ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ 11 страница

Певний вплив на розвиток консервативного напряму
української політичної думки мав Василь Кучабський (1895—
1945). Свої політичні висновки, зокрема у працях «Більшо-
визм і сучасне завдання українського народу» (1925), «Україна
і Польща» (1933), він робив на основі дослідження розвитку
української державності у 1917—1920 рр. Основні причини
занепаду Західноукраїнської Народної Республіки В. Ку-
чабський вбачав у відсутності єдиного об'єднавчого керів-
ництва й непродуманості питань державного будівництва на
західноукраїнських землях. Однією з найважливіших супе-
речностей гетьманщини, що призвела до занепаду української
Держави, він вважав «сили української демократії». Вони хоч
і були переповнені патріотизмом, проте не мали власти-
востей, притаманних лише правлячій верстві, — політичних
традицій і досвіду. Демократія стала в опозицію до гетьман-
Щини. Остання не могла утвердитися, оскільки не спиралася
на підтримку народу.

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української політичної думки

Як і В. Липинський та С. Томашівський, найбільш при-
датною формою державного правління для України В. Ку-
чабський вважав монархію. Особливу роль у заснуванні
монархічної держави в той період, на його думку, була
покликана відіграти провідна верства, сформована з «людей
військового духу і організації», з огляду на втрату іншими
суспільними верствами здібностей і можливостей стати на
чолі державотворення. Ця концепція, на формування якої не
в останню чергу справило вплив те, що ЇЇ автор сам був
військовим, дістала назву «позитивний мілітаризм».

В. Кучабський поділяє ідеї В. Липинського й С. Тома-
шівського про те, що справу створення української держави
може вирішити не етнічне об'єднання українців у межах
чужої держави, а формування психологічного складу нації на
певній території її проживання. Необхідною умовою цього є
державотворча національна ідея. Для початку потрібен
своєрідний український П'ємонт*, який зможе організувати
решту України на визвольну боротьбу. На думку В. Кучаб-
ського, роль П'ємонту мала відіграти Галичина, в якій
склалися для цього найбільш сприятливі умови.

Військові могли б стати провідною верствою в україн-
ському державотворенні у 1917—1920 рр. — тоді, коли, на
думку В. Кучабського, інші верстви виявилися нездатними
до цього. Провідну ж верству, що зберегла в собі консер-
вативні лицарські риси, несе відповідальність за державну
справу, гарантує стабільність внутрішнього устрою держави,
В. Кучабський вбачає у великих землевласниках. Щоправда,
провідною верствою, наголошував він, може бути як один
суспільний клас, так і представники кількох чи й усіх
суспільних класів, об'єднані вірністю до монарха — вираз-
ника єдності. Формування провідної верстви є одним із
головних завдань українського консерватизму.

Націоналізм Ідея незалежної української державності була
центральною не тільки у творчості представ-
ників консервативного напряму української політичної думки. Головну
увагу обгрунтуванню цієї ідеї приділяли також ідеологи ше двох
напрямів політичної думки — націоналістичного і націонал-демокра-
тичного. Найвідомішими представниками націоналістичного напряму є

*Північно-західна область Італії, яка була головним центром націо-
нально-визвольного руху італійського народу проти іноземного панування,
за об'єднання роздрібненої Італії в єдину державу у XVIII—XIX ст.

М. Міхновський, Д. Донцов і М. Сціборський. Вони вважали, Ідо до
революції 1917 р., коли Україна отримала реальний шанс здобути
політичну самостійність, нація прийшла ідеологічно непідготовленою,
а найголовніше — неготовими виявилися ЇЇ провідники, які часто
поступалися національними інтересами на користь соціальних демаго-
гів і маніпуляторів привабливими гаслами. Ідеологи націоналізму
вважали за свій обов'язок формувати національну свідомість україн-
ського народу, всебічно сприяти усвідомленню ним необхідності
здобуття незалежної державності. Однак при цьому вони негативно
ставилися до деяких інших народів, особливо російського, у тій чи
іншій формі пропагували ідею національної винятковості українців.
Засновником українського націоналістичного руху вважається М. Міх-
новський.

Громадський і політичний діяч Микола Міхновський
(1873—1924), навчаючись на юридичному факультеті Київ-
ського університету, 1893 р. приєднався до таємної студент-
ської націоналістичної групи «Братство Тарасівців» і розробив
її основні політичні засади. Метою групи проголошувалося
досягнення повної державної незалежності України.

У 1900 р. М. Міхновський виголосив у Полтаві й Харкові
промову, що вийшла окремою брошурою у Львові під
назвою «Самостійна Україна» і стала програмним докумен-
том утвореної в цьому ж році у Харкові Української револю-
ційної партії. «Самостійна Україна» вважається першим
програмним документом українського націоналізму. Зазна-
чивши, що світ вступив у нову фазу свого розвитку —
боротьбу народів за самовизначення, а український народ
перебуває в становищі «зрабованої нації», М. Міхновський
порушує питання про можливості її національного визво-
лення. Як юрист, він розглядає правові підстави перебування
України у складі Московської держави згідно з Переяслав-
ською угодою 1654 р. За цим документом Україна —
самостійна держава з республіканським устроєм — вступила
У договірні відносини з Московською монархією як «вільний
з вільним» і «рівний з рівним». Основні статті угоди спрямо-
вані на збереження політичної самостійності української
Держави під протекцією московського царя, який не мав
права втручатись у внутрішні справи України. Оскільки
пізніше московський уряд порушив ці домовленості, то
Україна має всі правові підстави для порушення угоди і
здобуття політичної самостійності.

Та самих лише юридичних підстав, зауважує М. Міхнов-
ський, замало, необхідні ще достатні фізичні й матеріальні

Становлення та розвиток політичних ідей

засоби. Головною проблемою української нації є відсутність
провідної національне свідомої верстви — інтелігенції.
Інтелігенція польського походження розбудовувала Польщу,
діяла в інтересах Росії. Лише нинішня інтелігенція не хоче
миритися з пануванням чужинців на своїй землі й виступає
з вимогами захисту інтересів власної нації.

Однією з основних причин втрати українцями держав-
ності М. Міхновський вважав відсутність внутрішньої
єдності й висував ідею національного солідаризму, яка має
об'єднати окремі частини нації в єдине ціле: «Одна, єдина,
нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по
Кавказ». Ідея національного солідаризму найповніше була
сформульована в «X заповідях УНП» — заснованої М. Міх-
новським Української народної партії. «Заповіді» мають
важливе значення для розуміння політичної позиції їх
автора, українського націоналізму в цілому, тому наведемо їх
тут дослівно:

«І. Одна, єдина, неподільна від Карпат аж до Кавказу самостійна,
вільна, демократична Україна — республіка робочих людей — отеє
національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина
тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити цей ідеал.

II. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та
жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами і
визискують нас.

III. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України
чужинців-гнобителів.

IV. Усюди і завсігди вживай української мови. Хай ні дружина
твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-
гнобителів.

V. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай
перевертнів-відстулників і добре буде цілому твоєму народові і тобі.

VI. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.

VII. Не зробись ренегатом-відступником.

VIII. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

I.. Допомагай своєму землякові поперед усіх. Держись купи.

.. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі
ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм
сили і відваги; не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником
будеш»³.

³ Міхновський М. І. X заповідей УНП // Політологія. Кінець XIX —
перша половина XX ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. Львів, 1996.
С. 141-142.

Зародження і розвиток української політичної думки

Потрібно сказати, що у своїй громадській і політичній
діяльності М. Міхновський сповідував ці заповіді впродовж
усього життя. У 1912 р. в Харкові він майже цілий рік видає
газету «Сніп», у якій друкує статті націоналістичного
характеру. Бере участь у створенні в липні 1917 р. у Лубнах
націоналістичної Української демократично-хліборобської
партії, а у грудні цього року — в об'єднанні в одну партію
(Українську партію соціалістів-самостійників) всіх націона-
лістичних груп і течій. Намагається створити українську
національну армію. Бере участь в організації в липні 1917 р.
в Києві заколоту проти московсько-більшовицького впливу.

М. Міхновський був одним із авторів конституційного
проекту «Самостійна Україна» (1905), за яким Україна мала
бути президентською республікою з двопалатним парламен-
том — Радою представників і Сенатом. Парламентські
вибори мали відбуватися з урахуванням національно-еко-
номічних особливостей дев'яти вільних і самоуправних
земель. Передбачалися широкі громадянські свободи, суд
присяжних, націоналізація землі за викуп і розподіл її за
національною ознакою. Для М. Міхновського розв'язання
національного питання мало передувати вирішенню питання
соціального. Хоч би якими великими не були завдання
соціальної революції, вона, на його думку, не принесе
справжнього звільнення поневоленій нації.

Якщо М. Міхновський був засновником українського
націоналістичного руху, то публіцист і громадсько-політич-
ний діяч Дмитро Донцов (1883—1973) виступив його
головним ідеологом. Він був членом Української соціал-
демократичної робітничої партії, Партії хліборобів-демокра-
тів, редактором низки періодичних видань, автором численних
творів, найвідомішими з яких є «Підстави нашої політики»
(1921), «Націоналізм» (1926), «Дух нашої давнини» (1944).

Філософським фундаментом поглядів Д. Донцова був
ідеалізм з його приматом духовного над матеріальним. Від-
повідно до своєї філософської позиції мету існування нації
він убачав не в матеріальних, а в духовних благах. Ідея
Добробуту й матеріального блага приноситься ним у жертву
ідеї честі та слави, благополуччя одиниці — величі нації в
Цілому, тому що тільки в межах національного організму
існують і творяться духовні цінності. Ідея примату духовного
над матеріальним обґрунтовує і принцип ієрархічності у

Становлення та розвиток політичних ідей

Зародження і розвиток української політичної думки

внутрішньому устрої держави. Належність до того чи іншого
стану визначається не за соціальною, а за психологічною
ознакою.

Д. Донцов заперечував традиційний український націо-
налізм XIX ст. за раціоналізм, лібералізм і соціалізм,
федералістичні та автономістичні ідеї. Натомість він сфор-
мулював концепцію нового — інтегрального, або чинного,
українського націоналізму. Інтегральний націоналізм перед-
бачає пристрасне ставлення до світу і є своєрідною формою
світогляду, покликаною об'єднати населення в народ і
перетворити його в націю. Чинність націоналізму означає
дійовість, а не пасивну споглядальність.

Вихідною ідеєю інтегрального націоналізму є ідея пере-
орієнтації українства на Захід, відхід його від Росії, як
несумісного з нею за історичними політичними традиціями,
національними звичаями, способом життя. Росіянам, доводив
Д. Донцов, природно притаманні абсолютизм і правовий
нігілізм, тоді як Україна культурою, засадами в соціальному
й політичному житті залишилася з Європою. Тому основною
заповіддю зовнішньої і внутрішньої політики України
мусить бути «повна сепарація від Росії». У праці «Підстави
нашої політики» Д. Донцов стверджував, що призначення
України — бути аванпостом захисту культури Заходу від
російського впливу. У цьому він вбачав зміст української
національної ідеї.

Політична та ідеологічна концепція Д. Донцова най-
повніше викладена у його праці «Націоналізм». У ній він
писав, що починаючи з XVIII ст. в Європі відбувся поділ на
дві частини, в одній з яких панувала воля, а в іншій —
інтелект. Українські політичні мислителі та діячі XIX ст.
апелювали до інтелекту, раціоналізму, тому й не досягли
успіху в національному визволенні. У XX ст. назріла потреба
в такому націоналізмі, головною рушійною силою якого
були б не інтелект, а воля як інстинктивне прагнення нації
до життя, влади і панування. Воля має бути зорієнтована на
боротьбу за поширення української ідеї та національне
визволення.

Націю Д. Донцов розумів як об'єднання мільйонів воль
довкола спільного ідеалу панування певної етнічної групи
над територією, яку вона дістала в спадщину від батьків і яку
хоче залишити своїм дітям. Розуміючи, що традиції минуло-

го українців не дуже сприяють державотворенню, Д. Донцов
переорієнтовує увагу на майбутнє. Головною ознакою нації
стає ідеал політичного владарювання, державної незалежності.
На відміну від В. Липинського, для якого створення держави
було підставою для формування нації, для Д. Донцова саме
поява нації, її прагнення до самостійного політичного життя
є необхідною передумовою створення власної держави.

Боротьба за формування нації і державну незалежність
повинна грунтуватися на романтизмі, фанатизмі та амораль-
ності. Романтизм є догматичним, отже, релігійним за своїм
характером відчуттям, що в історії часто постає у формі
різних легенд і міфів. Фанатизм випливає з релігійного
характеру догматизму, бо віруючі дивляться на свої ідеї як
на правду, обов'язкову для всіх. Фанатизм є аморальним, він
суперечить буденній моралі, оскільки звичайні люди керу-
ються у своїх діях не загальнонаціональними, а передусім
власними інтересами, що виправдовує існуюча мораль.
Аморальність у політиці означає можливість використання
будь-яких засобів для досягнення політичних цілей.

Необхідною умовою національного поступу, перетворен-
ня маси в націю Д. Донцов вважав формування національної
політичної еліти як державотворчого елемента. Цей елемент
він називає по-різному: аристократією, провідною верствою,
ініціативною меншістю, правлячою кастою. Говорячи про
головну причину всіх історичних бід українців, Д. Донцов
зазначає, що вона полягає не в географічному розташуванні
України, не у власне національній свідомості широких мас,
а у виродженні державотворчого елемента, відсутності
власної провідної верстви. У найвідповідальніші історичні
моменти українська еліта виявлялася не гідною свого народу
і свого призначення. Тому першочерговим завданням
українського націоналізму є формування саме провідної
верстви, гідної завдань, що стоять перед нацією.

Провідна верства має визначитися своїм окремим стано-
вищем у суспільстві та окремими, тільки їй притаманними,
державотворчими функціями. Маси не можуть творити
державу, оскільки їх покликанням є фізична праця, і вони
прив'язані до землі як до засобу виробництва. Це люди
земних інтересів і земної праці, які приносять суспільству
користь тим, що сумлінно виконують своє призначення.
Правляча ж верства — це аристократи духу, для яких

Становлення та розвиток політичних і,

Зародження і розвиток української політичної думки

земля — передусім арена боротьби й захисту інтересів усього
суспільства. Аристократ б'ється за землю й віддає за неї своє
життя; межі своєї землі він встановлює не плугом, а мечем.
Крім відчуття духу землі, для належності до провідної
верстви необхідні ще й інші ознаки. Це, по-перше,
шляхетність, яка виявляється в домінуванні духовного над
матеріальним, прагненні до високих ідеалів, цінуванні
ідеалів честі, слави й морального обов'язку. По-друге,
мудрість, здатність до розуміння тих одвічних законів, на
яких тримається світ у цілому й суспільство зокрема. По-
третє, мужність, що проявляється здатністю жертвувати
своїм життям в ім'я загального блага, виконувати своє
призначення, незважаючи ні на що. Методом реалізації
провідною верствою ідейних настанов інтегрального націо-
налізму, за Д. Донцовим, мало бути «творче насильство», що
означає орієнтацію на примус у процесі боротьби за
державну незалежність.

Д. Донцов рішуче заперечував ідею федералізму, яка була
провідною в українській політичній думці XIX ст. Він
виступав за повну незалежність української держави у формі
селянської дрібнобуржуазної республіки і вважав, що
політичний сепаратизм, спрямований насамперед проти
російської державності, є необхідною умовою виживання
української нації.

Д. Донцов поділяв нації на панівні і непанівні і вважав,
що сильніші нації мають перемогти слабших і «накинути» їм
свій спосіб життя. Він виходив з того, що гуманізм і
демократія несумісні з національною волею, національною
ідеєю і тому на них не слід зважати.

У 20—30-х роках, коли в Європі поширювалася фашист-
ська ідеологія і в деяких країнах були встановлені фашист-
ські режими, ідеї Д. Донцова набули популярності в
середовищі галицької молоді. Його націоналізм став ідеоло-
гічною основою програми Організації українських націона-
лістів (ОУН). Однак сам Д. Донцов не належав до
націоналістичних організацій.

Свою модель майбутньої української державності, засно-
ваної на ідеях націоналізму, запропонував один із лідерів
ОУН Микола Сціборський (1897—1941). Свого часу він був
офіцером УНР, з 1920 р. перебував в еміграції. Є автором
низки праць — «Робітництво і ОУН», «ОУН і селянство»,

к««^у^^а^ж^жм^ж^.^вд_;вдй.й::№вд^^й ІЗ О

«Націократія», «Нарис проекту Основних Законів (Консти-
туції) Української держави» та ін.

Якщо Д. Донцов сформулював головні засади ідеології
нового націоналізму, то М. Сціборський був автором полі-
тичної доктрини цього націоналізму. Вона грунтується на
концепції національної революції, яка мала проводитись
«власними силами української нації». Рушійною силою
революції мало бути селянство. Підставою революції мали
стати гасла приватної власності на землю, загальної солідар-
ності усіх свідомих сил України.

Гостро критикуючи демократію, соціалізм і монархізм,
М. Сціборський сформулював концепцію націократії як
альтернативної їм форми держави. За його визначенням,
націократія — «це режим панування нації у власній державі,
що здійснюється владою усіх соціальне корисних верств,
об'єднаних — відповідно до їх суспільно-продукційної функ-
ції — у представницьких органах державного управління»⁴.
Обстоюючи гасло ОУН «Держава вище партій і класів»,
М. Сціборський заперечував право політичних партій на
участь в управлінні державою і вважав диктатуру оптималь-
ним засобом здійснення державної влади на час національ-
ної революції. Опорою політичного режиму мала стати
революційна націоналістична організація, яка виконувала б
диктаторські функції.

Після певного періоду диктатури та стабілізації націо-
нальної державності в Україні має встановитися республі-
канський лад, за якого влада мусила бути в руках націократії.
Тоді законодавчу владу матиме Державна Рада — національ-
ний парламент, депутатів якого обиратимуть усі громадяни.
Очолюватиме державу Голова — вождь нації, якого обирати-
ме Національний Збір. Членами Збору будуть депутати
Державної Ради, Всеукраїнської Господарської Ради,
представники Крайових Рад і профспілок. Голова держави
буде одночасно і прем'єр-міністром, призначатиме міністрів,
які звітуватимуть перед ним. Він наділятиметься також
низкою інших важливих повноважень: правом законодавчої
ініціативи, розпуску парламенту, вето на прийняті ним
закони, буде головнокомандувачем збройних сил. На чолі
місцевих адміністрацій стоятимуть представники централь-
ного уряду на місцях, вони ж будуть Головами Крайових

Сціборський М. Націократія. Прага, 1942. С. 109.

Зародження і розвиток української політичної думки

Рад. Політичні партії стануть непотрібними. Функції полі-
тичного керівництва виконуватиме ОУН, яка буде не
політичною партією, а загальнонаціональним рухом.

Націократія М. Сціборського є своєрідним поєднанням
елементів політичної доктрини фашизму та президентської
форми республіканського правління. За його проектом
Україна мала стати республікою з жорстким авторитарним
політичним режимом і політичним керівництвом націоналіс-
тичної організації.

Ідеологія нового українського націоналізму тією чи іншою мірою є
теоретичною засадою діяльності політичних організацій націонал-
радикального спрямування в сучасній Україні. До таких організацій
належать або належали Конгрес українських націоналістів, Всеукраїн-
ське політичне об'єднання «Державна самостійність України»,
Українська консервативна республіканська партія, Організація
українських націоналістів в Україні, Українська національна асамблея,
Українська народна самооборона та деякі інші.

Націонал- Паралельно з націоналістичним напрямом в

демократизм українській політичній думці сформувався і

розвивався націонал-демократичний напрям.

Зародився він у Галичині наприкінці XIX ст. і був пов'язаний
насамперед із державницькими ідеями І. Франка та Ю. Бачинського.
Згодом націонал-демократизм набув певного поширення серед діячів
Наддніпрянщини, які до революційних подій і боротьби за українську
державність у 1917—1920 рр. перебували в основному на соціалістичних
позиціях і поступово еволюціонували від ідеї федералізму до ідеї
національно-державної незалежності. Прискоренню цієї еволюції
сприяло усвідомлення провини українських соціалістів за поразку
національної революції 1917—1920 рр.

Типовими представниками українського націонал-демократизму
першої половини XX ст. вважаються С. Дністрянський, В. Старо-
сольський та О. Бочковський. У центрі їхніх політичних концепцій
також перебувало українське національне питання, однак вирішення
його, на відміну від націоналістів, вони пропонували в демократичних
формах. Провідною ідеєю їхніх державницьких концепцій була ідея
безумовного визнання права кожної нації на самовизначення.

Основоположником націонал-демократичного напряму
української політичної думки у його розвиненій формі
вважається галицький правознавець і політолог Станіслав
Дністрянський (1870—1936), відомий, зокрема, своїми праця-
ми «Нові проекти української конституції» (1920), «Загальна
наука права й політики» (1923), «Нова держава» (1923),
«Погляд на теорії права та держави» (1925).

С. Дністрянський сформулював національно-держав-
ницьку концепцію, провідною ідеєю якої є право кожної
нації на автономію та державну незалежність. Він доводив,
що кожна нація має право на самовизначення на її етнічній
території. В основу своєї концепції вчений поклав розроб-
лену ним теорію суспільних зв'язків. Суспільні зв'язки він
поділяв на органічні, суб'єктами яких є сім'я, рід, плем'я,
народ, держава, та організаційні, носіями яких виступають
класи, партії, товариства, церква. Суспільним зв'язкам при-
таманні такі найважливіші характеристики: держава є лише
суспільним зв'язком найвищого типу; всі правові норми є
також і соціально-етичними нормами; все, що впродовж
століть генетично склалося в суспільних зв'язках, є реальною
основою держави і права; авторитет держави як суспільного
зв'язку знаходить головну підтримку в авторитеті окремих
суспільних зв'язків, які є вищим критерієм істини, оскільки
формуються на основі норм, прийнятих в окремих сім'ях,
родах, племенах, класах, політичних партіях, країнах, окре-
мими громадянами; суспільні зв'язки мають свої специфічні
інтереси.

Виходячи з цих характеристик суспільних зв'язків,
С. Дністрянський робить висновок, що в їх основі лежать
традиції певного народу й держави, що історично склалися.
Україна має не тільки право на самовизначення, а й відпо-
відні державницькі традиції. Розвиток суспільного життя в
Україні відбувається так, як і в інших країнах Західної і
Середньої Європи. У ній суспільний лад спирається на
сім'ю, рід, плем'я. Основи майбутньої державності складалися
ще в родовій суспільній організації: кожний рід очолював
князь, обраний усіма членами роду. Першу українську
державу С. Дністрянський, таким чином, відносить до часів
Київської Русі, як це робив М. Грушевський.

На відміну від племен Західної Європи, де держави часто
формувалися шляхом завоювань чужих земель, український
народ постійно проживав на власних землях. Київська
держава також існувала на власній землі. Козацько-гетьман-
ська держава часів Б. Хмельницького теж виникла іншим, не
загальноприйнятим шляхом, а в результаті спротиву народу
економічному кріпацтву з боку Польщі та кримських татар.
Ця держава не була агресивною, вона створювалася лише
для оборони.

Становлення та розвиток політичних ідей

С. Дністрянський робить висновок, що Україна має всі
історичні та правові підстави для національного самовизна-
чення, утворення власної державності на своїй етнічній
території. Майбутню незалежну українську державу він
уявляв як народну республіку, влада в якій належить
народові та обраним органам і здійснюється на засадах її
поділу на законодавчу, виконавчу й судову.

Правознавець і політолог Володимир Старосольський
(1878—1942) сформулював концепцію побудови української
державності, засновану на поєднанні національного й
соціально-класового чинників у цьому процесі. Свої погляди
він виклав в основному у працях «Теорія нації» (1922),
«Політичне право», «Держава і політичне право» (1924).

Автор виходив з того, що в розумінні нації існують два
основних підходи: атомістичний і психологічний. Перший
трактує націю як суму якоїсь кількості людських одиниць,
що відрізняються від інших спільними ознаками. Такими
ознаками можуть бути мова, культура, територія тощо. За
такого підходу нації не притаманна вища, об'єднуюча її
цілість, і вона не існує як правовий суб'єкт. За психоло-
гічного підходу націю розуміють як окрему цілість, окремий
суб'єкт із власним життям, волездатністю, долею. На основі
цього підходу В. Старосольський стверджує, що нація є
витвором психології, а не раціонального мислення. Тому
інтерес для неї має інше значення, ніж для доцільно
утворених спілок. Інтерес допомагає створенню нації шляхом
впливу на настрої і почуття людей. Виникнувши, нація стає
до певної міри незалежною від інтересу й сама починає
вирішувати долю притаманних їй інтересів.

Джерелом існування національної спільноти, її життєдай-
ною енергією є прагнення до політичної самостійності, яке
історично проявляється як боротьба за власну державу.
Рушійними силами цієї боротьби є не тільки національні, а
й класові інтереси. Національний і класовий інтереси є
двома взаємодоповнюючими чинниками суспільно-історич-
ного поступу, й недооцінка або ігнорування одного з них,
наголошує В. Старосольський, веде до нерозуміння уроків
історії, а тому й до небезпеки знову повторити помилки
минулого. Він вважає, що поняття держави тісно пов'язане з
пануванням, яке існує у двох формах: поневолення одного
класу іншим і поневолення однією нацією іншої. Відповідно,

: „„.*,.... ~....„„,. о.... ~~............-•.•..,..•<.. „„.,..,..•....,<............ -| Л О

Зародження і розвиток української політичної думки

існують дві форми визвольної боротьби — соціальна й
національна. Перша форма базується на спільності інтересів
і цілей, друга — на чуттєвій основі, на стихійній волі членів
національної спільноти, їхньому прагненні належати до цієї
спільноти та творити одну гуртову цілість.

Поиск по сайту: