 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ
^М*^ ГРУП ІНТЕРЕСІВ
Сутність групового У політології використовуються не
підходу до вивчення тільки багатоманітні методи досліджен-
політики ня політичних явищ і процесів, а й різні
підходи до вивчення політики. Такими
підходами є, наприклад, інституціональний, біхевіористський,
класовий, елітаристський та ін. На початку XX ст. виник
груповий підхід до вивчення політики, який називається
також теорією груп тиску, теорією заінтересованих груп,
теорією груп інтересів тощо. Родоначальником цієї теорії
став американський соціолог і політолог Артур Фішер
Бентлі (1870—1957). У праці «Процес здійснення державної
влади: вивчення громадських тисків» (1908) він доводив, що
| Інституціоналізовані форми політики |
| Групи інтересів |
| І |
| І |
діяльність людей завжди визначається їхніми інтересами і
спрямована на забезпечення цих інтересів.
Діяльність щодо забезпечення інтересів звичайно має
груповий характер. Оскільки групи не існують без об'єдную-
чих їх інтересів, то група та інтерес є досить близькими
поняттями. Інтереси групи проявляються не стільки на
основі її усної риторики, програмних заяв про свої цілі
тощо, скільки на основі практичної діяльності й поведінки
членів групи.
Діяльність заінтересованих груп у їх відносинах одна з
одною і з державною владою, за А. Бентлі, є динамічним
процесом, у ході якого здійснюється тиск інтересів цих груп
на владу з метою примусити її підкоритися волі та впливу
груп. У впливі груп на державну владу зазвичай домінує най-
сильніша група чи сукупність груп. Ці групи підпорядко-
вують своєму впливові і примушують підкоритися більш
слабкі групи, а сама державна влада стає засобом уре-
гулювання конфліктів між групами та груповими інтереса-
ми й досягнення певної рівноваги між конкуруючими
групами.
Груповий підхід надає можливість представити всі вияви
політики як результат діяльності заінтересованих груп.
Такими групами є суспільні класи та інші соціальні спіль-
ності людей, політичні партії, різноманітні громадські орга-
нізації тощо. Суспільним класам А. Бентлі приділяв відносно
мало уваги, вважаючи їх групами з множинними інтересами,
що схильні до стабільного існування і не мають внаслідок
цього великого значення при аналізі політики в динаміці.
| Поняття «групи інтересів» |
Найчастіше в політології при аналізі
інституціоналізованих форм політики
поняття «заінтересовані групи» або
«групи інтересів» використовується для позначення добро-
вільних об'єднань людей у їх стосунках із владою і
співвідноситься з поняттям «громадська організація».
І Відповідно групи інтересів визначаються як добровільні
| об'єднання людей, створені для вираження і задоволення
| їхніх інтересів у відносинах з різними політичними інсти-
(I тутами, насамперед із державою.
Поняття «групи інтересів» указує на політичний вимір
цих груп. Різні спільності людей, їхні об'єднання прояв-
ляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси
виявляються як конкретні вимоги в політичній сфері
суспільства. Іншими словами, групи інтересів функціонують
як політичні об'єднання тоді, коли вони або вирішують суто
політичні завдання, або вступають у взаємодію з державою.
Вони мають політичний вимір, але здебільшого не є суто
політичними об'єднаннями. Від політичних партій групи
інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політичної
відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння
державною владою, а обмежуються лише впливом на неї.
Групи інтересів можуть мати різні назви: «клуб», «гурток»,
«спілка», «товариство», «рада», «об'єднання» тощо. Поняття
«групи інтересів» корелюється з такими однопорядковими з
ним поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські
організації», «суспільні рухи», «латентні політичні сили».
Розглянемо зміст кожного з цих понять.
У конкуренції різних суспільних груп, які активно
відстоюють свій власний, передусім економічний, інтерес,
значна частина організованих інтересів отримує задоволення
за звичайними каналами громадянського суспільства, поза
владними структурами, тобто неполітичним шляхом. Коли ж
задоволення колективного інтересу учасників заінтересова-
ної групи вимагає прийняття владних рішень, вона пере-
творюється у групу тиску, яка за допомогою різних засобів
прагне вплинути на рішення органів влади у сприятливий
для себе бік.
Іншими словами, група тиску — це громадське об'єднання,
яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою
цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.
Як феномен політичного життя групи тиску відомі впро-
довж усієї історії. Однак найбільшого поширення вони
набувають за умов ринку і зрілого громадянського суспіль-
ства як породження ліберальної господарської і плюра-
лістичної суспільно-політичної структури. Поява численних
груп тиску невіддільна від утворення й розвитку як основних
класів капіталістичного суспільства, так і особливо груп
інтересів зі своїми економічними, соціальними, професій-
ними та іншими запитами, які політичне забезпечують групи
тиску. Через тісний зв'язок зазначених понять групи тиску
нерідко ототожнюються з групами інтересів. Проте якщо
поняття «групи інтересів» указує взагалі на політичний вимір
| Інституціоналізовані форми політики |
| Групи інтересів |
цих груп, то поняття «групи тиску» зазначає лише форму
їхньої дії, метод впливу на ті чи інші політичні рішення.
Терміну «групи тиску» в політичній науці і практиці
передував термін «лобі», який спочатку виник у США й
позначав специфічні структури для політичного представ-
ництва організованих інтересів. Слово «лобі» (від. англ.
ІоЬЬу — критий, прогулянковий майданчик, коридор) в
середині XVI ст. вживалось для позначення прогулянкового
майданчика в монастирі. Через століття так почали називати
приміщення для прогулянок у Палаті Громад парламенту
Англії. Політичного відтінку це слово набуло ще через два
століття, причому в США, коли в 1864 р. термін «лобію-
вання» став позначати купівлю за гроші голосів законодавців
у коридорах конгресу. В Англії така політична практика
спочатку осуджувалась, і слово «лобі» прижилось у ній лише
в XX ст., а згодом поширилось в інших країнах.
Отже, «лобі» як синонім «груп інтересів» — занадто
вузьке поняття, оскільки наголос у ньому робиться на
локальний і безпосередній вплив — на парламентське
законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився; ним
стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі
центри прийняття державних рішень, тобто не лише на
орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури.
Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску»,
наголошує передусім на методі впливу на політичні рішення,
тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього
впливу.
У вітчизняній науковій і навчальній літературі широко
вживається поняття «громадські організації», яке позначає
добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян,
створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і
потреб на засадах самоврядування.
Спектр багатоманітності громадських організацій вели-
чезний. Сюди входять професійні спілки, жіночі, молодіжні,
ветеранські, дитячі організації, кооперативи, наукові,
технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні
та інші добровільні об'єднання громадян, творчі спілки,
земляцтва, фонди, асоціації тощо. Як групи інтересів гро-
мадські організації виступають тоді, коли виконують
політичні функції, взаємодіють із політичними інститутами,
передусім державою. Політичні функції властиві різним
громадським організаціям неоднаковою мірою. В одних
випадках, наприклад у профспілок, жіночих, молодіжних
організацій, вони є досить виразними, в інших — наприклад
у різних аматорських об'єднань, можуть проявитись лише
ситуативно.
Групами інтересів є й багатоманітні суспільні рухи — само-
діяльні об'єднання мас, створені на основі спільності
інтересів і впорядкованої діяльності.
Це антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи тощо.
Вони не є власне організаціями, бо, як правило, не мають
сталих довгочасних організаційних структур, певної вну-
трішньої ієрархії, керівних центрів, програмних та статутних
документів, фіксованого членства, внесків, що властиво для
організацій.
Суспільні рухи є об'єднаннями людей, які відрізняються
своїми ідейними засадами й доктринами, цілями і спо-
собами їх досягнення, чисельністю учасників і роллю в
політичному житті. В одних випадках вони виступають як
чинники світового політичного простору, мають глобальний
характер, наприклад міжнародний робітничий рух, міжна-
родний комуністичний рух, міжнародний профспілковий
рух, національно-визвольний рух, соціал-демократичний
рух, рух неприєднання (до військово-політичних блоків)
тощо. Нерідко такі рухи є об'єднаннями політичних партій і
грунтуються на засадах морально-політичної, іноді — мате-
ріальної солідарності. Вони можуть передбачати створення
міжнародних координаційних центрів, а можуть обходитись
і без них.
В інших випадках суспільні рухи виступають як полі-
тична сила всередині країни, складова ЇЇ політичної системи.
Саме в цьому розумінні суспільні рухи виступають як групи
інтересів. Критерієм належності суспільних рухів як струк-
турного елементу до політичної системи є їхня участь у
життєдіяльності держави, формуванні та функціонуванні
державних органів, прагнення до виявлення політичних
інтересів і потреб соціальних спільностей.
Суспільні рухи і громадські організації не ставлять перед
собою мету завоювати державну владу. На відміну від полі-
тичних партій вони ніякими своїми структурами не входять
до державних інститутів, проте, будучи частиною політичної
системи суспільства, можуть здійснювати істотний вплив на
| Групи інтересів |
| Інституціоналізовані форми політики |
неї, зокрема в разі зміни правлячих сил і навіть характеру
влади.
Громадські організації і суспільні рухи об'єднують людей
різної партійної належності, різних ідеологічних переконань
для досягнення певних цілей. У цьому полягає ще одна
відмінність їх від політичних партій, що об'єднують людей
лише певної ідеологічної орієнтації і виключають їх членство
в інших партіях.
Близьким за змістом до поняття «групи інтересів» у
політології є поняття «латентні політичні сили». Латентними
(від лат. Іаіепз, Іаіепііз — прихований) вони називаються
тому, що в звичайних умовах не виступають безпосередніми
та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад,
політичні партії), але можуть раптово чи поступово, під
впливом певних обставин, трансформуватися в активні
політичні сили.
Розрізняють структурні і кон'юнктурні латентні політичні
сили. Структурні латентні сили — це елементи структури
громадянського суспільства, передусім різноманітні соціаль-
ні спільності людей — класи, соціальні верстви і групи,
нації, народності, демографічні та професійні спільності, а
також традиційні громадські організації і суспільні рухи, які
виражають їхні інтереси.
Кон'юнктурні латентні політичні сили виникають і діють
лише за певних умов. Найчастіше ними виступають групи
тиску, політичні клуби, асоціації, корпоративні об'єднання,
нові альтернативні рухи тощо. Під впливом спільного інте-
ресу вони декларують свої вимоги, висловлюють претензії,
що безпосередньо або опосередковано зачіпають інші сфери
суспільного життя. За певних умов вони здатні вийти на
поверхню політичного життя вже як реальна політична
сила — партія, політизований рух.
До кон'юнктурних політичних сил належить також клієн-
тела. Клієнтела (від лат. сііеш — слухняний) — це форма
персональної залежності, зумовлена не кровнородинними
зв'язками, а нерівномірним розподілом влади у суспільстві.
Клієнтелістські взаємовідносини є вираженням зв'язку двох
осіб з неоднаковими можливостями — патрона і клієнта —
для надання взаємної підтримки і взаємного обміну послу-
гами. Цю форму залежності вирізняє її особистісний,
автономно-вертикальний, договірний характер. Клієнтела
<»***-*«»«364
формується і зникає під впливом певних обставин і активно
підтримує особу (політичного діяча), з якою вона пов'я-
зана.
Таким чином, поняття «групи інтересів», «групи тиску»,
«лобі», «громадські організації», «суспільні рухи», «латентні
політичні сили» мають багато спільного, хоча й не є тотож-
ними. Вони відбивають багатоманітність наявних у грома-
дянському суспільстві інтересів, але кожне з них робить це
по-своєму, особливо щодо взаємодії цих інтересів з
державною владою. Найбільш загальним серед них є поняття
«групи інтересів», яке охоплює всю багатоманітність наявних
у суспільстві соціально-політичних інтересів, наголошує на
представництві цих інтересів у політичному житті і водночас
указує на особливості цього представництва порівняно з
представництвом суто політичних організацій — партій.
Функції груп У політичній системі суспільства групи
інтересів інтересів виконують певні функції, до
яких належить насамперед функція ар-
тикулювання інтересів, тобто перетворення соціальних
прагнень, емоцій та очікувань у певні політичні вимоги. Ці
вимоги доводять до владних структур побажання громадян,
тим самим залучаючи останніх у політичний процес, робля-
чи їх суб'єктами політики.
Артикулювання інтересів вимагає їх агрегування, тобто
узгодження часткових потреб, установлення між ними пев-
ної ієрархії, вироблення на цій основі загальногрупових
цілей. Ця функція передбачає вибір не лише політичне
найбільш значущих, а й найреальніших вимог стосовно
можливостей їх задоволення.
Групи інтересів підтримують тих чи інших політиків на
виборах до представницьких органів державної влади, впли-
вають на їхню діяльність у владних структурах, на відбір
кадрів для державного апарату й тим самим виконують
функцію формування та оновлення правлячої еліти.
Важливою функцією груп інтересів є інформаційна, яка
полягає в тому, що вони доводять до органів влади інфор-
мацію про стан громадської думки щодо тієї чи іншої
проблеми суспільного життя. Використання цієї інформації
помітно полегшує підготовку і практичне застосування зако-
нодавчих актів, істотно підвищує ефективність адміністра-
тивної діяльності. Володіння інформацією дає можливість
| Групи інтересів |
| Інституціоналізовані форми політики |
державним органам знаходити відповіді на актуальні питання
суспільного розвитку.
Поиск по сайту: