 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА
^ш"^ політичного режиму
Поняття політичного Політичний режим (франц. ге§іте, від
режиму дат. ге§ітеп — управління) є одним із
базисних понять політології. Порівняно
з іншими категоріями, які розкривають форми держави, —
«форма державного правління» і «форма державного уст-
рою» — поняття «політичний режим» є найменш визначе-
ним. Це пов'язано значною мірою із близькістю понять, із
тим, що одні й ті самі явища і процеси політичного життя
стосовно чогось одного можуть характеризуватись як форма
державного правління, а щодо іншого — як політичний
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
режим. Так, під президентським режимом в одних випадках
мають на увазі політичний режим, а в інших — прези-
дентсько-республіканську форму державного правління, під
парламентським режимом також розуміють і політичний
режим, і форму правління. Такий підхід, який не розмежовує
форму державного правління і політичний режим, по суті,
знімає питання про ступінь демократизму держави. Форма
правління сама по собі може нічого не говорити про
демократизм у здійсненні державної влади. Так, у сучасному
світі окремі монархії є більш демократичними державами,
ніж деякі республіки. Про ступінь демократизму у здійсненні
державної влади свідчить саме характер політичного
режиму.
Якщо виходити з того, що форма правління визначається
відносинами між центральними органами держави, то
поняттям «політичний режим» доцільно позначати характер
цих відносин, здійснення державної влади в цілому,
насамперед в аспекті демократизму цього процесу.
І Відповідно, політичний режим визначається як система
Щ методів і засобів здійснення політичної (державної)
| влади.
Поряд із поняттям «політичний режим» використовується
також поняття «державний режим» як узагальнена характе-
ристика форм і методів здійснення державної влади в тій чи
іншій країні. Хоча політичний режим і державний режим
часто визначаються практично однаково, між ними існує і
певна відмінність. Полягає вона в тому, що політичний
режим виходить за межі держави як інституту і охоплює
також інші політичні інститути. Він не може бути зведений
до методів діяльності державних органів, а стосується й
діяльності політичних партій, масових громадських об'єднань
і суспільних рухів, функціонування засобів масової інформа-
ції тощо. У цьому значенні політичний режим виступає як
функціональний аспект політичної системи суспільства в
цілому, тоді як державний режим у точному його розумінні
характеризує функціонування лише держави.
Враховуючи відмінності між політичним і державним
режимами, між політичною і державною владою, перший із
них доцільніше було б визначати як систему методів і засобів
здійснення політичної влади, а другий — державної. Однак
не буде помилковим і визначення політичного режиму через
державну владу, оскільки саме вона складає основний зміст
і сенс політичної влади.
Виходячи з того, що методи й засоби здійснення держав-
ної влади можуть істотно відрізнятися за однакових форм
державного правління, деякі науковці вважають, що категорія
«політичний режим» стосується не форми здійснення
державної влади, а її змісту, тобто що політичний режим не
є формою держави. Так, російський правознавець К. В. Ара-
новський зазначає, що «політичний режим не можна зарахо-
вувати до форм державності. Це змістовна, а не формально-
юридична характеристика»1.
Політичний режим, справді, більшою мірою стосується
змісту державної влади, ніж форма державного правління
чи форма державного устрою. Проте єдина за своєю
сутністю і змістом державна влада може здійснюватись
різними методами й засобами. Відмінності між цими
методами й засобами визначають різновиди політичних
режимів, які стосовно державної влади виступають саме
формою, а не змістом.
Структура Оскільки політичний режим виступає
політичного режиму функціональним аспектом політичної
системи суспільства, його структуру
складають ті самі елементи, що й структуру політичної
системи. Це насамперед політичні інститути — держава та її
структурні елементи, політичні партії, громадсько-політичні
організації, а також політичні відносини, політичні норми,
політична культура у їх функціональному аспекті. Стосовно
держави йдеться не просто про структуру, а про характер
відносин між її елементами, способи формування органів
державної влади, стосунки держави з громадянами, створення
нею умов для реалізації прав і свобод особи тощо. Політичні
партії виступають елементами політичного режиму не як
інститути політичної системи, а у взаємодії між собою, тобто
як певна партійна система. Громадські організації є складо-
вими політичного режиму як групи тиску. Саме таке
розуміння структури політичного режиму ми знаходимо у
відомого французького політолога М. Дюверже, котрий
визначав цей режим як «певне поєднання системи партій,
1 Арановскш К. В. Государственное право зарубежннх стран. М., 1998.
С. 235.
| Політичні режими |
| Інституціоналізовані форми політики |
способу голосування, одного або кількох типів прийняття
рішень, однієї або кількох структур груп тиску»2.
На основі структурних елементів політичного режиму
виокремлюються його основні ознаки: спосіб формування
органів влади; співвідношення законодавчої, виконавчої і
судової влади, центрального уряду та місцевого самовряду-
вання; становище й роль громадських організацій і партій;
правовий статус особи; встановлена законодавча система;
зміст і співвідношення дозволеної і забороненої політичної
діяльності; рівень економічно-господарського розвитку;
політична стабільність суспільства; порядок функціонування
правоохоронних та каральних органів; історичні й культурні
традиції, моральні звичаї народу в ставленні до влади.
Найважливішими ознаками політичного режиму є вживані
процедури та способи організації установ влади і врядуван-
ня, стиль прийняття публічних, тобто загальних і обов'язко-
вих для всіх, рішень, відносини між державою і громадянами3.
Важливою характеристикою політичного режиму є його
легітимність (від лат. 1е§Шпшз — законний). За прямого
значення цього терміна легітимним є той політичний режим,
який встановлений законним шляхом і спирається на зако-
ни. Проте на законах у їх формально-правовому значенні
можуть грунтуватися й тиранічні, диктаторські режими,
засновані на гнобленні мас. Тому існує інше розуміння
легітимності політичного режиму — як визнання його
масами, яке спирається на їхнє переконання в тому, що саме
такий режим є найкращим з усіх можливих і найбільшою
мірою відповідає їхнім інтересам. Таке розуміння легітим-
ності політичного режиму стосується не самого режиму, а
його сприйняття (визнання) масами. Відповідне переконан-
ня в масах шляхом ідеологічної обробки може бути сфор-
моване будь-яким режимом. Так, під час фактичного
панування антидемократичного політичного режиму за
соціалізму маси були глибоко переконані в тому, ще саме
цей суспільний лад є найкращим, і всіляко його підтри-
2 Цит. за: Шмачкова Т. В. Из основ политологии Запада (характер
режимов, гражданское общество й партийньїе системи при демократии //
Полит. исследования. 1991. № 1. С. 134.
'Див.: Рябов С. Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності.
К.., 1996. С. 68; Політологічний енциклопедичний словник / Відп. ред.
Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. К., 1997. С. 294.
мували, у тому числі й стовідсотковою участю у виборах
органів державної влади з їх одностайним схваленням.
Третій підхід до розуміння легітимності політичного
режиму об'єднує два попередніх і стосується як самого
режиму, так і його відповідності устремлінням мас. Фран-
цузький політолог Ж.-Л. Кермонн вважає, що принцип
легітимності режиму має на увазі відповідність політичної
влади тим цінностям, на яких заснований режим. Легітим-
ним є не лише той режим, який провадить у життя власні
цінності, а й той, який хоча б у невиразній формі відповідає
народним устремлінням; іншими словами, легітимний будь-
який режим, що відповідає народному консенсусу. На
практиці легітимність політичного ладу проявляється через
відповідність походження і дій влади вимогам демократії4. За
такого підходу ступінь демократизму політичних режимів
стає їхньою найважливішою сутнісною характеристикою і
основною ознакою типології, а сам режим виступає формою
взаємодії держави і громадянського суспільства.
ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ
РЕЖИМІВ
| Т і з |
^ипологія політичних режимів дає
змогу віднайти спільне й відмінне в
багатоманітних методах і засобах здійснення державної
влади як у різні історичні епохи, так і в різних країнах. Як і
будь-яка типологія, вона може здійснюватись за різними
ознаками, залежно від яких розрізняють ті чи інші типи
політичних режимів.
Спроби відрізнити одні держави від інших за формами
правління, методами й засобами здійснення влади сягають
глибокої давнини. Як уже зазначалось, детальну типологію
державного правління здійснили ще давньогрецькі мислителі
Платон і Арістотель. Зокрема, Арістотель залежно від кіль-
кості правителів держави, від мети, яку вони переслідують,
вирізняв шість форм державного правління — монархію,
аристократію, політію, тиранію, олігархію і демократію.
4 Див.: Шмачкова Т. В. Из основ политологии Запада... С. 134—135.
381
| Політичні режими |
| Інституціоналізовані форми політики |
Типології Платона та Арістотеля відбивали політичні
реалії Стародавньої Греції. Сучасні типології політичних
режимів грунтуються на досвіді світового політичного роз-
витку, який за найважливішу соціально-політичну цінність
висунув демократію. XX ст. пов'язується, з одного боку, з
розвитком демократії і досягненням стадії її зрілості, а з
другого — з тим, що небаченого раніше поширення набули
антидемократичні режими.
Типологія Типологію політичних режимів залежно від
політичних режимів ступеня їх демократизму започаткував один із
Г. Моски основоположників теорії еліт Г. Моска.
Виокремлюючи аристократичну й демократич-
ну тенденції у розвитку пануючого політичного класу, перша з яких
полягає у прагненні цього класу стати спадковим, а друга проявляється
в оновленні його складу за рахунок представників нижчих верств
суспільства, він говорив про два типи організації влади. В одному разі
влада передається за принципом згори донизу таким чином, що вибір
нижчого управлінця здійснюється вищим. В іншому разі діє
протилежний принцип — влада делегується знизу догори тими, ким
управляють, тим, хто управляє. Перший тип організації влади Г. Моска
назвав автократичним, другий — ліберальним.
Автократичний режим передбачає існування автократа, тобто
особи, котра персоніфікує інститут, від імені якого діють усі ті, хто
наділяється частиною або часточкою публічної влади. У разі насліду-
вання автократії наявна комбінація автократичного принципу з аристо-
кратичною тенденцією, а в разі виборної автократії — комбінація
автократичного принципу з демократичною тенденцією.
Ліберальний режим характеризується більш-менш досконалою
організацією виборчої системи. Для нього характерно те, що закон
грунтується на згоді більшості громадян, а функціонери, які прямо чи
опосередковано призначаються підлеглими, є тимчасовими й відпо-
відальними у своїх діях перед законом.
На думку Г. Моски, автократичні режими є більш стійкими, ніж
ліберальні, оскільки останні можуть функціонувати лише за сприят-
ливих умов, як правило, в періоди економічного процвітання та
інтелектуального розвитку. Він визнавав, що важко знайти політичний
режим, у якому в абсолютно чистому вигляді проявлявся б той чи
інший принцип або тенденція, однак був переконаний, що
переважання автократії чи лібералізму, аристократичних або демокра-
тичних тенденцій слугує фундаментальним критерієм для визначення
типу політичної організації будь-якого суспільства.
Г. Моска не довів до кінця свою типологію політичних режимів.
Деякі західні дослідники, підбиваючи підсумки його міркуванням,
наголошують, що виокремлені Г. Москою два принципи організації
влади, комбіновані з двома тенденціями поповнення політичного
класу, визначають чотири типи політичних режимів: 1) аристокра-
тично-автократичний (абсолютна монархія); 2) аристократично-
ліберальний (парламентарна, конституційна монархія); 3) демокра-
тично-автократичний (президентська республіка); 4) демократично-
ліберальний (парламентарна республіка).
Політичні Істотно розширює і поглиблює знання
й державні режими Пр0 особливості здійснення державної
влади в різних країнах наближена до
наведеної вище типологія політичних режимів залежно від
форми правління і з розрізненням політичних і державних
режимів5. За цією типологією авторитарні політичні режими
пов'язуються з абсолютною і дуалістичною монархією та
деякими різновидами президентського республіканського
правління, а демократичні — з парламентарною монархією і
парламентарною республікою та президентським республі-
канським правлінням із досконалою системою стримувань і
противаг.
Значно різноманітнішими за цих форм правління і типів
політичного режиму є державні режими, в основі розмежу-
вання яких лежать особливості поділу влади. Так, державний
режим в абсолютній монархії, де в руках монарха зосеред-
жується вся повнота державної влади, визначається як
абсолютизм. Відокремлення законодавчої влади від виконав-
чої й закріплення відповідних функцій за парламентом і
наділеним широкими повноваженнями монархом у дуаліс-
тичній монархії дають можливість визначати притаманний їй
державний режим як обмежений дуалізм влади.
Поділ влади за умови визнання принципу верховенства
парламенту над виконавчою владою у парламентарній
монархії і парламентарній республіці визначають притаман-
ний цим формам правління державний режим як парла-
ментаризм. Цей державний режим діє лише за умови, що в
парламенті жодна політична партія не має абсолютної
більшості й не може сформувати однопартійний уряд.
Причому чим ширшою є партійна коаліція, що сформувала
уряд, тим менш стійкий сам уряд, оскільки тим складніше
досягати згоди між партнерами по коаліції стосовно різних
політичних питань.
У тих країнах, де існує дво- або багатопартійна система з
однією домінуючою партією і уряди є в принципі однопар-
5 Див.: Конституционное (государственное право) зарубежньїх стран /
Рук. авт. кол. й отв. ред. Б. А. Страшун: В 4 т. М., 1995. Т. 2. С. 3—14.
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
тійними, парламентарна модель відносин між парламентом і
урядом практично перетворюється на свою протилежність.
Юридичне парламент здійснює контроль над урядом, та
насправді уряд, сформований партією парламентської біль-
шості, цілковито контролює роботу парламенту. Такий дер-
жавний режим дістав назву системи кабінету, або міністе-
ріалізму. Отже, за одних і тих самих форм правління —
парламентарної монархії і парламентарної республіки —
можливі два державних режими: парламентаризм або міні-
стеріалізм. Визначаються ці режими за типом наявної в
країні партійної системи.
Найпослідовніше принцип поділу влади проводиться у
президентській республіці, де існують два центри влади —
президент, який одночасно є главою держави і главою уряду,
і формально незалежний від нього парламент. Завдяки цьому
президентську республіку називають дуалістичною республі-
кою, а притаманний їй державний режим — дуалізмом.
У соціалістичних країнах поділ влади не визнається
навіть теоретично. Йому протиставляється принцип єдності
влади трудового народу, втіленої в органах радянського типу.
Такі ради поєднують у собі і законодавчі, й виконавчі
функції. Реальна ж влада в радах на кожному рівні належить
верхівці апарату комуністичної партії і часто одноособове
першому секретареві відповідного партійного комітету.
Такий державний режим називають партократичним.
Дещо інакше класифікує політичні режими французький
політолог і правознавець Ж.-Л. Шабо. Він вважає, що «в
основі класифікації політичних режимів — президентський,
парламентський, режими асамблеї та авторитарний — ле-
жить структура відносин між виконавчою і законодавчою
владою. У першому варіанті зазначене розрізнення може
набувати форми жорсткого поділу. Тоді наявний президент-
ський режим. Якщо ж поділ є гнучким або обидві гілки
влади співпрацюють, то ми маємо справу з парламентським
режимом. Баланс у режимах змішаного типу може схилятися
на користь органу — носія законодавчої влади (режим
асамблеї) або на користь органу — носія виконавчої влади
(авторитарний режим)»6.
* Шабо Ж.-Л. Государственноя власть: конституиионньїе предельї й
порядок осуществления // Полит, исследования. 1993. № 3. С. 161.
В узагальненому вигляді такий поділ політичних режимів
передбачає виокремлення режиму злиття влади (абсолютна
монархія), режиму поділу влади (президентська республіка) і
режиму співпраці гілок влади (парламентарна республіка і
парламентарна монархія).
Найпоширенішим у сучасній політології є поділ політич-
них режимів за ознакою демократизму на демократичні і
недемократичні. Останні, у свою чергу, поділяються на тота-
літарні та авторитарні.
Тоталітаризм Термін «тоталітарний» (від лат. їоїаіік —
увесь, повний і Іоіаіііаз — цільність,
повнота) вживається для позначення державного ладу, який
здійснює всеосяжний (повний, тотальний) контроль над
усіма сферами суспільного життя та особистим життям гро-
мадян, спираючись при цьому на систематичне використан-
ня насильства. Першими цей термін на початку 20-х років
XX ст. ввели до наукового вжитку італійські критики
Б. Муссоліні, під керівництвом якого в Італії почала фор-
муватися однопартійна фашистська система. Та незабаром
Б. Муссоліні й сам перехопив це слово й увів його до полі-
тичного лексикону, проголосивши своєю метою створення
«тоталітарної держави». Пізніше термін «тоталітарна держава»
(також у позитивному значенні) використовували нацистські
правознавці в Німеччині. Паралельно формувалося уявлення
про тоталітаризм як негативне політичне явище, яке харак-
теризує не лише фашизм, а й політичний лад в СРСР.
Власне теорія тоталітаризму сформувалась у 50-х роках як
наукове осмислення нацизму і сталінізму. У 1951 р. ні-
мецько-американський політичний мислитель Канна Арендт
опублікувала тритомну працю «Походження тоталітаризму»,
в якій містився філософський аналіз тоталітаризму як
суспільно-історичного феномену. Вважається, що перша
спроба систематизувати ознаки тоталітарного режиму була
зроблена американським дослідником Карлом Фрідріхом у
доповіді «Унікальний характер тоталітарного суспільства»
(1954), в якій він сформулював п'ять ознак: офіційна
ідеологія, якої всі зобов'язані дотримуватися і яка закликає
до деякого кінцевого ідеалу суспільного устрою для всього
людства; єдина масова партія, очолювана, як правило,
вождем і організована суворо ієрархічно; повний контроль
партії і бюрократії над збройними силами та громадськими
| 25 — 2-1330 |
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
організаціями; повний контроль над засобами комунікації;
система тероризуючого поліцейського контролю з викори-
станням фізичного і психологічного впливу. У 1956р. у
спільній праці К. Фрідріха та іншого американського
політолога — Збігнева Бжезінського «Тоталітарна диктатура і
автократія» до цих п'яти ознак була додана шоста — центра-
лізоване управління всією економікою.
У наступні роки концепція тоталітаризму набула подаль-
шого розвитку. Було, зокрема, визнано, що головною озна-
кою тоталітарного політичного режиму є всеосяжний конт-
роль держави над суспільством, який спирається на система-
тичне використання насильства. Це режим всеохоплюючого
репресивного примусу громадян до виконання владної волі,
цілковитого державного контролю за діяльністю громадян,
їхніх об'єднань, соціальних груп та інститутів. У ньому
поширена практика надмірного одержавлення суспільного
життя, яке грунтується на адмініструванні, примусі й заборо-
нах, на бюрократизмі суспільного управління.
Тоталітарними режимами вважаються фашизм і кому-
нізм, а класичними тоталітарними державами — фашистська
Німеччина та СРСР, особливо періоду сталінського правлін-
ня. Основна відмінність між цими різновидами тоталітарного
політичного режиму полягає в тому, що фашизм припускає
існування недержавного сектора економіки, який хоча й
перебуває під жорстким державним контролем, але грунту-
ється на приватній власності, тоді як комунізм приватну
власність на засоби виробництва заперечує принципово.
Всеосяжне одержавлення як суспільного життя, так і
приватного життя громадян означає відсутність за тоталітар-
ного режиму громадянського суспільства як сукупності
недержавних суспільних інститутів і відносин. Держава
фактично поглинає громадянське суспільство. Відсутність
розвинених структур громадянського суспільства і його зво-
ротного впливу на державу призводить до того, що держава
вдається до довільних експериментів над суспільством,
чинить над ним насильство, нехтує права і свободи грома-
дян. За тоталітаризму державне свавілля не знає обмежень,
оскільки держава не контролюється громадянами і не зважає
на світову громадську думку.
Авторитаризм Авторитаризмом (франц. аиіогіїагізте,
від лат. аиїогііаз — вплив, влада) нази-
вається політичний режим, який характеризується зосеред-
женням державної влади в руках однієї особи чи групи осіб або
в одному її органі.
Авторитарним політичним режимам притаманні такі
ознаки: скасування або значне звуження політичних прав і
свобод громадян; обмеження діяльності політичних партій та
громадсько-політичних організацій, особливо опозиційних;
відсутність поділу влади, зосередження державної влади у
виконавчій гілці, наділення її функціями нормотворчості;
звуження сфери гласності й виборності державних органів,
сувора регламентація їх діяльності; рекрутування політичної
еліти шляхом призначення згори; застосування політичних
репресій.
Авторитаризм є режимом жорсткого примушування до
дотримання законів та виконання непопулярних, але
формально легальних вимог. А тому головною опорою авто-
ритарних режимів є силові структури влади — армія, поліція,
служба безпеки тощо.
Авторитаризм властивий політичній владі, яка постійно
виявляє тенденцію до розширення своїх повноважень і
встановлення тотального контролю над суспільством. Ней-
тралізувати цю тенденцію може лише спротив громадянського
суспільства, наявність у нього реальних важелів впливу на
державу.
Причинами встановлення авторитарних політичних
режимів можуть бути риси загальнонаціонального харизма-
тичного політичного лідера як авторитарної особистості,
надзвичайні обставини — соціальні конфлікти, стан війни,
стихійні лиха тощо. Об'єктивні підстави авторитаризму
можуть бути пов'язані також з активною перетворюючою
діяльністю влади, особливо в умовах переходу від одного
суспільного ладу до іншого. Авторитарні режими вважаються
природними або виправданими в умовах зламу старих
суспільних структур, у процесі переходу від традиційного до
індустріального стану суспільства або від тоталітаризму до
демократії. Це пов'язано зі здатністю авторитарного правлін-
ня забезпечити суспільний порядок, особливо в екстремаль-
них ситуаціях, швидко здійснити реорганізацію суспільних
структур, сконцентрувати зусилля й ресурси на вирішенні
актуальних конкретних завдань.
| 25" |
| Політичні режими |
| Інституціоналізовані форми політики |
На відміну від тоталітаризму авторитарним формам влади
притаманні певні елементи демократизму, зокрема автоно-
мія особи й суспільства в неполітичних сферах, відмова від
тотального контролю над суспільством, єдиної загально-
обов'язкової ідеології. За авторитарних режимів зберігається
недержавний сектор економіки, держава безпосередньо не
втручається в економічні процеси. Пом'якшені варіанти
авторитаризму допускають поділ влади, багатопартійність,
діяльність громадсько-політичних організацій, проведення
виборів до представницьких органів влади. Однак при цьому
домінує виконавча влада, апарат правлячої партії зрощується
з державним апаратом, переважають силові методи правлін-
ня. Це означає наявність за авторитарного політичного
режиму громадянського суспільства, підпорядкованого дер-
жаві. За авторитаризму громадянське суспільство не контро-
лює державу.
Авторитарні політичні режими є найпоширенішими як в
історії людства, так і в сучасному світі. Вони встановлюються
в умовах абсолютної і дуалістичної монархії, диктатури,
правління військових хунт тощо. Авторитаризм означає різке
посилення влади глави держави, який так чи інакше виконує
і функції глави уряду, фактичне позбавлення парламенту
прерогатив контролю за політикою держави, послаблення
інститутів тиску на урядову політику, пристосування
виборчої системи до потреб режиму особистої влади,
зокрема використання референдумів для створення ілюзії
єдності народу з главою держави. За сучасних умов авто-
ритарними є політичні режими у так званих суперпрезидент-
ських республіках, які переважають у країнах Латинської
Америки, та монократичних республіках, що переважають в
Африці. Елементи авторитаризму досить виразно проявля-
ються в багатьох колишніх республіках СРСР, які стали
незалежними державами, зокрема в Росії, Білорусі, Туркме-
ністані, Узбекистані, Казахстані. Республіки з президент-
ською і особливо змішаною (президентсько-парламентарною)
формами правління взагалі тяжіють до авторитаризму глави
держави — президента. Це пов'язано як з обранням
президента на загальних виборах, що надає йому рис
харизматичного лідера і дозволяє виступати від імені всього
народу, так і з наданням йому широких повноважень.
Демократичний Поняття «демократія» є багатогранним:
політичний режим в широкому розумінні — це форма
внутрішнього устрою будь-якої суспіль-
ної організації, а у вузькому розумінні воно має тільки
політичну спрямованість і означає владу народу. Розуміння
демократії як народовладдя грунтується на визнанні народу
єдиним джерелом і верховним носієм влади в суспільстві,
суб'єктом визначення характеру і змісту владних функцій,
стосовно яких державна влада відіграє обслуговуючу роль.
Важливими складовими процесу демократичного здій-
снення влади в суспільстві є універсальні демократичні про-
цедури, які характеризують сучасну демократію і полягають
у такому: вищий політичний законодавчий орган повинен
бути обраний народом; поряд з ним повинні існувати
виборні органи влади та управління менш високих рівнів, аж
до самоврядування; виборці повинні бути рівними у правах,
а виборче право — загальним; всі виборці повинні мати
рівне право голосу; голосування повинне бути вільним;
вибір із ряду альтернатив повинен виключати голосування
списком; вибори повинні здійснюватися на всіх рівнях
більшістю голосів, хоча таке значення цієї більшості може
визначатися різним чином; рішення більшості обмежує
права меншості; орган влади повинен користуватися дові-
рою інших органів влади; відносини суспільства та обраних
ним органів влади повинні бути взаємними й симетричними,
з гарантованою законом і реакціями виборців відповідаль-
ністю носіїв влади; демократія існує під неперервним і
пильним громадським контролем; держава й суспільство
напрацьовують дієві механізми упередження та усунення
конфліктів на всіх соціальних і політичних рівнях: між
поділеними владами, між більшістю і меншістю, соціаль-
ними групами, націями, містом і селом тощо7.
Забезпечення цих демократичних процедур передбачає
конституціоналізм, тобто наявність конституції, яка закріп-
лює повноваження органів влади та управління, механізми їх
формування, визначає правовий статус особи та принципи
рівності перед законом і поділу влади на законодавчу,
виконавчу й судову з визначенням функціональних прерога-
тив кожної з них. Важливою складовою демократичного
7 Див.: Политология: знциклопедический словарь / Общ. ред. й сост.
Ю. Й. Аверьянов. М., 1993. С. 94.
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
політичного режиму є багатопартійність, вільна діяльність
політичних і громадських організацій, у тому числі опози-
ційних.
Демократія дає кожній окремій особі певну міру свободи,
право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу
вибору та обрання представників влади, свободу слова,
зібрань, асоціацій тощо. Вона означає заперечення таких
порядків, які б обмежували законні права і свободи людей.
Проте демократія — це не вседозволеність, не анархія і не
охлократія (влада натовпу). Ознакою демократичного режи-
му є чітке визначення всіх процедур і процесів прийняття
політичних рішень. Демократія вимагає жорсткої системи
державної субординації з чітким розподілом повноважень,
що дотримуються не тільки завдяки декретам і постановам,
а й через силові структури верховних органів, обраних
народом і підтримуваних ним.
Демократія передбачає процедури прийняття державних
рішень відповідно до волі більшості, але з визнанням і
поважанням прав і потреб меншості. Вона вимагає культури
дотримання закону й конституційного порядку, толерант-
ного ставлення до інших думок і позицій, готовності до
компромісу у вирішенні спірних питань.
Демократичний політичний режим найповніше проявля-
ється за республіканської форми державного правління
парламентарного чи президентського типу. Цілком демо-
кратичними можуть бути й парламентарні монархії. Проте за
будь-якої форми державного правління до числа важливих
спільних рис демократичних режимів належить пріоритет
прав людини над правами держави, що означає визнання
пріоритету громадянського суспільства над державою. У
цьому полягає принципова відмінність у стосунках між
державою і громадянським суспільством за демократичного
політичного режиму. Якщо за авторитарного режиму грома-
дянське суспільство зберігається, але підпорядковується
державі, то в умовах демократії держава і громадянське
суспільство виступають партнерами. Вони на паритетних
засадах беруть участь у вирішенні тих чи інших суспільних
проблем.
За демократичного політичного режиму громадянське
суспільство здійснює ефективний контроль над державою
через засоби прямої і представницької демократії, свої
політичні інститути — політичні партії, групи інтересів,
засоби масової інформації.
На практиці кожен із трьох основних типів політичних
режимів рідко трапляється у, так би мовити, чистому
вигляді. Найчастіше політичний режим у кожній країні
виступає як поєднання у тій чи іншій пропорції ознак
різних типів, передусім демократичного та авторитарного, з
переважанням ознак того чи іншого режиму. У зв'язку з цим
виокремлюють також жорстко авторитарний, авторитарно-
демократичний і демократично-авторитарний, розгорнуто-
демократичний та анархо-демократичний (спотворено демо-
кратичний, який призводить до дезорганізації суспільного
життя і в кінцевому підсумку переростає в тоталітаризм або
жорсткий авторитаризм) режими.
Трансформація Трансформація, тобто перетворення,
політичних режимів політичних режимів може відбуватися
як у напрямі переходу від тоталітаризму
та авторитаризму до демократії, так і у зворотному напрямі.
Навіть країни з розвиненими демократичними механізмами
здійснення державної влади, високим рівнем політичної
культури населення, давніми демократичними традиціями
не застраховані від проявів авторитаризму. Авторитаризм
іманентно притаманний будь-якій політичній владі, яка
постійно виявляє тенденцію до розширення своїх повнова-
жень і встановлення тотального контролю над суспільством.
Найчіткіше ця тенденція проявляється у діях виконавчої
влади, в розпорядженні якої перебувають матеріальні,
фінансові, силові та інформаційні засоби владного впливу на
суспільство. Президентська і змішана (президентсько-парла-
ментарна) форми правління взагалі тяжіють до авторитаризму
обраного на загальних виборах глави держави, в руках якого
зосереджуються значні повноваження, особливо у сфері
виконавчої влади. Навіть у республіках з парламентарною
формою правління, але позапарламентською системою
обрання президента (Австрія, Ірландія, Фінляндія) його роль
є досить вагомою і потенційно може зростати аж до пере-
творення в особисту диктатуру, прикладом чого можуть
слугувати деякі президенти Фінляндії.
Демократія не дається раз і назавжди. Громадянське
суспільство має постійно бути насторожі, захищатися від
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
зазіхань держави на його інтереси і боротися за контроль над
нею.
Провідною тенденцією світового політичного розвитку у
другій половині XX ст., особливо в останні десятиліття, є
перехід від тоталітаризму та авторитаризму до демократії.
Про це наочно свідчать крах фашистських режимів в Іспанії,
та Португалії, військових диктатур в Аргентині, Бразилії,
Греції, Південній Кореї, перехід у минулому соціалістичних
країн Центральної і Східної Європи від комуністичного
тоталітаризму до демократії, намагання більшості молодих
незалежних держав, що утворилися на теренах колишнього
СРСР, розбудувати демократичну державність. Вивчення
цих процесів дало можливість політологам зробити певні
узагальнюючі висновки щодо демократичної трансформації
політичних режимів. Так, польський соціолог і політолог
Є. Вятр, узагальнюючи досвід руху авторитарних режимів до
демократії на прикладах Туреччини, Греції, Іспанії, Порту-
галії, Аргентини, Бразилії, Чилі, Південної Кореї, Філіппін,
східноєвропейських країн, дійшов висновку, що перехід до
демократії є найбільш імовірним в умовах мирних змін і
відбувається у трьох формах: реформа згори; швидкий розпад;
реформа, узгоджена між владою та опозицією8.
Реформа згори відбувається тоді, коли автократичні
правителі з власної волі, а не в результаті тиску з боку
опозиції, вирішують змінити політичну систему. Так, у
Бразилії група генералів, що захопила владу у 1964 р., з
часом пішла на створення цивільного демократичного
правління. Подібне відбулося і в Чилі після здійснення
генералом А. Піночетом у 1973 р. воєнного перевороту.
Проте такі реформи рідко закінчуються успіхом. Вони
проводяться надто довго, нерішуче й непослідовно, оскільки
реформатори намагаються демократизувати систему,
залишаючись при владі. До того ж, нерідко вони опиняються
немовби між двох вогнів. З одного боку на них впливає
частина правлячої консервативно налаштованої верхівки,
яка контролює значну частину старої державної машини,
зокрема найбільш консервативно орієнтовані силові
структури. З другого боку на них тиснуть знизу розбуджені
8 Див.: Вятр Е. Трансформация тоталитарньїх й авторитарних режимов
в современньїе демократки // Лекции по политологии: В 2 т. Таллинн, 1991.
Т. 1. С. 73-83.
перетвореннями і радикально налаштовані маси. У результаті
перед реформаторами постає альтернатива: або згортання
реформ, або залишення політичної арени.
Проте такий шлях демократичних перетворень має й
безумовні переваги порівняно з іншими, тому що є поступо-
вим і найменш радикальним, отже, і найменш болісним для
суспільства. Відомі випадки як успішного здійснення
подібних перетворень, наприклад, у Бразилії, Туреччині,
Чилі, так і безуспішного (хрущовська «відлига»).
Швидкий розпад влади, або абдикація (лат. аЬсІісаїіо, від
аЬсІісо — зрікаюсь, — зречення престолу, відмова від влади,
посади або сану), означає крах авторитарного режиму в
історично короткий проміжок часу. Здебільшого це відбу-
вається під впливом зовнішніх чинників, якими можуть бути
події в сусідніх країнах, участь і поразка у військовому
конфлікті тощо. Прикладами такого розпаду авторитарних
режимів може бути крах встановленого 1974 р. в Греції
правління «чорних полковників», який відбувся в результаті
конфлікту цієї країни з Туреччиною на Кіпрі, або крах
воєнної хунти в Аргентині в результаті поразки останньої у
війні з Великобританією за Мальвінські (Фолклендські)
острови 1982 р. Перебудова в СРСР сприяла краху комуніс-
тичних режимів у країнах Центральної і Східної Європи.
Третя форма демократичної трансформації авторитарного
режиму — це поступова реформа, узгоджена між владою та
опозицією. Вона грунтується на компромісі в інтересах краї-
ни, народу між правлячими та опозиційними політичними
силами. Такий компроміс означає, що влада та опозиція
можуть дійти згоди, незважаючи на тиск соціальних сил, які
стоять за ними. Вони намагаються уникати взаємних
звинувачень і спекуляцій щодо минулого та у зв'язку з
неминучим погіршенням соціально-економічного становища
в країні, відмовляються від радикальних позицій і методів
боротьби. Така форма дає можливість в історично короткий
проміжок часу і з мінімальними суспільними втратами
досягти значних успіхів на шляху демократичних перетворень.
Зразковим прикладом узгодженого здійснення демократич-
них перетворень вважається Іспанія. Проведені в ній
спільними зусиллями уряду й короля Хуана Карлоса після
смерті у 1975 р. диктатора Франко реформи дали можливість
менш ніж за 10 років піднятися до стану сучасної
| Політичні режими |
| Інституціоналізовані форми політики |
демократичної держави9. Прикладом компромісної моделі
демократичної трансформації суспільства може бути й
Польща.
Перехід від тоталітаризму до демократії має свої особли-
вості. Якщо перехід від авторитаризму до демократії — це
головним чином зміна політичного режиму, то демократич-
на трансформація тоталітаризму вимагає перетворень у всіх
сферах суспільного життя, зміни соціально-економічного
ладу. Перехід до демократії істотно полегшується за
сприятливого стану економіки й утруднюється в умовах її
кризи. Найсприятливішою для переходу до демократичного
політичного режиму є децентралізована економіка з обме-
женим державним контролем. Відповідно, найменш сприят-
ливі умови складаються за жорсткої системи державного
управління економікою.
Серед науковців і політиків досить поширеною є
висловлена російськими політологами А. Міграняном та
І. Клямкіним думка про те, що глибокі суспільні перетво-
рення на шляху від тоталітаризму до демократії можна
здійснити лише за умов авторитарного режиму, тобто пере-
йти від тоталітаризму до демократії можна тільки через
авторитаризм, який дає можливість, зокрема, цілеспрямовано
проводити реформи, мобілізувати необхідні для цього
ресурси, підтримувати суспільний порядок тощо10.
З цією думкою можна погодитися хіба що в тому, що
перехід від тоталітаризму до демократії не відбувається
відразу. Він потребує тривалого часу, протягом якого неод-
мінно зберігатимуться елементи авторитаризму з поступовим
розширенням обсягу методів і засобів демократичного
правління. Такі елементи виявляються, зокрема, у діях
виконавчої влади і глави держави. Однак елементи автори-
таризму в контексті демократичних перетворень та автори-
таризм як політичне панування однієї людини чи групи
осіб — це різні речі. Таке панування мало чим відрізняється
від тоталітарного. Тому зазначена точка зору не може бути
виправданням авторитарного правління, де б воно не здій-
снювалося.
'Див.: Фадеев Д. А. Опьіт политики переходного периода (Испания
после Франк») // Полит. исследования. 1991. № 5.
'"Див.: Клямкин Й., Мигранян А. Нужна «железная рука» // Лит. газ.
1989. 16 авг.; Мигранян А. Долгий путь к европейскому дому // Новий мир.
1989. № 7.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
^^ ДЕМОКРАТІЇ
Поняття демократії Утвердження в тій чи іншій країні
демократичного політичного режиму не
є результатом прагнення певних політичних сил чи бажання
окремих осіб. Демократія дедалі чіткіше проявляється як
об'єктивна закономірність світового політичного розвитку.
Демократичне державне правління має довготривалу
історію і грунтується на вагомих теоретичних засадах. У
буквальному розумінні демократія (грец. детокгаїіа, від
сіетоз — народ і кгаШ§ — влада) означає «народовладдя».
Склалося це поняття ще у Стародавній Греції; там
демократія визначалася як особлива форма організації
держави, за якої влада належить не одній особі, як за
монархії чи тиранії, і не групі осіб, як за аристократії чи
олігархії, а всьому народу, точніше, усім вільним громадянам
полісу — міста-держав й. Особливого розвитку демократія
набула в той час (V ст. до н. е.) в Афінській державі, де
громадяни на своїх зібраннях спільно й безпосередньо
вирішували загальнодержавні справи. Кожен мав право
брати участь у законодавчих зібраннях і голосувати. Значна
частина громадян обіймала в полісі численні посади.
Суспільне життя характеризувалось значним інтересом
людей до політики та їхньою політичною активністю. Така
безпосередня демократія була можливою завдяки обмеже-
ним розмірам давньогрецьких держав. Але й за цих умов на
народних зборах нерідко не було належної організованості,
елементарного порядку й виваженості у прийнятті полі-
тичних рішень; тому відомі давньогрецькі мислителі,
зокрема Платон та Арістотель, розцінювали демократію як
гіршу, порівняно з монархією чи аристократією, форму
правління. Вони ж сформулювали деякі положення теорії
демократії, зокрема щодо співвідношення прямого народо-
правства й закону, демократії і свободи.
У середні віки в центрі суспільно-політичної думки
перебувала ідея найбільш досконалої форми правління,
заснованої на ідеї спільного блага і згоди всіх членів
суспільства. При цьому більшість мислителів вважали
монархію найбільш придатною для забезпечення єдності
суспільства формою правління. Пануючою формою держав-
ного правління в ті часи була абсолютна монархія, несумісна
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
з демократією. Відповідно, не було потреби й у розвитку
теорії демократії. Активна розробка демократичних ідей
розпочалася з настанням Нового часу і пов'язана з розвит-
ком капіталізму й ранніми буржуазними революціями в
країнах Західної Європи. Особлива увага при цьому приділя-
лась ідеям природного права й договірного походження
держави.
Політичні принципи Принципово важливим для теорії демо-
демократії кратії було обгрунтування видатним
французьким мислителем Ж.-Ж. Руссо
ідеї народного суверенітету. На основі ідеї суспільного
договору він доводив, що єдиним джерелом і верховним
носієм влади в суспільстві є народ. Ця влада неподільна,
вона здійснюється безпосередньо самим народом і не може
бути передана окремій особі чи органу. Ідея народного
суверенітету, тобто визнання народу єдиним джерелом і
верховним носієм влади в суспільстві, стала вихідним прин-
ципом теорії і практики демократії.
Заперечуючи можливість передання народом влади
окремим особам чи органам, Ж.-Ж. Руссо виступав за пряме
народоправство. Це був елемент утопізму в його концепції
демократії, оскільки постійне пряме народоправство можли-
ве лише в невеликих спільнотах і нездійсненне в масштабах
держав із значною чисельністю населення. Тому наступним
принципом демократії стала обгрунтована, зокрема Ш.-Л. Мон-
теск'є, ідея представництва, згідно з якою народ як єдине
джерело і верховний носій влади в суспільстві делегує владні
повноваження державним органам. Головним таким органом
є загальнонаціональна представницька установа, яка форму-
ється шляхом виборності. Виборність органів влади також
виступає одним із принципів демократії.
Обов'язковим принципом демократії є громадянський
консенсус, тобто принципова згода основної маси громадян
дотримуватися встановлених правових умов, у межах яких
мають досягатися часткові цілі. Громадянський консенсус
передбачає ще один принцип демократії — мажоритаризм,
тобто правління більшості. Політичні рішення, особливо ті,
що мають суспільне значення, приймаються більшістю або з
її згоди. Цей принцип вимагає використання форм і
процедур, які дають змогу виявити політичну більшість.
Основними з них є представницьке правління та форми
безпосередньої демократії. Правління більшості передбачає
ще один принцип демократії — дотримання та охорону прав
меншості.
Перелічені принципи демократії в узагальненому вигляді
формулюються як принцип участі народу у здійсненні
державної влади. Ця влада має здійснюватись на засадах її
поділу на законодавчу, виконавчу й судову гілки. Поділ
влади та взаємна урівноваженість її гілок на основі механіз-
му стримувань і противаг покликані унеможливити зосеред-
ження державної влади в одному органі чи узурпацію її
однією особою. Принцип поділу державної влади є одним із
найважливіших принципів демократії.
До основних принципів демократії належать також прин-
ципи рівності і свободи. Традиційне для теорії демократії
тлумачення свободи полягає в тому, що її звичайно сприй-
мають як відсутність широких обмежень діяльності особи.
Це не означає абсолютної свободи. Держава встановлює
певні вимоги, яким має відповідати діяльність кожної особи.
Межею свободи будь-якої людини є свобода інших людей.
Принцип свободи деталізується у конституційне проголо-
шених правах і свободах, до найважливіших з яких належать
політичні: свобода слова, друку, процесій, зборів, мітингів,
спілок, асоціацій, совісті, право на участь у вирішенні
державних справ, на самоврядування, на посаду на держав-
ній службі, виборче право тощо. Демократія передбачає
надійні гарантії прав і свобод особи, у тому числі судові.
Відповідно до принципу рівності визнається рівність усіх
перед законом, усі громадяни наділяються однаковими
правами та обов'язками. Принцип рівності означає відсут-
ність закріпленої в праві дискримінації з будь-яких ознак.
Ще одним принципом демократії є політичний та ідейний
плюралізм, згідно з яким політичне життя має включати
багато різних взаємозалежних і водночас автономних політи-
чних груп, ідеї і програми яких постійно змагаються. Полі-
тичний плюралізм найповніше проявляється у багатопартій-
ності. Він передбачає право кожної політичної організації
дотримуватися будь-яких поглядів і зобов'язує поважати
інші думки. Плюралізм включає також політичне супер-
ництво, наявність та офіційне визнання опозиції до влади.
Розрізняють пряму, або безпосередню, і представницьку
демократію. Пряма демократія передбачає безпосереднє
| Політичні режими |
| Інституціоналізовані форми політики |
волевиявлення народу з тих чи інших питань життєдіяль-
ності держави, наприклад на зборах, референдумі, виборах,
мітингу, демонстрації тощо. Представницька демократія
передбачає, що основні рішення приймаються повноважни-
ми зборами обраних народом представників: парламентами,
асамблеями, радами тощо. Найважливішим засобом безпо-
середньої демократії є вибори, а виборче право визнається
основним політичним правом громадянина.
Основні концепції Головна суперечність демократії — це
демократії суперечність між ідеєю демократії як
повновладдям народу і неможливістю її
практичного здійснення. Відомий англійський філософ Карл
Поппер (1902—1994) вважав демократію не тільки неможли-
вою, а й недоцільною. Справді, демократія у прямому її
розумінні (як безпосередня влада народу) неможлива навіть
суто технічно, бо немає таких механізмів, які б забезпечу-
вали пряме народоправство з будь-якого державного питан-
ня на всіх рівнях. Більше того, таке народоправство
недоцільне й з точки зору ефективності державної влади,
оскільки абсолютна більшість народу некомпетентна у
вирішенні конкретних справ управління державою і суспіль-
ством. До того ж правляча більшість, як і народ у цілому, за
певних умов може бути таким же тираном, як і одноособо-
вий деспот.
Різне теоретичне вирішення суперечності між ідеалом
демократії та її реальністю знаходить свій вияв в існуванні
багатоманітних концепцій демократії. Історично першою
такою концепцією та формою її практичного втілення була
класична ліберальна демократія, яка найповнішою мірою
грунтується на перелічених вище принципах демократії.
Головна ідея лібералізму — ідея індивідуальної свободи.
Відповідно до неї ліберальна демократія на перший план
ставить громадянську свободу як незалежність особистого
життя індивіда від політичної влади. Забезпечення грома-
дянської свободи грунтується на реалізації передусім особис-
тих прав і свобод індивіда: права на життя й недоторканність
особи, права на свободу і на спротив насильству, права на
власність і вільну економічну діяльність, свобод приватного
життя — недоторканності житла, таємниці листування,
свободи пересування й вибору місця проживання тощо. А
наявність в індивіда політичних прав і свобод надає йому
можливість брати участь у здійсненні державної влади, впли-
вати на державу з метою задоволення особистих і спільних
інтересів і потреб.
Ліберальна демократія не заперечує безпосереднього
волевиявлення народу, але віддає перевагу представницькій
демократії, яка дає змогу найповнішою мірою поєднати
ідеал демократії та можливості його практичного здійснення.
Відповідно, демократію розуміють як відповідальне правління,
уряд, здатний приймати рішення і нести за них відповідаль-
ність. Основними елементами представницької демократії
визначаються конституційність та обмеження політичного
панування. Тому ліберальну демократію називають іще
конституційною демократією, за якої воля народу проявля-
ється не повною мірою і прямо, безпосередньо, а делегується
представникам, котрі в процесі прийняття політичних
рішень виражають цю волю самостійно і під власну відпо-
відальність.
Сутність ліберальної демократії в концентрованому
вигляді знайшла своє відображення у запропонованій
президентом США Авраамом Лінкольном формулі: §оуєгп-
тепі оґ Ше реоріе, Ьу ІЬе реоріе, Гог Ше реоріе (правління
народу, обране народом і для народу).
Лібералізм виник і розвивався як ідеологія буржуазії.
Відповідно класична ліберальна концепція демократії та її
практичне втілення відбивали інтереси передусім цього
суспільного класу. Притаманна лібералізму абсолютизація
індивідуальної свободи спричиняє соціальну поляризацію
суспільства, загострення класової боротьби, породжує полі-
тичну нестабільність тощо. Подолати ці й подібні недоліки
покликана концепція плюралістичної демократії (від лат.
ріигаїіз — множинний) як сучасний різновид ліберальної
демократії. Така демократія грунтується на врахуванні всієї
множинності, багатоманітності соціальних інтересів. Основ-
ною ознакою її є відкритий характер прийняття рішень через
представницькі органи влади. Прийняття органами влади
тих чи інших рішень в таких умовах є результатом взаємодії
і конкуренції різних політичних сил, насамперед політичних
партій та багатоманітних груп інтересів.
У концепції плюралістичної демократії політична система
суспільства розглядається як механізм, що забезпечує баланс
інтересів класових, етнічних, демографічних, професійних,
«399
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
територіальних, релігійних і подібних груп та їх організацій.
Кожна з них впливає на формування політики, проте жодна
не займає монопольного становища. Відбувається дрібнення
політичної влади між державними і громадськими інсти-
тутами. Різноманітні соціальні інтереси, в тому числі інтере-
си трудящих, таким чином якнайповніше враховуються.
Якщо ж яка-небудь соціальна група вважає, що здійснювана
політика не відповідає її інтересам, то вона має можливість
домагатися відкритого обговорення відповідних проблем і
прийняття необхідних політичних рішень.
Концепція плюралістичної демократії була найвшшвові-
шою і поділялась більшістю політологів у 60-ті — на початку
70-х років XX ст. На перший погляд, плюралістична демо-
кратія — це демократія для всіх. Проте вона не позбавлена
низки недоліків. Одним із них є те, що для задоволення
інтересів і потреб певних суспільних груп, наприклад молоді,
жінок чи найбідніших верств населення, створення реальних
рівних можливостей для їх участі у здійсненні державної
влади цим групам необхідно надавати певні пільги і привілеї.
Але закріплення будь-яких привілеїв і пільг для тих чи інших
соціальних груп суперечить одному з основних принципів
демократії — рівності всіх громадян перед законом.
Розширення фактичної рівності ставить під загрозу і такий
основоположний принцип демократії, як свобода.
Крім того, концепція плюралістичної демократії абсолю-
тизує можливості політичного представництва соціальних
інтересів через політичні партії і різноманітні організації як
групи інтересів. Рядові члени партій і громадських органі-
зацій реально відіграють у них другорядну роль, а основні
рішення приймаються їх керівниками, причому не завжди в
інтересах тих же рядових членів.
Нарешті, нереальна сама установка концепції плюраліс-
тичної демократії на те, що все населення буде представлене
в партіях і групах інтересів, що ці об'єднання будуть рівними
за своїм політичним впливом. Найбільший вплив на політи-
ку в країнах з розвиненою ринковою економікою справляють
різноманітні підприємницькі структури, особливо загально-
національні, галузеві та міжгалузеві об'єднання підприємців.
Саме вони мають найширші матеріальні й фінансові
можливості для впливу на органи влади. Відчутний вплив на
політику мають і профспілки, які є наймасовішими організа-
ціями найманих працівників.
Зростання політичного впливу об'єднань підприємців і
профспілок спричинило появу концепції корпоративної
демократії. Корпорація (від лат. согрогаїіо — об'єднання) —
це сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових,
комерційних та інших інтересів. У країнах Заходу корпора-
ціями називають, зокрема, акціонерні товариства, профспіл-
кові об'єднання та організації місцевої влади (муніципалітети).
Згідно з концепцією корпоративної демократії політика має
здійснюватись за участю держави та обмеженої кількості
наймасовіших і найвпливовіших організацій, передусім
об'єднань підприємців і профспілок як виразників інтересів
широких верств населення. Така політика дістала назву
політики соціального партнерства, або трипартизму. В
багатьох країнах Заходу створені засновані на представництві
підприємців, профспілок і держави спеціальні трипартист-
ські органи, які визначають основні параметри соціально-
економічної стратегії держави.
За своїм змістом концепція корпоративної демократії
близька до концепції плюралістичної демократії. Основна
відмінність між ними полягає в тому, що плюралістична
демократія передбачає політичне представництво всієї
багатоманітності соціальних інтересів, а корпоративна демо-
кратія обмежує це представництво лише найвпливовішими
об'єднаннями. Якщо прихильники плюралістичної демократії
вважають, що найоптимальніший вплив на державну полі-
тику справляють багатоманітні конкуруючі між собою групи
інтересів, то прихильники корпоративної демократії визна-
ють такий вплив лише за обмеженою кількістю організацій,
які не конкурують між собою, а співпрацюють під контролем
держави. За таких умов корпоративні об'єднання набувають
монопольного права на політичне представництво інтересів
не тільки членів цих об'єднань, а й інших верств населення.
Якщо врахувати, що в країнах Заходу більше половини
найманих працівників не є членами профспілок, то це
означає, що вони не мають власного політичного пред-
ставництва в системі корпоративної демократії.
Обмеженість концепцій ліберальної, плюралістичної та
корпоративної демократії спонукає політологів шукати інші
теоретичні моделі демократичного здійснення державної
6 — 2-1330
| Інституціоналізовані форми політики |
| Політичні режими |
влади. Однією з них є концепція партисипітарної демократії
(від франц. рагіісірег — брати участь). Партисипітарна
демократія — це демократія участі. Якщо ліберальна
демократія обмежується формально-правовим забезпечен-
ням рівності і свободи, то партисипітарна демократія
спрямована на досягнення дієвої свободи й рівності,
забезпечення реальної участі якомога ширших верств
населення у здійсненні влади.
Всупереч досить поширеним уявленням про недемокра-
тичні настрої мас, здатних сприяти встановленню тира-
нічного правління, прихильники партисипітарної демократії
стверджують, що антидемократична позиція мас — це не
іманентне притаманна їм риса, а результат їхньої недостат-
ньої освіченості, низької матеріальної забезпеченості,
відсутності можливостей реально впливати на політику. У
зв'язку з цим ставиться завдання підвищення матеріального,
освітнього й загального культурного рівня населення,
особливо його нижчих прошарків, залучення їх до вирішен-
ня суспільних і державних справ. А утвердженню недемокра-
тичного державного правління повинні запобігати не
відлучення неосвічених мас від політики, а інституціональні
перешкоди. Освічена й добре інформована громадськість
здатна здійснювати демократичний контроль через загальні
вибори і представницький уряд.
Поиск по сайту: