 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ 1 страница
| Політологія та інші науки про суспільство |
Питання про предмет є одним із най-
складніших у політології, як і в
більшості інших наук про суспільство.
Здавалося б, відповідь на це питання
лежить на поверхні: політологія (від грецьк. роїіііка —
державні й суспільні справи і 1о§о8 — слово, поняття,
вчення) — це наука про політику. Проте таке визначення є
досить абстрактним і само по собі ще нічого не говорить про
предмет цієї науки. Саму політику в сучасній науці
розуміють неоднозначно, до того ж вона є об'єктом дослід-
ження багатьох галузей наукового знання. Вражає вже сам
перелік цих галузей: політична філософія, політична історія,
політична соціологія, політична економія, політична психо-
логія, правознавство, політична культурологія, політична
етика, політична антропологія, політична етнографія, полі-
тична демографія, політична статистика, політична геогра-
фія, політична екологія, біополітологія тощо.
Досить поширеним у політології є розуміння її як між-
дисциплінарної науки, що охоплює всі перелічені й подібні
галузі наукового знання про політику. Так, у навчальному
посібнику «Політологія» за редакцією А. А. Радугіна стверд-
жується, що «політологія розглядається як цілісна, внут-
рішньо диференційована, міждисциплінарна наука, що
складається з ряду галузей політичного знання, яке дослід-
жує різні сторони політики на різних рівнях пізнання і під
різними кутами зору: політичну філософію, теорію політики,
політичну соціологію, політичну історію, політичну психо-
логію, політичну антропологію, теорію міжнародної політи-
ки, політичну географію»1.
Такий підхід грунтується на ототожненні політології як
науки і будь-яких наукових знань про політику. Він не
розрізняє об'єкт політології — політику — з її предметом,
яким при ньому також виступає політика. З одного боку, цей
підхід відмовляє іншим наукам у праві на самостійне дослід-
ження політики, проголошуючи політологією будь-яке
наукове знання про політику, а з іншого — веде до необ-
грунтованого розширення предмета політології, ототожнен-
ня його з її об'єктом, розчиняє політологію в інших науках і
Политология / Сост. й отв. ред. А. А. Радугин. М., 1997. С. 16.
9
| Становлення та розвиток політичних ідей |
| Предмет політології |
фактично відводить їй, образно кажучи, роль бідної прижи-
валки у багатих родичів, якими є усталені й безумовно
визнані галузі наукового знання: філософія, історія, право-
знавство, соціологія, психологія тощо. Розширене тракту-
вання політології, включення до неї будь-якого наукового
знання про політику, по суті, знімає питання про політо-
логію як окрему навчальну дисципліну, оскільки жодна
навчальна дисципліна не може охопити всю сукупність
знань про політику.
Соціологія (від лат. зосіеїах — суспільство і 1о§о§ — слово,
поняття, вчення), як відомо, є наукою про суспільство.
Проте поки що ніхто не назвав соціологією всю сукупність
наукових знань про суспільство. Вона існує передусім як
окрема, самостійна наука з власним предметом, який
вирізняє її з-поміж інших наук про суспільство. Так само
немає підстав називати політологією всю сукупність
наукових знань про політику.
Очевидно, відчуваючи непереконливість зазначеного
підходу до розуміння політології, деякі дослідники всю
сукупність наукових знань про політику називають політо-
логією у широкому розумінні, що, зрештою, не є виходом із
становища, оскільки породжує питання про політологію у
вузькому розумінні, чіткої відповіді на яке також немає. Та
й наука є лише одна, вона не існує у широкому й вузькому
розумінні.
Науки, як відомо, розрізняються не за об'єктом, а за
предметом їхнього дослідження. Останній пов'язаний лише
з одним із багатьох аспектів і сторін пізнаваного об'єкта і
передбачає пізнання лише якоїсь певної, специфічної групи
закономірностей. Відповідь на питання про предмет полі-
тології потрібно шукати через з'ясування не спільного, а
відмінного між нею та іншими науками про суспільство.
Об'єктом політології як науки виступає політична сфера
суспільного життя, основний зміст якої складають політико-
владні відносини як відносини з приводу влади в суспільстві.
Політична сфера суспільного життя, політико-владні відно-
сини, або політика, є об'єктом дослідження багатьох наук
про суспільство, причому кожна з них має у цій сфері свій
предмет і досліджує його притаманними їй методами й
засобами. Так, філософія, як відомо, є теоретичною основою
світогляду людини. Відповідно, політична філософія,
грунтуючись на нормативно-ціннісному підході, з ясовує
значення політичних явищ для життя людини й суспільства,
оцінює їх під кутом зору загального блага, принципів
справедливості, свободи, рівності тощо. Якщо, наприклад,
наука про політику досліджує політичну свободу, аналізуючи
й систематизуючи сукупність різних видів конкретних
свобод, класифікуючи їх тощо, то політична філософія
розглядає політичну свободу як гуманістичну цінність в її
зв'язках з іншими цінностями. Нормативно-ціннісний підхід
політичної філософії орієнтований на розробку ідеалу
політичного устрою та шляхів його практичного втілення.
Цей підхід більшою мірою виходить із того, що повинно
бути або є бажаним, аніж із дійсного, і вимагає спиратися в
політичних рішеннях на етичні цінності й норми. Політична
філософія, отже, формулює ціннісно-нормативні критерії
політики.
Складаючи теоретичну основу світогляду людини, філо-
софія водночас виступає загальною методологією пізнання,
спрямованою на розкриття найбільш загальних закономір-
ностей розвитку природи, суспільства і людського мислення.
Відповідно, політична філософія аналізує найбільш загальні
методи пізнання політики, сутність політичних явищ,
причиново-наслідкові зв'язки політики і влади та з'ясовує,
як виявляються ці найбільш загальні закономірності в
політичній сфері суспільного життя. У значенні найбільш
загальної методології пізнання політичної сфери суспільного
життя політична філософія виступає як філософія політики.
Світоглядна й методологічна сторони філософського
підходу до аналізу політики свідчать про те, що політична
філософія є світоглядно-методологічною основою дослід-
жень політики. Вона забезпечує цілісність у вивченні політи-
ки, з'ясовує ЇЇ сутнісні характеристики, дає оцінку сенсу і
значення різних політологічних концепцій, з'ясовує прин-
ципи й закономірності у взаємовідносинах індивіда, суспіль-
ства і влади, мотиваційну основу й моральні критерії
політичної поведінки. Політична філософія є найбільш
загальним і абстрактним рівнем пізнання політичної сфери
суспільного життя й тому виступає складовою філософії, а
не політології.
Тісними є зв'язки політології з історичною наукою,
історією, зокрема з політичною історією. Історія як наука
| Предмет політології |
| Становлення та розвиток політичних ідей |
вивчає минуле людства в усій його конкретності й багато-
манітності. За всієї багатоманітності минулого головним у
ньому для історії є політичні події, процеси і факти. За-
гальна історія є передусім історією політики — вона вивчає
головним чином процеси виникнення, розвитку й занепаду
держав, відносини між ними, війни, революції тощо і в цій
іпостасі виступає як політична історія. Принципова відмін-
ність історичного дослідження від політологічного полягає в
тому, що перше йде від вивчення конкретних подій,
процесів і фактів до певних теоретичних узагальнень, тоді як
друге використовує вже існуючі теоретичні узагальнення —
форми наукового знання про політику (ідеї, гіпотези,
концепції, теорії, парадигми тощо) при аналізі конкретних
явищ і процесів. Політологія — це теорія політики, а не її
історія.
Отже, дослідження конкретних подій, процесів, фактів
політичного життя суспільства як у минулому, так і сьогодні
саме по собі не є політологічним. Таким воно стає тоді, коли
використовує притаманний політології методологічний і
теоретичний інструментарій. Якщо, наприклад, процес
становлення багатопартійності в сучасній Україні дослід-
жується зі з'ясуванням того, коли і як конкретно виникали
політичні партії, якими були їхні дії, хто їх очолює, як
відбувається боротьба за керівництво в партіях тощо, то
це — історичне дослідження. Політологічне дослідження
процесу становлення багатопартійності в Україні передбачає
використання, зокрема, основних положень партології як
галузі науки про політику, що вивчає політичні партії, до
аналізу цього процесу. Політолог повинен, наприклад,
з'ясувати, як співвідноситься процес становлення багато-
партійності в Україні з уже відомими закономірностями
такого процесу, чи відповідають політичні партії України
існуючим теоретичним моделям партій, якою є партійна
система в країні тощо. Якщо ж не проводити таке розмежу-
вання між політичною історією і політологією, то політоло-
гічними виявляться більшість історичних досліджень,
зокрема дисертацій, і більшість істориків стануть політоло-
гами.
Ще один аспект співвідношення політології та історії
стосується історії політичних учень. Остання виступає
невід'ємною складовою політології як історія виникнення,
становлення і розвитку цієї науки і не входить ні до історії
взагалі, ні до політичної історії, зокрема. «Історія різних
сторін культури, науки і техніки, — зазначають автори енци-
клопедичного словника, — вивчається історичними розділа-
ми відповідних наук (історія математики, історія фізики
тощо) і видів мистецтва (історія музики, історія театру
тощо)»2.
Найскладнішим є зв'язок політології з соціологією, зокре-
ма з політичною соціологією. Досить поширене ототожнен-
ня політології і політичної соціології частково виправдане
тим, що тривалий час політологія розвивалась у складі
соціології. Політологія справді тісно пов'язана з соціологією,
проте вона, на нашу думку, не може бути включена до неї ні
як власне така, ні як політична соціологія. Як зазначалось
вище, хоча соціологія у найбільш загальному, етимоло-
гічному її визначенні і є наукою про суспільство, вона зовсім
не претендує на всю сукупність Наукових знань про
суспільство, а виступає як окрема суспільствознавча наука з
притаманним лише їй предметом. Стосовно предмета
соціології, як і щодо предмета політології, також немає
єдиної точки зору. Одним із найбільш прийнятних вважа-
ється визначення, за яким соціологія — це «наука про
становлення, розвиток і функціонування соціальних спіль-
ностей, соціальних організацій і соціальних процесів як
модусів їхнього існування, наука про соціальні відносини як
механізми взаємозв'язку і взаємодії між багатоманітними
соціальними спільностями, між особою і суспільством, наука
про закономірності соціальних дій і масової поведінки»3.
За цим визначенням соціологія є наукою не про всю
сукупність суспільних відносин, а лише про соціальні від-
носини як один із їхніх різновидів. Соціальні відносини —
це не всі наявні в суспільстві відносини, а лише ті, які
складаються між історично та об'єктивно сформованими
спільностями людей: класові, етнічні, демографічні тощо
(див. гл. VI). Виокремлені на основі їхніх суб'єктів, соціальні
відносини складаються з приводу різних об'єктів: вироб-
2 Советский знциклопедический словарь. М, 1980. С. 518.
3 Ядов В. А. Размьішления о предмете й перспективах социологии //
Социол. исследования. 1990. № 2. С. 14; Фетисов В. Я. Специфика
социологии как науки й учебной дисциплиньї // Социально-полит. журн.
1992. № 9. С. 14-15.
| Становлення та розвиток політичних ідей |
| Предмет політології |
ництва, власності, політичної влади, цінностей культури
тощо і виступають, відповідно, як соціально-економічні,
соціальне-політичні, соціально-культурні та інші відносини.
А це означає, що соціологія вивчає не всю багатоманітність
виявів політичного життя суспільства, а лише ті з них,
суб'єктами яких є соціальні спільності. Соціальні організації
і процеси, в тому числі політичні, вона розглядає як «модуси
існування соціальних спільностей», тобто як похідні від
останніх.
Іншими словами, в дослідженні політичної сфери
суспільного життя соціологія йде від соціального до полі-
тичного, тобто від відносин між соціальними спільностями
до відносин з приводу політичної влади. Досліджуючи
соціальний аспект політичної сфери суспільного життя,
соціологія виступає як політична соціологія. Використовуючи
притаманні їй методи й засоби дослідження — анкетування,
інтерв'ю тощо, вона виступає як соціологія політики.
Політологія, навпаки, йде від визначень політики, влади
до їхніх суб'єктів, у тому числі соціальних. Вона традиційно
вивчає в основному інституціональний аспект політики,
передусім організацію та діяльність держави, весь механізм
політичної влади.
Органічним є зв'язок політології з правознавством, на-
самперед з такими його складовими, як теорія держави і
права та наука конституційного права. Політологія й теорія
держави і права мають спільний головний об'єкт досліджен-
ня — державу. Політологію іноді називають державознав-
ством. Однак у вивченні політики вона, на відміну від теорії
держави і права, не обмежується державою, а досліджує
також інші політичні інститути — політичні партії, групи
інтересів, органи місцевого самоврядування тощо, всю
багатоманітність суб'єктів і виявів політичних відносин. А з
усіх багатоманітних галузей і норм права політологію цікав-
лять лише ті, які регулюють політичні відносини, —- це
передусім норми конституційного права.
Об'єктом науки конституційного права є державно-
політичні відносини, тобто ті, суб'єктом яких тією чи іншою
мірою виступає держава. Політологія ж виходить за межі цих
відносин, досліджуючи також інші форми й види політичних
відносин, використовуючи притаманні їй методи й засоби
пізнання.
Зазначене щодо розмежування філософії, історії, соціо-
логії, правознавства й політології стосується також інших
суспільствознавчих наук, які досліджують політичну сферу
суспільного життя. Так, політична психологія досліджує роль
орієнтацій, переконань, очікувань, мотивацій, сприйняття у
політичній поведінці людей, що особливо важливо при
вивченні громадської думки, політичних конфліктів, електо-
ральної поведінки тощо. Політична економія розробляє
методи, прийоми, засоби державної політики стосовно
функціонування економічної системи суспільства в цілому,
основи і напрями державного регулювання економічних
процесів, економічної стратегії і тактики. Політична антро-
пологія досліджує зв'язок політики з біосоціальними рисами
людини, її пріоритетним напрямом є виведення характерних
рис політичної культури того чи іншого народу з особли-
востей його національної культури. Політична географія
вивчає залежність політичних процесів від їх просторового
розташування, обумовленість політики розмірами, економіко-
географічними, кліматичними та іншими природними чин-
никами. Однак усі ці галузі наукового знання є складовими
відповідних наук — психології, економічної теорії, антропо-
логії, географії, а не політології.
Предмет політології Розмежування політології та інших
наук, які вивчають політичну сферу
суспільного життя, передбачає виокремлення предмета полі-
тології. Стосовно цього предмета існують різні судження.
В античному світі приватне і політичне, державне життя
існувало в нерозривній єдності. Інституціональним суб'єктом
політики там була лише держава, оскільки інших розвинених
політичних інститутів тоді ще не знали. Об'єктом політико-
філософських досліджень античних мислителів, наприклад
Платона та Арістотеля, була саме держава у нерозривній
єдності з суспільством. Відповідно до цієї традиції науку про
політику нерідко називають державознавством.
Однак у міру розмежування громадянського суспільства й
держави, появи інституціональних засобів впливу цього
суспільства на державу — політичних партій, груп інтересів,
засобів масової інформації тощо — коло інституціональних
суб'єктів політики розширилося, що зробило очевидним
обмеженість трактування політології як науки лише про
державу. Вона стає наукою про політику в цілому.
| Предмет політології |
Становлення та розвиток політичних ідей
Визначаючи об'єктом політології політичну сферу
суспільного життя, вчені висловлюють різні думки щодо її
предмета. Одні вважають таким предметом владу, другі —
політичну систему, треті — демократію, четверті —
політичну культуру тощо. Особливості політології як окремої
науки про політику найповніше відображає категорія
«політична система суспільства». Це інтегративна категорія,
яка органічно поєднує всі інші категорії політології —
політичні інститути, політичні відносини, політичні проце-
си, політичну культуру тощо, а тому є центральною у науці
про політику.
Отже, політологія як наука про політику — це наука про
політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми.
Жодна інша галузь наукового знання, яка досліджує полі-
тичну сферу суспільного життя, не робить це з такою
системністю й повнотою, як політологія, і не має політичну
систему суспільства в цілому як свій предмет. Політологія не
може претендувати на вивчення всієї багатоманітності
проявів політичного життя суспільства, однак вона є єдиною
наукою, яка досліджує такі прояви в систематизованому
вигляді.
Основними структурними елементами політичної систе-
ми є політичні інститути і політичні відносини. Політичні
відносини — це відносини з приводу влади в суспільстві, а
політика є діяльністю, спрямованою на завоювання, викори-
стання та утримання влади. Тому політологія може бути
визначена і як наука про владу в суспільстві.
| Закономірності політології |
Та чи інша сукупність знань про навко-
лишній світ може претендувати на
статус науки лише тоді, коли відобра-
жає не всю багатоманітність відповідних явищ і процесів, а
насамперед закони їх виникнення і функціонування.
Закон — це необхідний, істотний, стійкий і повторюваний
зв'язок між явищами. Регулярна повторюваність вияву
закону є закономірністю. Поняття закону в соціально-полі-
тичних науках означає загальне, стисло сформульоване
теоретичне положення, яке визначає сутність соціальних і
політичних явищ та об'єктивно існуючий між ними
взаємозв'язок.
Щодо існування закономірностей політики, а також
відповідних їм і відображених у теоретичній формі законів
чи закономірностей політології є два протилежні погляди.
Один з них, досить широко представлений у марксистській
літературі, визнає наявність необхідних, стійких і повторю-
ваних зв'язків, тобто законів у суспільних, в тому числі
політичних, відносинах, які формулюються у суспільство-
знавстві, зокрема в теорії політики. Такими у марксизмі є,
наприклад, «закон класової боротьби», «закон визначальної
ролі економічного базису (виробничих відносин) стосовно
політичної надбудови», «закон соціальної революції», «закон
зміни суспільно-економічних формацій» тощо.
Інший погляд, який характерний для немарксистського
суспільствознавства, заперечує не стільки саму наявність
об'єктивних закономірностей суспільного, у тому числі
політичного, розвитку, скільки можливості їх наукового
пізнання. Методологічною основою такої позиції є пози-
тивізм, який виходить з того, що істинне (позитивне) знання
можна здобути лише спеціальними (точними) науками.
Істинним він визнає лише те знання, яке може бути під-
тверджене (верифіковане) в результаті його емпіричної
перевірки. Оскільки знання про суспільство емпіричним
шляхом перевірити, як правило, неможливо, воно не визна-
ється істинним, а суспільствознавчі дисципліни не вважа-
ються науками.
Позитивізм, щоправда, допускає деякі винятки щодо
окремих суспільствознавчих дисциплін, зокрема стосовно
політології. Істинним він визнає те політологічне знання,
яке або експериментальне підтверджене, або здобуте за
допомогою формально-логічних чи математично-формалізо-
ваних методів. Однак можливість пізнання саме закономір-
ностей суспільного розвитку він заперечує в принципі.
Зазначена позиція позитивізму певною мірою зумовлена
його негативною реакцією на марксистський економічний
детермінізм, відповідно до якого все суспільне життя в
кінцевому підсумку визначається розвитком продуктивних
сил і виробничих відносин, що й зумовлює закономірний
характер зміни суспільно-економічних формацій. Однак
заперечуючи марксизм у цьому питанні, позитивізм узагалі
відмовився від визнання будь-яких закономірностей
суспільного розвитку та можливостей їх наукового пізнання,
тим самим відмовивши суспільствознавству, в тому числі
політології, у статусі науки.
2 — 2-1330
| Предмет політології |
Становлення та розвиток політичних ідей
досліджує зародження, становлення і розвиток політичних
поглядів, ідей, теорій тощо протягом усього періоду
існування державно організованого суспільства. Основними
етапами цієї історії є Стародавній світ, Середньовіччя,
Відродження, Новий і Новітній час.
Головною складовою політології є теорія політики. Вона
вивчає політику як цілісний предмет і має свої внутрішні
структурні елементи: концепції політики і влади; теорії
політичної системи і процесів; моделі політичної участі й
лідерства; теорії формальних і неформальних інститутів
політики — державознавство, партологія, концепції груп
інтересів, бюрократії та еліт; теорії міжнародних відносин і
зовнішньої політики. Теорія політики складає основний
зміст політології як навчальної дисципліни.
Прикладна, або практична, політологія є тією галуззю
науки про політику, яка безпосередньо стосується процесів
здійснення політики. Вона є сукупністю теоретичних моделей,
методологічних принципів, методів і процедур дослідження
конкретних програм і рекомендацій, орієнтованих на прак-
тичне використання, досягнення реального політичного
результату. Основний зміст прикладної політології складає
розробка політичних технологій: прийняття політичних
рішень; проведення виборчих кампаній, політичної реклами;
врегулювання політичних конфліктів; проведення політич-
них переговорів; лобіювання тощо. Практична політологія
проводить також політичні прогнозування, планування й
консультування, методику розробки експертно-аналітичних
матеріалів і політичних документів та ін.8
Окрему галузь науки про політику складає порівняльна,
або компаративна (від лат. соптрагаїіуиз — порівняльний),
політологія, яка проводить порівняльні дослідження полі-
тичних явищ і процесів різних держав, регіонів та епох.
Залежно від ступеня узагальненості знань про політику у
структурі політології виокремлюють: загальну політологію,
що вивчає історію і теорію політики, виробляє теоретичні й
методологічні основи політичної науки; і теорії середнього
рівня — про владу, політичну систему, політичні процеси,
політичне лідерство, політичну культуру тощо9.
8 Див.: Дегтярев А. А. Прикладная политология (програмна учебного
курса) // Полит. исследования. 1997. № 3. С. 169—176.
9 Див.: Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шем-
шученка, В. Д. Бабкіна. К.., 1997. С. 274.
У структурі політології розрізняють також емпіричний і
теоретичний рівні та аспекти знань і досліджень. Вони тісно
переплітаються в межах більшості політологічних дослід-
жень, які містять одночасно й побудову теоретичних
моделей, концептуалізацію понять та гіпотез, і первинне
збирання та аналіз емпіричних даних. Однак в одних
випадках у політологічних дослідженнях може переважати
теоретичний аспект, наприклад під час розробки теорії
політичної системи, концепцій політики, влади, демократії,
політичної культури тощо, а в інших — емпіричний: в ході
вивчення конкретних політичних процесів, політичної
поведінки, розробки політичних технологій тощо.
Не менш важливим у внутрішній структурі політології є
співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень і
знань. До прикладних галузей політології можна віднести
концепції державного управління і партійної стратегії й
тактики, теорії прийняття рішень і ситуаційного політичного
аналізу, тоді як фундаментальні розділи політичної науки
пов'язуються з теоріями влади і політичної системи, порів-
няльними дослідженнями політичних інститутів і культури
тощо10.
Неоднозначність уявлень про предмет політології
зумовлює й відмінності у її назві. Найпоширеніші серед них
«політична наука», «наука про політику», «політологія».
Водночас наявність у структурі політології таких складових,
як історія політичних учень, теорія політики, практична й
порівняльна політологія, окремих і відносно самостійних
галузей наукових знань про політику, наприклад кратології
(наука про владу), партології (наука про політичні партії),
елітології (теорії еліт), електоральної політології тощо, дають
підстави говорити про політичні науки у множині. Терміном
«політичні науки» доцільно позначати різні складові
політології, а не будь-які наукові знання про політику. Саме
так це зроблено у прийнятій в Україні номенклатурі
спеціальностей наукових працівників, де в межах галузі
«Політичні науки» виокремлено такі спеціальності: теорія та
історія політичної науки; політичні інститути та процеси;
політична культура та ідеологія; політичні проблеми міжна-
родних систем та глобального розвитку; етнополітологія та
етнодержавознавство.
10 Див.: Политология: Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. М.,
1997. С. 41.
| Предмет політології |
Становлення та розвиток політичних ідей
ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ,
^"""^ МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ
Категорії політології Політологія, як і будь-яка інша наука,
має свої категорії, тобто загальні, фун-
даментальні поняття, які відображають найбільш істотні,
закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та
пізнання, їхня специфіка полягає в тому, що вони розкри-
вають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві.
Досконала теорія передбачає наявність системи катего-
рій, у якій останні перебувають у логічному взаємозв'язку й
розташовуються в певній послідовності. При цьому одна з
категорій виступає базовою, вона імпліцитно, тобто неявно,
у зародку, містить інші категорії. У політології базовою є
категорія «політична влада».
Влада взагалі — це вольове відношення між людьми,
тобто таке відношення, за якого одні люди здатні і мають
можливість нав'язувати свою волю іншим. Засобом здій-
снення політичної влади є політика, яка також виступає
однією з базових категорій політології. Політика як засно-
вана на владі суспільна діяльність реалізується у просторових
рамках політичної системи. «Політична система суспільства»
є центральною категорією політології. Вона органічно
поєднує в собі, з'єднує в систему решту категорій цієї науки.
Так, інституціональна підсистема політичної системи
об'єднує політичні інститути — державу та її структурні
елементи, політичні партії, групи інтересів, органи місцевого
самоврядування тощо.
Комунікативна підсистема політичної системи грунту-
ється на політичних відносинах, як тих зв'язках між
багатоманітними соціальними спільностями людей та їхніми
організаціями, що складаються з приводу влади. «Політичні
інститути» та їх конкретні вияви — «держава», «політичні
партії», «групи інтересів» тощо, а також «політичні відно-
сини» належать до основних категорій політології.
Поиск по сайту: