рішень, лобізм
створює надійну базу для них, допомагає уникнути помил-
кових і необачних кроків. Отже, лобізм однаково необхідний
і для тих, кого безпосередньо стосуються рішення органів
державної влади, і для цих останніх, оскільки він сприяє
підвищенню якості державного управління.
Щодо негативних сторін і наслідків лобізму — передусім
схильності багатьох його учасників до задоволення вузько-
групових інтересів, створення ним сприятливого середовища
для можливих корупції і зловживань, — то одночасно з
розширенням практики лобізму зростає й арсенал засобів
обмеження такого роду негативних явищ. У числі цих засо-
бів — жорстка правова регламентація лобізму, розширення
кола його учасників і заохочення конкуренції між ними,
підвищення професіоналізму й вимог до професійної етики
державних службовців і членів представницьких органів,
удосконалення самого механізму лобіювання. У США з
1946 р. лобізм реєструється й перебуває під фінансовим
контролем відповідно до закону. В подальшому жорстке
нормативне регулювання і контроль лобізму були встано-
влені у більшості країн Західної Європи.
Паралельно з уведенням і вдосконаленням правового
регулювання лобізму відбувалась професіоналізація пред-
ставницьких функцій лобістських угруповань. У США,
наприклад, виник особливий інститут спеціально підготов-
лених уповноважених, професіональних агентів-лобістів, які
обстоюють інтереси відповідних груп у конгресі та інших
органах державної влади. Найвпливовішими в країні є лобі
військово-промислового та нафтогазового комплексів. Діють
також лобі інших країн, наприклад проізраїльське, проіран-
ське. Є й відкрите протистояння різних лобістських угру-
повань, як, наприклад, прокитайського та протайванського.
Багатоманітні методи лобістської діяльності. Вони можуть
бути як легальними, законними, так і незаконними. До
| 24 « |
| Інституціоналізовані форми політики |
| Групи інтересів |
перших належать: направлення листів та особистих звернень
до законодавців або представників виконавчої влади; підго-
товка проектів та альтернативних варіантів політичних рішень;
участь у фінансуванні підготовки законопроектів, експертиз,
висновків урядових органів; контроль за дотриманням
прийнятих законів і рішень; організація відповідної кампанії
в засобах масової інформації; проведення демонстрацій,
маршів, пікетування або інших публічних акцій; підтримка
під час обрання, призначення чи просування по службі
працівників органів державної влади тощо. До незаконних
методів лобістської діяльності належать фінансова підтримка
нелегальних об'єднань, контроль за особистим життям полі-
тиків, збирання на них компрометуючого матеріалу, а то й
прямий підкуп представників державного апарату, який
передбачає сама природа лобізму.
Лобізм є найбільш загальною і поширеною формою
прямої взаємодії груп інтересів з державою. Поряд з ним є й
інші форми такої взаємодії. В різних країнах склалися
власні, зумовлені національними особливостями, традиція-
ми, системи взаємодії держави та груп інтересів. Так, у
Великобританії при соціально-економічних відомствах
функціонують так звані спонсорські підрозділи, завданням
яких є регулярні зв'язки з галузевими асоціаціями підприєм-
ців та окремими корпораціями, вироблення спільно з ними
рекомендацій щодо прийняття міністерських та урядових
рішень. У багатьох країнах Заходу при органах виконавчої
влади діють консультативні ради або комітети, які скла-
даються з керівників цих органів, представників однієї або
декількох груп інтересів і незалежних експертів. Більшість
таких рад і комітетів діють на постійній основі, частина
створюється для пошуків тих або інших окремих рішень і
припиняє свою діяльність одразу ж після їх прийняття.
Крім вітчизняних груп інтересів, при виконавчих і
представницьких органах державної влади можуть діяти й
об'єднання, що є виразниками інтересів інших країн, світо-
вих економічних і фінансових центрів тощо і сприяють
розв'язанню різноманітних міжнародних проблем.
У механізмі взаємодії груп інтересів з державою особливе
місце посідають так звані трипартистські органи, засновані
на представництві трьох сторін — об'єднань підприємців,
профспілок і держави. Ці органи виникли й поширились у
країнах Заходу в 50—70-х роках і були спрямовані передусім
на досягнення соціального миру і стабільності. Однак їхня
роль не обмежилась лише досягненням консенсусу між
основними соціальними партнерами. В багатьох країнах —
Австралії, Австрії, ФРН, Швеції та інших вони по суті
перетворилися в органи, які визначають основні параметри
соціально-економічної стратегії держави.
За всієї багатоманітності форм і систем прямої, безпо-
середньої взаємодії груп інтересів з державою є деякі спільні
риси, властиві всім або майже всім таким системам. Це
передусім наявність спеціальних інститутів та установ, у
межах яких здійснюється діалог представників організованих
інтересів і держави, принципи комплектування і способи
діяльності таких інститутів. Практично повсюдно існує також
система неформальних зв'язків і відносин, яка нерідко
відіграє важливішу роль, ніж формалізовані зв'язки2.
| Опосередковане політичне представництво інтересів |
До найважливіших форм опосередко-
ваної взаємодії груп інтересів з держа-
вою належить їх вплив на неї через ви-
борчі системи й політичні партії. Групи
інтересів прагнуть до налагодження
зв'язків з політичними партіями, підтримують їх на виборах,
щоб через них впливати на державу. Вони створюють
спеціальні структури, які примикають до партій. Декотрі з
найбільш масових груп інтересів створили власні політичні
партії для обрання своїх представників до центральних і
місцевих органів влади. Скажімо, в низці європейських країн
активно діють так звані партії зелених, створені впливовими
екологічними організаціями й рухами.
Буржуазні партії — ліберальні, консервативні та інші —
виступають центрами політичного тяжіння підприємницьких
об'єднань, а робітничі — соціал-демократичні, соціалістичні,
комуністичні — налагоджують тісні зв'язки з профспілками.
Форми й методи співробітництва у них різні. Зв'язки під-
приємців та близьких до них партій здійснювались і
здійснюються понині в основному у формі фінансової під-
тримки партій та окремих кандидатів, виділення коштів на
проведення виборчих кампаній. Це відкриває прямий шлях
2 Див.: Перегудов С. П. Политическое представительство интересов:
опьіт Запада й проблеми России // Полит. исследования. 1993. № 4. С. 118.
| Інституціоналізовані форми політики |
| Групи інтересів |
до використання підприємницькими колами працівників
державного апарату, навіть політиків найвищого рівня у
власних, вузькогрупових інтересах. Тому в деяких країнах
фінансування бізнесом політичних партій та їх виборчих
кампаній заборонене законом. Так, у СТА «пожертвування»
на користь партій від окремих фірм та організацій з початку
70-х років заборонені законом. Проте підприємницькі кола
знаходять для фінансування партій різні обхідні шляхи і
способи, нерідко справа доходить до відверто кримінальних
дій.
Дещо по-іншому склались і здійснюються зв'язки з полі-
тичними партіями профспілок. В ряді випадків справа тут не
обмежувалась фінансовою підтримкою відповідних партій. В
таких країнах, як Австралія, Великобританія, Швеція проф-
спілки брали активну участь у створенні соціал-демократич-
них партій, значна частина профспілкових організацій
увійшла до них як колективні члени (наприклад, профцентр
Британський конгрес тред-юніонів є колективним членом
Лейбористської партії Великобританії).
Відповідно в межах парламентських фракцій соціал-
демократичних партій функціонували впливові профспілкові
групи, які істотно впливали на законотворчий процес,
особливо в період перебування цих партій при владі. Проте
в останні роки у зв'язку з деяким заниженням ролі проф-
спілок та поправінням соціал-демократичних партій їхні
стосунки зазнали істотних змін. У країнах з системою колек-
тивного членства відбувається або її модифікація, або повна
відмова від неї. Так, Лейбористська партія Великобританії
тепер значно обмежує вплив профспілок на вироблення
партійної політики, вибори керівництва партії та висунення
кандидатів до парламенту. Соціал-демократична робітнича
партія Швеції взагалі відмовилась від колективного членства
у ній профспілок, хоча продовжує активно співробітничати з
ними.
У цілому залежність соціал-демократичних партій від
профспілок, хоча й не така жорстка, як раніше, зберігається.
Залежність ця є не тільки фінансовою, а й політичною,
оскільки члени профспілок, як і раніше, складають значну
частину електорату соціал-демократії.
Таким чином, взаємодія громадянського суспільства з
державою здійснюється як через політичні партії, так і через
багатоманітні групи інтересів. Процес прийняття державних
рішень вимагає постійної та оперативної взаємодії влади з
тими, чиї інтереси ці рішення зачіпають і хто володіє
найціннішою інформацією і знаннями. В країнах Заходу
склались різні форми політичного представництва груп
інтересів, їх взаємодії з державою. Основною опосередкова-
ною формою цієї взаємодії є кооперація груп інтересів з
політичними партіями, їхня підтримка партій через виборчі
системи. Водночас у міру розширення державного втручання
в різні сфери суспільного життя, передусім в економіку й
соціальні відносини, виникла і розвивається розгалужена
система прямих, не опосередкованих політичними партіями
і виборами, зв'язків між групами інтересів та органами
державної влади. До цієї системи належать лобізм, консуль-
тативні ради й комітети при органах державної влади, а
також інші форми прямої взаємодії груп інтересів з
державою.
Результатом такої взаємодії стало створення особливої
системи представництва, яке дістало назву функціонального.
Протягом кількох десятиліть це представництво виступає
органічною складовою структури політичного управління
країн Заходу й відіграє надзвичайно важливу роль у
механізмі взаємодії громадянського суспільства й держави.
Антонович Й. Й
Общественнне движения й проблеми власти // Социально-полит.
науки. 1991. № 4.
Афанасьев М. Н.
Клиентела в России вчера й сегодня // Полит. исследования. 1994.
№ 1.
Бакун Л. А.
ГруппьІ в политике (К истории развития американских теорий) //
Полит. исследования. 1999. № 1.
Вяткин К. С.
Лоббизм по-немецки // Полит. исследования. 1993. № 1.
Голобуцький О., Докукін Ю., Кулик В.
Сучасний профспілковий рух в Україні: Серія «Ексклюзив». Вип. 5.
К~ 1996.
| Інституціоналізовані форми політики |
Группы интересов // Полит, исследования. 1992. № 5—6.
Доган М., Пеласси Д.
Политический клиентелизм — всеобщее явление // Социально-
полит, журн. 1995. № 1.
Дюверже М.
Партийная политика и группы давления // Социально-гумани-
тарные знания. 2000. № 4.
Зубков С. А.
Лоббизм в практике менеджмента // Социально-полит, журн. 1996.
№ 5.
Зяблик Н. Г.
США: Лоббизм и политика. М., 1976.
Лепехин В.
«Группы давления»: генезис и классификация // Власть. 1993. № 3.
Массовые движения в современном обществе. М., 1990.
Нельсон Л. Д., Кузес И. Ю.
Группы интересов и политический срез российских экономических
реформ (критическая версия) // Полит, исследования. 1995. № 6.
Перегудов С. П.
Крупная российская корпорация в системе власти // Полит, иссле-
дования. 2001. № 8.
Перегудов С. П., Лапина Н. Ю., Семененко И. С.
Группы интересов и российское государство. М., 1999.
Перегудов С. П.
Политическое представительство интересов: опыт Запада и проб-
лемы России // Полит, исследования. 1993. № 4.
Шапиро И.
Переосмысливая теорию демократии в свете современной поли-
тики // Полит, исследования. 2001. № 3.
Поиск по сайту: